Рішення

від 22.06.2021 по справі 120/922/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 червня 2021 р. Справа № 120/922/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" (код ЄДРПОУ: 40550449, адреса: вул. Гагаріна, 26, с. Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, 22452) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" (код ЄДРПОУ: 40550449, адреса: вул. Гагаріна, 26, с. Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, 22452) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.06.2016 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 08.06.2016 року по 30.09.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб за період з 08.06.2016 року по 30.09.2019 року, складений акт № 245/0501/40550449 від 29.01.2020 року. На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001560501 та № 0001570501.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив, представник відповідача зазначає, що на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.12.2019 № 2582 та відповідно до ст. 20, п. 77.2, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.06.2016 року по 30.09.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб за період з 08.06.2016 року по 30.09.2019 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 29.01.2020 року № 245/0501/40550449, відповідно до якого встановлено порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, 16 "Витрати", 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", 16 "Витрати", 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 39780,00 грн. з декларацією за 2018 рік; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 161 188,00 грн., в тому числі відповідно до декларації за грудень 2018 року на суму 60 559,00 грн. та відповідно до декларації за лютий 2019 року на суму 100 629,00 грн.

Підставою для проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали господарські операції проведені позивачем з придбання товару Соняшник урожаю 2018 на загальну суму 967 128,14 грн., в т.ч. ПДВ 161 188,02 грн. у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" (код ЄДРПОУ 37258746), на думку відповідача, поставка якого від даного контрагента не підтверджена документально.

Відповідач зазначає, що оскільки перевіркою встановлено фактичне отримання товару (соняшника, що фактично використаний у виробництві), який не міг бути отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД", даний товар вважається безоплатно отриманим з джерела невідомого походження.

На переконання відповідача, позивачем, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит в сумі 161 188,0 грн. по декларації за жовтень 2018 року за рахунок відображення в складі податкового кредиту ПДВ з операції з придбання товару Соняшник урожаю 2018 на загальну суму 967 128,14 грн., в т.ч. ПДВ 161 188,02 грн. у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД", поставка якого не підтверджена документально, а також занижено податок на прибуток всього у сумі 39 780,00 грн., згідно з декларацією за 2018 рік, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001560501 від 13.02.2020 року, №0001570501 від 13.02.2020 року є правомірними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/1134/20-а.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі № 120/1134/20-а набрало законної сили, відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року задоволено клопотання представника позивача, що надійшло до суду 05.03.2021 року, провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2021 року закрито підготовче судове засідання, задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача правонаступником та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.06.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про відшкодування судових витрат у справі, в якій він просить стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3786,15 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

У судове засідання призначене на 03.06.2021 року о 10 год. 30 хв. сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, поряд із цим подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

08.06.2021 року представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 08.06.16 року по 30.09.19 року, Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області на підставі Акта перевірки №245/0501/40550449 від 29.01.20 року було прийнято Податкові повідомлення-рішення по формі "Р" №0001560501 та №0001570501 від 13.02.20 року.

В податковому повідомленні-рішенні від 13.02.20 року №0001560501, ГУ ДПС у Вінницькій області констатовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" положень п.44.1 та п.44.2 ст.44, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого застосовано штрафні санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (11021000) на 49 725,00 грн. (Сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень, 00 копійок), в тому числі за основним платежем - 39 780,00 грн., та штрафними санкціями - 9 945,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні від 13.02.20 року №0001570501, ГУ ДПС у Вінницькій області констатовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНДЛІТОЇЛ" положень п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого застосовано штрафні санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (14010100) на 201 485,00 грн. (Двісті одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять гривень, 00 копійок), в тому числі за основним платежем - 161 188,00 грн., та штрафними санкціями - 40 297,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Фактичною підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, стало відсутність у Фермерського господарства "Заграва" умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, в наслідок чого контролюючий орган дійшов висновку, що підприємство - контрагент фактично не постачало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" товар у жовтні 2018 року і як наслідок, про відсутність у останнього активів, які могли бути в подальшому реалізовані позивачу.

Вказані обставини були предметом розгляду Вінницького окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року, визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення - рішення № 000039507 від 17.09.2019 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Враховуючи те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року на час розгляду даної справи набрало законної сили, суд має підстави використовувати його як джерело преюдиційних фактів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі також - ПК України, ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. "а" п. 185 ст. 185 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6, cт. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено обов`язкову підставу для формування податкового кредиту та податкового зобов`язання, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 21/09/2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" від 21 вересня 2018 pоку, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" виписано (оформлено) видаткові накладні та податкові накладні на поставку товару - соняшнику.

В результаті господарської операції, що виникла на підставі вказаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" (продавець, постачальник) 11.10.2018 року, 25.10.2018 року та 28.10.2018 року було сформовано податкові накладні № 2, № 17 та № 18, які направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі № 120/1134/20-а встановлено, що згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом встановлено, що податкова накладна № 2 від 11.10.2018 зареєстрована 25.10.2018 за № 9233607511, податкова накладна № 17 від 25.10.2018 зареєстрована 05.11.2018 за № 9241409506, податкова накладна № 18 від 28.10.2018 зареєстрована 01.11.2018 за № 9239886984.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Оскільки всі податкові накладні складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року, а саме у жовтні та листопаді 2018 року, то відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, суми ПДВ, які відносились до податкового кредиту в ці періоди та суми ПДВ віднесені до складу податкових зобов`язань звітних періодів вважаються підтвердженими передбаченими нормами Податкового кодексу України обов`язковими документами (зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними).

Висновок про достатність зареєстрованої в установленому порядку податкової накладної як підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту при купівлі товару та до складу податкового зобов`язання при його продажі обґрунтовується наступним.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, ст. 201 п. 201.10. ПК України було доповнено абзацом 3 такого змісту: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

Зміни до ст. 201 п. 201.10. ПК України свідчать про те, що законодавець безальтернативно визначив, що сам факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено "податкову чистоту" господарської операції і з цією метою контролюючий орган наділений повноваженнями зупинення реєстрації податкових накладних платника податку, господарські операції якого викликають сумнів в їх реальності та відмовляти у їх реєстрації.

Таке тлумачення змін до ПК України, слідує з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, в якій зазначено наступне: "27 травня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 418-р затверджено План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, який передбачає низку ключових реформ, які дозволять забезпечити стале економічне зростання та створять сприятливі умови для розвитку бізнесу в Україні, серед яких передбачено проведення реформи податкової системи та реформування Державної фіскальної служби України. … В рамках діяльності зазначеної робочої групи підготовлений законопроект спрямований на покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи, підвищення прозорості та якості адміністрування податків, ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування, усунення неузгодженостей. Метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць".

В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21 лютого 2018 р. № 117 (була чинною із 22.03.2018 по 01.02.20200 та Постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11 грудня 2019 р. № 1165.

Метою вказаних змін у податковому законодавстві стало запровадження на стадії реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, оцінки ризиків ймовірності їх складення та надання для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

У межах розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 120/1134/20-а також встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання із податку на додану вартість, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач діючи у непослідовний спосіб, висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій, зокрема у частині неналежного підтвердження походження та транспортування товару (насіння соняшника), операції із яким стали підставою для формування спірних сум податкового кредиту та податкових зобов`язань із податку на додану вартість.

Разом з тим, надаючи оцінку обставинам, які характеризують господарську операцію позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" та Фермерським господарством "Заграва", з точки зору її фактичного здійснення (реальності), судом встановлено, що 21.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" (Продавець), в особі директора ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" (Покупець), в особі директора ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі - продажу № 21/09/2018.

Підпунктом 1.1 Договору № 21/09/2018 Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар - насіння соняшника, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

Кількість та якість товару буде визначатися у рахунках, накладних на відпуск товару, ТТН, які є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних та/або актів прийому - передачі, підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору (п.п. 1.2 Договору № 21/09/2018).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору № 21/09/2018 разом із товаром Продавець зобов`язаний надати накладну (та/або акт приймання - передачі), податкову накладну. Покупець зобов`язаний надати Продавцю довіреність на отримання Товару і зробити відмітку про отримання товару у видатковій накладній Продавця.

Оплата товару, що поставляється Продавцем відповідно до умов договору, здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок Продавця у розмірі 80 % від загальної суми, решта 20 % після реєстрації податкової накладної в реєстрі ДФС. Можлива попередня оплата (п.п. 4.1 Договору № 21/09/2018).

Специфікаціями № 1 від 11.10.2018, № 2 від 25.10.2018 та № 3 від 28.10.2018, зазначено найменування, одиниці виміру, кількість та ціна товару.

На підтвердження реального характеру господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД", позивачем окрім вказаних вище документів (Договору № 21/09/2018, специфікацій) надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Зокрема на виконання умов укладеного договору постачальником виписані:

- видаткові накладні № РН-0000049 від 11.10.2018 року на суму 410165,76 грн., ПДВ 68360,96 грн., № РН-0000050 від 25.10.2018 року на суму 480615,38 грн., ПДВ 80102,56 грн., № Р-0000051 від 28.10.2018 року на суму 76347,00 грн., ПДВ 12724,50 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 11.10.2018 року № 2, від 11.10.2018 року № 790, від 25.10.2018 року № 79/2, № 79/3, від 28.10.2018 року № 80/5.

Крім того, з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі № 120/1134/20-а встановлено, що на виконання Договору № 21/09/2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" (Покупець), в особі директора ОСОБА_1 уклало договір поставки № 40 від 11.10.2018 року із Фермерським господарством "Заграва" (Постачальник), в особі голови Кочкіна С.О. (далі - Договір № 40).

Фермерське господарство "Заграва" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 28.07.2004 року, є платником ПДВ з 16.08.2004 року. Основний вид економічної діяльності є КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору № 40 Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження на умовах, зазначених у цьому договорі.

Соняшник урожаю 2018 року, ціна та кількість вказується в Додатках (специфікаціях) до договору (п.п. 1.2 Договору № 40).

Товар, що реалізується є товаром власного виробництва Фермерського господарства "Заграва" (п.п. 1.3 Договору № 40 від 11.10.2018 року).

Підпунктом 2.1 Договору № 40 передбачено, що товар може передаватися покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений у п. 5.1 договору.

Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної (п.п. 2.2 Договору № 40 від 11.10.2018 року).

Відповідно до п.п. 2.3 Договору № 40, умовами поставки є доставка до зерноскладу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ", Вінницька область, Калинівський район, с. Дружне, автотранспортом за рахунок Покупця.

Згідно специфікацій № 1 та № 2 від 11.10.2018 року, № 3 та № 4 від 25.10.2018 року, № 5 від 28.10.2018 року які є невід`ємною частиною договору зазначено найменування, одиниці виміру, кількість та ціна товару.

На підтвердження реального характеру господарської операції з Фермерським господарством "Заграва", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" окрім вказаних вище документів (Договору № 40, специфікацій) надано видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, платіжні доручення.

Зокрема на виконання умов укладеного договору постачальником виписані:

- накладні № 1 від 11.10.2018 року на суму 206440,44 грн., ПДВ 34406,74 грн., № 2 від 11.10.2018 року на суму 168660,00 грн., ПДВ 28110,00 грн., № 3 від 25.10.2018 року на суму 222958,82 грн., ПДВ 37159,80 грн., № 4 від 25.10.2018 року на суму 212794,75 грн., ПДВ 35465,79 грн., № 5 від 28.10.2018 року на суму 71820,00грн., ПДВ 11970,00 грн.;

- товарно-транспортні накладні № 1 від 11.10.2018 року, № 3, № 4 від 25.10.2018 року, № 5 від 28.10.2018 року;

- платіжні доручення № 341 від 22.10.2018 року на суму 58100,44 грн. в тому числі ПДВ 9683,41 грн., № 343 від 24.10.2018 року на суму 70000,00 грн. в тому числі ПДВ 11666,67 грн., № 359 від 25.10.2018 року на суму 56000,00 грн. в тому числі ПДВ 9333,33 грн., № 362 від 26.10.2018 року на суму 69000,00 грн. в тому числі ПДВ 11500,00 грн., № 382 від 05.11.2018 року на суму 100000,00 грн. в тому числі ПДВ 16666,67 грн., № 409 від 15.11.2018 року на суму 91300,00 грн. в тому числі ПДВ 15216,67 грн., № 420 від 19.11.2018 року на суму 100000,00 грн. в тому числі ПДВ 16666,67 грн., № 445 від 27.11.2018 року на суму 100000,00 грн. в тому числі 16666,67 грн., № 470 від 10.12.2018 року на суму 100000,00 грн. в тому числі ПДВ 16666,67 грн.

Також на підтвердження господарської операції позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" та Фермерським господарством "Заграва" в матеріалах справи наявний журнал проводок за жовтень 2018 року по придбанню та реалізації соняшника.

Щодо досліджених судом видаткових накладних та накладних, то такі є доказом по перше - передачі товару постачальником та отримання його покупцем, по друге - підтверджують кількість, вартість та назву товару, який постачався на підставі Договору № 21/09/2018 та Договору № 40.

Надаючи оцінку формі та змісту первинних документів, як доказу реальності господарської операції, суд зазначає, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV (далі також - Закон від 16.07.99 року № 996-XIV).

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши вищевказані первинні документи, суд зазначає, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV, ст. 44 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Також суд зазначає, що відповідачем помилково збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД", оскільки при дослідженні Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 та додатку до податкової декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" судом не прослідковується включення до складу податкового кредиту суми у розмірі 161188 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД", адже в додатку до податкової декларації в розділі ІІ "Податковий кредит" не визначено зазначену суму та індивідуальний номер позивача.

Суд звертає увагу, що зазначена сума включена Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОЗГРЕЙД" до розділу І "Податкові зобов`язання" податкової декларації та визначена в додатку до податкової декларації в розділі І "Податкові зобов`язання".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач помилково збільшив суму грошового зобов`язання.

Щодо твердження відповідача про невідповідність товарно-транспортних накладних Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363 (чинна на час складання ТТН), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Крім того, відповідно до п.п. 11.1 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом перевірено товарно-транспортні накладні та встановлено, що всі необхідні реквізити надані для перевірки, товарно-транспортні накладні містять, що спростовує висновок посадових осіб контролюючого органу про невідповідність товарно-транспортних накладних Правилам № 363.

Крім того суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) щодо оформлення перевезення товару.

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, невідповідність такого документу, як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 по справі № 820/6069/16 зазначив, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки ця обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам. Окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Більше того, враховуючи викладену позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 року по справі № 804/6909/17, суд вважає за належне акцентувати увагу на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Щодо твердження відповідача про відсутність у Фермерського господарства "Заграва" в користуванні чи власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення для вирощування продукції власного виробництва - соняшника, то такі судом оцінюються критично, оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у користуванні Фермерського господарства "Заграва" земельних ділянок сільськогосподарського призначення. При цьому, контролюючий орган надав перевагу одним довідкам, не обґрунтувавши неналежність довідок протилежних за своїм змістом.

Так, відповідно до довідки Виконавчого комітету Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області від 19.07.2018 року № 39-14-18/423 та довідки Виконавчого комітету Богодарівської сільської ради Барвінівського району Харківської області від 10.07.2018 року № 57-10-7/238 судом встановлено, що на території Шишацької селищної ради Фермерським господарством "Заграва" взято для оброблення земельну ділянку у розмірі 4202,2 га, з них 4202,2 га рілля; на території Богодарівської сільської ради на оброблення взято земельну ділянку у розмірі 8211,4 га, з них 8211,4 га рілля.

Крім того, в підтвердження наявності у користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення в матеріалах справи наявний Звіт про посів площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року на території Барвінівського району Харківської області та Звіти про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 липня, 01 серпня, 01 вересня та 01 жовтня 2018 року на території Барвінського та Шишацького району.

Також суд зазначає, що правова підстава використання земель контрагентом позивача (використання земельної ділянки без достатніх правових підстав чи її нераціонального використання), може бути підставою для встановленої законом відповідальності саме фермерського господарства (його посадових осіб) та не повинна оцінюватися як обставина, що виключає підстав для формування позивачем податкового кредиту чи податкових зобов`язань за результатом таких операцій.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, вказану у рішенні, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 77 КАС України.

Щодо незгоди позивача з підставою здійснення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється за підстави отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Суд зазначає, що системний аналіз норм ст. 73 та п. п. 78.1.1. ПК України, вказує на те, що отримавши запит контролюючого органу, платник податку повинен чітко відповісти на поставлені у запиті питання та надати зазначені у запиті документи. У такому разі, "підозри" контролюючого органу про допущені платником податків порушення вимог податкового законодавства можуть бути спростовані, що виключає необхідність проведення перевірки. В іншому разі, коли контролюючим органом не отримано повної та вичерпної відповіді на поставлені питання як і документів які її підтверджують, наступним законним способом для оцінки фактів порушення податкового законодавства є призначення податкової перевірки, на підставі п. п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Суд враховує, що оцінка повноти та достовірності наданих платником податків відповідей на обов`язкові запити є компетенцією контролюючого органу. Тому, вважаючи відповіді позивача неповними, відповідач у справі реалізуючи надані нормами Податкового кодексу України повноваження, призначив та провів позапланову невиїзну документальну перевірку, про проведення якої завчасно (до початку її проведення) повідомив позивача у справі. Відтак, суд не вбачає підстав для висновків про порушення відповідачем процедури призначення та проведення податкової перевірки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності має доводити в суді нереальність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" слід задовольнити повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Ч. 3 ст. 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, п. 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд наголошує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Як встановлено судом, представником позивача разом з адміністративним позовом надано копію витягу з Договору про надання правової допомоги від 28.02.2018 року № 04-02/2018, оригінал ордеру від 27.02.2020 року Серії ВН №122935, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.01.2019 року Серії ВН №000415.

В подальшому, 27.05.2021 року представником позивача разом із заявою про відшкодування судових витрат подано до суду платіжне доручення від 03.04.2020 року № 204 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами адвокатського бюро "Максимчук та партнери" згідно умов договору про надання правової допомоги від 28.02.2018 року №28-02/2018. Також, 01.06.2021 року на електрону адресу суду, окрім вказаних документів, направлено ордер від 26.02.2020 року Серії ВН №152025.

Дослідивши всі документи, надані суду в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу вбачається, що представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг) згідно умов договору про надання правової допомоги від 28.02.2018 року №28-02/2018, однак в матеріалах справи міститься копія витягу з Договору про надання правової допомоги від 28.02.2018 року № 04-02/2018. Крім того, згідно платіжного доручення від 03.04.2020 року, призначення платежу зазначено: "Оплата за правову допомогу, зг. договору № 04-02/2018 від 28.02.2018 року".

Враховуючи зазначені обстави, суд позбавлений можливості встановити точний обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів, які подавалися представником позивача до суду, оскільки детальний опис робіт по договору №28-02/2018, не може слугувати належним та допустимим доказом виконання робіт по договору № 04-02/2018.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3768,15 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. належить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкові повідомлення - рішення від 13.02.2020 року № 0001560501 та № 0001570501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" (код ЄДРПОУ: 40550449, адреса: вул. Гагаріна, 26, с. Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, 22452) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП: 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21000) понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 3768,15 грн. (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень п`ятнадцять копійок) та витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛІТОЇЛ" (код ЄДРПОУ: 40550449, адреса: вул. Гагаріна, 26, с. Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, 22452);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП: 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21000).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 22.06.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна