Рішення

від 08.06.2021 по справі 126/1816/19

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1816/19

Провадження № 2/126/24/2021

"08" червня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивачів, адвоката Янчука В.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката Дудіна Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися в суд з даним позовом , в якому просять визнати за кожним з них по 1/2 частки із 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 1,3299 га, що складає за кожним по 0,2216 га, кадастровий номер земельної ділянки 0520483000:06:003:0431 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їх батькові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.10.2017, зареєстроване в реєстрі за № 1152 у спадковій справі №72/2013, видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Гонтарук Т.І. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частки вказаної земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію за номером запису про право власності № 22896745 від 19.10.2017 року свідоцтва про право на спадщину за законом , реєстр № 1152 від 19.10.2017 виданого приватним нотаріусом та державним реєстратором Гонтарук Т.І.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.06.2016 за позивачкою ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки , площею 1,3299га , розташовану на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 387325 виданий 30.10.2007 року Бершадською РДА за № 265 від 13.06.2007. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2016 за позивачем ОСОБА_3 , як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1,3299га, розташовану на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 387325 виданий 30.10.2007 Бершадською РДА за № 265 від 13.06.2007.

1/3 частки вище вказаної земельної ділянки, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2017, виданого приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Гонтарук Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1152, належить відповідачці ОСОБА_2 .

Позивачі стверджують, що вказане свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.10.2017, зареєстроване в реєстрі за №1152 підлягає скасуванню оскільки 1/3 спірної земельної ділянки ОСОБА_2 прийняла у спадщину після смерті свої матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та свого часу прийняла у спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , але своїх спадкових прав не оформила.

Після смерті ОСОБА_4 його мати ОСОБА_6 пропустила строк на прийняття спадщини і рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 їй було визначено додатковий строк, в шість місяців, для прийняття спадщини, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31.10.2016 скасовано. Оскільки заява про прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 була подана на підставі рішення суду, яке скасоване то відповідачка втратила право на спадкування та право власності на 1/3 частки земельної ділянки, площею 1,3299 га. Кадастровий номер 0520483000:06:003:0431 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 . Позивачі, як діти померлого ОСОБА_4 та спадкоємці першої черги претендують на 1/3 частку спірної земельної ділянки в рівних частинах.

Представник відповідачки надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти задоволення позову та просив в задоволенні позову відмовити .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, доповнила, що батько на момент смерті проживав в АДРЕСА_1 на одному подвір`ї з її матір`ю, хоча на той час вони були офіційно розлучені. Мати проживала в будинку, а батько в літній кухні. Просила позов задовольнити в повному обсязі .

Представник позивачів, адвокат Янчук В.М. в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, пояснив , що оскільки ОСОБА_6 пропустила строк на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 , рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 в справі №2-261/11 яким їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 скасовано, а факт спільного проживання разом з спадкодавцем рішенням суду не встановлено, то вона не мала права на спадкування майна померлого ОСОБА_4 . Відповідачка, як спадкоємець ОСОБА_5 безпідставно набула в спадщину майно померлого ОСОБА_4 . З огляду на викладене просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідачки на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що її брат ОСОБА_4 перед смертю проживав з батьками та вони здійснювали його поховання. Після смерті брата її матір прийняла спадщину, але належним чином не оформила. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідач , адвокат Дудін Л.В. в судовому засідання позовні вимоги не визнав та пояснив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 спадщину крім дітей спадкодавця, позивачів по справі, прийняла і його мати ОСОБА_5 , оскільки на час смерті спадкодавця постійно з ним проживала, що підтверджується довідкою Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 14.02.2020. ОСОБА_5 будучи особою похилого віку та необізнаною в юридичних питаннях могла і не знати, що оскільки на час смерті сина постійно з ним проживала, то спадщину прийняла, а тому звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 . Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 її позов було задоволено та надано додатковий строк, в шість місяців, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .. Разом з тим, до звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_5 не було відмовлено нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини. Таким чином, скасування рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 не може свідчити про те, що ОСОБА_5 не прийняла спадщину на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України. В свою чергу відповідачка ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 прийняла в спадщину належне їй майно, в тому числі і 1/3 частки земельної ділянки площею 1,3299 га, яку ОСОБА_5 прийняла в спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 , але належним чином спадкових прав не оформила. Зважаючи на викладене просив в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивачів на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він проживає по АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_4 працював в Шумилівській тракторній бригаді та був у нього на похороні. Після розлучення з дружиною ОСОБА_4 , близько трьох років до смерті, проживав біля батьків. Дітей ОСОБА_4 на похороні не було, але чому йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що проживає по АДРЕСА_2 . З померлим ОСОБА_4 працював разом на "Птахокомбінат "Бершадський". До смерті ОСОБА_4 жив в АДРЕСА_1 , на подвір`ї колишньої дружини у літній кухні, а його колишня дружина в хаті. Батьки ОСОБА_10 проживали по цій самі вулиці, але вище, він з ними був у гарних відносинах. Ховали ОСОБА_4 з будинку батьків.

Свідок ОСОБА_11 показала, що живе по АДРЕСА_3 . Їй відомо, що ОСОБА_4 до смерті проживав по вул. Набережній, на одному подвір`ї з колишньою дружиною і тещею. Дружина жила в хаті, а ОСОБА_10 в літній кухні. Батьки його проживали по цій самій вулиці, але вище. Ховали ОСОБА_4 його батьки.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що проживає по АДРЕСА_4 . Їй відомо, що ОСОБА_4 проживав на одному подвір`ї з дружиною ОСОБА_13 . Їй це відомо, бо вона приходила до нього щоб він допоміг їй по господарству і його дружина викликала з будинку. Це було восени 2007 чи 2008 року. Їй не відомо де ОСОБА_4 жив на час смерті, але ховали його батьки з батьківської хати.

Також в судовому засіданні було досліджено копію спадкової справи № 650/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Шумилово помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і земельну ділянку площею 1,3299 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були його діти, позивачі за справою, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та батьки - ОСОБА_5 , ОСОБА_14 .

Позивачі, у визначений ч.1 ст. 1270 ЦК України строк, подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.06.2016 за позивачкою ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1,3299 га, розташовану на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 387325 виданий 30.10.2007 року Бершадською РДА за № 265 від 13.06.2007.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2016 за позивачем ОСОБА_3 , як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1,3299га, розташовану на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 387325 виданий 30.10.2007 року Бершадською РДА за № 265 від 13.06.2007.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 (справа №2-561/11) ОСОБА_5 , як спадкоємцю першої черги за законом, визначено додатковий строк, в шість місяців, для прийняття спадщини, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 . На підставі даного рішення суду вона 04.08.2011 року подала до Бершадської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 за життя належним чином своїх спадкових прав не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_2 і 19.10.2017 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Гонтарук Т.І., зареєстроване в реєстрі за № 1152, на 1/3 частки земельної ділянки площею 1,3299 га, кадастровий номер 0520483000:06:003:0431, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, яка належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, що підтверджується копією вказаного свідоцтва.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 травня 2011 року (справа №2-561/11) та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 14.01.2019(справа №2-561/11) позов ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини залишено без розгляду .

Позивачі стверджують , що оскільки рішення Бершадського районного суду від 11.05.2011 про визначення ОСОБА_5 додаткового строку про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 скасовано, то вона безпідставно прийняла спадщину після смерті сина, а тому і відповідачка ОСОБА_2 не має права на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Зважаючи на вказане, вважають, що свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 19.10.2017 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Гонтарук Т.І. на 1/3 частки земельної ділянки площею 1,3299 га, на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520483000:06:003:0431, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_16 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи № 650/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 вбачається, що 07.10.2008 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали до Бершадської державної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 їх батька ОСОБА_4 .

Також з наявної в матеріалах спадкової справи довідки Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 07.10.2008 № 2543 виданої ОСОБА_1 вбачається, що у померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 таких спадкоємців, як малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, або особи дієздатність яких обмежена немає. Пережилого його подружжя немає. Спадкоємцем, який до дня смерті померлого постійно проживав разом із померлим є батько ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_5 . Осіб з якими померлий проживав спільно, але не перебував в зареєстровану шлюбі немає.

04.08.2011 ОСОБА_5 подала до Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 її сина ОСОБА_4 та рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 про визначення ОСОБА_5 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Разом з тим, в матеріалах спадкової справи відсутня, до пред`являння ОСОБА_5 рішення суду про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, постанова нотаріуса про відмову її у вчиненні нотаріальної дії у зв"язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.

Також з наданих стороною відповідача довідок Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 14.02.2020 №252, 253 вбачається , що з грудня 2007 року до дня смерті ОСОБА_4 фактично проживав біля батька ОСОБА_14 в АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_14 здійснював поховання сина ОСОБА_4 за власні кошти. ОСОБА_5 та ОСОБА_14 в період із 2007 по 2008 рік включно були зареєстровані та проживали за однією адресою, в одному житловому будинку, в АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_4 був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Твердження сторони позивача, що ОСОБА_5 спадщину після смерті сина в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України не прийняла, оскільки вони не були зареєстровані за однією адресою, довідки сільської ради не є належним доказом місця проживання спадкодавця, а факт спільного проживання ОСОБА_5 разом із спадкодавцем рішенням суду не встановлено, суд оцінює критично, оскільки ст.29 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).

Відповідно до п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5(чинної на час відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Також суд критично оцінює надані в судовому засіданні покази свідків щодо місця проживання ОСОБА_4 на час смерті, оскільки за збігом часу (13 років після смерті ОСОБА_4 ) вони не могли вказати рік в якому помер ОСОБА_4 та описуючи події за яких їм було відомо де проживав ОСОБА_4 не могли точно вказати період часу в який вони відбувалися. При цьому аналізуючи пояснення свідків не можна зробити висновок про те, що їм достеменно було відомо про місце проживання ОСОБА_4 на час його смерті. Крім того, всі свідки підтвердили, що саме батьки хоронили ОСОБА_4 зі свого будинку.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом, після смерті свого сина ОСОБА_4 спадщину прийняла, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем та скасування рішення суду про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини не позбавило її права, як спадкоємця першої черги за законом, на спадкування майна покійного сина. А тому і відповідач, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 мала право на спадкування майна, яке її мати прийняла у спадщину, але належним чином спадкових прав не оформила. З огляду на вказане суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами, не відшкодовуються.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До закінчення розгляду справи по суті представник відповідача подав докази про витрати, які понесла відповідач у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

Сторона позивача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявила, адвокат Янчук В.М. просив відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки вони є надумані, безпідставні та необгрунтовані, однак жодним чином свої доводи не обгрунтував та не спростував співмірності витрат на правничу допомогу понесених відповідачем.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано договір про надання послуг адвоката від 10 лютого 2020 року укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Дудіним Леонідом Володимировичем, згідно якої сторони обумовили погодинну оплату з розрахунку 1000 грн. за одну годину надання професійної правничої допомоги, ордер адвоката Дудіна Л.В. на надання правової допомоги, розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги з детальним описом виконаних робіт та затраченого часу, акт приймання -передачі надання професійної правничої допомоги, квитанція від 29.10.2020 на суму 20 000 грн.

Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, кількість судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги суд дійшов висновку про обгрунтованість наданого стороною відповідача розрахунку кількості та вартості послуг.

З огляду на викладене з позивачів на користь відповідача підлягають стягненню документально підтвердженні судові витрати в розмірі 20000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 1220, ст. 1261, 1268, 1296, 1298, 1301 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 246, 258, 259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2021.

Суддя В. І. Губко