Рішення

від 07.06.2021 по справі 303/126/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/126/20

2/303/47/21

ряд. стат. звіту - 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Мукачево в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про розподіл майна подружжя набутого під час шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про розподіл майна подружжя набутого під час шлюбу.

Позов мотивований тим, що 28.04.1990 року шлюб між позивачем та відповідачем було зареєстровано в Мукачівському МВ ЗАГС, актовий запис №201. За час спільного проживання, вони набули у власність нерухоме майно, а саме торгово-готельний комплекс, загальною площею 715,8 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,3005 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що зазначене майно є спільним майном подружжя, а тому просить його розділити, визнавши за кожним по Ѕ частині.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд позов задоволити з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та не заперечує щодо задоволення позову.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк - Кузка С.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, які були надані сторонами у справі і надаючи їм оцінку як в цілому, так і кожному доказу, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 28.04.1990 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було зареєстровано 28.04.1990 року у Мукачівському МВ ЗАГС, актовий запис за №201, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 8, 33).

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18297108 від 29.03.2008 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2008 року вбачається, що торгово-готельний комплекс за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 29.03.2008 року (Т.1, а.с. 9-11).

Із Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.06.2009 року слідує, що ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2007 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,3005 га, цільове призначення - для комерційного використання (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) за адресою с.Клячаново, ур.Полятино, Мукачівський район, Закарпатська область (Т.1, а.с. 12).

11.12.2006 року між ЗАТ Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ПП ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір №27/4-06, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США на завершення будівництва готельного комплексу (Т.1, а.с. 89-99).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2013 року стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк заборгованість за кредитним договором №27/4-06 від 11.12.2006 року в сумі 220 792,38 доларів США (Т.1, а.с. 100-102).

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що основними засадами (принципами) цивільного законодавства, зокрема є: верховенство права, змагальність сторін, та диспозитивність (ч.3 ст.2 ЦПК України).

Правовідносини між сторонами регулюються як нормами Сімейного кодексу України так і нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст.163 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У відповідності до абзацу 1 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту п.п. 23, 24 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Також п.30 цієї ж Постанови, передбачено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63 , ч.1 ст. 65 СК України .

При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд зазначає, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України .

Таким чином, враховуючи вищезазначене, зокрема те, що кредитні кошти відповідачем ОСОБА_4 було отримано в період перебування у шлюбі, а саме на завершення будівництва готельного комплексу, що у свою чергу відображено і у самому Кредитному договорі, тому суд приходить до висновку, що нерухоме майно, зокрема торгово-готельний комплекс та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктами спільної сумісної власності подружжя. У свою чергу, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем чи відповідачем не надано, а тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем право власності за кожним на Ѕ частину зазначеного майна.

Керуючись ст.ст. 60 , 69 , 70 , 72 СК України , ст.ст. 15 , 16 , 368 , 372 ЦК України , ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити - повністю.

Визнати нерухоме майно торгово-готельний комплекс, загальною площею 715,8 кв.м., реєстраційний номер майна 15072798, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.03.2008 року та земельну ділянку площею 0,3005 га, кадастровий номер 2122783202:02:020:0049 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.06.2009 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - спільним майном подружжя.

Розділити майно, що є спільною сумісною власністю, визнавши за ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на Ѕ частину торгово-готельного комплексу загальною площею 715,8 кв.м., реєстраційний номер майна 15072798 та Ѕ частину на земельну ділянку площею 0,3005 га, кадастровий номер 2122783202:02:020:0049 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 80 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, місце знаходження м.Мукачево, вул.Ш.Августина, 25/2.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги: ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , код ЄДРПОУ 00039002, місце знаходження м.Київ, пров.Шевченка, 12.

Повний текст рішення складений 17.06.2021 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір