Постанова

від 16.06.2021 по справі 902/627/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/627/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Павленко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 (головуючий суддя Гудак А. В., судді Філіпова Т. Л., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 (суддя Міліціанов Р. В.) у справі

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)

до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи,

за участю представників:

позивача - Чубенко С. В. (адвокат)

відповідача - Ткаченка К. Д. (адвокат),

третьої особи-1 - ОСОБА_1 (особисто),

третьої особи-2 - ОСОБА_2 (особисто),

третьої особи-3 - не з`явився,

третьої особи-4 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2019 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (далі - Тульчинська єпархія УПЦ) про:

- усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму загальною площею 437,65 кв. м за адресою вул. Набережна, 48-Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область (далі - Свято-Покровський храм) шляхом заборони Тульчинській єпархії УПЦ чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму;

- зобов`язання Тульчинської єпархії УПЦ передати позивачу ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 № 08.

2 . На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Тульчинською єпархією УПЦ права користування та розпорядження комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму загальною площею 437,65 кв. м, який на праві власності належить позивачу згідно з вказаним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що указом керуючого Тульчинсько-Брацлавською єпархією Української православної церкви від 19.06.1996 № 139 призначено священика ОСОБА_1 настоятелем Свято-Покровського храму Тульчинської єпархії (т. 1, а. с. 55).

4. У подальшому в с. Новоживотові Оратівського району Вінницької області було також створено Релігійну громаду Свято-Покровської парафії Тульчинської єпархії УПЦ, яка була зареєстрована як юридична особа з кодом ЄДРПОУ 42787914.

5. Згідно з розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації від 13.05.2011 № 232 зазначена релігійна громада як юридична особа є власником культової споруди - церкви у вигляді Свято-Покровського храму Тульчинської єпархії, а згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - власником земельної ділянки, на якій розташована культова споруда - церква (індексний номер об`єкта нерухомого майна: 1770913505231, індексний номер витягу: 157154939).

6. Виконавчим комітетом Новоживотівської сільської ради за підписом сільського голови с. Новоживотова Оратівського району 19.06.2012 було видано свідоцтво серії САС в„– 832476 про право власності на нерухоме майно у вигляді комплексу будівель та споруд Свято-Покровського храму за адресою Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б (т. 1, а. с. 50).

7. Підставою для видачі свідоцтва стало рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради від 28.02.2012 № 08.

8. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (ст. 2.8 статуту) - станом на 01.02.2019 був керівником Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви (т. 1, а. с. 41).

9. На підставі протоколу зборів від 10.03.2007 № 1 прийнято статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви (далі - статут) (т. 1, а. с. 34- 38).

10. Відповідно до пункту 1.1. цього статуту Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української православної церкви (парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української православної церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії.

11. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (пункту 1.2. статуту).

12. Згідно з пунктом 1.7 статуту парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і статуту.

13. Членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18- річного віку, визнають обов`язковість статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (пункт 2.2. статуту).

14. Згідно з пунктом 2.8. статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; разом з Парафіяльною радою скликає Парафіяльні збори; може брати участь у роботі Парафіяльної ради; у разі обрання головою Парафіяльної ради повноважно представляє парафію перед органами державної влади і управління; у рамках штатного розкладу призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійний діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії щодо проведення релігійних заходів; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення у даній парафії хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.

15. Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (пункт 3.4. статуту).

16. Як структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ парафія визнає виключне право щодо розпорядження культовими будівлями та священними предметами (включаючи ікони, крім тих, що перебувають на обліку держави і становлять історичну та художню цінність) за Тульчинським єпархіальним управлінням УПЦ (пункт 3.5. статуту).

17. Відповідно до змісту протоколу від 12.02.2019 № 1 рішенням загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви Тульчинської єпархії було запроваджено фіксоване членство парафіян та вибрано керівні органи релігійної громади Свято-Покровської парафії Тульчинської єпархії УПЦ (код ЄДРПОУ 42787914).

18. Релігійній організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) із 2012 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2012 належить комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б (т. 1, а. с. 50).

19. 18.02.2019 за Релігійною громадою Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б з кадастровим номером 0523183000:01:005:0129, площею 0,377 га для обслуговування комплексу будівель і споруд Свято-Покровського храму (т. 2, а. с. 21, 22).

20. 02.03.2019 проведено загальні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви, що оформлено протоколом № 1 (т. 1, а. с. 18- 26).

21. За результатами зборів ухвалено низку рішень, зокрема про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви, про перехід під канонічне підпорядкування Православній церкві України, змінивши при цьому назву на Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) , про обрання Головою Парафіяльної ради Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) ОСОБА_9, заступником голови Парафіяльної ради - ОСОБА_10 , скарбником - ОСОБА_6 , про прийняття статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви у новій редакції, змінивши назву на Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) та про внесення змін до установчих документів.

22. На підставі вказаного рішення загальних зборів затверджено керуючим Вінницько-Тульчинською єпархією Української православної церкви (Православної церкви України) та зареєстровано в Управлінні у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації 02.04.2019 за № 39 статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) у новій редакції. За змістом пункту 1 цього статуту Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) є правонаступницею релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви та первинним структурним підрозділом Української православної церкви (Православної церкви України), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)( т. 1, а. с. 27- 33, 39).

23. Відповідно пункту 4 розділу І статуту парафія є неприбутковою релігійною організацією, яка реєструється та здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України, статуту Православної церкви України, статуту (положення) про управління Православної церкви України, статуту Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) , а також цього статуту.

24. Відповідно до пункту 7 розділу І статуту Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) є юридичною особою і володіє правами у рамках, визначених цим статутом, статутом Православної церкви України, статутом (положенням) про управління Православної церкви України та статутом Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) .

25. Відповідно пункту 1 розділу ІІ статуту органами парафіяльного управління є: загальні та парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.

26. Загальні та парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту Православної церкви України, статуту (положення) про управління Православної церкви України, регулярно відвідають богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Загальні та парафіяльні збори скликаються настоятелем, парафіяльною радою (або з благословення архієрея - благочинним) не рідше одного разу на рік (пункт 2 розділу ІІ статуту).

27. Загальні збори приймають рішення про зміну підлеглості (юрисдикції) парафії (релігійної громади). Таке рішення ухвалюється не менше 2/3 голосів від всієї кількості членів загальних зборів парафії (релігійної громади) (пункт 3.1 розділу ІІ статуту).

28. Згідно з пунктом 7 розділу ІІ статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; веде облік протоколів парафіяльних зборів; повноважно представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехизаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; скликає парафіяльні збори та головує на них; має право накласти вето на рішення парафіяльних зборів і парафіяльної ради з наступною передачею цього питання на розгляд єпархіального архієрея або з його згоди - благочинного; може брати участь у роботі парафіяльної ради; повноважно представляє парафію перед органами державної влади та місцевого самоврядування; у рамках штатного розпису призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійній діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; наглядає за станом храму і наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь та іншої діяльності парафії у відповідності з її цілями і завданнями; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.

29. 02.04.2019 відповідно до наказу Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації № 39 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви у новій редакції зі зміною найменування на Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православна Церква України) (т. 1, а. с. 39).

30. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 29.05.2019 за № 168406526, за Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) 27.05.2019 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд Свято-Покровського храму (т.1, а. с. 42-49, 52).

31. Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) , звертаючись до суду з позовом до Тульчинської єпархії УПЦ про усунення перешкод у користуванні зазначеним комплексом будівель і споруд Свято-Покровського храму шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд і зобов`язання відповідача передати позивачу ключі та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, послалася на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належним позивачу майном, зокрема, ОСОБА_1 , втративши повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовляється надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, ключі від будівлі; представники духовенства відповідача перешкоджають позивачу у проведенні релігійних обрядів, чим у сукупності неправомірних дій порушують право власності позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

32. На підтвердження вказаних обставин Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) складено низку актів. Так, в акті від 21.04.2019 зазначено, що 20.04.2019 ОСОБА_1 , втративши свої повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовився надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, що підтверджено актом від 21.04.2019 (т. 1, а. с. 56- 57).

33. 27.04.2019 представник Тульчинської єпархії УПЦ (без вказівки прізвища, імені та по-батькові особи такого представника) зачинив храм (також без вказівки того, який саме храм, де його розташовано та кому він належить), не віддавав ключі, тому храм було замкнено на свій замок представниками позивача, про що знову ж таки складено акт від 27.04.2019 (т. 1, а. с. 58).

34. В акті від 01.06.2019 позивач зазначив про те, що 01.03.2019 на території храму за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б було виявлено групу осіб, які належать до представників духовенства Тульчинської єпархії УПЦ (із духовним центром в м. Москві), а саме протоієрей ОСОБА_1 , протоієрей ОСОБА_2 , протоієрей ОСОБА_3 , ієрей ОСОБА_7 та інші особи, які, застосовуючи фізичну силу, перешкоджали представникам позивача зайти до дверей храму, штовхали прихожан, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду. У діях цих осіб було виявлено ознаки злочину, передбаченого частинами першою-третьою статті 161 та частини першої статті 180 Кримінального кодексу України про, що було подано відповідну заяву до районного відділку Головного управління Національної поліції (т. 1, а. с. 59, 60).

35. 02.06.2019 повторно група невідомих позивачу осіб на чолі із вказаним духовенством Тульчинської єпархії УПЦ, а саме протоієреєм ОСОБА_1 , протоієреєм ОСОБА_2 , протоієреєм ОСОБА_3 , ієреєм ОСОБА_7 , перешкоджали пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду - недільної служби, також вчинили хуліганські дії, завдали тілесних ушкоджень членам релігійної громади. У діях цих осіб було виявлено ознаки злочину, передбаченого частинами першою-третьою статті 161 та частини першої статті 180 Кримінального кодексу України про, що було подано відповідний додаток до заяви до районного відділку Головного управління Національної поліції (акт від 02.06.2019, т. 1, а. с. 61, 62).

36. За твердженнями позивача, він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки представники Тульчинської єпархії УПЦ не передають ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд, чинять опір та здійснюють перешкоди у користуванні комплексом будівель Свято-Покровського храму.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

37. Господарський суд Вінницької області рішенням від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020, у задоволенні позову відмовив.

38. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) подала касаційну скаргу, в якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, просила скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

39. Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 касаційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 у справі № 902/627/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

40. Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року, Верховний Суд зазначив, що, встановивши наявність свідоцтва про право власності на спірне майно від 19.06.2012, видане Релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української православної церкви на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 28.02.2012 № 08 (т. 1, а. с. 50), так і наявність реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на це майно за Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) на підставі того ж самого свідоцтва про право власності (т. 1, а. с. 52), суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам і наданим на їх підтвердження доказам оцінки не надав, достеменно не встановив, яка саме особа є власником майна, щодо усунення перешкод в користуванні яким заявлено позов.

41. Судом також не надано оцінки положенням як статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви, так і статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) в новій редакції у частині, що стосується майнових прав на об`єкти нерухомого майна релігійної організації.

42. За результатами нового розгляду справи Північно-західний апеляційний господарський суду постановою від 05.03.2021 рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі № 902/627/19 змінив шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 суд апеляційної інстанції залишив без змін.

43. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що саме Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) станом на дату подання позову у цій справі є власником майна, щодо усунення перешкод в користуванні яким заявлено позов у цій справі.

44. З аналізу положень статуту Тульчинської єпархії УПЦ, статуту про управління УПЦ, статуту Руської православної церкви суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи не містять положень, які надають право настоятелям храмів, в цьому випадку - протоієрею ОСОБА_1 , протоієрею ОСОБА_3 , ієрею ОСОБА_7 та благочинному протоієрею ОСОБА_2 представляти інтереси Тульчинської єпархії УПЦ у майнових правовідносинах щодо управління нерухомим майном.

45. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснення представництва Тульчинської єпархії УПЦ у всіх правовідносинах надана єпархіальному архієрею (пункт 6 статуту Тульчинської єпархії УПЦ, пункт 19 розділу VII.А. Єпархіальний архієрей статуту про управління Української православної церкви).

46. Водночас доказів того, що єпархіальний архієрей Тульчинської єпархії УПЦ вчиняє дії, які можуть підтвердити створення перешкод позивачу у користуванні нерухомим майном, - комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму, позивачем не надано.

47. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_8 є представником єпархії у цих правовідносинах, а також того, що ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму передані ним та знаходяться в Тульчинській єпархії УПЦ.

48. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що належних доказів про перешкоджання відповідачем користування позивачем комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму суду не надано.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

49. У квітні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) , в якій скаржник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 і рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник просить:

- усунути Релігійній організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) перешкоди в користуванні комплексом будівель і споруд Свято-Покровського храму шляхом заборони відповідачу чинити перешкоди позивачу в користуванні комплексом будівель і споруд Свято-Покровського храму;

- зобов`язати відповідача передати позивачу комплекс будівель і споруд Свято-Покровського храму.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

50. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

51 . На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої, шостої статті 41 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 3, частини першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України.

52 . Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме, коли штатні працівники (священники) єпархії, яка перебуває в канонічному підпорядкуванні Московського патріархату та є структурним підрозділом Української православної церкви, чинять перешкоди в користуванні культовою спорудою, яка на праві власності належить релігійній громаді, що перебуває в канонічному підпорядкуванні Київської Митрополії та входить до складу Православної церкви України.

53 . 20.05.2021 Тульчинська єпархія УПЦ направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив із клопотанням, в якому відповідач просить продовжити Тульчинській єпархії УПЦ строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

54 . На обґрунтування клопотання Тульчинська єпархія УПЦ посилається на те, що лише 05.05.2021 на адресу відповідача надійшла ухвала Верховного Суду від 22.04.2021, якою було відкрито касаційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 07.05.2021, що об`єктивно не дало можливості подати відзив на касаційну скаргу вчасно.

55 . З метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

56 . Відповідач у відзиві вказує про те, що відсутні будь-які підстави для скасування ухвалених на підставі всебічно і повно досліджених доказів, встановлених обставин та застосованих відповідних норм судових рішень у цій справі.

57 . Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

58. У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, просила скаргу задовольнити.

59. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) та наголосив на обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просив залишити їх без змін.

60. ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення щодо касаційної скарги Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

61 . Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

62 . Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої, шостої статті 41 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 3, частини першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України.

63. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

64 . Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

65 . Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

66 . Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні власністю позивача, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму.

67. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено факту порушення права власності або вчинення перешкод у його здійсненні з боку юридичної особи - Тульчинської єпархії УПЦ.

68. Верховний Суд з приводу таких висновків судів попередніх інстанцій зазначає таке.

69. Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

70. Статтею 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

71. Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

72. Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ).

73. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

74. Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

75. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

76. Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

77. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

78. Згідно із частиною другою статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

79. Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

80. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

81. Отже, з урахуванням положень статті 41 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 3, частини першої, другої статті 321, статті 391 Цивільного кодексу України релігійні організації мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном з боку будь-яких осіб, у тому числі у випадку коли штатні працівники (священники) іншої єпархії чинять перешкоди в користуванні майном, яке належить релігійній організації на праві власності.

82. За своєю правовою природою позов у цій справі, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним.

83. Правовою підставою вимог про усунення перешкод у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України.

84. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

85. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

86. У цій справі позивач на обґрунтування позовних вимог про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму посилається на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належним позивачу майном, зокрема, ОСОБА_1 , втративши повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовляється надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, ключі від будівлі; представники духовенства відповідача перешкоджають позивачу у проведенні релігійних обрядів, чим у сукупності неправомірних дій порушують право власності позивача на користування та розпорядження належним йому майном, про що складені відповідні акти.

87. На підставі наявних у справі доказів суди попередніх інстанцій встановили, що Релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української православної церкви 19.06.2012 видано свідоцтво серії САС в„– 832476 про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд Свято-Покровського храму, на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради, Оратівського району, Вінницької області від 28.02.2012 року № 08 (т. 1, а. с. 50).

88. За матеріалами справи судом апеляційної інстанції встановлено, що власником комплексу будівель та споруд Свято-Покровського храму є позивач у справі - Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) .

89. Водночас, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що належних доказів про перешкоди, здійснені відповідачем щодо користування Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму, суду не надано.

90. Колегія суддів суду касаційної інстанції натомість зазначає, що в матеріалах справи містяться акти, складені Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) від 21.04.2019, 27.04.2019, 01.06.2019 та 02.06.2019 (т. 1, а. с. 56 - 62), в яких позивач вказує на перешкоди з боку представників відповідача у користуванні майном, яке належить релігійній організації (позивачу у справі) на праві власності.

91. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

92 . Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

93 . Натомість суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки зазначеним вище актам, а отже, не встановив наявність (або ж відсутність) перешкод позивачу в користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму, що чиняться від імені релігійної організації Тульчинської єпархії УПЦ.

94 . Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями статуту про управління Української православної церкви - Українська православна церква об`єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Руської православної церкви.

95 . Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку благочинний Оратівський церковний округ Тульчинської єпархії УПЦ не входить до складу єпархій Руської православної церкви.

96 . Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 1 статуту Тульчинської епархії УПЦ, затвердженого митрополитом Київським і всієї України 22.11.1994 та зареєстрованого 12.01.1995 згідно з протоколом № 1 засідання ради /дорадчого органу/ Управління у справах релігійних організацій (т.1, а. с. 86- 90), епархія /місцева церква/ є частиною Української православної церкви. Епархія складається з парафій, які знаходяться на території Вінницької області з числа підпорядкованих до Тульчинської епархії районів, а саме: Тульчинського, Немирівського, Липовецького, Погребищенського, Тиврівського, Тростянецького, Крижопільського, Пісчанського, Ямпільського, Чечельницького, Бершадського, Теплицького, Гайсинського, Іллінецького, Оратівського , Казятинського , і об`єднанні в благочиння, а також монастирів, духовних шкіл, братств, місій та подвір`їв.

97 . Також Українська православна церква з`єднана з Помісними православними церквами через Руську православну церкву (пункти 3- 6 статуту про управління Української православної церкви).

98. Ураховуючи те, що Тульчинська єпархія УПЦ є частиною Української православної церкви, а Українська православна церква є самокерованою частиною Руської православної церкви, суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків щодо канонічного підпорядкування Тульчинської єпархії УПЦ.

99 . Також суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз положень статуту Тульчинської єпархії УПЦ, статуту про управління УПЦ, статуту Руської православної церкви, встановив, що вказані правовстановлюючі документи не містять положень, які надають право настоятелям храмів, в даному випадку - протоієрею ОСОБА_1 , протоієрею ОСОБА_3 , ієрею ОСОБА_7 та благочинному протоієрею ОСОБА_2 представляти інтереси Тульчинської єпархії УПЦ у майнових правовідносинах щодо управління нерухомим майном.

100 . Водночас судом апеляційної інстанції не встановлено того чи здійснювали зазначені особи перешкоди позивачу у користуванні Свято-Покровським храмом від імені Тульчинської єпархії УПЦ.

101 . У матеріалах справи наявна копія указу керуючого Тульчинською єпархією УПЦ від 14.04.2015 № 19 (т. 2, а. с. 51), в якому клірику Тульчинської єпархії УПЦ протоірею ОСОБА_2 надано благословення нести послух благочинного Оратівського церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ. Однак суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки цьому указу й висновків щодо його змісту не зробив.

102 . За таких обставин суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не повно дослідили чи мають право священники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 вчиняти дії від імені Тульчинської єпархії УПЦ, а також не надали належної правової оцінки складеним позивачем актам щодо вчинених перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму.

103 . Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

104 . Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не ґрунтується на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи. Відтак судом апеляційної інстанції порушено приписи частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо перегляду справи за наявними у ній доказами та перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

105 . Суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

106 . Таким чином, доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, порушив норми процесуального права в цій частині, також частково знайшли підтвердження.

107 . Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості встановити істотні обставини справи перешкоджає прийняттю судового рішення у справі, тому постановлене рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

108 . Колегія суддів суду касаційної інстанції також звертає увагу на те, що предметом позову в цій справі в суді першої та апеляційної інстанції було усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи.

109 . Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, позивач змінив одну з вимог, виклавши її в новій редакції, а саме: просить суд зобов`язати відповідача передати позивачу комплекс будівель і споруд Свято-Покровського храму.

110 . Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальні права та обов`язки сторін. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 46 названого Кодексу).

111 . Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

112 . Аналогічні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

113 . Частиною третьою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Отже, судові рішення в цій справі переглядаються в касаційному порядку в межах заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114 . Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

115 . Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

116 . Частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

117 . Зважаючи на викладене, касаційна скарга Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

118. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 у справі № 902/627/19 скасувати.

3. Справу № 902/627/19 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суді: Є. В. Краснов

С. К. Могил