Ухвала
від 22.06.2021 по справі 627/926/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 червня 2021 року

м. Київ

справа № 627/926/17

провадження № 61-8207ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Гутянське лісове господарство до ОСОБА_1 , Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Гутянське лісове господарство до ОСОБА_1 , Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення XXXV сесії V скликання Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 16 грудня 2009 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , яким надано ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,3755 га, у тому числі 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,1255 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га серія ЯИ №973892, який 26 жовтня 2010 року зареєстровано за №011069900104 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та присвоєно кадастровий номер 6323584701:01:001:0434. Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1255 га серія ЯИ №973893, який 26 жовтня 2010 року зареєстровано за №011069900105 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та присвоєно кадастровий номер 6323584701:01:001:0435. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та повернуто на користь держави в особі державного підприємства Гутянське лісове господарство , яке є постійним користувачем спірних земельних ділянок земельні ділянки з кадастровим номером: 6323584701:01:001:0434 та 6323584701:01:001:0435. У задоволенні інших позовних вимог заступника прокурора Харківської області відмовлено. Стягнуто з Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області на користь прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 4 455,27 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 4 455,27 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат мотивовано тим, що судом першої інстанції задоволено три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру. Отже з відповідачів всього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 910,55 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржено до апеляційної інстанції Мурафською сільською радою Краснокутського району Харківської області в частині розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області на користь прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 7 310,55 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2020 року вбачається, що судом першої інстанції задоволено одну вимогу немайнового характеру до Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення Мурафської сільської ради та дві вимоги немайнового характеру та одну майнового характеру до ОСОБА_1 . Ураховуючи, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів, тому з Мурафської сільської ради Круснокутського району Харківської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 600,00 грн, а з ОСОБА_1 у розмірі 7 310,55 грн.

ОСОБА_1 12 травня 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: конкретизувати прохальну частину касаційної скарги; вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У червні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 18 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав уточнену касаційну скаргу на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення судового збору і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційним судом не застосовано висновки суду, викладені у постанові Верховного Суду в частині, що стосується визначення розміру сплати судового збору при майновому спорі (підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що в касаційній скарзі не зазначено постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. ОСОБА_1 не зазначає в уточненій касаційній скарзі конкретну постанову Верховного Суду (дату ухвалення судового рішення та номер справи). Як наслідок, таке посилання не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.Окрім цього, постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року, на яку посилається в уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Як наслідок, посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 рокуне може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.06.2021
Оприлюднено23.06.2021
Номер документу97808099
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —627/926/17

Ухвала від 22.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 18.05.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Постанова від 29.03.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 11.01.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 24.12.2020

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 15.10.2020

Цивільне

Краснокутський районний суд Харківської області

Каліберда В. А.

Рішення від 15.10.2020

Цивільне

Краснокутський районний суд Харківської області

Каліберда В. А.

Ухвала від 15.04.2020

Цивільне

Краснокутський районний суд Харківської області

Каліберда В. А.

Ухвала від 21.08.2019

Цивільне

Краснокутський районний суд Харківської області

Каліберда В. А.

Ухвала від 31.10.2017

Цивільне

Краснокутський районний суд Харківської області

Каліберда В. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні