Рішення

від 19.05.2021 по справі 910/9115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2021Справа № 910/9115/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний

банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС"

(01032, м. Київ, вул. Алли Горської, буд. 5)

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАЇДА-ЕКО"

(11789, Житомирська область, Новоград-Волинський район

с. Яворівка, вул. Польова, буд. 2)

про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005" про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки.

Звертаючись з позовом, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" просить звернути стягнення за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД на предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., а саме: адмінбудинок, II, А, загальною площею 702,6 кв.м.; цех овочевих консервів, Д-і, загальною площею 1 504,7 кв.м.; дизельна, Є-I, загальною площею 31.9 кв.м.; склад, Е-І. загальною площею 1351,3 кв.м.; вбиральня, Ж-І, загальною площею 10,3 кв.м.; трансформаторна, 3-І, загальною площею 49,0 кв.м.; котельня 1-І, загальною площею 286,0 кв.м.; КНС, 1-І, загальною площею 33,1 кв.м.; овочесховище, ПТО, К-1, загальною площею 1 627,8 кв.м.; насосна, К-І, загальною площею 82,1 кв.м.; вагова, Н-І, загальною площею 5,7 кв.м.; навіс, П-І; вбиральна, М-І, загальною площею 2,4 кв.м.; приймальня естакада, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Любарський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 2 та належить ТОВ "ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005" (код ЄДРПОУ 33602346), заставна вартість якого складає 18 951 200грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/9115/19 від 17.07.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" залишено без руху.

29.07.2019 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі №910/9115/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАЇДА-ЕКО".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 провадження у справі №910/9115/19 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №924/358/19, що розглядається Господарським судом Хмельницької області.

09.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якій позивач повідомив, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, усунуто, а саме рішенням Господарського суду міста Хмельницької області №924/358/19 від 06.07.2020 позовні вимоги задоволено частково, а Ухвалою Північно-західного апеляційного Господарського суду від 22.10.2020 у справі №924/358/19 апеляційну скаргу ТОВ "Органік Сідс" повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 провадження у справі №910/9115/19 поновлено, підготовче провадження у справі призначено на 09.12.2020.

09.12.2020 позивачем подано клопотання про зміну підстав позову та про заміну первісного відповідача належним.

09.12.2020 у судове засідання з`явився представник позивача та представник третьої особи-1. Представником позивача підтримано подані клопотання про зміну підстав позову та про заміну первісного відповідача належним.

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2020 судом відкладено розгляд заяви про зміну підстав позову та клопотання про заміну первісного відповідача належним до наступного судового засідання та ухвалено відкласти підготовче засідання на 20.01.2021 о 12:00.

19.01.2021 від Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" надійшов відзив на позовну заяву.

20.01.2021 позивачем подано відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів.

20.01.2021 у судове засідання з`явилися представник позивача та представник третьої особи-1.

Окрім того представником позивача у підготовчому засіданні подано клопотання про заміну неналежного відповідача.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач просить суд замінити неналежного відповідача, оскільки у підставах позову відсутнє посилання на Договір наступної іпотеки № 127/2018/КОД-КБ-ГКД-І1 (без оформлення заставної) від 26.09.2018 року та Договір купівлі- продажу від 08.10.2018 року, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005" (ПРОДАВЕЦЬ) передало у власність товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" (ПОКУПЕЦЬ) майно, яке складається, у тому числі з: цілісного майнового комплексу загальною площею 5 686,9 кв.м., що є предметом Договору наступної іпотеки №127/2018/КОД-КБ-ГКД-11 (без оформлення заставної) від 26.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 задоволено заяву про зміну підстав позову та замінено неналежного відповідача неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005" належним - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС".

В судовому засіданні 20.01.2021 оголошено про відкладення підготовчого провадження на 10.02.2021.

В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.03.2021.

24.03.2021 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці.

Ухвалою суду від 30.03.2021 розгляд справи призначено на 07.04.2021.

07.04.2021 розгляд справи по суті перед судовими дебатами відкладено до 28.04.2021.

28.04.2021 розгляд справи по суті відкладено на 19.05.2021.

19.05.2021 у судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити із урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 19.05.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для звернення Банка до суду з позовною заявою було неналежне виконання відповідачем умов Генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року.

Разом з цим у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є посилання на неналежне виконання умов Генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 року та Додаткових угод до нього.

Позивач вказує, що Генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року та Генеральний кредитний договір № 3/2018 від 23.01.2018 року є рамковими і визначають взаємовідносини між кредитором та боржником в межах надання кредиту.

26 вересня 2018 року, з метою забезпечення своїх вимог саме за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року, Банк уклав з ТОВ ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005 Договір наступної іпотеки № 127/2018/КОД-КБ-ГКД-І1 (без оформлення заставної), предметом якого є нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., а саме: адмінбудинок, II, А, загальною площею 702,6 кв.м.; цех овочевих консервів, Д-І, загальною площею 1 504,7 кв.м.; дизельна, Є-І, загальною площею 31,9 кв.м.; склад, Е-І, загальною площею 1 351,3 кв.м.; вбиральня, Ж-І, загальною площею 10,3 кв.м.; трансформаторна, 3-І, загальною площею 49,0 кв.м.; котельня 1-І, загальною площею 286,0 кв.м.; КНС, 1-І, загальною площею 33,1 кв.м.; овочесховище, ПТО, К-1, загальною площею 1 627,8 кв.м.; насосна, К-І, загальною площею 82,1 кв.м.; вагова, Н-І, загальною площею 5,7 кв.м.; навіс, П-І; вбиральна, М-І, загальною площею 2,4 кв.м.; приймальня естакада, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Любарський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 2 та належить ТОВ ЛЮБАР- ІНВЕСТ 2005 (код ЄДРПОУ 33602346) .

У подальшому Позивач свої зобов`язання за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року виконав частково, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 35 000 000,00 грн. наступними траншами: 01.10.2018 року - 10 000 000,00 грн.; 12.10.2018 року-25 000 000,00 грн.

Всупереч умовам Генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року, Відповідач заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом сплатив частково у сумі 72 698,81 грн., та на даний час, у порушення умов Генерального кредитного договору, свої зобов`язання по сплаті тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій не виконує, що підтверджується випискою по рахункам.

Вказана обставина підтверджується рішення Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/358/19 від 06 липня 2020 року, яке набрало законної сили.

Означеним рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/358/19 від 06 липня 2020 року позов публічного акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Укргазбанк" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Органік Сідс" м. Київ до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Перший національний аграрний кооператив" м. Хмельницький до ОСОБА_1 с. Романівна, Новоград-Волинського району, Житомирської області про солідарне стягнення 40157216,20 грн., яких: заборгованість по кредиту строкова - 31000000,00 грн., заборгованість по кредиту прострочена - 4000000,00 грн., заборгованість по процентах поточна - 775694,44 грн., заборгованість по процентах прострочена - 3784245,65 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 319561,64 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 277714,47 грн. задовольнити частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Органік Сідс" (01032, м. Київ, провулок Алли Горської,5, код 40794076) на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код 23697280) - 31000000,00 грн. (тридцять один мільйон гривень 00 коп.) заборгованості по кредиту строкової, 400000,00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 коп. ) заборгованості по кредиту простроченої, 513194,44 грн. (п`ятсот тринадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні 44 коп.) заборгованості по процентах поточної, 2602023,41 грн. (два мільйони шістсот дві тисячі двадцять три гривні 41 коп.) заборгованості по процентах простроченої, 319561,64 грн. (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 64 коп.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 198747,79 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч сімсот сорок сім гривень 79 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, судом встановлено, що обставини, встановлені у справі № 924/358/19, мають преюдиціальне значення у справі № 910/9115/19 в частині встановлення розміру заборгованості за Генеральним кредитним договором № 127/2018/КОД-КБ-ГДК від 18 серпня 2018 року, та доказуванню у цій справі не підлягають.

В якості обґрунтування звернення до суду із позовом позивач вказує, що розмір заборгованості станом на 27.03.2019 року за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 року, складає 35 033 527,28 грн.

Разом з цим, приписами підпункту 3.1.5. пункту 3.1. розділу 3 Договору наступної іпотеки № 127/2018/КОД-КБ-ГКД-І1 (без оформлення заставної) від 26.09.2018 року ПАТ АБ Укргазбанк має право вимагати достроково виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: передання Іпотекодавцем предмета іпотеки іншій особі без згоди Іпотекодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним; порушення Іпотекодавцем правил про заміну предмета іпотеки; втрати предмета іпотеки за обставин, за які Іпотекодержатель не відповідає, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; порушення Іпотекодавцем правил про наступну іпотеку; порушення Іпотекодавцем правил про розпорядження предметом іпотеки; порушення Іпотекодавцем щодо страхування предмету іпотеки; порушення Позичальником обов`язків, передбачених кредитним договором; порушення Іпотекодавцем обов`язків, передбачених цим Договором; ненадання Іпотекодавцем необхідних для вивчення Іпотекодавця документів чи відомостей або встановлення Іпотекодавцю неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику згідно з чинним законодавством з питань фінансового моніторінгу; в інших випадках визначених чинним законодавством України.

Також, відповідно до підпункту 3.1.7. пункту 3.1. розділу 3 Договору наступної іпотеки № 127/2018/КОД-КБ-ГКД-11 (без оформлення заставної) від 26.09.2018 року, ПАТ АБ Укргазбанк має право, у разі невиконання Позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів користування, кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойка, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення на реалізацію предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно з частинами 5 - 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом чи договором. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку , у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Разом з тим, п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року N 1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів , встановлено, що вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Оскільки рішенням суду у справі №924/358/19 від 06.07.2021 встановлено, що позичальником були порушені зобов`язання за Генеральним Кредитним договором, виконання якого, в свою чергу, забезпечено Іпотечним договором, укладеним з відповідачем, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виходячи зі змісту поняття ціна як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку , встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом із тим відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Так, Велика Палата Верхового Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року № 14-11цс18 дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Установивши, що позичальник порушив кредитні зобов`язання, допустив заборгованість, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення відкритих торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому, не зазначення ціни предмета іпотеки у грошовому виразі не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 372/3785/15-ц.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" (11789, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Яворівка, вул. Польова, буд. 2; ідентифікаційний код ) за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018 перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код ) у розмірі 35 033 527,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором наступної іпотеки № 127/2018/КОД-КБ-ГКД-І1 від 26.09.2018 року, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 5 686,9 кв.м.: адмінбудинок, II, А, загальною площею 702,6 кв.м.; цех овочевих консервів, Д-І, загальною площею 1 504,7 кв.м.; дизельна, Є-І, загальною площею 31,9 кв.м.; склад, Е-І, загальною площею 1 351,3 кв.м.; вбиральня, Ж-І, загальною площею 10,3 кв.м.; трансформаторна, 3-І, загальною площею 49,0 кв.м.; котельня 1-І, загальною площ 286,0 кв.м.; КНС, 1-І, загальною площею 33,1 кв.м.; овочесховище, ГІТО, К-1, загальною площею 1 627,8 кв.м.; насосна, К-І, загальною площею 82,1 кв.м.; вагова, Н-І, загальною площею 5,7 кв.м.; навіс, П-І; вбиральна, М-І, загальною площею 2,4 кв.м.; приймальня естакада, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Любарський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК". Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" (11789, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Яворівка, вул. Польова, буд. 2; ідентифікаційний код) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код ) 672 350,00 грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.06.2021

Суддя М.О. Лиськов