Рішення

від 22.06.2021 по справі 922/953/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/953/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМ-2003", м. Харків про стягнення 439159,56 грн. за участю :

прокурора - Кондратюк Н.А.

представника позивача - не з`явився

представника відповідача - Корольова І.С.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМ-2003" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 439159,56 грн. за використання земельної ділянки у м. Харкові площею 1,0229 га по вул. Каштанова, 10 з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018 у період з 01.01.2020 по 31.07.2020. Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 6587,40 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМ-2003" у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 використовувало земельну ділянку за вказаною адресою без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на неї у порядку, встановленому ст. 125 Земельного кодексу України. Таким чином, враховуючи положення статей 1212 - 1214 ЦК України, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 439159,56 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач, через канцелярію суду 27.04.2021 за вх.№ 9670, надав відзив на позов, згідно якого просить суд відмовити повністю у задоволенні позову. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позовні вимоги в частині стягнення 34832,09 грн. (15693,21 грн. + 19138,88 грн.) є безпідставними, добровільно сплачені відповідачем у справі за період, що входить до предмету спору (липень 2020 року), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги в частині стягнення 73193,26 грн. (квітень 2020 року) є безпідставними, внаслідок звільнення від нарахування та сплати плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності (Закон України від 17 березня 2020 року N 533-IХ), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. У іншій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у відзиві.

Прокурор, через канцелярію суду 17.05.2021 за вх.№ 11075, надав відповідь на відзив, в якій вказував про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2021 у справі № 922/953/21 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "МАКСИМ-2003" про залишення позовної заяви без розгляду.

У судовому засіданні 22.06.2021 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 22.06.2021 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.02.2021 № 242600235 за ТОВ "МАКСИМ-2003" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Х-2» загальною площею 225,3 кв.м. на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна №№ 1103, 1106 від 24.12.2019 та на нежитлові будівлі літ. «П-1» загальною площею 487,8 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 913,9 кв.м., літ. «С-1» загальною площею 93,1 кв.м. та літ. «Т-1» загальною площею 99,8 кв.м. на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна №№ 1109, 1112 від 23.12.2019.

Вищевказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення землі - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) загальною площею 1,0229 га, кадастровий номер 6310136900:05:001:0018, за адресою: вул. Каштанова, буд. 10, м. Харків (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.10.2020 № НВ-0005793252020).

06.11.2020 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 10 (кадастровий номер 6310136900:05:001:0018) та здійснено обстеження даної земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018 площею 1,0229 га по вул. Каштанова, 10 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. «Х-2» , літ. «П-1» , літ. «Р-1» , літ. «С-1» , літ. «Т-1» , право власності на які зареєстровано за ТОВ «МАКСИМ - 2003» . Вказана земельна ділянка огороджена, доступ до неї обмежений, використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Х-2» , літ. «П-1» , літ. «Р-1» , літ. «С-1» , літ. «Т-1» під адміністративні, складські та допоміжні приміщення (акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 10, кадастровий номер 6310136900:05:001:0018 від 06.11.2020).

Також, встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.10.2020 № НВ-0005793252020 земельна ділянка площею 1,0229 га з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018 зареєстрована 22.11.2019.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.02.2021 № 242597999 встановлено, що спірна земельна ділянка була надана у користування ТОВ «МАКСИМ - 2003» на підставі укладеного договору оренди з Харківською міською радою Харківської області від 23.07.2020 строком дії до 01.07.2025, який було зареєстровано 31.07.2021.

З урахуванням того, що ТОВ «МАКСИМ - 2003» є власником вищевказаних нежитлових будівель з 23.12.2019 та 24.12.2019, а договір оренди землі було укладено лише 23.07.2020, про що 31.07.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис за № 37614546, прокурор вказує, що спірна земельна ділянка використовувалась товариством протягом 7 місяців без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також, згідно позову прокурор зазначає, що Харківською міською радою Харківської області на виконання листа місцевої прокуратури № 35-617вих21 від 03.02.2021 з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно - геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди було здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Крім того, прокурор зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати ТОВ «МАКСИМ - 2003» Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено з урахуванням листа ГУ ДПС у Харківській області № 19314/9/20-40-04-03-17 від 24.09.2020 та Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки № 3588 від 04.05.2020.

Отже, відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ТОВ «МАКСИМ - 2003» становив 73193,26 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 21957979,00 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%.

Окрім цього, прокурор зазначав, що при проведенні розрахунків було враховано, що 30 березня 2020 року Верховна Рада України на позачерговому засіданні прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (законопроект №3275). Цим законом, зокрема, вносяться зміни до статті 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та визначається, що звільнення від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) по земельним ділянкам, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності, здійснюється на період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Таким чином, прокурор вказує, що загальний розмір недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 (за 6 місяців), які підлягають стягненню з ТОВ «МАКСИМ - 2003» склав 439159,56 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом до ТОВ «МАКСИМ - 2003»

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "МАКСИМ-2003" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст.22,1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216,224,225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст.144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 1,0229 га за кадастровим номером 6310136900:05:001:0018 по вул. Каштановій, 10 у м. Харкові.

Земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві приватної власності відповідачеві ТОВ "МАКСИМ-2003", є сформованою 22.11.2019, має кадастровий номер 6310136900:05:001:0018 та чітко визначені межі і площу 1,0229 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі (том 1 а.с. 40-42). Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Відсутність укладеного та зареєстрованого в період з 01.01.2020 по 31.07.2020 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 439159,56 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності дост.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.01.2020 по 31.07.2020 в розмірі 439159,56грн.

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивач вірно керувався Порядком впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 1269/13 від 25.09.2013; рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» , яка вводиться в дію з 01.01.2020 та відповідно до якого базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова встановлена у сумі 639,78 грн., яка щорічно підлягає індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради Харківської області.

Відповідно до п. 2.6. Положення «Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» , затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення) встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Так, у разі строку оренди від 1 до 10 років застосовується відсоток від орендної плати, який становить - 100%.

У пункті 4.1 четвертого розділу вищевказаного Положення зазначено землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати за видами їх цільового використання, зокрема:

4% від нормативної грошової оцінки встановлено за використання земель для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної).

Спірна земельна ділянка відносить до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, вказаним пунктом положення узгоджено розмір ставки річної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, який становить 4%.

Також, прокурором вірно враховані положення п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в якому зазначено, що з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Так, Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.04.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким змінено норму пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо плати за землю. Згідно з новоприйнятою Законом № 540 нормою, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року.

Згідно відзиву відповідач зазначає, що під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не було враховано суми сплаченого ним земельного податку у розмірі 19138,88 грн. та орендної плати - 15693,21 грн. згідно платіжних доручень від 02.09.2020 № 170 та від 16.09.2020 № 182 відповідно.

Суд зазначає, що відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області № 19314/9/20-40-04-03-17 від 24.09.2020, а саме п. 27 Додатку встановлено, що відповідач у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.07.2020 не сплачував ані земельний податок, ані орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 1,0229 га з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018.

В той же час, у вищевказаній інформації ГУ ДПС у Харківській області зазначено про те, що відповідач звітує про земельну ділянку загальною площею 0,71326 га, яка розташована в Слобідському районі міста Харкова як і спірна земельна ділянка. Крім того, суд зазначає, що у платіжному дорученні від 02.09.2020 № 170 зазначено про сплату відповідачем земельного податку у сумі 19138,88 грн. за липень 2020 року. Однак, відповідно до змісту вищевказаного платіжного доручення не можливо встановити за користування якою земельною ділянкою відповідачем сплачено земельний податок та на підставі яких правовстановлюючих документів. Також, у платіжному дорученні від 16.09.2020 № 182 зазначено про сплату відповідачем орендної плати у сумі 15693,21 грн. Однак, відповідно до змісту вищевказаного платіжного доручення не можливо встановити за користування якою земельною ділянкою відповідачем сплачено орендну плату та на підставі яких правовстановлюючих документів.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається можливим достеменно встановити факт сплати відповідачем земельного податку та орендної плати за користування у липні 2020 року земельною ділянкою кадастровий номер 6310136900:05:001:0018.

Таким чином, доводи відповідача про те, що під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не було враховано суми сплаченого ним земельного податку у розмірі 19138,88 грн. та орендної плати - 15693,21 грн. згідно платіжних доручень від 02.09.2020 № 170 та від 16.09.2020 № 182 відповідно не підтверджені матеріалами справи та будуються на припущеннях відповідача.

Одним із принципів господарського процесу є принцип змагальності, відповідно до якого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вказане положення кореспондується з правилами встановленими статтею 74 ГПК України, відповідно до частини 1, якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тож, відповідач не був позбавлений права надати до суду довідку ДФС про надходження до бюджету у липні 2020 року орендної плати та земельного податку за користування земельною ділянкою у м. Харкові площею 1,0229 га по вул. Каштанова, 10 з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018, або, в разі неможливості самостійно отримати такі докази, скористатись правом передбаченим статтею 81 ГПК України, шляхом звернення до суду з клопотанням про їх витребування.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 439159,56 грн. за використання земельної ділянки у м. Харкові площею 1,0229 га по вул. Каштанова, 10 з кадастровим номером 6310136900:05:001:0018 у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 (за 6 місяців без урахування березня 2020 року) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМ-2003" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 32563139) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; р/р 31419611700002, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 439159,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМ-2003" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 32563139) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6587,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "22" червня 2021 р.

Суддя А.М. Буракова