Постанова

від 08.06.2021 по справі 922/4133/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4133/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Слуценка Р.П. (самопредставництво),

відповідача 1 - Виноградова О. Ю. (самопредставництво),

відповідача 2 - Фурманова О. В. (адвоката),

відповідача 3 - Гордійчука В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача 4 - Гончаренко В. В. (адвоката),

відповідача 5 - не з`явилися,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації - не з`явилися,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України - не з`явилися,

прокуратури - Шелест М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", Головного управління ДПС у Харківській області, Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (колегія суддів: Пелипенко Н. М. - головуючий, Барбашова С. В., Попков Д. О.) у справі

за позовом Міністерства енергетики України

до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", 3) Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", 4) Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012", 5) Української універсальної біржі,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : 1) Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, 2) Фонду державного майна України,

за участю Харківської місцевої прокуратури № 2,

про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України, яке на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 було перейменоване на Міністерство енергетики України (далі - Міненерго України) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС), Товариства з обмеженою відповідальністю"Пушка-5" (далі - ТОВ "Пушка-5"), Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (далі - ДП "Південдіпрошахт"), Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (далі - Брокерська контора) та Української Універсальної Біржі, в якому просило:

- визнати недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме: нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (м 2 ): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу №№ 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № № 14, 34, 49: нежитлові приміщення 3-го поверху № № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № № 1-:-43, 2а, За, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5 (далі - нерухоме майно), який відбувся 31.10.2019 на Українській Універсальній Біржі, за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, будинок 20, та оформлений протоколом № 1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 укладений між ГУ ДПС в особі повіреного - Брокерської контори і ТОВ "Пушка-5" та боржником - ДП "Південдіпрошахт" (далі - спірний договір).

1.2. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що проведення цільового аукціону відбулося з порушенням чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про охорону культурної спадщини", тому спірний договір повинен бути визнаний недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/4133/19 (суддя Погорелова О.В.) у позові Міненергитики України відмовлено повністю.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що реалізація майна ДП "Південдіпрошахт" відбулась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 за позовом ГУ ДФС у Харківській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Харківській області про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі. Можливість продажу майна ДП "Південдіпрошахт" пердбачена положеннями пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України. Суд зазначив, що реалізоване майно не є цілісним майновим комплексом, а є нерухомим майном, тому положення Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 (щодо необхідності отримання контролюючим органом згоди суб`єкта управління майном) не поширюється на правовідносини щодо погашення податкового боргу платників податків, що здійснюється на виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 95 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції зазначив що сфера дії Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюється виключно на рішення, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою та не містять застережень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, яке здійснюється за правилами статті 95 Податкового кодексу України для органів Державної податкової служби. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході проведення процедури цільового аукціону не було порушено вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження відчуження майна покладається виключно на власника майна або уповноважений ним орган, втім для контролюючого органу не передбачається вчинення якихось додаткових дій. Окрім того, суд зауважив, що Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації був обізнаний про проведення цільового аукціону та правом взяти участь у ньому не скористався.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/4133/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Міненерго України задоволено. Визнано недійсним цільовий аукціон з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт". Визнано недійсним спірний договір. Здійснено розподіл судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", виходив із того, що заходи стягнення податкового боргу, встановлені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до ДП "Південдіпрошахт", оскільки на нього поширюється дія мораторію на застосування примусової реалізації майна. Спірне нерухоме майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки частка держави у статутному капіталі підприємства становить не менше 25 відсотків. Окрім того, суд зазначив, що нерухоме майно було основною виробничою потужністю ДП "Південдіпрошахт", використовувалося у його виробничій діяльності та відноситься до державної форми власності, а не до власності ДП "Південдіпрошахт", проте підприємство не зверталося за згодою на реалізацію нерухомого майна до Міненерго України. Посилаючись на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України і зазначивши, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.01.2005 № 6267788 та аудиторський звіт про результати державного фінансового аудиту діяльності ДП "Південдіпрошахт" від 31.05.2019 № 05-10/2 не містять даних про те, що нерухоме майно є цілісним майновим комплексом та не спростовують факт наявності такого цілісного майнового комплексу ДП "Південдіпрошахт" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1084-р, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цільовий аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Південдіпрошахт" проведений протиправно, оскільки нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, продаж якого здійснюється за іншою процедурою. Суд апеляційної інстанції також установив, що продаж майна ДП "Південдіпрошахт" повинен був ініціювати Фонд державного майна, оскільки саме ним приймається рішення щодо реалізації державного майна, яке є цілісним майновим комплексом, натомість ініціатором продажу нерухомого майна стало ГУ ДПС без згоди на таку реалізацію Фонду державного майна України та Міненерго України. Окрім того, суд зауважив, що нерухоме майно є об`єктом культурної спадщини, проте ГУ ДПС всупереч вимогам частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не погодило реалізацію нерухомого майна з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж нерухомого майна на аукціоні та укладення за його наслідками спірного договору суперечить статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", частині 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 16 4.1 статті 6, статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Міненерго України та всупереч законодавчим обмеженням, тому відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним цільового аукціону з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" та визнання недійсним спірного договору.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерська контора звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020.

3.2. Касаційна скарга ТОВ "Пушка 5" подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Пушка 5" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", без урахування висновків суду касаційної інстанції у справі № 6-47159св10, викладених у постанові від 25.05.2011, статті 95 Податкового кодексу України, статті 1 Першого Протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17.На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник вважає, що суд не врахував положення пункту 7 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України 29.12.2010 № 1954, під час встановлення факту приналежності нерухомого майна до цілісного майнового комплексу ДП "Південдіпрошахт". ТОВ "Пушка 5" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення статусу нерухомого майна підприємства у разі нескладення пооб`єктного переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу.

3.3. Касаційна скарга Брокерської контори подана на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України), від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положення Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518). Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно врахував прийняте після проведення цільового аукціону розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №1084-р як доказ того, що спірне нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, а також не надав оцінки листу від 14.06.2018 № 04/10-4742 Міненерго України, у якому міністерство повідомило, що ДП "Південдіпрошахт" не належить до переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Касаційна скарга ГУ ДПС подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положень Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518), від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України). Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Окрім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин частину 5 статті 75 Господарського кодексу України.

3.5. У відзиві на касаційні скарги Українська універсальна біржа підтримує доводи касаційних скарг ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори, вважає їх такими, що підлягають задоволенню та просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 - залишити в силі. Українська універсальна біржа зазначає, що положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17, а статтю 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" - без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2011 у справі № 6-47159св10.

3.6. Міненерго України у відзиві на касаційні скарги просить відмовити у задоволенні касаційних скарг ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори в повному обсязі, постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - залишити без змін. Міненерго України вважає, що положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюються на спірні правовідносини, продаж державного майна був здійснений без погодження з Міненерго України та Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, а тому цільовий аукціон проведений з порушенням чинного законодавства.

3.7. Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - без змін. Департамент зазначає, що реалізована на аукціоні будівля перебуває на обліку як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення "Заклад "Донвугілля", натомість відчуження нерухомого майна здійснено без погодження з Департаментом.

3.8. У письмових поясненнях по суті касаційних скарг ДП "Південдіпрошахт" просить залишити касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - без змін. ДП "Південдіпрошахт" вважає, що процедура реалізації майна, яке знаходилося у податковій заставі було здійснено з порушеннями статті 95 Податкового кодексу України, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та за відсутності повноважень у директора підприємства на підписання договору купівлі-продажу. ДП "Південдіпрошахт" зазначає, що наказом Міненерго України № 561 від 07.11.2018 ДП "Південдіпрошахт" було прийнято рішення про реорганізацію підприємства шляхом приєднання до Державного підприємства "Національна вугільна компанія". Наказом Міненерго України № 328 від 29.07.2019 було вирішено вивести зі складу комісії з реорганізації ДП "Південдіпрошахт" Севастьянова Ю. О. - виконуючого обов`язки директора ДП "Південдіпрошахт". Однак договір купівлі-продажу 31.10.2019 був підписаний Севастьяновим Ю. О. як особою, яка фактично на час укладення договору не мала повноважень директора ДП "Південдіпрошахт".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. 24.05.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ДП "Південдіпрошахт", у якому ДП "Південдіпрошахт" просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою такої передачі ДП "Південдіпрошахт" визначає положення частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ДП "Південдіпрошахт" вважає, що ця справа містить виключну правову проблему, а передача справи № 922/4133/19 необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Перевіривши доводи ДП "Південдіпрошахт" про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих доводів, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому зазначене клопотання ДП "Південдіпрошахт" не може бути задоволено.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.10.2019, адміністративний будинок на вул. Пушкінська, будинок 5 в місті Харків є державною власністю та знаходиться на балансі на праві господарського відання у ДП "Південдіпрошахт". З 31.07.2012 ДП "Південдіпрошахт" мало податковий борг унаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань.

4.3. 15.09.2015 Харківським окружним адміністративним судом у справі №820/6288/15 за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до ДП "Південдіпрошахт" про стягнення податкового боргу ухвалено постанову, якою стягнуто з розрахункових рахунків, відкритих у банках, що обслуговують ДП "Південдіпрошахт" на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 1 614 758,95 грн.

4.4. Головне управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі.

4.5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 позов було задоволено у повному обсязі, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі.

4.6. 31.10.2019 за участю Головного управління ДПС у Харківській області та Брокерської контори та Харківської філії Української універсальної біржі був проведений цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (кв. м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49; нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-43,2а, За, 17а, 25а, 256; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 286, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 5 .

4.7. За результатами аукціону був оформлений протокол № 1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019. Переможцем цільового аукціону з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" було визначено ТОВ "Пушка-5".

4.8. 31.10.2019 між Головним управлінням ДПС у Харківській області та ТОВ "Пушка-5" укладено договір купівлі-продажу № 1-31/10-19 нерухомого майна.

4.9. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання недійсним цільового аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори підлягають задоволенню з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у справі є вимоги Міненерго України до ГУ ДПС, ТОВ "Пушка-5", ДП "Південдіпрошахт", Брокерської контори, Української універсальної біржі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Фонду державного майна України, за участю Харківської місцевої прокуратури № 2, про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу.

Підставою позовних вимог є, на думку позивача, порушення чинного законодавства при проведенні аукціону, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про охорону культурної спадщини".

5.3. Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

5.4. Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті. Таким чином, наявні правові підстави визнати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

5.5. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України рішення суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Підпунктом 95.7.3 пункту 95.7 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що об`єкти рухомого чи нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах. Положеннями пункту 95.13 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

5.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", на яку посилався позивач, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

5.7. У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 зазначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств у Законі (2864-14) розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12), щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства .

5.8. Судами встановлено, що реалізація майна ДП "Південдіпрошахт" відбулась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18, яким задоволено позов Головного управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (код 00167606), податкова адреса платника: вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, 61057, що перебуває у податковій заставі.

5.9. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом.

5.10. При вирішенні спору господарський суд першої інстанції зазначив, що доказів щодо порушення встановленого законодавством Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №518 від 22.05.2017, чи Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1244 від 29.12.2010, позивачем не надано, а судом не встановлено.

5.11. Проте суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", виходив із того, що заходи стягнення податкового боргу, встановлені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до ДП "Південдіпрошахт", оскільки на нього поширюється дія мораторію на застосування примусової реалізації майна. Спірне нерухоме майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки частка держави у статутному капіталі підприємства становить не менше 25 відсотків. Окрім того, суд зазначив, що нерухоме майно було основною виробничою потужністю ДП "Південдіпрошахт", використовувалося у його виробничій діяльності та відноситься до державної форми власності, а не до власності ДП "Південдіпрошахт", проте підприємство не зверталося за згодою на реалізацію нерухомого майна до Міненерго України. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цільовий аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Південдіпрошахт" проведений протиправно, оскільки нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, продаж якого здійснюється за іншою процедурою. Окрім того, суд зауважив, що нерухоме майно є об`єктом культурної спадщини, проте ГУ ДПС всупереч вимогам частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не погодило реалізацію нерухомого майна з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж нерухомого майна на аукціоні та укладення за його наслідками спірного договору суперечить статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", частині 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 16 4.1 статті 6, статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Міненерго України та всупереч законодавчим обмеженням, тому відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним цільового аукціону з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" та визнання недійсним спірного договору.

5.12. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.13. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Пушка 5".

5.14. Касаційна скарга ТОВ "Пушка 5" подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Пушка 5" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", без урахування висновків суду касаційної інстанції у справі № 6-47159св10, викладених у постанові від 25.05.2011, статті 95 Податкового кодексу України, статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник вважає, що суд не врахував положення пункту 7 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України 29.12.2010 № 1954, під час встановлення факту приналежності нерухомого майна до цілісного майнового комплексу ДП "Південдіпрошахт". ТОВ "Пушка 5" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення статусу нерухомого майна підприємства у разі нескладення пооб`єктного переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу.

5.15 . У постанові Верховного Суду України від 25.05.2011 року у справі № 6-47159св10 , на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до фізичної особи, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення. Верховний Суд у справі № 6-47159св10 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2010 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Верховний Суд України у постанові від 25.05.2011 року у справі № 6-47159св10 зазначив, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини" орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування мають право привілеєвої купівлі пам`ятки місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам`ятки.

Розглядаючи справу № 6-47159св10, Верховним Судом України зроблено висновок, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, про те, що відповідальність за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена розд. VІІІ Закону України "Про охорону культурної спадщини", однак спеціальним законодавством не передбачено повноваження позивача обирати засіб захисту прав як визнання угод, в яких він не є стороною, недійсними .

5.16. У справі № 199/7375/16-ц (постанова Верховного Суду від 18.03.2020) предметом позову була вимога першого заступника прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до фізичної особи про витребування на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлового приміщення. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, у тому числі спірного нежитлового приміщення. Вирішуючи спір, Верховний Суд скасував рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2017 та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до фізичної особи, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Солярис , Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Лівобережжя про витребування майна.

При цьому у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц сформульовано висновок, на який посилається скаржник, про те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову .

Також у зазначеній постанові зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року) .

5.17. Подібні висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. У справі № 199/8047/16-ц предметом позову були вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до фізичної особи, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Тулс , Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Лівобережжя , фізична особа, про витребування майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь інших осіб, зокрема спірного нежитлового приміщення. Верховний Суд у цій справі з посиланням на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції зазначив, що відповідач є добросовісним набувачем, який на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбав спірне нежитлове приміщення за 14 530, 00 грн, тому дійшов висновку, що витребування у відповідача на користь власника нежитлового приміщення, покладе на неї надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою грошових коштів. Тому Верховний Суд скасував рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.05.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради про витребування майна.

5.18. У постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17, на яку посилається скаржник, сформульовано висновок щодо застосування Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , зокрема зазначено, що з 01.01.2011 питання погашення податкового боргу регулюються Податковим кодексом України, який прийнято 02.12.2010 р та встановлює механізм і процедуру такого погашення. Крім того, дія цього Закону розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом . Предметом позову у цій справі були вимоги державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до 55 управління начальника робіт про надання дозволу на погашення податкового боргу 55 управлінням начальника робіт в сумі 413159,39 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Позовні вимоги обґрунтовані непогашенням відповідачем наявного у нього податкового боргу, а також тим, що вжиті заходи щодо погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, а тому позивач має право на отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває в податковій заставі.

5.19. Аналізуючи доводи ТОВ "Пушка 5" щодо неврахування наведених висновків при ухваленні оскаржуваної постанови господарського суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", без урахування висновків суду касаційної інстанції у постанові від 25.05.2011справі № 6-47159св10 є обґрунтованими. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на висновки щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України, статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод, положень Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію", викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17, оскільки предмет та підстави позову, а також установлені судами фактичні обставини у цих справах та справі, що розглядається, є неподібними.

5.20. ТОВ "Пушка 5", звертаючись із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, посилається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 7 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна від 29.12.2010 №1954 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, цей акт визначає принципи та процедуру віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які не підлягають приватизації.

Згідно з пунктом 7 Положення, на підставі матеріалів інвентаризації підприємство в п`ятиденний строк після затвердження результатів інвентаризації складає пооб`єктні переліки майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, за відповідними формами, наведеними в додатках 1 та 2 до цього Положення. Під час формування переліків керуються вимогами пункту 4 цього Положення та частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зазначені переліки майна підприємство подає на затвердження до органу, уповноваженого управляти таким державним майном.

Відповідно до пункту 4 Положення, до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, належать:

- спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, інші необоротні активи) і запаси, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією;

- активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об`єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства;

- активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об`єктів загальнодержавного значення.

Розглядаючи спір у справі № 922/4133/19 суд першої інстанції зазначив, що порядок формування державним підприємством цілісного майнового комплексу визначено Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення вказаної процедури ДП "Південдіпрошахт" щодо нерухомого майна .

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та водночас зазначає, що при застосуванні Положення слід мати на увазі, що з урахуванням установлених фактичних обставин конкретної справи у випадку непроведення процедури віднесення майна до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, доказами формування цілісного майнового комплексу можуть бути інші документи (накази, розпорядження, звіти про оцінку тощо), які були ухвалені/видані до виникнення спірних правовідносин. Проте колегія суддів погоджується із доводами, викладеними у касаційних скаргах ТОВ Пушка 5 , Брокерської контори, про те, що у цій справі розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1084-р Деякі питання управління Міністерством енергетики та захисту довкілля об`єктами державної власності , прийняте після проведення цільового аукціону, не підтверджує належності спірного приміщення до цілісного майнового комплексу станом на дату проведення цільового аукціону - 31.10.2019.

Щодо касаційної скарги Брокерської контори.

5.21 . Касаційна скарга Брокерської контори подана на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України), від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положення Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518). Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно врахував прийняте після проведення цільового аукціону розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №1084-р як доказ того, що спірне нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, не надав оцінки листу від 14.06.2018 № 04/10-4742 Міненерго України, у якому міністерство повідомило, що ДП "Південдіпрошахт" не належить до переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 , на яку посилається скаржник, наведено висновок щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначено, що згідно з пунктом 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу . У справі № 813/2851/17 предметом позову були вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Радехівської міської ради Львівської області про стягнення податкового боргу у розмірі 319049,53 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

5.23. Брокерська контора посилається також на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (наведені у пункті 5.18 цієї постанови).

5.24. У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хмельницький олійножировий комбінат до Товарної біржі Подільська , 55 Управління начальника робіт, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про визнання договору купівлі-продажу № 15323 від 15.03.2019 недійсним, Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, якими у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зокрема, у наведеній постанові Верховного Суду наведено такі висновки щодо застосування Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518: Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №518 цільовий аукціон проводиться на підставі відповідного договору, який укладається контролюючим органом з уповноваженою товарною біржею. До договору додаються завірена контролюючим органом копія акта опису майна в податкову заставу та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Майно, яке підлягає продажу на цільовому аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, що визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення цільового аукціону оприлюднює відповідне оголошення в засобах масової інформації та на власній веб-сторінці (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №518). Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №518 організатор цільового аукціону повинен провести аукціон у строки, визначені відповідним договором, але не пізніше ніж через два місяці після його укладення. Уповноважена товарна біржа вчиняє дії з продажу майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції. Відповідно до пункту 8 розділу V Порядку №518 у разі визнання цільового аукціону таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю зареєстрованих заявок на участь у ньому, організатор аукціону в місячний строк після проведення попереднього аукціону проводить повторний аукціон. На повторному цільовому аукціоні початкова ціна непроданого майна знижується організатором аукціону на 15 відсотків. На третьому аукціоні, який проводиться у місячний строк після повторного аукціону в разі визнання повторного аукціону таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю зареєстрованих заявок на участь у ньому, початкова ціна майна знижується на 25 відсотків початкової ціни повторного аукціону .

У справі № 924/440/19 Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №822/1048/16 контролюючим органом було прийнято рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, про що безпосередньо зазначено в рішенні №4 від 28.09.2016 про погашення усієї суми податкового боргу, яке містить посилання саме на зазначену постанову суду. Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що до акта опису майна №37 від 08.08.2013 включено під`їзні залізничні колії 1295 м.пог. …При цьому апеляційною інстанцією обґрунтовано зауважено, що доказів відсутності податкового боргу на час проведенння аукціону відповідачем-2 не надано, також не надано доказів оскарження рішення податкового органу про погашення всієї суми податкового боргу шляхом продажу майна боржника, чи оскарження акта опису майна, що перебуває в податковій заставі. Натомість податковим органом у відзиві зазначено, що станом на 13.12.2018 податковий борг боржника складав 2458414,42 грн, з яких 1364542,78 грн погашено за рахунок коштів, отриманих за придбане на аукціоні майно (лоти № 1, 3, 4, 5).

5.25. Верховний Суд зазначає, що доводи Брокерської контори стосовно неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах частково підтвердилися. Зокрема, при вирішенні справи № 922/4133/19 господарським судом апеляційної інстанції не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 924/440/19, щодо застосування положень Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України), від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), оскільки з огляду на предмет та підстави позовів правовідносини у цих справах та справі, що розглядається, є неподібними.

5.26. Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи Брокерської контори щодо недослідження доказів судом апеляційної інстанції, зокрема листа від 14.06.2018 № 04/10-4742 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Водночас колегія суддів зазначає, що наведений доказ був досліджений при вирішенні спору судом першої інстанції.

Інші доводи скаржника, наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стосуються незгоди з оцінкою доказів судом апеляційної інстанції, тому не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом.

Щодо касаційної скарги ГУ ДПС.

5.27. Касаційна скарга ГУ ДПС подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положень Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518), від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України). Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Окрім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин частину 5 статті 75 Господарського кодексу України.

5.28. Розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі ГУ ДПС, Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі ГУ ДПС посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17, від 20.02.2020 у справі № 924/440/19, від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 . Тому доводи касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є подібними із доводами, викладеними у касаційній скарзі Брокерської контори (наведені у пунктах 5.22 - 5.24 цієї постанови).

5.29. З огляду на викладене Верховний Суд вважає такими, що підтвердилися доводи ГУ ДПС про неврахування при вирішенні справи № 922/4133/19 господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 924/440/19, щодо застосування положень Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України), від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), оскільки предмет та підстави позовів, установлені фактичні обставини у цих справах та справі, що розглядається, є неподібними.

5.30. Однією із підстав касаційного оскарження, наведених у касаційній скарзі ГУ ДПС, є також пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини у випадках, коли відчуження нежитлових приміщень здійснюється на виконання рішення суду.

Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

З огляду на назву розділу IV Закону Про охорону культурної спадщини , до якого включено статтю 18, та назву статті 18 Здійснення права власності на об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками зазначена норма регулює відносини щодо здійснення права власності на пам`ятки культури, що реалізується власниками чи уповноваженими ними органами.

Водночас у цій справі відчуження спірного приміщення відбувалося не з волі власника чи уповноваженого ним органу, а з ініціативи ГУ ДПС на підставі :

- постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 у справі №820/6288/15, якою задоволено позов Заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" про стягнення податкового боргу;

- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 про надання дозволу на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (код 00167606), податкова адреса платника: вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, 61057, що перебуває у податковій заставі.

5.31. Одночасно Верховний Суд зазначає, що у Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки, відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, рішення у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). При цьому потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

5.32. Таким чином, колегія суддів, ураховуючи встановлені обставини справи, погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Міненерго України визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу спірного приміщення.

5.33. За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє заперечення, викладені у відзивах Української універсальної біржі та Міненерго України на касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", Брокерської контори та ГУ ДПС.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.4. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права господарським судом апеляційної інстанції підтвердилися, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови господарського суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", Головного управління ДПС у Харківській області, Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/4133/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/4133/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак