Постанова

від 10.06.2021 по справі 708/863/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 708/863/19

провадження № 61-12883св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Чигиринського районного нотаріального округу Кашицька Ольга Григорівна, ОСОБА_4 (відповідач за зустрічним позовом), Зам`ятинська сільська рада Чигиринського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області в складі судді Івахненко О. Г. від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г. від 15 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чигиринського районного нотаріального округу Кашицька О. Г., ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була власницею житлових будинків з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , які були зареєстровані як колгоспно-кооперативна власність у погосподарських книгах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Також ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 4,23 га, розташована в межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 176196 від 27 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010529800234 на ім`я ОСОБА_6 .

Зазначає, що за життя ОСОБА_6 заповіла позивачу житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 4,23 га, розташованої в межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а іншу частину свого майна заповіла ОСОБА_4 , що складається із житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частки вище зазначеної земельної ділянки, що підтверджується даними заповіту від 16 липня 2014 року, посвідченого Зам`ятницькою сільською радою Чигиринського району Черкаської області, який на день смерті заповідача не змінено і не скасовано.

ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , у зв`язку з відкриттям спадщини згідно заповіту, звернулась до приватного нотаріуса Чигиринського районного нотаріального округу Кашицької О. Г. для оформлення спадкового майна, подавши заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину згідно заповіту. Приватним нотаріусом 02 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю посвідчувального напису на заповіті.

У зв`язку із відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач просить в судовому порядку визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 4,23 га, розташованої в межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та житловий будинок, а нотаріусом відмовлено їй в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтва про спадкування за заповітом.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Чигиринського районного нотаріального округу Кашицька О. Г., Зам`ятницька сільська рада про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 .

В обгрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказує на те, що він є, як і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадкоємцем 5 черги за законом, оскільки всі є племінниками спадкодавця. Спадкоємців першої, другої, третьої та четвертої черг у померлої ОСОБА_6 немає. Указує, що він, як і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_2 не погоджується із складеним померлою ОСОБА_6 заповітом, оскільки він вважає, що складений заповіт на користь відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , є нікчемним. ОСОБА_2 у зустрічному позові зазначає, що підставою для визнання за ним 1/3 частини спадкового майна, є те, що на заповіті на користь позивача ОСОБА_5 відсутній посвідчувальний напис, тобто заповіт від 16 липня 2014 року не був зареєстрований в книзі нотаріальних дій.

ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на 1/3 частку спадкового майна, належного на час смерті ОСОБА_6 у вигляді житлових будинків з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 4,23 га, розташованої в межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 7 650 грн на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом право власності на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 4,23 га, яка складається із земельної ділянки площею 2,30 га (кадастровий номер 7125481800:01:001:0010), земельної ділянки площею 0,90 га (кадастровий номер 7125481800:01:000:0572), земельної ділянки площею 1,03 га (кадастровий номер 7125481800:01:000:0287), розташований в межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, котра відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 176196 від 27 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010529800234 на ім`я ОСОБА_6 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, дійшовши висновку, що позивачем за первісним позовом доведено прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_6 належними і допустимими доказами, а відсутність правовстановлюючих документів та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, дають суду підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду попередньої інстанції, зазначив про те, висновки суду відповідають обставинам справи, наявним в справі доказам та вимогам закону, на які суд послався при ухваленні судового рішення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

25 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у якій просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Зазначає, що доводи касаційної скарги містять в собі переоцінку фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 708/863/19 з Чигиринського районного суду Черкаської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2-018 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 на день смерті належало на праві власності майно: будинок з господарськими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними довідки виконавчого комітету Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області від 11 квітня 2019 року № 71.

Також ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 4,23 га, яка складається із земельної ділянки площею 2,30 га (кадастровий номер 7125481800:01:000:0010), земельної ділянки площею 0,90 га (кадастровий номер 7125481800:01:000:0572) та земельної ділянки площею 1,03 га (кадастровий номер 7125481800:01:000:0287), розташованих в адміністративних межах Зам`ятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Убачається, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_5 , а будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 , а також належну їй земельну ділянку розміром 4,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зам`ятницької сільської ради заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних долях.

ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса Чигиринського районного нотаріального округу Кашицької О. Г. із вимогою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О. Г. від 02 квітня 2019 року № 130/02-31 відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та житловий будинок, та через відсутність посвідчувального напису в заповіті.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Статтею 1251 ЦК України визначено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Право на заповіт згідно зі статтею 1234 ЦК України має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника заборонено.

Разом із тим, частина друга статті 1247 ЦК України передбачає можливість підписання заповіту в порядку, передбаченому частиною 4 статті 207 ЦК України, у випадку коли особа не може особисто підписати заповіт.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 1247 ЦК України заповіт, посвідчений вказаними особами, посвідчений вказаними особами, підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Із даних матеріалів спадкової справи, зокрема, даних Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що заповіт ОСОБА_6 посвідчений секретарем Зам`ятницької сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 63119921, має статус чинного, номер заповіту в реєстрі нотаріальних дій - 04, дата посвідчення - 16 липня 2014 року, місце зберігання - Зам`ятницька сільська рада Чигиринського району Черкаської області.

Суди попередніх інстанцій правильно послались в оскаржуваних судових рішеннях на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року в справі № 728/1929/17, в якому вказано, що доводи сторони щодо відсутності в тексті заповіту інформації про державну реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі, як одностороннього правочину, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не вчинення цієї дії не може бути підставою недійсності (нікчемності) заповіту, оскільки таких наслідків законом не передбачено, що не є достатньою підставою для визнання правочину нікчемним.

Верховний Суд у справах, в яких особи посилались на нікчемність заповіту вказав, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіт, заповіт відповідав волі заповідача, власноручно підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанові від 20 травня 2019 року в справі № 522/904/16, постанова від 03 липня 2019 року в справі № 725/2412/15-ц).

Отже, відсутність запису про його реєстрацію в тексті заповіту не може бути підставою для його недійсності (нікчемності).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом щодо нікчемності заповіту і те, що спірне майно підлягає спадкуванню на підставі закону, а тому ОСОБА_2 має успадкувати 1/3 всього нерухомого майна спадкодавця як спадкоємець 5 черги є недоведеними та таким, що не ґрунтуються на обставинах справи та нормах матеріального права.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року зупинено дію рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун