Постанова

від 17.06.2021 по справі 922/3273/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р. Справа № 922/3273/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Донснаб-Агротехніка", Харківська обл., смт. Солоницівка, (вх.№982Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/3273/20, повний текст якого складено та підписано 26.02.2021 суддею В.І. Ольшанченко у приміщенні господарського суду Харківської області,

за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ,

до ТОВ "Донснаб-Агротехніка", Харківська обл., смт. Солоницівка,

про стягнення 187 500,01 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулось до господарському суду Харківської області з позовом до ТОВ "Донснаб-Агротехніка" (відповідач), в якому просив стягнути з ТОВ "Донснаб-Агротехніка" (вул. Ярославів Вал, 29 В, оф, 5, м. Київ; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40378476) на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи: 35571472, адреса: Україна, 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В) суму боргу в розмірі 187500,01грн, із розрахунку: 68902,59 грн - лізингові платежі за договором; 1499,51 грн - інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів; 2329,02 грн - 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по платі лізингових платежів; 22967,53 грн - плата за фактичне користування об`єктом лізингу; 251,73 грн - інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу; 661,18 грн - 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по оплаті за фактичне користування об`єктом лізингу; 1497,79 грн - штрафні санкції згідно п. 8.2 договору; 89390,66 грн - компенсація понесених витрат ТОВ "Порше Лізинг Україна" згідно п. 8 та 13 договору. Також позивач просив стягнути солідарно з ТОВ "Донснаб-Агротехніка" (вул. Ярославів Вал, 29 В, оф. 5, м. Київ; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40378476) на свою користь понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовував невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг №00013743 від 11.04.2017.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/3273/20 в позові відмовлено частково.

Стягнуто з ТОВ "Донснаб-Агротехніка" (62370, Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49. Код ЄДРПОУ 35434748) на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В. Код ЄДРПОУ 35571472) лізингові платежі за договором про фінансовий лізинг № 00013743 від 11.04.2017 у сумі 68902,59 грн, інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів у сумі 1499,51 грн, 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по платі лізингових платежів у сумі 2329,02 грн та судовий збір у сумі 815,36 грн.

ТОВ "Донснаб-Агротехніка" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі №922/3273/20 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Одночасно апелянт звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на несвоєчасне отримання представником апелянта копії оскаржуваного рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що задовольняючи позов в частині стягнення з Товариства лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00013743 від 11.04.2017, суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що у відповідності до пункту 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які являються додатком до договору про фінансовий лізинг, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об`єкта лізингу або, якщо Об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами що залишились несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

Враховуючи зазначене положення договору про фінансовий лізинг №00013743 від 11.04.2017, позивач має змогу задовольнити вимоги за рахунок продажу Об`єкта лізингу - автомобіля VW Tiguan Trend and Fun 1.4 TSI BMT шасі № НОМЕР_1 , який залишився у власності Позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17/05/2021 у справі № 922/3273/20, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 17.06.2021. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/3273/20.

31.05.2020 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання 17.06.2021 представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи, щодо позивача, та відомості з офіційного сайту ПАТ Укрпошта , щодо відповідача, роздруківка з якого також долучена до матеріалів справи.

Натомість, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із знаходженням представника у щорічній основній відпустці.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому заявник клопотання, у разі його бажання бути присутніми у судовому засіданні, повинний був направити іншого представника.

Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2017 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Донснаб-Агротехніка" (лізингоодержувач) був укладений договір про фінансовий лізинг №00013743 (надалі - договір), згідно якого лізингодавець зобов`язався передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу - автомобіль марки автомобіль марки VW Tiguan Trend and Fun 1,4 TSI BMT, 2017 виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , а лізингоодержувач прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору, на загальну суму 686460,00 грн, строк лізингу 36 місяців, лізинговий платіж 23159,11 грн.

Договором передбачено, що усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях відповідно до пункті 6.3 та 6.4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - умови лізингу).

Відповідно до п. 6.1 умов лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід`ємною його частиною, для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач зобов`язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Згідно з п. 6.5 умов лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Відповідно до графіку покриття витрат відповідач мав здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця. Останній платіж мав бути здійснено 15.03.2020.

У п. 6.18 умов лізингу сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Пунктом 8.2 умов лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1 цього контракту): 250 грн за першу вимогу, 300 грн за другу вимогу, 350 грн за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Згідно з п. 8.3 умов лізингу якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право:

Надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. Якщо лізиногоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за цим контрактом (п. 8.3.1).

Пунктом 8.3.2 умов лізингу передбачено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.1. умов лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Згідно з п. 12.6.1 умов лізингу Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого, право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до п. 12.9 умов лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Пунктом 13.1 умов лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.

26.04.2017 на виконання договору про фінансовий лізинг №00013743 від 11.04.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: - автомобіль марки автомобіль марки VW Tiguan Trend and Fun 1,4 TSI BMT, 2017 виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , що підтверджується актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріпленим печатками сторін.

01.04.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою змінили строк лізингу на 42 місяця та встановили, що наявна прострочена заборгованість у розмірі 45622,84 грн за договором сплачується лізингоодержувачем рівними частинами у розмірі 15207,61 грн до 15-го календарного числа кожного місяця.

Крім того сторони домовились встановити на період з 01.04.2019 по 30.06.2019 лізинговий платіж у розмірі 1983,26 грн. Після закінчення цього періоду застосовуються умови, що діяли до укладання додаткової угоди. Протягом зазначеного періоду штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка) за невиконання умов договору не застосовуються.

Також сторони графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) у новій редакції шляхом підписання нового графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування) одночасно з укладанням додаткової угоди.

Як стверджує позивач та вбачається з первинних документів, доданих до матеріалів справи, відповідач свого обов`язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам за період з липня по вересень 2019 року.

05.08.2019 позивач направив відповідачу перше нагадування про несплату заборгованості у сумі 22967,53 грн, пені у сумі 132,14 грн та штрафу у сумі 250,00 грн.

16.08.2019 позивач направив відповідачу друге нагадування про несплату заборгованості у сумі 22967,53 грн, пені у сумі 69,22 грн та штрафу у сумі 300,00 грн.

05.09.2019 позивач направив відповідачу третє нагадування про несплату заборгованості у сумі 45935,06 грн, пені у сумі 257,99 грн та штрафу у сумі 350,00 грн.

16.09.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу №00013743 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору впродовж 10 робочих днів з дня доставки цієї вимоги відповідачу, що підтверджується копією опису вкладення у поштове відправлення від 18.09.2019.

Вказана вимога була отримана відповідачем 26.09.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6237009221567.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, договір №00013743 фінансового лізингу від 11.04.2017 розірвано в односторонньому порядку лізингодавцем з 11.10.2019, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмету лізингу (відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно з п. 13.6 умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об`єкта лізингу у відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Керуючись вказаним пунктом договору, позивач скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

04.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за реєстровим №2252 про повернення об`єкта лізингу.

06.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60530636 щодо примусового повернення об`єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса №2252 від 04.11.2019.

07.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. складено акт про повернення майна - об`єкту фінансового лізингу лізингодавцю.

20.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60530636 у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа.

На підтвердження понесених витрат згідно з п. 8 та 13 договору позивач надав копії: акту наданих послу №64 від 07.11.2019 за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 між позивачем як замовником та ТОВ «Юридична компанія «Трепл Сі» як агенцією на суму 79890,66 грн; платіжного доручення №051003478 від 11.11.2019 про сплату позивачем ТОВ «Юридична компанія «Трепл Сі» за актом 79890,66 грн; акту наданих послуг №49 від 05.11.2019 за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 на суму 120000,00 грн; акту наданих послуг №239 від 14.11.2019 на суму 6000,00 грн, складеного між позивачем та ТОВ «ТД «Автодім Полтава» за договором відповідального зберігання від 27.01.2014; платіжного доручення №0051003985 від 06.12.2019 на суму 6000,00 грн; акту наданих послуг №264 від 09.12.2019 на суму 6000,00 грн, складеного між позивачем та ТОВ «ТД «Автодім Полтава» за договором відповідального зберігання від 27.01.2014; платіжного доручення №0051004623 від 28.01.2020 на суму 6000,00 грн; акту наданих послуг №1 від 03.01.2020 на суму 6000,00 грн, складеного між позивачем та ТОВ «ТД «Автодім Полтава» за договором відповідального зберігання від 27.01.2014; платіжного доручення №0051004466 від 17.01.2020 на суму 6000,00 грн; акту наданих послуг №53 від 18.02.2020 на суму 2000,00 грн, складеного між позивачем та ТОВ «ТД «Автодім Полтава» за договором відповідального зберігання від 27.01.2014; платіжного доручення №0051004903 від 25.02.2020 на суму 2000,00 грн; акту наданих послуг №66 від 26.03.2020 на суму 1200,00 грн, складеного між позивачем та ТОВ «ТД «Автодім Полтава» за договором відповідального зберігання від 27.01.2014; платіжного доручення №0051005651 від 22.05.2020 на суму 1200,00 грн; зведену облікову виписку з рахунку клієнта Донснаб-Агротехніка, ТОВ від 29.09.2020, складену позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 68902,59 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 68902,59 грн заборгованості обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

На підставі п. 8.2 договору позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у сумі 1497,79 грн.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за пунктом 8.2 договору, у сумі 1497,79 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів надіслання або вручення відповідачу нагадувань про несплату.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за неналежне виконання договору за період з 16.07.2019 по 30.09.2020 в сумі 2329,02 грн та інфляційні в сумі 1499,51 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання договору за період з 16.07.2019 по 30.09.2020 в сумі 2329,02 грн та інфляційні в сумі 1499,51 грн підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення плати за фактичне користування об`єктом лізингу у сумі 22967,53 грн, нараховані згідно з п. 6.18 договору, інфляційних у сумі 251,73 грн та 3% річних у сумі 661,18 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню, оскільки: по-перше, договір був розірваний позивачем з 11.10.2019, а відтак згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України зобов`язання за договором припинилися з моменту його розірвання, а відтак позивач не вправі вимагати виконання договору після його розірвання; по-друге, позивач не надав суду доказів надання відповідачу рахунків для оплати лізингових платежів, а відтак немає підстав для сплати лізингових платежів.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації понесених витрат у сумі 89390,66 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №927/683/16 від 06.06.2017, №913/1047/16 від 12.06.2017, №913/1051/16 від 26.04.2017 та оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014.

Крім того позивачем не надано суду договорів з ТОВ «Юридична компанія «Трепл Сі» та ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» .

Також колегія суддів зазначає, що долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, які проводились спеціалізованими організаціями, спрямованих на стягнення заборгованості, вилучення об`єкта лізингу, тощо. Матеріали справи не містять і інших доказів, які б підтверджували проведення третіми особами будь-яких дій, як пов`язаних з безпосереднім вилученням об`єкта лізингу, так і реалізацією послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об`єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплачених їм сум гонорару в порядку пункту 13.5 умов лізингу.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд в постановах від 13 травня 2019 року у справі №924/569/18 та від 1 квітня 2019 року у справі №924/590/18.

Щодо витрат позивача на оплату правничої допомоги в сумі 13800,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір про надання юридичних послуг із ТОВ «Юридична компанія «Праймлекс» від 27.03.2018 про надання правової допомоги та відповідно до п. 2.1. якого за надання послуг супроводу справи в суді першої інстанції замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 12000,00 грн, а також надано довіреності від 17.04.2020 на адвоката Здоренка В.Є.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Юридична компанія «Праймлекс» надавало позивачу адвокатські послуги в процесі розгляду даної справи.

Також, на підтвердження наданих позивачу адвокатських послуг в процесі розгляду цієї справи адвокатом Здоренком В.Є. в порядку ч. 3 ст. 126 ГПК України не надано суду, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, звіту про їх виконання та здійснених позивачем витрат на їх оплату, у зв`язку з чим неможливо встановити суму витрат на професійну правничу допомогу.

До того ж заявлена сума (13800,00 грн) не відповідає зазначеній у договорі (12000,00 грн).

Так, представником позивача не заявлялись заяви до закінчення судових дебатів у справі про відшкодування адвокатських витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13800,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про вірність рішення суду першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивач мав змогу задовольнити вимоги за рахунок продажу Об`єкта лізингу, на підставі пункту 12 договору про фінансовий лізинг № 00013743 від 16.09.2019, колегія суддів зазначає, що дане твердження є безпідставним з огляду на наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що зміст даного пункту загальних умов врегульовує питання відшкодування різниці між вартістю об`єкта лізингу (сумою грошових коштів, що було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу об`єкта лізингу або, якщо об`єкт лізингу залишився у власності лізингодавця, ринковою вартістю об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем на момент припинення договору лізингу.

Апелянт, на думку колегії суддів, невірно тлумачить положення пункту 12.9 договору, оскільки п. 12.9 договору сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бити відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту. Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана лізингодавцем внаслідок продажу об`єкти лізингу (або у разі якщо об`єкт лізингу залишається у власності лізингодавця - ринкова вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержцвачем відповідно до контракти, цей п. 12.9 не застосовується.

Тобто, із змісту вказаного положення п.12.9 договору, вбачається, що воно є самостійним і саме на підставі вказаного пункту договору, позивач мав право виставити рахунок на відшкодування упущеної вигоди, а в заявлених у позові вимогах, відсутня вимога про стягнення з відповідача суми збитків, як упущеної вигоди в порядку пункту 12.9 і відповідно дане положення договору не може окремо застосовуватись, як обов`язок на вчинення дій позивачем з реалізації Об`єкта лізингу, вартість якого не виплачена відповідачем. Відтак, в розумінні пункту 12.9 договору, він може застосовуватись, як підстава для нарахування лізингоодержувачу суми збитків, в разі фактичного отримання Лізингодавцем суми грошових коштів в результаті продажу Об`єкту лізингу і яка не буде покривати витрати Лізингодавця.

Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Донснаб-Агротехніка" на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/3273/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/3273/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.06.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов