Рішення

від 16.06.2021 по справі 753/16965/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/101/2021 Справа № 753/16965/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого - судді: Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання: Селіхова Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕККО", Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Квадрат" про визнання правочину недійсним (фіктивним) та стягнення сум безпідставного збагачення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати недійсним (фіктивним) договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.10.2015 року, який укладений між ПАТ СК ЕККО та ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій ; стягнути солідарно з ПАТ СК ЕККО , ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій , ТОВ Науково-виробнича компанія Квадрат на її користь грошові кошти у розмірі 458902,14 грн. як безпідставне збагачення (кондикція).

В обґрунтування позову зазначила, що між нею та ЗАТ СК ЕККО , правонаступником якого є ПАТ СК ЕККО в 2008 році було укладено: договір добровільного страхування життя, додаткового страхування на випадок інвалідності в результаті нещасного випадку і додаткового страхування на випадок госпіталізації № Р006-0808 від 15.08.2008 р.; договір добровільного страхування життя і додаткового страхування на випадок інвалідності в результаті нещасного випадку і додаткового страхування на випадок госпіталізації № Р0026-08080 від 28.08.2008 р.; договір добровільного страхування життя № 0006-0902 від 27.02.2009 р. Предметом цих договорі є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи. Вона в повному обсязі сплачувала страхові платежі. У зв`язку з невиконанням умов договорів щодо виплати викупних сум, які були передбачені договорами, вона зверталась до суду з позовами. Всього рішеннями судів на її користь з ПАТ СК ЕККО було стягнено 458902,14 грн. На виконання судових рішень були видані виконавчі листи, які були пред`явлені нею до виконання. Однак в зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу. Як їй стало відомо з матеріалів виконавчих проваджень, 15.10.2015 р. між ПАТ СК ЕККО та ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 2-го поверху № 27, 27а, 28-:-40, 46, 47, 50, 53, 54 А в житловому будинку літ. А-12-16 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 356,0 кв.м. Продаж приміщень здійснено за 6787000,00 грн. В подальшому ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій відчужив вказані нежитлові приміщення ТОВ Науково-виробнича компанія Квадрат за 3350000,00 грн. відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.2017 р. Укладений 05.10.2015 р. договір вона вважає фіктивним, оскільки спрямований на приховання майна та ухилення від виконання судових рішень, зобов`язань за договорами із страхувальниками. Цей договір спрямований на ухилення від накладення арешту на все майно ПАТ СК ЕККО , в тому числі на нерухоме майно, під час корпоративних судових спорів між учасниками та судових позовів страхувальників до ПАТ СК ЕККО у зв`язку з невиконанням останнім договорів страхування. Відповідно до реєстраційної довідки спірні нежитлові приміщення належать ПАТ СК ЕККО з 03.10.2008 р. Також їй стало відомо, що приватним нотаріусом ХМНО Горішним Є.В. видано ПАТ СК ЕККО дублікат договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. Очевидно, що підставою для видачі дублікату договору стало бажання непомітно відчужити нежитлові приміщенням з метою наживи та ухилитись від виконання судових рішень. На той час вже йшли судові спори між акціонерами щодо законності та правомочності рішень, належності акцій, активів. У Державному реєстрі речових правна нерухоме майно відсутні відомості щодо відчуження об`єктів нерухомого майна та відомості щодо набуття вказаного майна відповідачем ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій . За запитом по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі від 30.05.2017 про право власності на нежитлові приміщення міститься за ТОВ Науково-виробнича компанія Квадрат , однак спірні нежитлові приміщення були відчужені ПАТ СК ЕККО у незаконний спосіб на підставі фіктивного договору. Укладаючи договір купівлі-продажу сторони не бажали настання обумовлених цих договором наслідків, передача майна здійснена не була. Про корпоративний конфлікт та заволодіння одними акціонерами контролю над активами у ПАТ СК ЕККО та ПрАТ ЕССО Страхування значна кількість інформаційних повідомлень, статей, в тому числі в мережі Інтернет, відео, судових рішень, повідомлень, інформація з офіційного сайту Нацкомфінпослуг. Враховуючи те, що початок активного виведення активів ПАТ СК ЕККО починається з кінця 2014 року, це свідчить про умисне ухилення від виконання зобов`язань ПАТ СК ЕККО як страховика своїх зобов`язань по укладеним з нею договорам. Фіктивний правочин вчинений відповідачами для ухилення від задоволення її вимог за договорами страхування. Її інтереси та законні права на отримання виплат за договорами порушені відповідачами, тому з них підлягає стягненню сума, встановлена рішеннями судів у розмірі 458902,14 грн. Враховуючи те, що внаслідок вчинення недійсного (фіктивного) правочину відповідачі незаконно збагатилися на суму вартості нежитлових приміщень, а також те, що нежитлові приміщення не підлягають поділу, оскільки у реєстрі зареєстроване речове право на цілісний об`єкт, тому з відповідачів солідарно на її користь має бути стягнута сума грошових коштів як безпідставне збагачення (кондикція) у розмірі 458902,14 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.10.2019 року зазначену цивільну справи передано за підсудністю на розгляд до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 16.12.2019 року зазначену цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 24.01.2020 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

27.01.2020 року представником ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій в якому зазначено, що на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, жодних судових рішень та виконавчих проваджень по вказаних позивачем справах не існувало. Державним виконавцем було допущена груба помилка щодо встановлення факту наявності або відсутності у боржника ПАТ СК ЕККО будь-якого нерухомого майна на праві приватної власності, що призвело до проведення зайвих виконавчих дій - направлення виконавчих проваджень до іншого органу. Також через помилки державного виконавця інші учасники виконавчого провадження були введені в оману з приводу реальності даних щодо нерухомого майна у ПАТ СК ЕККО . На дату укладення договору купівлі-продажу, тобто на 15.10.2015 року приватним нотаріусом Межевською К.С. були дотримані всі вимоги ЗУ Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Припущення позивача, що підставою для укладення договору стало бажання псевдоакціонерів ПАТ СК ЕККО непомітно відчужити нежитлові приміщення з метою наживи та ухилитись від виконання судових рішень, є надуманими та такими, що не підтверджуються жодними належними доказами. На момент укладення договору будь-яких заборон щодо відчуження нерухомого майна не було встановлено, до того ж, на день укладення договору судових рішень про стягнення з ПАТ СК ЕККО грошових сум прийнято не було та виконавчих проваджень не існувало. Після укладення договору купівлі-продажу на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Межевської К.С. був внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна. Укладений правочин був спрямований н6а настання реальних наслідків, тобто передачу майна. Передача нерухомого майна не передбачала обов`язкового посвідчення акту приймання-передачі об`єкта нерухомості. Окрім цього за майно відповідачем-2 було в повному обсязі здійснено оплату за договором. Позивач не надала жодного підтвердження фіктивності правочину. Позовні вимоги є надуманими та необґрунтованими. Підстав стверджувати, що члени Наглядової ради зобов`язані володіти інформацією про зобов`язання відповідача-2 перед третіми особами є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на нормі закону. Відповідно до відомостей, отриманих відповідачем-2 з інформаційного порталу бази даних SMIDA на день складання та подання відзиву на позовну заяву, встановлено, що серед членів наглядової ради відповідача-1 не містяться дані про відповідача-2, що в повній мірі спростовує доводи позивача про наявність такої інформації на день подання позову. Також варто зазначити, що даний ресурс, не є офіційним сайтом Національної комісії з цінних паперів, тому інформація, отримана з даного ресурсу, має суто інформаційний характер. Зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 15000 грн. Просив у задоволення позову відмовити.

06.02.2020 р. представником відповідача ТОВ НВК Квадрат подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що 30.05.2017 року між відповідачем-2 та відповідачем-3 за вказаною справою було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач-3 став власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач-3 повністю розрахувався з відповідачем-2 за придбане майно після підписання договору. Договір був посвідчений нотаріусом відповідно до вимог діючого законодавства та мав на меті настання реальних наслідків. На день укладення договору жодних обтяжень щодо спірного майна не існувало. Відповідач-3 є добросовісним набувачем вищевказаних нежитлових приміщень. Внаслідок укладення договору купівлі-продажу, права та законні інтереси позивача щодо отримання вкладених коштів як страхових внесків не порушені, залучення їх як відповідача до стягнення грошового відшкодування є необґрунтованим та надуманим. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 09.04.2020 року витребувані докази.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 17.06.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

23.06.2020 року представником позивача надана відповідь на відзив Відповідача-2 в якій зазначено, що посилання на неправомірні дії виконавця є безпідставними, оскільки вона не звертались до суду зі скаргою щодо його неправомірних дій. Обставини належності та відчуження майна у 2015 році не оспорювалися відповідачами. Наданий до відзиву витяг свідчить лише про реєстрацію права власності, а не про наявність заборон відчуження нерухомого майна. Те, що на момент укладення договору нотаріус перевірила відсутність заборон належними доказами не підтверджено. Відсутні докази як передавалось спірне майно. У позові йдеться про те, що члени наглядової ради, до складу яких входив відповідач-2, контролює діяльність виконавчого органу відповідача-1 Питання добросовісності набуття майна не має ніякого правового значення при кондикційному зобов`язанні. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

23.06.2020 року представником позивача надана відповідь на відзив Відповідача-3 в якій зазначено, що вбачається схожість доводів, які викладені у відзиві відповідача-2 та відповідача-3. Ймовірно відзиви готувались однією особою. Відповідач-3 зазначив, що під час укладення договору купівлі-продажу нотаріусом ули вчиненні всі необхідні дії та були наявні всі правовстановлюючі документи, однак вказані договори ніякими доказами не підтверджені. Питання добросовісності набуття майна не має ніякого правового значення при кондикційному зобов`язанні. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та запереченнях на відзив. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій" в судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити та вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ТОВ Науково-виробнича компанія "Квадрат в судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПАТ СК ЕККО в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив на позов не надав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_4 та ПАТ СК ЕККО були укладені договори страхування життя та здоров`я № Р006-0808 від 15.08.2008 р.; № Р0026-08080 від 28.08.2008 р.; № 0006-0902 від 27.02.2009 р.

В зв`язку з невиконанням умов договорів ОСОБА_4 звернулась до суду з позовами про розірвання договорів та стягнення викупних сум.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року з ПАТ СК ЕККО на користь ОСОБА_4 стягнено грошові кошти в сумі 145398,72 грн. та судовий збір у розмірі 1453,98 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року з ПАТ СК ЕККО на користь ОСОБА_4 стягнено грошові кошти в сумі 154355,52 грн. та грошові кошти в сумі 154604,32 та судовий збір у розмірі 3089,60 грн.

Всього рішеннями судів на користь ОСОБА_4 з ПАТ СК ЕККО стягнено грошові кошти на загальну суму 458902,14 грн.

Для виконання рішень судів, позивач ОСОБА_4 отримала виконавчі листи та звернулась до державної виконавчої служби.

Постановами державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Байрамова Т.Р. від 06.09.2017 року виконавчі документи передано до Міжрайонного ВДВС по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області. Підставою для ухвалення таких постанов стало те, що нерухоме майно боржника знаходиться у АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Байрамова Т.Р. від 27.12.2017 року виконавчий лист № 761/23472/16-ц виданий 14.02.2017 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу у сумі 146852,70 грн. В постанові зазначено, що ЗВП було повернено у зв`язку з тим, що 15.10.2015 року право власності боржника на нежитлові приміщення припинено. Оскільки, вжитими державним виконавцем заходами розшуками майно та грошові кошти боржника, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим, виконавчий лист повернути стягувачу.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Байрамова Т.Р. від 27.12.2017 року виконавчий лист № 761/23431/16-ц виданий 15.02.2017 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу у сумі 312049,44 грн. В постанові зазначено, що ЗВП було повернено у зв`язку з тим, що 15.10.2015 року право власності боржника на нежитлові приміщення припинено. Оскільки, вжитими державним виконавцем заходами розшуками майно та грошові кошти боржника, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим, виконавчий лист повернути стягувачу.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.10.2015 року ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій придбало у ПАТ СК ЕККО нежитлові приміщення 2-го поверху № 27, 27а, 28-:-40, 46, 47, 50, 53, 54 А в житловому будинку літ. А-12-16 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 356,0 кв.м. Продаж приміщень здійснено за 6787000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С.

Зазначений договір купівлі-продажу зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом № 45698578 від 15.10.2015 року.

На виконання ухвали суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. надіслано засвідчену копію договору купівлі-продажу від 15.10.2015 року та матеріалів, які долучались до посвідченого нею договору. У вказаних матеріалах міститься акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.10.2015 року, крім того приватним нотаріусом перед укладанням договору купівлі-продажу перевірено наявність заборони відчуження майна та згідно наявних витягів станом на укладення договору заборона була відсутня.

Згідно договору купівлі-продажу від 30.05.2017 року ТОВ Науково-виробнича компанія Квадрат придбала у ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій нежитлові приміщення 2-го поверху № 27, 27а, 28-:-40, 46, 47, 50, 53, 54 А в житловому будинку літ. А-12-16 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 356,0 кв.м. Продаж приміщень здійснено за 3350000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В.

Так, ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 та ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст.203 ЦК України . Підстави недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України . За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України , що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України .

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що за таких обставин не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 Цивільного кодексу України ) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України ).

Так, зі змісту Договору купівлі продажу від 15.10.2015 року вбачається, що укладаючи договір сторони узгодили предмет та ціну договору купівлі-продажу (істотні умови), та при цьому відбулось його повне виконання.

Крім того відповідно до п. 4.11 Договір прочитано сторонами вголос, кожною окремо, до його підписання. Після прочитання Договору сторони підтвердили нотаріусу, що зміст цього Договору повністю відповідає їх дійсним намірам. Сторони підтвердили відсутність у них заперечень щодо кожної з умов Договору, а також те, що кожна із сторін однаково розуміє значення, умови Договору та його правові наслідки, про що свідчать підписи сторін на Договорі.

Також вказаний договір підписаний двома сторонами в присутності нотаріуса та скріплений підписом та печаткою самого нотаріуса.

Посилання позивача, що договір № 1242 від 15.10.2015 року спрямований на приховання майна та ухилення від виконання судових рішень, зобов`язань за договорами із страхувальниками є безпідставними, оскільки на момент укладення спірного договору купівлі-продажу позивач з позовом до суду про стягнення з ПАТ СК ЕККО не зверталась. Як вбачається з тексту рішення суду (справа № 761/23472/16-ц) про стягнення з ПАТ СК ЕККО грошових коштів, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у червні 2016 року. Таким чином на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ПАТ СК ЕККО був відсутній будь-який спір. Також суд зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом перевірялась наявність заборон на відчуження майна та як вбачається з витягів з державного реєстру заборон, жодних заборон для відчуження нежитлових приміщень не було. Посилання позивача на бажання ПАТ СК ЕККО уникнути відповідності за договорами є безпідставними. Підставою для звернення до суду з позовом є порушення прав конкретної особи. Позивач у своєму позові посилається на порушення прав страхувальників та у тому числі і її, однак дані твердження не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства. Звертаючись до суду позивач повинна зазначити які саме її права були порушені неправомірними діями відповідача, а не вказувати на порушення прав інших осіб. Судом були перевірені твердження сторін у справі та аналізуючи надані сторонами пояснення та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про відсутність порушення прав позивача, шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу. Позивач не була стороною спірного договору та його укладення жодним чином не могли вплинути на її права та обов`язки. ПАТ СК ЕККО як власник нежитлових приміщень мав право розпорядитись ними на власний розсуд.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України , важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України , як і загалом норм глави 83 ЦК України , свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Норма ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14 та Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 668/7704/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 753/650/15-ц).

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України ), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України ).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України ).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України ).

Ураховуючи те, що кондикційний позов вправі пред`явити власник майна, яке безпідставно набуто іншою особою. ОСОБА_4 ніколи не належали нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тому підстави для задоволення її позову про повернення безпідставно набутих грошових коштів відсутні.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч.5 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як зазначено у постановах державного виконавця про повернення стягувачу виконавчих документів, виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 27.12.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач повторно до виконавчої служби не зверталась.

На даний час позивач просить суд стягнути з солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 458902,14 грн., які вже були стягненні рішеннями на її користь з ПАТ СК ЕККО . У даному випадку позивач намагається повторно стягнути суму, яка вже була стягнена рішеннями судів. Заявлена позовна вимога суперечить положенням ст.61 Конституції України та може призвести до подвійного стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 15.10.2015 року укладений у відповідності до норм діючого законодавства, спрямований на реальне настання наслідків, підстави для визнання його недійсним (фіктивним) відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Представником відповідача ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій подано клопотання про відшкодування судових витрат.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Так представником відповідача у клопотанні зазначено, що у відзиві на позовну заяву ним зазнався попередній орієнтовний розрахунок вартості правової допомоги, який становить 15000 грн., на даний час у зв`язку зі складністю справ, довготривалим судовим розглядом, витраченим часом адвокатським об`єднанням на представництво інтересів відповідача сторони уклали Додаткову угоду № 3 від 20.05.2021 року, згідно якої фіксований розмір гонорару адвокатському об`єднанню становить 30000,00 грн. Також сторони дійшли згоди, що вказану суму відповідач сплатить протягом 30 днів з моменту прийняття Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення у справі.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання професійної правничої допомоги № АБ-01/09/19, додаткову угоду № 1 від 09.01.2020 року, додаткову угоду № 3 від 20.05.2021 року, акт наданих послуг № 1 від 21.05.2021 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI ).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України , відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При цьому суд звертає увагу, представником позивача подані заперечення щодо відшкодування з підстав їх необґрунтованості.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Зубрева О.В. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Зокрема, в акті наданих послуг № 1 від 21.05.2021 року не зазначено скільки годин витрачено на кожен вид наданої послуги, адвокатом не конкретизовано які дії ним виконувались під час аналізу матеріалів справи та пошуку судової практики у подібних відносинах та скільки не це було витрачено часу. Також не можна вважати такими, що пов`язані саме з розглядом справи дії щодо складання інших документів правого характеру .

Також суд зазначає, що сторони домовились, що вказану в договорі суму відповідач сплатить протягом 30 днів з моменту прийняття Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення у справі. Зазначене не суперечить вимогам ст. 141, 148 ЦПК України.

За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій" підлягають задоволенню частково у розмірі 15000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕККО", Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Квадрат" про визнання правочину недійсним (фіктивним) та стягнення сум безпідставного збагачення - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій",судові витрати у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕККО",місце знаходження: м. Київ, вуо. Володимирська 40.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем`єр фонд облігацій", місце знаходження:. Київ, вул. Нижній Вал, 15.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Квадрат", місце знаходження: Харківська область Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Мира,19.

Повний текст рішення суду виготовлений 22.06.2021 року.

Суддя: О. А. Курганникова