Ухвала
4 червня 2021 року
м. Київ
справа № 487/2779/18
провадження № 61-4972ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 1 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Гвоздика про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
24 березня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 1 липня 2020 року, повний текст якої складено 2 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 2 квітня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику роз`яснено, що якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Заявнику необхідно було надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення.
Копію ухвали суду від 2 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримав 5 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
17 травня 2021 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій заявник вказує, що вперше касаційну скаргу ним подано у встановлений процесуальним законодавством строк, проте ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року її залишено без руху, а ухвалою від 24 лютого 2021 року визнано неподаною та повернено особі, яка її подала.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 також зазначив, що у період з 31 березня 2021 року до 12 квітня 2021 року перебував у стаціонарі та у подальшому хворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , касаційний суд дійшов висновку, що вказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Оскільки вказані ОСОБА_1 у заяві причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень визнані судом неповажними, вказане є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 1 липня 2020 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2021 |
Оприлюднено | 23.06.2021 |
Номер документу | 97807915 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні