Рішення

від 16.06.2021 по справі 910/2410/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.06.2021Справа № 910/2410/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу 910/2410/21

за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (ідентифікаційний код 43067985; 49000, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд.28, кв, 136)

до 1. Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001)

2. Кабінету Міністрів України (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д.)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106);

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 - голова, член Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (49000, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд.28, кв., 136)

про зобов`язання та заборону вчинити дії

Представники сторін:

позивача: Бондар І.Л. довіреність № ордер серії АЕ №1023128 від 01.04.21

в режимі відеоконференції (програма EasyCon)

відповідача 1: Колток О.І. ордер серії АА №1085703 від 01.03.2021.

Противень С.Л., ордер серії ВІ №1034073 від 26.02.21,

відповідача 2: Полець Д.М., наказ про призначення №5-/к від 15.01.21,

від третьої особи ( ОСОБА_2 не з`явився, клопотав про розгляд без участі

від третьої особи (НБУ): Колосюк С.Л. наказ про призначення 2789-к від 31.07.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Позивач, Профспілка) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у якій просить:

- Заборонити Акціонерному товариству ПриватБанк проводити закритий конкурс на заміщення посади Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк ;

- Зобов`язати Кабінет Міністрів України провести конкурсний відбір Голови Правління AT КБ ПриватБанк згідно постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 777(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2019 р. № 927 Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки .

Разом з позовною заявою подані заява про забезпечення позову та витребування доказів. Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 18.02.2021 залишено позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 18.02.2021 відмовлено Первинній профспілковій організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" у забезпеченні позову про зобов`язання та заборону вчинити дії з підстав п.11 ст.137 ГПК України.

23.02.2021 Профспілка подала нову заяву про забезпечення позову.

Суд врахував, що розгляд заяви про забезпечення позов не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 24.02.2021 заяву Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про забезпечення позову задоволено. Заборонено АТКБ ПриватБанк (ікюо 14360570 та Кабінету Міністрів України (ікюо відсутній) до набрання рішенням у справі законної сили вчиняти будь-які дії з обрання та призначення Голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк .

24.02.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало заяву проти задоволення заяви про забезпечення позову (ВХ№01-37/14997/21) та заяви із запереченнями проти позову (ВХ №№ 01-37/15004/21, № 01-37/15008/21) та із запереченням проти задоволення клопотання про витребування доказів ВХ№ 01-37/15060/21), заява із запереченням проти задоволення заяви про забезпечення позову (ВХ№ 01-37/15062/21).

01.03.2021 Банк подав апеляційну скаргу на ухвалу від 24.02.2021

01.03.2021 Профспілка подала документи на виконання ухвали про усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено :

- здійснювати в порядку загального позовного провадження, - залучити до участі у справі третіх осіб Національний банк України та ОСОБА_1 , -призначити підготовче засідання на 24.03.21, - відкласти вирішення клопотання про витребування доказів - протоколу засідання Наглядової ради АТ КБ ПриватБанк , яким оформлено Рішення про призначення конкурсу на посаду Голови правління Банку, -встановлено учасникам справи строк подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, -повідомлено учасників справи про дату, час і місце засідання. Повідомлено, що з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення EasyCon (завчасно подавши відповідне клопотання).

Зокрема позивачу встановлено строк для надання суду:

- колективного договору ППОС АТ КБ ПриватБанк та АТ КБ ПриватБанк (ст.10-12 КЗпП, ч.7 ст.65 ГК України);

- відомостей щодо кількості первинних профспілкових організацій, створених в АТ КБ ПриватБанк , та за наявності інших, надати докази повноважень Позивача на представництво колективних інтересів працівників підприємства;

- докази звернення (станом на час подання даного позову до суду) ОСОБА_1 , а також ППОС АТ КБ ПриватБанк до Наглядової Ради АТ КБ ПриватБанк , як організатора проведення конкурсу на посаду Голови Правління АТ КБ ПриватБанк , із пропозицією/висуненням/зазначенням своєї кандидатури на посаду Голови Правління Банку, а також, докази відмови Наглядової Ради у прийнятті такої заяви (документів);

- обґрунтування підстав для висновків про неможливість подання заявки (пакету документів) для участі у конкурсі на посаду Голови Правління АТ КБ ПриватБанк , із посилання на такі документи та норми права;

- обґрунтування того, які права чи інтереси захищає Профспілка, подаючи даний позов, в розумінні статті 245 КЗпП України, на яку посилається Позивач у позові ( …представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування );

- обґрунтування наявності корпоративних прав ППОС АТ КБ ПриватБанк щодо Банку;

- пояснень, які саме права на участь в управлінні підприємством надані Профспілці, в розумінні статей 245-247 КЗпП України та статей 19, 25 ЗУ Про професійні спілки ;

- обґрунтування підстав (із зазначенням правових норм) для звернення до суду Профспілки для захисту прав інших, крім як трудових, колективу підприємства;

- пояснення про неможливість застосування приписів ст.7 Закону України Про банки та банківську діяльність , як спеціального;

- оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду).

02.03.2021 від Банку надішли заява про направлення апеляційної скарги до апеляційного суду, заяви про відвід судді, клопотання про скасування заходів забезпечення позову та клопотання про повернення позовної заяви (ВХ№ 01-37/16798/21).

03.03.2021 матеріали оскарження передані для надіслання до Північного апеляційного господарського суду.

03.03.2021 постановлено ухвалу, якою визнано необґрунтованим заявлений АТ КБ ПриватБанк у справі 910/2410/21 відвід судді Курдельчука І.Д. Матеріали справи № 910/2410/21 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді.

03.03.2021 відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2410/21 передано на розгляд судді Комаровій О.С. для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви Банку ПриватБанк про відвід судді Господарського суду міста Києва Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/2410/21.

03.03 та 15.03.2021 від Банку надішли заява про направлення апеляційної скарги до апеляційного суду, клопотання про повернення позовної заяви.

12.03.2021 КМУ подав апеляційну скаргу на ухвалу від 24.02.2021.

15.03.2021 апеляційна скарга надіслана до Північного апеляційного господарського суду.

15.03.2021 НБУ подав клопотання про продовження строку для подання заяви по суті.

15.03.2021 Профспілка надала пояснення та заявку ОСОБА_1 надіслану на адресу ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 22.03.2021 клопотання Банку про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засідання 24.03.2021

У зв`язку з відпусткою та тимчасовою непрацездатністю через перебування судді на самоізоляції відповідно до вимог Закону України Про внесення змін до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні питання не вирішувались, а підготовче і судове засідання 24.03.2021 не відбулись.

23.03.2021 Профспілка подала заперечення проти клопотання про повернення позовної заяви та проти клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

24.03.2021 Банк подав примірник Статуту на виконання вимог ухвали суду та відзив із запереченнями проти позову в якому просив відмовити у позові.

25.03.2021 НБУ подав письмові пояснення третьої особи із запереченнями проти позову в яких просив відмовити у позові.

26.03.2021 КМУ подав відзив із запереченнями проти позову, в якому просив відмовити у позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 30.03.2021 призначено до розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у судовому засіданні 06.04.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 30.03.2021 призначено підготовче засідання на 15.04.21, запропоновано учасникам справи у зв`язку з протиепідемічними заходами розгляд справи здійснювати за поданими письмовими документами без явки і участі представників (за їх відсутності) сторін в засіданнях.

01.04.2021 позивач подав клопотання про участь у засідання в режимі відеокнференції із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 06.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва №910/2410/21 від 24.02.2021.

07.04.2021 та 09.04.2021 Позивач подав відповіді на відзиви КМУ і Банку та на письмові пояснення НБУ відповідно.

В підготовче засідання 15.04.2021 з`явились учасники справи, крім ОСОБА_1 .

Суд врахував, що Позивач діє в інтересах ОСОБА_1 і останній належно повідомлений про дату час і місце розгляду справи та про права та обов`язки.

Банк просив клопотання про повернення позовної заяви не розглядати.

Позивач не підтримав клопотання про витребування доказів.

Судом розглянуті заяви з процесуальних питань щодо залишення позову без розгляду - ухвалою, занесеною до протоколу засідання, відхилено клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого засідання, оскільки така заява є передчасною реалізації завдань стадії підготовчого провадження і може бути предметом розгляду по суті на стадії розгляду справи по суті після з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Учасники повідомили що всі заяви по суті та з процесуальних питань, які учасники справи мали намір подати суду вже подані та про відсутність невирішених заяв і клопотань, що перешкоджають завершенню підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

15.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.04.21.

У судовому засіданні 22.04.21 з підстав ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерви до 20.05.2021 та до 16.06.21 відповідно.

21.04.2021 та 19.05.21 електронною поштою до суду надійшли клопотання про участь представників Посольства США, Представництва Європейського Союзу та Міжнародного валютного фонду у судових засіданнях 22.04.2021 та 20.05.2021 відповідно.

Судом та ДП "Інформаційні судові системи" вжито заходів до забезпечення відеотрансляції судового засідання в режимі реального часу в мережі Інтернет, повідомлено про обмежені можливості суду у забезпеченні доступу в приміщення суду та, зокрема зали судових засідань осіб, які не є учасниками справи, дозволено заявнику встановити технічні засоби для відеозапису та трансляції судового засідання у відкритому доступі.

Щодо виконання ували суду про відкриття провадження у справі.

- сторони надали пояснення що колективний договір з АТ КБ ПриватБанк (ст.10-12 КЗпП, ч.7 ст.65 ГК України) не укладений;

- зареєстровано більше 21 первинних профспілкових організацій, створених працівниками АТ КБ ПриватБанк ;

- крім того, не надані докази і обґрунтування за вимогами ували суду.

22.04.2021 в судовому засіданні відповідач - 1 звернувся із заявою з процесуальних питань, яка вирішена в нарадчій кімнаті з занесенням до протоколу засідання.

Суд роз`яснив, що розгляду та задоволенню в господарському судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Наявність порушеного права особи, що звернулася до суду за захистом права, яке вона вважає порушеним внаслідок прийнятого рішення Товариства чи бездіяльності вищого органу, а також ефективність обраного позивачем способу захисту встановлюються під час вирішення спору по суті.

В ході судового розгляду справи по суті позивач підтримав вимоги позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив:

- позов пред`явлений в межах повноважень первинної профспілкової організації, передбачених статтями 245-247 Кодексу законів про працю України в інтересах членів профспілки та трудового колективу на захист прав члена профспілки на участь у конкурсному відборі на посаду голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк ;

- прийняття рішення Наглядовою радою АТ КБ ПриватБанк про призначення нового Голови правління Банку за допомогою закритого конкурсу, є незаконним - не ґрунтується на приписах Конституції України, Цивільного кодексу України, ст.65 Господарського кодексу України, Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання держсектору економіки, затв. ПКМУ №777 від 03.09.2008 в ред. ПКМУ №927 від 15.11.2019 (далі - Порядок №777)з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012№5-рп/2012 у справі 1-7/2012та від 03.10.1997№4-зп та порушує права члена профспілки ОСОБА_1 , який виявив намір взяти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади;

- КМУ, як уповноважений державою, як єдиний акціонер - власник банку, який за кваліфікаційними критеріями відповідає ознакам об`єкту державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, має права і повинен їх реалізувати в т.ч. в частині щодо проведення конкурсного відбору на посаду керівника відповідно до ст.98 ЦК України;

- норми ст.98 ЦК України та ст.7 Закону України Про банки і банківську діяльність не можуть конкурувати, тому що Кодекс має вищу юридичну силу;

- застосуванню підлягає Порядок №777.

Банк, заперечуючи проти позову, вказував :

- позивач і ОСОБА_1 не наділені правом на звернення з даним позовом;

- вимоги позову є незаконним втручанням у господарську діяльність товариства;

- спір немає предмету;

- в результаті вирішення справи не вирішується спір про право або інтерес;

- законодавством повною мірою врегульовано порядок конкурсного відбору на посаду голови правління АТ КБ ПриватБанк , який наділяє Наглядову раду відповідними повноваженнями.

Заперечення КМУ зводяться до такого:

- можливість застосування іншого порядку, ніж встановлений ст.7 Закону України Про банки і банківську діяльність , є помилковим, оскільки такий порядок є логічно послідовним застосуванням норм ст.97,98, 152, 159, 160 Цивільного кодексу України, ст.33 Закону України Про акціонерні товариства , ст.1, 7, 39 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про банки і банківську діяльність , Статуту Банку;

- відсутність обов`язкового колективного договору виключає можливість на звернення до суду;

- відсутні будь-які докази порушення права і законних інтересів члена Профспілки і Профспілки.

НБУ у своїх поясненнях із запереченнями на позов зазначив:

- про відсутність порушеного права чи законного інтересу Профспілки, оскільки метою діяльності профспілки є захист трудових та соціально-економічних прав її членів;

- Профсіплка не наділена правом на звернення до господарського суду, яке може виникати з колективного договору;

- Застосування Порядку 777 виключено положеннями абз.2 п.1 Порядку777 та нормами ст. 7 Закону України Про банки і банківську діяльність , п.7,8, 80, 151, 152, 156 Статуту Банку, Розділом 39 Положення Про ліцензування банків , затв. постановою НБУ №149 від22.12.2008.

Під час судового засідання сторонами порушувались додатково питання:

- подібний порядок призначення обрання голови правління застосований КМУ при призначення голови правління НАК Нафтогаз ;

- пояснення щодо невідповідності ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам для зайняття посади Голови правління Банку.

Вони не досліджувались і не оцінювались та не взяті до уваги судом, оскільки не стосуються предмету спору та доказування.

З`ясування в ході судового засіданні наявності створеної наглядової ради, яка відповідає вимогам , визначеним у Законі України Про управління об`єктами державної власності та комітету з призначень, викликано необхідністю подальшої оцінки при ухваленні рішення виключень і обмежень застосування Порядку №777, оскільки в п.1-1 Порядку визначено, що він не застосовується за умови якщо в такому банку сформовано наглядову раду, яка відповідає вимогам, визначеним у Законі України "Про управління об`єктами державної власності", та утворено комітет з призначень,… .

Разом з тим відповідність Наглядової ради вимогам, визначеним у Законі України Про управління об`єктами державної власності , прийнята як є і не була предметом дослідження та оцінки.

На вимогу суду про надання інформації щодо наявності укладеного колективного договір сторони повідомили про те, що такий договір неукладений, сторони проводять переговори, а також наявні судові спори у справах 757/36343/2020, 757/60654/19-ц, 201/10081/19 тощо.

Крім того, повідомлення про початок переговорів для укладення колективного договору надіслане профспілкою 13.05.2021.

Представники учасників справи виступили з промовами (вступним і заключним словом), в якому посилались на обставини і докази досліджені у судовому засіданні 22.04.2021-20.05.2021-16.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк та Кабінету Міністрів України до набрання рішенням у справі законної сили вчиняти будь-які дії з обрання та призначення Голови правління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк .

Постанова мотивована помилковістю оцінки відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 скасовано ухвалу від Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 про забезпечення позову.

Постанова мотивована тим, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті, а доводи про помилкове застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 136, 137 ГПК України знайшли своє підтвердження.

У судовому засіданні 16.06.2021 після завершення дослідження доказів та судових дебатів було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами в т.ч. засобами відеконференції і трансляції, а також секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Незгода позивача із проведенням конкурсного відбору на посаду голови правління АТ КБ"ПриватБанк", а також принципами проведення конкурсу на зайняття посади голови правління банку, зумовили його звернення до Господарського суду міста Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

ЩОДО ПІДВІДОМЧОСТІ ДАНОГО СПОРУ ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДУ

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України (ГК України ) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 172 ГК України визначено, що відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності" , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 1 названого Закону управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною першою статті 4 цього Закону до суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено Кабінет Міністрів України, який згідно з частиною першою статті 5 зазначеного Закону є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Згідно частини першої статті 3 Закону до об`єктів управління державної власності віднесено корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

Даний спір відноситься до категорії господарського, оскільки визначальними за наведених у ньому обставин є корпоративні правовідносини.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Кабінет Міністрів України наділений не тільки владними, управлінськими функціями, а має й такі повноваження, що не містять владної складової, та спрямовані на організаційні та майнові відносини щодо управління корпоративними правами держави - реалізацію прав держави як власника корпоративних прав.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, в порядку цивільного судочинства судами загальної юрисдикції розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас вимога до КМУ пред`явлена як до власника, до вищого органу управління господарського товариства, а не до суб`єкта владних повноважень, що виключає віднесення спору в цій справі до таких, що підвідомчі адміністративним судам.

Спонукання товариства чи його власника на застосування певного алгоритму обрання виконавчого органу (його членів) спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу і є складовою права на управління товариством.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що підвідомчі цивільним судам.

ЩОДО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ДАНИМ ПОЗОВОМ

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).

За змістом статей 1, 2 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 42 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Відповідно до Статуту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", затвердженого протоколом №1 від 19.07.2019 року позачергових загальних зборів членів Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" є добровільною неприбутковою громадською організацією, яка створена відповідно до вимог чинного законодавства України і об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності, з метою захисту їх трудових та соціально - економічних прав та інтересів.

Згідно з п.2.1 Статуту метою Профспілки є захист трудових та соціально - економічних прав та законних інтересів співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК".

Відповідно до пункту 2.2. Статуту завданням Профспілки є: представництво членів Профспілки перед роботодавцем та Адміністрацією AT КБ "ПРИВАТБАНК", а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, в судах та правоохоронних органах для захисту їх трудових та соціально-економічних прав та законних інтересів; участь у розробленні та здійсненні правил внутрішнього трудового розпорядку Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"; підготовка та затвердження нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин між працівниками та Адміністрацією Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", тобто роботодавцем; внесення пропозицій керівним органам та роботодавцю - AT КБ "ПРИВАТБАНК" про прийняття або внесення змін до внутрішніх нормативно-правових актів, які регламентують трудові права та обов`язків членів Профспілки; розроблення та укладання колективного договору або погодження з Роботодавцем форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами; здійснення громадського контролю за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов; проведення незалежної експертизи умов праці, а також об`єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати свої висновки про них; участь у розробці проектів відомчих рішень, що зачіпають інтереси членів Профспілки; організація поліпшення умов службової діяльності членів Профспілки, їх побуту, відпочинку, медичного обслуговування, культурно-масових і спортивно-масових заходів, надання допомоги сім`ям членів Профспілки; надання членам Профспілки правової допомоги, проведення методичної роботи, спрямованої на кваліфікований захист індивідуальних і колективних прав та інтересів членів Профспілки.

Беручи до уваги положення Статуту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", суд зазначає, що метою створення вказаної Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" є захист трудових та соціально - економічних прав та інтересів співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК".

Ні позивачем, ні ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження того, що він звернувся до Банку та / або Наглядової ради з питанням про ознайомлення з умовами конкурсного відбору та заявою про участь у конкурсному відборі на посаду Голови правління Банку та отримав відмову у доступі до конкурсного відбору.

Позивач не навів жодних доказів, які б свідчили про порушення (невизнання, оспорення) відповідачем - Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" прав та інтересів члена Профспілки.

Профспілка не може виступати представником особи у справах за позовами, що виникають з корпоративних відносин, хоч би така особа і є її членом, втім такий позов не направлений на захист трудових та соціально-економічних відносин, оскільки такі відносини не виникли і не існують.

Також, суд зауважує, що позивач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Водночас, частиною 7 статті 65 Господарського кодексу України встановлено, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори .

Приписами статті 10 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII Про колективні договори і угоди визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладають роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону України Про колективні договори і угоди ).

Загальний перелік питань, що підлягають врегулюванню у колективному договорі, визначено статтею 7 Закону України Про колективні договори і угоди . У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) .

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Главою 2 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) та спеціальним законом - Про колективні договори та угоди (далі - Закон) визначено:

- Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

- Укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Тобто за наявності найманих працівників (при цьому кількість найманих працівників не має значення) та статусу юрособи можливе укладення колдоговору.

- Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

- Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Постановою КМУ від 13 лютого 2013 року № 115 Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів передбачається, що колективні договори реєструюються - районними, районними у м. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад (далі - реєструючий орган). Зміни та доповнення до них також реєструються. Обов`язково.

- Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

На осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору або навмисно порушили строк, визначений частиною третьою статті 10 цього Закону, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 170 грн), і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади (ст. 17 Закону).

Закон передбачає відповідальність, зокрема, за порушення вимог чинного трудового законодавства - частини 1 статті 11 КЗпП України , статті 2 Закону України Про колективні договори і угоди за не укладений колективний договір.

Отже, державний примус з метою укладення Колективних договорів направлений на впорядкування та регулювання правовідносин з профспілками.

Оцінюючи положення наведеного вище законодавства суд дійшов висновку, що законодавець визначив обов`язковим укладення Колективного договору між Профспілковою організаціє та роботодавцем (їх об`єднанням) та виключив можливість позадоговірних відносин в т.ч. представництва у суді.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження укладання колективного договору, а крім того Профспілка вказувала на проведення переговорів з Банком щодо укладення колективного договору та наявність в провадженні судів спорів направлених на укладення такого договору, а відтак Профспілка не має відповідних повноважень, що можуть виникати з такого колективного договору.

Суд приходить до висновку, що Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" не наділена правом на звернення до суду з метою захисту трудових та соціально-економічних прав та інтересів членів даної профспілки до укладення відповідного колективного договору (приєднання до укладеного).

Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 272 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

В силу ч.ч. 1 ат 2 ст 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно до ст. 57 цього Кодексу інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть представляти у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді. Суд залучає відповідний орган чи особу, якій законом надано право захищати права та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Профспілка не повідомила, документально не підтвердила, що є законним представником (опікуном чи іншою особою, визначеною законом) фізичної особи в інтересах якої подано позов, а також, що цей позов звернуто на захист прав, свобод та інтересів малолітньої / неповнолітньої особи, які не досягли віку, з якого настає господарська процесуальна дієздатність, чи недієздатної фізичної особи.

ЩОДО НОРМАТИВНО - ПРАВОВОГО РЕУГЛЮВАННЯ ПОВ`ЯЗАНОГО З КОНКУРСНИМ ВІДБОРОМ

Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК ). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК ).

Згідно зі ст. 4 Закону від 21 вересня 2006 р. N 185-V "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України (далі - ГК) держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Через категорії "межі здійснення суб`єктивних цивільних прав" та "обмеження здійснення суб`єктивних цивільних прав" у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа-власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у ст. 13 ЦК .

Постановою №594 від 05.06.2019р. Кабінету Міністрів України Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк затверджено статут акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та Положення про наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Відповідно до п.1 статуту Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк є державним банком.

У п.п.7,8 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" вказано, що єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій Банку 21 грудня 2016 р. відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 р. № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 101, ст. 3315). Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу Банку.

Відповідно до п. 84 Статуту Банку Наглядова рада є колегіальним органом управління Банку, що в межах своєї компетенції здійснює управління Банком, несе відповідальність за забезпечення стратегічного управління Банком, а також контролює та регулює діяльність правління з метою виконання стратегії розвитку Банку. Наглядова рада діє в інтересах Банку відповідно до законодавства та здійснює захист прав вкладників, інших кредиторів та акціонера Банку. Наглядова рада не бере участі в поточному управлінні Банком.

Пункт 134 Статуту зазначає, що Наглядова рада обов`язково утворює, зокрема, комітет з питань призначень та винагород посадовим особам.

Відповідно до розпоряджень КМУ №331-р віл 22.05.2019, із подальшими змінами та звіту АТ КБ ПриватБанк за 2020 рік оприлюдненому за посиланням https://static.privatbank.ua/files/PB_SepUkr_2021.03.15_Zvit_Last_n.pdf вбачається, що Структуру корпоративного управління складають, зокрема, Наглядова рада та Комітет з питань корпоративного управління, винагород та призначень.

Згідно з ч.3 п.85 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належать: кадрові питання, а саме призначення і звільнення голови та членів правління.

Відповідно до п. 86 питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами управління Банку, крім винесення на розгляд вищого органу питання щодо надання згоди на вчинення значного правочину відповідно до абзацу сьомого підпункту 7 пункту 85 цього Статуту.

Положення п.151 -155 Статуту визначають, що :

- Голова та члени правління призначаються наглядовою радою строком не більш як на п`ять років, про що зазначається у рішенні наглядової ради, і можуть призначатися необмежену кількість разів з урахуванням вимог законодавства. Кількісний склад правління визначається наглядовою радою у кількості не менше п`яти осіб.

- Голова та члени правління призначаються на посади та звільняються з посад наглядовою радою за пропозицією комітету наглядової ради з питань призначень та винагород посадовим особам. Кандидати на посади голови та членів правління визначаються на умовах конкурсного відбору у порядку, встановленому наглядовою радою.

-. Членом правління може бути призначена фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність та не є членом наглядової ради.

- Голова та члени правління повинні сумлінно виконувати покладені на них обов`язки, діяти в інтересах Банку та уникати конфлікту інтересів.

- Пропозиція про висунення кандидата на посаду голови правління повинна містити ім`я кандидата, місце його роботи, займану посаду, відомості про зайняття посад в органах управління інших організацій.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України Про банки і банківську діяльність .

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Статтею 7 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.

Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).

Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.

Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.

У частині 7 ст.7 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено виключну компетенцію вищого органу банку, яка не містить компетенції призначення та звільнення голови правління банку, а отже і не належить до виключної компетенції вищого органу управління - КМУ.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту ст.39 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що призначення і звільнення, зокрема, голови та членів правління банку належить до виключної компетенції ради банку.

В контексті наведеного суд зазначає, що за приписами ч.8 ст.7 Закону України Про банки і банківську діяльність повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.

Одночасно, пунктом 80 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" також унормовано, що повноваження з прийняття рішень, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління Банку. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності Банку, що не належать до його виключної компетенції.

Доводи позивача в якості обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми ст.98 Цивільного кодексу України суд до уваги не приймає, оскільки означена норма є загальною по відношенню до норм Закону України Про банки і банківську діяльність , яким фактично визначено окремі положення щодо правового регулювання діяльності банків, зокрема, державних.

Системний аналіз згаданих норм та приписів статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", дає підстави для висновку про обґрунтованість заперечень відповідачів та НБУ стосовно відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень для проведення конкурсного відбору на відповідну вакантну посаду члена правління державного Банку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам. Кандидати на посади голови та членів правління державного банку визначаються на умовах конкурсного відбору у порядку, встановленому наглядовою радою державного банку.

Відповідно до ст. ст. 7, 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пп.3 та 4 п 85 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019№ 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 712 (далі - Статут) до виключної компетенції наглядової ради належить кадрові питання, зокрема , призначення і звільнення голови та членів правління, а також питання щодо організаційної структури Банку, зокрема, затвердження положень про засади проведення конкурсних відборів керівників Банку.

Відповідно до ч.38 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам. Кандидати на посади голови та членів правління державного банку визначаються на умовах конкурсного відбору у порядку, встановленому наглядовою радою державного банку. Повноваження правління державного банку визначаються статутом державного банку. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття і оформлення рішень правління державного банку визначається статутом державного банку та положенням про правління державного банку. Голова та члени правління державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов`язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів. Голова та члени правління державного банку повинні відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної придатності та ділової репутації.

Відповідно до п 1 Статуту акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є державним банком.

Відповідно до п. 7 - 9 Статуту єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу Банку. Статут Банку та зміни до нього затверджуються вищим органом.

Згідно з п.18 Статуту АТ КБ ПриватБанк у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про акціонерні товариства", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", іншими законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку та державних органів, прийнятими відповідно до визначеної законом їх компетенції щодо контролю за діяльністю Банку як суб`єкта господарювання та суб`єктів режимно-секретної діяльності, положеннями цього Статуту, а також внутрішніми нормативними документами Банку.

Слід врахувати той факт, що згідно з ч.6 ст.1 Закону України Про господарські товариства у разі суперечності норм цього закону нормам законів, що регулюють порядок здійснення банківської діяльності, останні мають перевагу.

Норми Закону України Про управління об`єктами державної власності та Порядку 777 не підлягають застосуванню, оскільки містять застереження щодо обмеженні їх дії на управління державними банками (абз.5 ч.2 ст.3 Закону), зокрема і з підстав сформування у Банку Наглядової ради та утворенням комітету з призначень (п.1-1 Порядку).

Отже, позивачем не наведено жодних порушень норм чинного законодавства при визначенні порядку Конкурсного відбору, зокрема в частині повноважень КМУ при затвердженні Статуту Банку та Положення про Наглядову раду, а також Наглядової ради Банку щодо права затвердження умов конкурсного відбору кандидатів на посаду голови правління та проведення такого відбору.

Разом з тим пояснення НБУ щодо порядку встановленого пп. 39, 320, 328, 337, 339, 346 Положення про ліцензування банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 22.12.2018 N 149, відповідно до яких голова правління банку вступає на посаду після його погодження Національним банком України регламентовані ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ці повноваження НБУ не стосуються і не регулюють положення Конкурсного відбору кандидатів на посаду голови правління державного банка.

Для цілей вирішення даного спору пояснення НБУ в цій частині значення не мають,

Крім того, посилаючись на відсутність будь-якої інформації та оприлюднення про конкурсний відбір на посаду голови правління АТ КТ ПриватБанк член Профспілки ОСОБА_1 , самостійно виявивши в мережі інтернет інформацію про те, що Наглядова рада АТ КБ ПриватБанк винайняла компанію Egon Zender для пошуку кандидата на посаду голови правління та проводить відповідний конкурс, звернувся електронною поштою листом до Egon Zender запропонувавши свою кандидатуру.

Кандидатуру члена Профспілки ОСОБА_1 як кандидата на посаду голови правління АТ КБ ПриватБанк підтримала Профспілка на засіданні Комітету Профспілки.

Оцінюючи представлені докази, суд звертає увагу на недостовірність і неналежність таких доказів як роздруківки інтернет - сторінок, якими Профспілка та ОСОБА_1 доводили виявлення інформації про конкурс та звернення до конкурсної комісії.

Разом з тим, за відсутності оприлюднених умов та правил обрання голови правління, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості і права звернутись до Банку чи безпосередньо до Наглядової ради як потенційний кандидат для отримання інформації і вчинення необхідних дій для участі у конкурсі.

Суд вважає за потрібне наголосити на відсутність порушеного права ОСОБА_1 в інтересах якого пред`явлено Профспілкою позов, виходячи із змісту заявлених позовних вимог.

Розглядаючи дану справу суд звернув увагу на таке.

У лютому 2018 року Уряд України затвердив Засади стратегічного реформування державного банківського сектору (стратегічні принципи) - далі Засади. Відповідно до цих принципів, основною метою реформи банків державного сектору (АТ КБ ПриватБанк , АТ Ощадбанк , АТ Укрексімбанк та АБ УКРГАЗБАНК ) було створення та підтримка надійної та конкурентоспроможної банківської системи.

У вересні 2020 року КМУ затвердив Засади стратегічного реформування державного банківського сектору (стратегічні принципи).

Так, що Управління банками (АТ КБ ПриватБанк , АТ Ощадбанк , АТ Укрексімбанк та АБ УКРГАЗБАНК ) зазначено, що таке має здійснюватися незалежними наглядовими радами, які здійснюють свою діяльність відповідно до принципів ОЕСР з управління державними підприємствами та відповідно до статті 7 Закону України Про банки і банківську діяльність , що забезпечує захист від втручання держави та політичного впливу на діяльність банків. Оскільки всі банки державного сектору вже впровадили моделі управління за участі незалежних наглядових рад, вони повинні прагнути до постійного покращення її ефективності та, у співпраці з державою, захищати її незалежність.

Акціонер основною метою якого є результативність діяльності банків, надає наглядовим радам повну незалежність для, зокрема призначення правління.

Загальновідомою є інформація про офіційне оголошення відповідно до рішень Наглядових рад конкурсних відборів кандидатів на посади Голів правління відповідних державних банків у листопаді 2019, у листопаді 2020 та березні 2020. Оголошення містили умови конкурсних відборів і вимоги до кандидатів.

Закон України Про банки і банківську діяльність та нормативно-правові акти, що регулюють банківську діяльність державних банків не регламентують порядку конкурсного відбору на посаду керівників державних банків.

Посилання Банку, КМУ і НБУ на законодавче врегулювання призначення правління державного банку не викликає претензій і відкидає питання щодо їхньої законності.

Водночас недеталізованість призначення керівників державних банків сигналізує про певну невідповідність принципам ОЕСР корпоративного управління на підприємствах державної власності.

АТ КБ ПриватБанк є державним банком і статутний капітал банку становить 206 059 743 960,00 гривень та поділений на 735 927 657 простих іменних акцій номінальною вартістю 280 гривень кожна.

Держава реалізує свої права власника Банку, а органи управління Банку діють відповідно до найкращих світових практик корпоративного управління, зокрема, Принципів Організації економічного розвитку та співробітництва щодо корпоративного управління для підприємств з державною часткою (OECD Guidelines on Corporate Governance of State-Owned Enterprises), Принципів корпоративного управління для банків Базельського комітету з банківського нагляду (Corporate governance principles for banks by Basel Committee on Banking Supervision), Рекомендацій Європейської банківської організації щодо внутрішнього управління (Guidelines on Internal Governance by European Banking Authority), що застосовуються в обсязі, що не суперечить імперативним нормам чинного законодавства України.

Повноваження Правління банку, Наглядової ради банку та інших колегіальних органів представлені в Статуті банку.

АТ КБ ПриватБанк відповідає кваліфікаційним критеріям, що мали б наслідком включення до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, як і інші три державні банки.

За таких обставин Банк мав би керуватись положеннями Порядку 777.

Інші державні банки оприлюднили і положення і оголошення про конкурсний відбір на посаду керівників.

Разом з тим правила конкурсного відбору на посаду керівника державного банку, які б відповідали вимогам законодавства та були б оприлюднені АТ КБ ПриватБанк у повнішій мірі узгоджувались із засадами прозорості системи корпоративного управління для підприємств з державною участю та не виявляли б нерівність поряд з іншими трьома державними банками.

Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване ст.34 Конституції України.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Суд не знайшов аргументів, які б свідчили на користь необхідності обмеження доступу до умов та правил конкурсного відбору на керівні посади державного банку.

Суд з власної ініціативи не витребовував доказів щодо умов конкурсного відбору оскільки предметом спору є заборона проведення закритого конкурсу (а його умови не оспорюються) та зобов`язання КМУ провести конкурсний відбір відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання держсектору економіки, затв. ПКМУ №777 від 03.09.2008 в ред. ПКМУ №927 від 15.11.2019 (замість застосування порядку встановленого Законом України Про банки і банки діяльність ).

Таким чином, в процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що КМУ, як власник та вищий орган управління, Наглядова рада АТ КБ ПриватБанк , їх посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про акціонерні товариства", нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Національного банку України.

Приписи ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України направлені на стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, оскільки у разі вчинення зловживання правом суд може відмовити у захисті.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що Профспілка зловживає правом на судовий захист, оскільки подання такого позову є завідомо безпідставним та спір має очевидно штучний характер.

Враховуючи вказані норми ЦК України, суд вважає, що порушення меж здійснення цивільних прав має наслідком рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України .

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Профспілка та ОСОБА_1 не надали суду належних та допустимих доказів в підтвердження недотримання вимог законодавства Банком та КМУ та необхідності та можливості застосування Порядку 777. За таких обставин у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13 , 74 , 76-79 , 129 , 232 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ

У задоволенні позову Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк та Кабінет Міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України, а також, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про зобов`язання та заборону вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24.06.2021

Суддя І.Д. Курдельчук