Постанова

від 22.06.2021 по справі 200/572/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року справа №200/572/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року (повний текст складено 29 березня 2021 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/572/21-а (суддя І інстанції - Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про: визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нараховану компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 , стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 .

У С Т А Н О В И В:

15 січня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року. стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нараховану компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 , стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5416/20-а від 20.07.2020 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на її користь. Позивач зазначає, що 11 листопада 2020 року на її звернення повідомило про нарахування компенсації втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, яка складає 783,28 грн. 27 листопада 2020 року Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на її звернення повідомило, що нараховану суму компенсації втрати частини доходів управління було включено до потреби у коштах на виплату за рішенням суду на грудень 2020 року та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішенням суду. Позивач вказує на те, що станом на момент звернення до суду з даним позовом відповідачем не виплачено компенсації втрати частини доходів в розмірі 783,28 грн. Позивач вважає, що дії відповідача щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів порушують її конституційні права. Позивач вказує на те, що невиконання судового рішення державою не може бути виправдано нестачею коштів, оскільки забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.

Крім того, позивач вказує на те, що тривале невиконання рішення суду щодо невиплати належної нарахованої компенсації втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року, що складає 783,28 грн. призвело до моральних страждань, у зв`язку з чим вона має право на отримання моральної шкоди в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Державним бюджетом на 2021 рік з 01 січня 2021 року, яка складає 6000 грн.

З огляду на викладене позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/572/21-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахованої компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783 гривні 28 копійок від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року. В частині позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області постійно завдає шкоду, що є наслідком порушення абсолютного права позивача, має самостійну правову природу, є формою цивільно - правової відповідальності за таку шкоду, є правомірною підставою для відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн., за наслідками протиправних дій пенсійного органу, які вчиняють перешкоду в отриманні та використанні доходів, що є власністю позивача.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/572/21-а - повернуто скаржникові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 18-19).

ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецька до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 21 березня 2018 року № 0000497411 (а.с. 20).

ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності, що не заперечується сторонами (а.с. 21-23).

Судом встановлено, що 20 липня 2020 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 2005416/20-а прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) та Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а набрало законної сили 22 жовтня 2020 року.

На виконання рішення суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахована компенсація втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн., що підтверджується витягом з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії (а.с. 46).

З матеріалів справи встановлено, що нарахована компенсація втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн. відповідачем не виплачена.

Листом від 11.11.2020 року № 555-660/Ю-02/8-0531/20 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача, що нараховану суму компенсацію втрати частини доходів управлінням було включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду за грудень 2020 року та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10).

У листі від 27.11.2020 року № 616-770/Ю-02/8-0531/20 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виклало аналогічні обставини зазначені у листі від 11.11.2020 року № 555-660/Ю-02/8-0531/20 (а.с. 11).

Матеріалами справи підтверджено, що Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зверталося до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з листами «Про виділення коштів на виконання рішень суду» від 19.11.2020 року № 0531-03-9/12212, від 17.12.2020 року № 0531-03-9/14192, від 28.01.2021 року № 0531-03-9/2246, відповідно до яких просило вирішити питання виділення коштів на фінансування за рішеннями суду, які набрали законної сили, зокрема, по рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у справі № 200/5416/20-а (а.с.47-50).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходу у розмірі 783,28 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив суд стягнути нараховану суму ком пенсії втрати частини доходу у розмірі 783,28 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 25 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен враховувати конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17, та враховуються судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної та майнової шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Позивачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення останньої з відповідача, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 6000 грн. на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/572/21-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/572/21-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В.Сіваченко