Рішення

від 18.06.2021 по справі 161/19653/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 161/19653/20 2/335/1164/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Служба миттєвого кредитування з позовом про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову зазначивши про те, що між нею, ОСОБА_1 , та ТОВ Служба миттєвого кредитування було укладено договір, відповідно до якого нею було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору, вона вважає, що укладений договір є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Так, ТОВ Служба миттєвого кредитування було надано позивачу фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи. Проте, позивач зазначає, що даний договір нею не було підписано, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцент) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням закону. Оскільки порядок акцептування пропозиції відповідача не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 ЗУ Про електронну комерцію , спірний договір про надання позики є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Зазначила, що відповідачем не було повідомлено їй письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Не було надано інформацію передбачену ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ Про захист прав споживачів та ч.ч.2, 3 ст.9 ЗУ Про споживче кредитування . Відповідач скористався тим, що позивачу, як позичальнику, об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору.

Вважає, що вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог ЗУ Про захист прав споживачів не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів встановлення вимог щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, які можуть бути визнані недійсними.

Вказала про те, що спірний договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору.

В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ Служба миттєвого кредитування було проігноровано вимоги законодавства та не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.

Вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідачем було введено позивача в оману на рахунок істотних умов, зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Їй було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), тому вона погодилась на укладення спірного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. До того ж, розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

У зв`язку з зазначеним, позивач просила визнати недійсним укладений між нею та відповідачем кредитний договір.

19 січня 2021 року до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з Луцького міськрайонного суду Волинської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Служба миттєвого кредитування про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений строк позивачем подано уточнену позовну заяву, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі від 25.01.2021.

Ухвалою суду від 17.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування належним чином засвідчену копію договору позики укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Служба миттєвого кредитування .

04 березня 2021 року на виконання ухвали суду від 17 лютого 2021 року до суду надійшли витребувані у ТОВ Служба миттєвого кредитування документи.

09 березня 2021 року до суду від відповідача ТОВ Служба миттєвого кредитування надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив про те, що між ним та позивачем було укладено кредитні договори №2025128004647 та № 2024742494070. Позивач погодилась з тим, що вона прийняла пропозицію укласти договори, а отже і ознайомилася з усіма умовами кредитних договорів. Відповідно до ст. 15 ЗУ Про споживче кредитування , споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладання договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Зазначене право також передбачене в Заявах-анкетах, з якими позивач ознайомилася, про що нею було зазначено у позовній заяві. Позивач могла відмовитися від договорів, проте цього не зробила. Також відповідач пояснив, що згідно послідовності укладення спірних кредитних договорів клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов`язаний ознайомитися з правилами та умовами позики, переглянувши їх по посиланню, і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті З правилами та умовами надання позики ознайомлений і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій . Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер, вказаний при реєстрації на сайті. СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок. Після отримання СМС клієнт повинен внести отриманий код на сайті і таким чином підтвердити подачу заявки. Позивач здійснив всі дії необхідні для ідентифікації себе в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, самостійно ввів всі свої дані та підписав спірні договори електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що відповідач є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на підставі ліцензії. Належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути засвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції в ІТС, якою зафіксовано чітку послідовність всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору і інформаційно-телекомунікаційній системі. Згідно даних ІТС відповідач здійснив укладення електронного договору, що підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Це є укладенням договору в письмовій формі. Підписання спірних договорів здійснювалось за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом внесення на сайті коду, отриманого на телефон позивача. Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі.

Відповідач виконав свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів, які були перераховані платіжною системою ВАЙ ФОР ПЕЙ , яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи FLASHPAY . Верифікація і додавання карти клієнтом при оформленні договору здійснюється за допомогою вказаної платіжної системи, на сторінці якої клієнт самостійно вносить номер картки, термін дії, телефон тощо. Клієнт може зазначити, як свою картку, так і картку будь-якої іншої особи. На банківську картку позивача за спірними договорами від 07.09.2020 було перераховано 4 900 грн. та 600 грн.

Отже, позивач не лише підписала спірні кредитні договори, а ще й отримала кошти за цими договорами, проте не здійснила жодних дій на виконання умов договорів.

Відповідач також зазначає про те, що позивач стверджує, що в спірних договорах не визначена сукупна вартість кредиту, проте зазначена умова не є обов`язковою для даних видів договорів, оскільки вона є обов`язковою для банків, а не фінансових установ, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до відносин між позивачем і відповідачем.

Крім того, відповідно до Заяв-анкет для отримання кредиту визначено ціні договорів: № 2024742494070 - 4 900,00 грн., №2025128004647 - 600,00 грн.

Крім того, у справі відсутні розрахунки заборгованості за спірними кредитними договорами, а тому твердження позивача, що розмір процентів та пені є значно завищеним є недоведеними.

25.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій позивач посилається на обставини, якими обґрунтовує позов.

31.03.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у яких відповідач додатково посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ Про захист прав споживачів він не повинен був надавати позивачу інформацію передбачену ч.2, ч.3 ст.13 ЗУ Про захист прав споживачів , оскільки положення ч.2, ч.3 ст.13 ЗУ Про захист прав споживачів не застосовуються до договорів укладених на відстані, які стосуються фінансових послуг. Також, відповідач не повинен був надавати позивачу інформацію передбачену ч.ч.2, 3 ст.9 ЗУ Про споживче кредитування , оскільки відповідно до ст.3 ЗУ Про споживче кредитування , чинної на момент укладання договору, ЗУ Про споживче кредитування поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору. Мінімальна заробітна плата за вересень 2020 року складала 5 000,00 грн., отже вимоги зазначеного закону не поширюються на відносини між позивачем і відповідачем.

Також, є безпідставними посилання позивача на п.5 ч.3 ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , оскільки позивач не нараховував компенсацію за невиконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, разом з тим, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.14, 46).

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.09.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ Служба миттєвого кредитування було укладено кредитні договори № 2024742494070 та №2025128004647.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору № 2024742494070 від 07.09.2020 (заява-анкета для отримання кредиту), позивач ознайомившись з примірником (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ Служба миттєвого кредитування , що розміщені на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, просила Товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 4 900 грн. Розмір затвердженої суми 5 500 грн. Строком на 365 днів з правом повернення достроково. Позивач зобов`язалась повернути кредит у розмірі 4 900 грн. та сплатити проценти у розмірі 1 568 грн.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору № 2025128004647 від 07.09.2020 (заява-анкета для отримання кредиту), позивач ознайомившись з примірником (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ Служба миттєвого кредитування , що розміщені на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, просила Товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 600 грн. Розмір затвердженої суми 5 500 грн. Строком на 365 днів з правом повернення достроково. Позивач зобов`язалась повернути кредит у розмірі 600 грн. та сплатити проценти у розмірі 192 грн.

Відповідно до вищезазначених кредитних договорів, розмір процентів: 2% за кожен день користування кредитом за умови повернення кредиту (сплати суми заборгованості) не пізніше 16 днів з дня отримання кредитних коштів; 3,64% за кожен день користування кредитом починаючи з 17 дня після дня отримання кредитних коштів; 5,02% за кожен день користування кредитом починаючи з 46 дня після дня отримання кредитних коштів.

Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 07.09.2020. При виникненні заборгованості позивач зобов`язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості. Позивач просила надавати їй кредити у подальшому на вказаний картковий рахунок на підставі Заявок-Анкет, наданих нею особисто на сайті або у відділенні Товариства та на підставі замовлення кредитних коштів з її особистого номеру телефону. А також надала згоду на списання суми заборгованості за кредитом з вказаного карткового рахунку.

Відповідно до Правил Товариство зобов`язується надати клієнту кредит, що підтверджується підписанням видаткового касового ордеру або перерахуванням на картковий рахунок клієнту суми кредиту.

Клієнту пропонується фінансова послуга, а саме - короткостроковий кредит. Клієнт має право достроково припинити договір без сплати додаткових комісій або зборів.

Позивач підтвердила, що доступ до заповнення від її імені Заяви-Анкети на сайті належить лише їй, ніякі інші особи не мають можливості скористатись від її імені можливістю оформлення електронного кредитного договору з Товариством. Всі Заяви-Анкети, що надходять від її імені на сайт належать лише їй, ніякі особи не мають можливості скористатися від її імені можливості оформлення електронного кредитного договору з товариством. Всі Заяви-Анкети, що надходять від її імені на сайт є дійсними та надані особисто нею. Всі заявки на видачу кредитних коштів на її картковий рахунок надані з її особистого мобільного телефону є дійсними та надані особисто нею.

Також зазначено, що клієнт має право, протягом 14 календарних днів з моменту укладення договору відкликати свою згоду на укладення договору без пояснення причин в порядку та у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Вказано, що у разі укладення електронного Договору підписується із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним та він вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов.

Отже, позивачу надано грошові кошти в сумі 4 900 та 600 грн. строком на 365 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а вона зобов`язалась повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Спірні договори укладені в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч. 1 ст. 1 Закону України Про електронну комерцію до нього мають бути застосовані приписи цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ Про електронну комерцію , електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6. ст. 11 ЗУ Про електронну комерцію , відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідачем було надано інформацію щодо порядку (процедури) отримання кредиту та підписання електронних договорів, згідно якої під час реєстрації обов`язково визначаються наступні дані - назва, стать, дата народження, телефон, електронна пошта, пароль до доступу до особового рахунку, реєстрація можлива лише, коли клієнт погоджується з умовою на обробку його персональних даних. Після реєстрації клієнта він заповнює свої дані, а також поля про код та паспорт. Потім клієнт заповнює дані про адресу проживання, про працевлаштування, місячний прибуток, сімейний стан, про сферу діяльності, напрямок діяльності підприємства, назву підприємства, дату початку роботи. Потім заповнюються дані про контактну особу. Далі клієнт в особистому кабінеті верифікує і додає дані своєї банківської картки, на яку будуть переказуватись кошти, що здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay. Після чого клієнт в особистому кабінеті на калькуляторі вибирає бажану суму і термін. Там же відображається інформація про термін повернення і суми повернення. Перш ніж отримати позику клієнт зобов`язаний ознайомитись з правилами та умовами позики, переглянувши їх по посиланню і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті З правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних . Після подачі заявки клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер, вказаний при реєстрації на сайті, після чого вносить його на сайті і таким чином підтверджує подачу заявки. Якщо сума позики перевищує розмір мінімальної заробітної плати, клієнту на електронну пошту надсилається лист з паспортом споживчого кредиту. Створена заявка проходить внутрішній алгоритм прийняття рішення про можливість видачі, аналізуючи дані про клієнта. В разі позитивного рішення про видачу позики система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ СМК для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 ЗУ Про електронну комерцію , після чого система переводить клієнту на картку суму, зазначену в заявці через платіжну системи за допомогою ТОВ ФК ВейФорПей .

Спірні договори підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України Про електронний документ та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За статтею 6 вказаного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документу, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документу. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В статті 3 Закону України Про електронну комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про електронну комерцію , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 вказаного Закону зазначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію , електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Після подачі заявки, позивач отримала на свій телефон, вказаний у заявці, СМС повідомлення з унікальним кодом, який ввела на сайті bistrozaim.ua.

Зазначений порядок укладення електронного договору узгоджується також з висновками Верховного Суду у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, в якій визначено законність укладання кредитних договорів за мікрокредитами та встановлено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль , або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до статті 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

На такі особливості укладення договорів про надання фінансових послуг, зокрема в електронному вигляді, звернула увагу піднаглядних фінансових установ в інформаційному повідомленні від 01 серпня 2017 року і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви, зокрема, П.І.Б, РНОКПП, місце проживання, телефон, е-mail, дані паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи, та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про електронну комерцію, підписав зазначену заяву.

На підтвердження факту укладення даного договору саме позивачем свідчить також зазначення в договорі її особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання та надсилання відповідачу копії свого паспорта, а також надання номеру мобільного телефону, за допомогою якого тільки можливо підписати договір, шляхом надсилання відповідного коду.

Позивач не заперечувала, що вказаний номер телефону дійсно належав їй станом на день укладання договору, вона ним користувалася.

Заявку сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ Про електронну комерцію .

Отже, суд приходить до висновку, що позивач здійснила всі дії, необхідні для ідентифікації себе в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, самостійно ввівши всі свої дані та підписавши спірні кредитні договіри електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно даних ІТС, наданих відповідачем до відзиву на позов, ТОВ Служба миттєвого кредитування здійснило укладання електронних договорів, що підписані за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Підписання спірних кредитних договорів здійснювалося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом внесення на сайті коду, отриманого на телефон позивача.

Доводи позивача щодо не підписання нею договорів суд не бере до уваги, оскільки кредитні договіри позики укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України Про електронну комерцію .

Посилання позивача на Постанову ВСУ від 12.10.2016р. по справі № 916/16/16 не стосується відносин позивача та відповідача, адже в ній мова йде про електронний цифровий підпис, а спірний кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за ч. 1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України Про захист прав споживачів визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

Частина 5 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, зазначено, що умови та правила надання кредиту розміщені на офіційному сайті. Позичальник погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач зазначив, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику укладення договору неможливе.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У статті 11 Закону України Про захист прав споживачів також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Так як в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, то суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Правила та умови надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З огляду на вищевикладене, доводи позивача про те, що перед укладенням договору вона не була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , є необґрунтованими, оскільки, звернувшись до відповідача із заявкою на отримання кредиту та, підписавши ОСОБА_2 засвідчила той факт, що вона обізнана з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

Суд оцінює докази у їх сукупності у відповідності до вимог ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Статтею ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Відповідно до п. 7.1.5. ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється, як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

На підтвердження перерахування суми кредиту відповідач надав довідки ТОВ ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ від 26.02.2021, з яких вбачається, що 07.09.2020 ОСОБА_1 було перераховано 4 900 та 600 грн. на її банківську картку (а.с.85,89).

Разом з цим матеріали справи не містять належних доказів на спростування факту отримання позивачем зазначених коштів.

Отже, наведені обставини спростовують доводи позивача про те, що вона не підписувала дані договіри, адже вона фактично оформила їх відповідно до визначеної правилами процедури, здійснила їх підписання з застосування одноразового ідентифікатора, їй були перераховані кредитні кошти.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Тому посилання позивача на несправедливі умови спірного договору не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним всього кредитного договору, а не конкретної умови договору, яку позивач вважає несправедливою.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1)такі положення також підлягають зміні; або

2)договір може бути визнаним недійсним у цілому.

При цьому позивач не піднімає питання визнання спірного кредитного договору недійсним внаслідок визнання недійсним положення спірного кредитного договору стосовно відповідальності та жодним чином не обґрунтовує, яким чином визнання недійсним положення спірного кредитного договору стосовно відповідальності зумовлює зміну інших положень спірного кредитного договору.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України Про споживче кредитування (в редакції станом на укладення спірного кредитного договору), Закон не поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору. Спірні кредитні договори укладено на суму 4 900 грн. та 600 грн., тобто на суму, що не перевищує перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, яка на момент укладання договорів становила 5 000 грн., а тому на нього не поширюються вимоги зазначеного Закону, в тому числі, стосовно розмірів процентів та шрафних санкцій.

Недоведеними є доводи ОСОБА_1 про те, що на час укладання договору їй не надано інформації щодо умов кредитування, чим введено її в оману.

Під час укладення кредитних договорів їх положення позичальниці роз`яснені та зрозумілі. Вона ознайомилась з кредитними договорами до їх укладення і була згодна з усіма їх умовами, тому розуміла, який саме загальний розмір кредитної заборгованості мала погасити на виконання умов договорів, з чим погодилась.

Отже, ОСОБА_1 не доведено укладення кредитного договору на умовах, що обмежують її права, як споживача, та що він був укладений внаслідок введення її в оману зі сторони товариства або з використанням нечесної підприємницької практики щодо неї.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилась з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що в договорах не вказано ціну договору, окільки відповідно до Заяв-анкет для отримання кредиту визначено ціні договорів: № 2024742494070 - 4 900,00 грн., №2025128004647 - 600,00 грн.

Щодо посилання позивача на те, що в порушення Постанови Правління Національного Банку України №49 від 08.06.2017 Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у договорах не зазнаечно сукупну вартість кредиту, суд зазначає про те, що відповідно до п.1 зазначеної постанови, ці правила встановлюють для банків України методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит. Тобто, зазначена постанова є обов язковою для застосування банками України, а оскільки ТОВ Служба миттєвого кредитування не є банком, зазначена постанова не є бов`язковою для застосування відповідачем.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано вимоги ч.ч.2,3 ст.13 Закону України Про захист прав споживачів . Так, перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України Про захист прав споживачів положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються фінансових послуг.

Оскільк у даній спарві ТОВ Служба миттєвого кредитування було надано позивачу саме фінансову послугу, а тому посилання позивача на те, що відповідачем не було дотримано вимоги положен ч.ч.2,3 ст.13 Закону України Про захист прав споживачів не заслуговують на уваги.

Посилання позивача на те, що реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів та розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

У даній справі встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Таким чином, підстави для визнання спірного кредитного договору недійсним відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відмоу у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, а позивач звільнена від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 76-80, 141, 247, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування (адреса місцезнаходження: 69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25, код ЄДРПОУ 38839217).

Суддя: А.Б. Алєксєєнко