Постанова

від 16.06.2021 по справі 910/2410/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. Справа№ 910/2410/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Противень С. Л.

від відповідача-2: Жук Ю. О.

від третьої особи-1: Колосюк С. Л.

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 (про забезпечення позову) (повний текст складено 24.02.2021)

у справі № 910/2410/21 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

до: 1) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк";

2) Кабінету Міністрів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (третя особа-1): Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (третя особа-2): - Шевченко Максим Вячеславович - голова, член Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову та заяви про забезпечення позову

В лютому 2021 року Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та Кабінету Міністрів України про заборону Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк проводити закритий конкурс на заміщення посади Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та зобов`язання Кабінету Міністрів України провести конкурсний відбір Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2019 № 927 Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки .

Також, в лютому 2021 року Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , у порядку ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), звернулась господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та Кабінету Міністрів України до набрання рішенням у справі законної сили вчиняти будь-які дії з обрання та призначення Голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк .

Заява обґрунтована тим, що невжиття такого заходу може призвести до незаконного проведення та призначення Голови правління банку у подальшому, суттєво перешкоджає ефективному судовому захисту, а також може ускладнити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2021 заяву Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про забезпечення позову задоволено та забезпечено позов шляхом заборони Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України до набрання рішенням у справі законної сили вчиняти будь-які дії з обрання та призначення Голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

Постановляючи ухвалу суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову та існує конкретний зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, а тому такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" посилається на: вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення, які є тотожними задоволенню позову; відсутність процесуальних підстав для вжиття таких заходів з огляду на безпідставність заявленого у цій справі позову; залишення судом поза увагою питання про зустрічне забезпечення; на думку скаржника повторне звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову свідчить про зловживання ним процесуальними правами.

Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся Кабінет Міністрів України, в якій просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги Кабінет Міністрів України посилається на вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення, які є тотожними задоволенню позову, неспівмірність таких заходів із заявленими позовними вимогами та відсутність повноважень у позивача на звернення до суду з позовом. Крім того, суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову без виклику у судове засідання представників сторін.

Отже, на думку скаржників, при постановленні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції припустився порушень вимог ст.ст. 137, 140 ГПК України.

Позиції інших учасників справи.

У відзиві на апеляційні скарги відповідачів Національний Банк України їх підтримав і просив їх задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм ст. 137 ГПК України і неврахування відсутності у позивача порушеного права та інтересу.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи.

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із клопотанням про застосування заходів процесуального примусу та просить визнати зловживанням процесуальними правами дії позивача та його представника, що полягають у наступному: 1) подання позивачем в особі його представника апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 про забезпечення позову, постановлену на користь позивача та непідписання апеляційної скарги представником позивача; 2) подання позивачем в особі його представника касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 про повернення апеляційної скарги. Застосувати заходи процесуального примусу до позивача та його представника у вигляді штрафу у розмірі 113 500 грн з кожного.

На думку заявника, зазначені дії позивача та його представника мають на меті створення штучних підстав для перешкоджання судочинству при оскарженні ухвали, якою заблоковано проведення конкурсного відбору голови правління банку.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК України.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

За приписами ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 1 статті 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною 1 статті 132 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Клопотання Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій зловживанням процесуальними правами не містить достатніх та обґрунтованих доводів та доказів того, що саме дії позивача та/або його представника спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, які б могли бути розцінені як зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Позивач є учасником даної справи. Подання учасником справи апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції є його правом, яке передбачено ст.ст. 254, 287 ГПК України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках є засадами (принципами) господарського судочинства (п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також колегією береться до уваги те, що апеляційне та касаційне оскарження позивачем судових ухвал не перешкоджало руху справи та її розгляду судом по суті.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає в даному випадку підстав для задоволення поданого клопотання та застосування до позивача та його представника заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг та явка представників сторін.

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/2410/21 перебували у провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (суддя-доповідач), судді Євсіков О.О., Корсак В.А.

У зв`язку з надходженням касаційної скарги Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 та тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В. матеріали оскарження у справі № 910/2410/21 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/242/21 від 14.04.2021 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у зазначеному складі колегії суддів зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/2410/21 до повернення матеріалів оскарження з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до Північного апеляційного господарського суду. Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/2410/21 направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №910/2410/21.

Після повернення матеріалів оскарження № 910/2410/21 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 було поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України; призначено їх до розгляду на 16.06.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2134/21 від 08.06.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Зубець Л.П. та Пашкіної С.А. у відпустках з 14.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 матеріали оскарження у справі №910/2410/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя -Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою суду від 11.06.2021 матеріали оскарження у справі №910/2410/21 прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження.

У судове засідання 16.06.2021 з`явилися представники скаржників - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Кабінету Міністрів України та третьої особи-1 - Національного Банку України.

У судове засідання 16.06.2021 представник позивача не з`явився, однак від позивача 08.06.2021 електронною поштою надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 16.06.2021, без участі його представника, яка судом задоволена.

Представник третьої особи-2 (Шевченко М. В.) у судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань від третьої особи-2 до суду не надходило. Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що такий розгляд може бути здійснений й за відсутності представника третьої особи-2 (Шевченко М. В.).

Представники скаржників у судовому засіданні 16.06.2021 вимоги своїх апеляційних скарг підтримали і просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні апеляційні скарги відповідачів підтримав і просив їх задовольнити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позову є вимоги немайнового характеру про заборону Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк проводити закритий конкурс на заміщення посади Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та зобов`язання Кабінету Міністрів України провести конкурсний відбір Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2019 № 927 Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки .

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам до набрання рішенням у справі законної сили вчиняти будь-які дії з обрання та призначення Голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", суд першої інстанції послався на те, що обрані позивачем заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову та існує конкретний зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, а тому такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Однак такий висновок суду колегія вважає недостатньо обґрунтованим з огляду на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. У цій частині суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20.

Варто також зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України Про Національний банк України , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 330 Положення про ліцензування банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 22.12.2018 № 149, банк покладає виконання обов`язків керівника банку на іншу особу, зокрема, за умови, що виконання особою або різними особами обов`язків керівника банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку здійснюється не більше шести місяців поспіль.

Отже відповідно до норм чинного законодавства банківська установа не має права залишатись без керівника банку на строк більше ніж 6 місяців. Вказане в тому числі свідчить про те, що наявність керівника має важливе значення для здійснення банківської діяльності та забезпечення належного системи корпоративного управління банком, саме за допомогою якої досягається захист прав та інтересів як вкладників, так і акціонерів банку.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.01.2021 виконання обов`язків Голови правління банку було покладено на Самаріну Г.Ю. у зв`язку з припиненням повноважень Голови Правління банку П. Крумханзла.

Зважаючи на Положення про ліцензування банків, 6-місячний строк на виконання обов`язків керівника банку спливає у липні 2021 року.

Наслідком задоволення заяви позивача є порушення співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, з урахуванням прав (інтересів), про захист яких він просить, з тими негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідача та осіб, які не є учасниками судового процесу, що свідчить про порушення розумного балансу між приватними і публічними інтересами.

Окрім того, ч. 11 ст. 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тобто, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті. Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 25.11.2019 у справі № 910/9530/19, від 10.11.2020 у справі № 910/7181/20.

Враховуючи, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову, виходячи з предмета та підстав позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржників про помилкове застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 136, 137 ГПК України при постановленні ухвали про забезпечення позову знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційні скарги відповідачів - задоволенню.

Судові витрати

Судові витрати за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційних скарг покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Кабінету Міністрів України задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/2410/21 скасувати.

Стягнути з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, УЗВІЗ КРУТОГІРНИЙ, будинок 28, квартира 136, код ЄДРПОУ 43067985) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, УЗВІЗ КРУТОГІРНИЙ, будинок 28, квартира 136, код ЄДРПОУ 43067985) на користь Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ відсутній) 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/2410/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 22.06.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко