Постанова

від 17.06.2021 по справі 369/5884/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/5884/15 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.

Провадження №22-ц/824/6248/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заява та скасування судового наказу від 19 травня 2015 року у справі №369/5884/15-ц,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування судового наказу, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 19.06.2015 року № 369/5884/15-ц про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз в особі Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства - 13 333, 60 грн. заборгованості, 121, 80 грн. судового збору, а всього 13 455, 40 грн., посилаючись на те, що із судовим наказом категорично не погоджується, так як той виданий без встановлення належних обставин справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки судом доказів.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що він починаючи з 31 травня 2008 року не являється ні споживачем, ні особою, яка проживає чи перебуває в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , житлово-комунальними послугами за вказаною адресою особисто не користувався.

Крім того, доказів проживання чи реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять, оскільки останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тому підстав для розгляду справи Києво-Святошинського районним судом Київської області взагалі не існувало.

Разом із заявою, подано клопотання про поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що не знав про існування судового провадження з видачі наказу, не отримував ні копії заяви про видачу судового наказу ні доданих до неї документів, про його існування дізнався лише 20 січня 2021 року за інформацією нотаріуса, який його повідомив, що відносно нього відкрито відповідне виконавче провадження на підставі судового наказу від 19 червня 2015 року та надано ОСОБА_1 витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку подання заяви про скасування наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2015 року у справі № 369/5884/15-ц.

Заяву ОСОБА_1 про скасування наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2015 року у справі № 369/5884/15-ц повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам, зазначеним в клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Зокрема в клопотанні зазначено, що 30 травня 2008 року ОСОБА_1 було відчужено житловий будинок під номером АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 , що підтверджується доданою до заяви про скасування наказу суду копією договору купівлі-продажу.

Іншим договором від 30 травня 2008 року, скаржником також було відчужено земельну ділянку, на якій було розташоване зазначене вище домоволодіння.

Судом не взято до уваги, що поштову кореспонденцію, зокрема направлений судом судовий наказ із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 не отримував, оскільки його чинне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , тобто про існування судового наказу останній знати не міг.

Скаржник вважає, що вказана обставина є поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про скасування судового наказу, що не враховано судом першої інстанції.

Крім цього, як на підставу скасування ухвали вказував на те, що між сторонами існує спір про право, а тому вирішення справи підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу та повертаючи заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, не знайшли свого підтвердження при дослідженні матеріалів справи, оскільки згідно довідки від 22 січня 2021 року, яка видана архіваріусом Києво-Святошинського районного суду Київської області вбачається, що справа за № 369/5884/15-ц за заявою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз в особі Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, знищена по закінченню строку зберігання, тому у судді немає доказів того, коли ОСОБА_1 отримав судовий наказ, а доказів на підтвердження отримання судового наказу заявником суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права та матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз в особі Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства 13 333, 60 грн. заборгованості, 121, 80 грн. судового збору, а всього 13455, 40 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами частини 2 статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу повертається лише в тому випадку, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 посилався на те, що про існування спірного судового наказу останній дізнався лише 20 січня 2021 року від приватного нотаріуса - Дерв`янко О.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.22), оскільки з 30 травня 2008 року скаржник не являється ані власником житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , ані власником земельної ділянки, на якій розташовантй даний будинок, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 30 травня 2008 року (а.с. 19-21).

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є : АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами справи.

Тобто ні споживачем, ні особою, яка проживає чи перебуває в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не був.

Судова колегія критично відноситься до висновку суду першої інстанції щодо неможливості встановлення того, коли ОСОБА_1 отримав судовий наказ, у зв`язку із знищенням справи №369/5884/15 по закінченню строку зберігання, що і стало підставою для відмови останньому в поновленні строку подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви, оскільки в матеріалах справи наявні інші докази на підтвердження поважності причин пропущення строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Так як дані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви боржникові з підстав пропущення строку подання заяви без зазначення поважних причин такого пропуску є помилковим.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 369, 374, 37 9 , 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 17 червня 2021 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Н.В. Ігнатченко