Рішення

від 21.04.2021 по справі 208/2811/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2811/20

№ провадження 2/208/469/21

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

Представника позивача ОСОБА_1 адвоката Забара А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , тертя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна від чужого незаконного володіння ,-

встановив:

1. Суть спору.

До Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулася представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Забара А.В. з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , тертя особа: ОСОБА_3 в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір комісії № 3/60 від 01.02.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОСКАЙ та ОСОБА_4 ;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ,свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 05.09.2014 року та зобов`язати передати автомобіль позивачу;

- стягнути з Відповідачів судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачу, ОСОБА_1 на підставі Свідоцтво про право на спадщину від 28.01.2019р. належить Ѕ частина наступного майна: автомобіль марки FORD SCORPIO , 1985 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 27.05.2009р. та автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору. Номер кузова НОМЕР_2 . Крім Позивача іншу Ѕ частину майна успадкувала дружина батька Позивача - ОСОБА_3 , яка також отримала Свідоцтво про право на спадщину, У зв`язку з тим, що автомобілі за життя спадкодавця знаходились в його користуванні та він не здійснював їх відчуження, то після його смерті, Позивач вважав, що автомобілі перебувають в користуванні ОСОБА_3 , але вона відмовлялась надавати Позивачу автомобілі, тому він звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська із позовом про усунення перешкод в користуванні автомобілями та встановлення порядку використання. Справу було прийнято до провадження № 209/775/19 та призначено до розгляду. В ході судового розгляду було встановлено, що у відношенні автомобіля марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 та 01.02.2019р. було укладено Договір купівлі-продажу № 3/60 від 01.02.2019р. Продавцем за зазначеним Договором виступив Відповідач - 2, ТОВ АВТОСКАИ , а покупцем Відповідач-1, ОСОБА_2 .

При цьому, ТОВ АВТОСКАИ здійснювало продаж автомобіля від свого імені та в інтересах померлого батька Позивача, ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Договору комісії № 3/60 від 01.02.2019р., який було укладено між ТОВ АВТОСКАИ та померлим ОСОБА_4 та вже після його смерті. В Договорі купівлі-продажу ТОВ АВТОСКАИ значиться як комісіонер, який діє від імені померлого ОСОБА_4 . В даному випадку, Договір комісії не є припиненим, а є недійсним та неможливим, оскільки особа, яка наче є стороною Договору комісії - померла, та про існування зазначеної обставину було відомо обом Відповідачам.

Договори купівлі-продажу та комісії було отримано від Територіального сервісного центру № 1249 у відповідь на Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська.

Крім Договорів купівлі-продажу та комісії, з боку Територіального сервісного центу № 1249 було надано Акт огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 3/60 від 01.02.2019р., який складався комісійно Відповідачами та померлим ОСОБА_4 та після видачі свідоцтва про його смерть, а тому Відповідачі добре розуміли, що вчиняють незаконний та неправомірний правочин, направлений на позбавлення права власності Позивача. Договір комісії є підробленим, оскільки померла особа не могла їх укладати, а тому такий договір повинен бути визнаним недійсним. Після своєї смерті ОСОБА_4 не міг підписати жодні документи, а тому Договір комісії, який наче укладений від його імені та після його смерті є недійсним. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Після своєї смерті ОСОБА_4 не міг підписати жодні документи, а тому Договір комісії, який наче укладений від його імені та після його смерті є недійсним. У зв`язку з тим, що автомобіль за недійсним Договором купівлі-продажу перейшов до Відповідача-1, Позивач вважає, що є всі підстави для витребування зазначеного автомобіля у Відповідача-1, оскільки Відповідач-1 володіє автомобілем без законної нате підстави. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Автомобіль, який було відчужено Відповідачем-2, тобто особою, яка не мала права його відчужувати вибув з володіння поза волею Позивача, а тому автомобіль повинен бути витребуваний в Відповідача-1. Автомобіль вибув із власності Позивача поза його волею, оскільки жодних правочинів на його відчуження Позивач не укладав та не надав нікому права на укладення будь-яких правочинів, а тому відсутня воля Позивача, що є самостійною підставою для задоволення позову про витребування майна від Відповідача-1 в цій частині. Оскільки Відповідач-1 знала про те, що ОСОБА_4 на момент укладення Договору купівлі-продажу помер, вона не мала права укладати зазначений Договір. Факт обізнаності Відповідача-1 про смерть ОСОБА_4 підтверджується Актом огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 3/60 від 01.02.2019р., який було складено комісійно за участі Відповідачів та померлого ОСОБА_4 , що є неможливим. Крім того, Відповідач-1 є дружиною рідного брата дружини померлого ОСОБА_4 , тобто є родичкою дружини померлого ОСОБА_4 та Відповідач-1 була присутня під час похоронної церемонії ОСОБА_4 , що може підтвердити свідок ОСОБА_5 . За таких обставин є всі підстави для витребування автомобіля від Відповідача-1 як набутого без відповідної правової підстави, тому просить визнати договір купівлі продажу зазначеного транспортного засобу недійсним, повернути та витребувати його з чужого незаконного володіння.

2. Позиція учасників справи.

В судове засідання Позивач та його представник, адвокат Забара А.В. не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути у відсутності її та позивача, та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того Позивач скористався своїм правом на подачу Відповіді на відзив, оскільки вважає доводи та аргументи Відповідача - 1, бездоказовими з огляду на таке: від Територіального сервісного центру № 1249 у відповідь на Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська було отримано договори купівлі-продажу та комісії та Акт огляду технічного стан транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 3/60 вії 01.02.2019р., який складався комісійно Відповідачами та померлим ОСОБА_4 , оскільки Відповідач підписувала даний акт у присутності при підписанні померлої особа, то Договір комісії є підробленим, акт підписаний іншою особою, замість померлого, оскільки особа не могла їх укладати та підписувати після своєї смерті Факт смерті ОСОБА_4 був відомий Відповідачу-1, оскільки вона була присутня не похоронній церемонії, що підтвердив свідок ОСОБА_5 . Крім того Відповідач - 1, вказує, що їй не було відомо про факт смерті ОСОБА_4 , оскільки вона не спілкується із ОСОБА_3 , яка була дружиною померлого ОСОБА_4 , а також що родинні стосунки із ОСОБА_3 вона не підтримує, тому знати про те, що вона придбала автомобіль чоловіка ОСОБА_3 вона не могла, оскільки людей з однаковими прізвищами, іменами та по батькові дуже багато, але цей факт спростовується тим, що Поліс № АО/0504388 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного між ПрАТ Українська-пожежно-страхова компанія та ОСОБА_3 , був підписаний вже після переоформлення даного автомобіля на ОСОБА_2 . При цьому до моменту укладення спірних Договорів, договори страхування зазначених договорів також укладались з боку саме ОСОБА_3 , таким чином ОСОБА_6 було відомо хто саме був власником даного автомобіля до моменту його купівлі по підробленим документам та про факт смерті ОСОБА_4 на момент переоформлення автомобіля. Також позивач не погоджується з тим, що Відповідач - 1, є добросовісним набувачем, оскільки якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від добросовісного набувача у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Натомість, Позивач вступив в право на спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, а тому на момент укладення спірних угод про відчуження автомобіля Позивач уже був власником Ѕ автомобіля та виключно Позивач разом з іншим спадкоємцем мали право відчужувати автомобіль, а тому автомобіль вибув із володіння Позивача не з його волі, що є підставою для задоволення позовних вимог. Таким чином, враховуючи ту обставину, що майно вибуло з володіння Позивача не з його волі, позивач вважає, що він має право на витребування зазначеного автомобіля, що перебуває у власності ОСОБА_2 .

Представник Відповідача - 2 ТОВ Автоскай в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача - 1, ОСОБА_2 , адвокат Галенко І.Є. в судове засідання не з`явився, проте подала до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав, дійсно 01 лютого 2019 року, ОСОБА_2 придбала автомобіль GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, Кузов № НОМЕР_2 , згідно договору купівлі-продажу № 3/60 укладеного між мною та ТОВ Автоскай , за ціною 46820,00 грн. Оскільки автомобіль ОСОБА_2 купила у ТОВ Автоскай , та не знала і не могла знати, що автомобіль GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, Кузов № НОМЕР_2 , належав особі, яка на момент вчинення договору купівлі-продажу померла. Відповідач -1 не заперечує, що вона та третя особа по справі, ОСОБА_3 дійсно є родичами, але родинні стосунки не підтримує та не спілкується. Те що вона придбала даний автомобіль, який належав ОСОБА_4 , саме батькові позивача, їй не було відомо, оскільки людей з однаковими прізвищами, іменами та по батькові дуже багато, та у зв`язку з тим, що з ОСОБА_3 вони не спілкуються то знати, що це саме її чоловік вона не могла. У зв`язку з викладеними обставинами, вважає себе добросовісним набувачем. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Гайворонською Т.О., від 28 січня 2019 року, позивачу належить 1/2 частка автомобіля GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, Кузов № НОМЕР_2 , але не цілий автомобіль, тому вважає недоцільним витребування автомобіля, як цілої речі з її водіння, крім того позивач у позовній заяві зазначає про два автомобілі, а саме: автомобіль GEELY EMDRAND 7 та FOTRD SCORPIO , але з незаконного володіння витребує саме той автомобіль, який придбала вона. Також, хочу зазначити, щодо про Вважає, що вона правомірно набула права власності на вищезазначений автомобіль на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тому вважає, що вона, ОСОБА_2 , є добросовісним набувачем автомобіля GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, Кузов № НОМЕР_2 , та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , та її представник адвокат Галенко О.Є. в судове засідання не з`явились, надали до суду відзив на позовну заяву, який було долучено до матеріалів справи, в якому зазначили, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадкова справа та 23.02.2018 року, вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , яка на сьогоднішній день зареєстрована за мною та Ѕ частка даної квартири, згідно свідоцтва про право на власність належить позивачу, ОСОБА_1 . Вона не погоджується с тим, що Позивач намагався в досудовому порядку врегулювати даний спір, начебто направляв їй лист - повідомлення, який вона не виконує, але станом на сьогоднішній день жодного поштового листа вона не отримала та до ознайомлення з матеріалами справи, навіть не знала про існування даного спору та того, що Позивач вступив у право власності за законом на автомобілі: марки Ford Scorpio , 1985 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 та марки GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 . Автомобілі, які нібито були зареєстровані за її померлим чоловіком ОСОБА_4 , ще при його житті були відчужені на користь третіх осіб по довіреності та ОСОБА_4 отримав за дані автомобілі кошти. Вона жодного відношення до даних автомобілів не має, оскільки знала про відсутність даних автомобілів, тому як спадкоємиця першої черги не вступала в право на спадщину за законом на ці автомобілі, оскільки вважає дані автомобілі власністю третіх осіб. Відповідно з вищевикладеним вважає, що вона, ОСОБА_3 жодного відношення по даній справи не має, оскільки жодного відношення до даних автомобілів не має, не є їх власником, не користується даними автомобілями та не має їх в наявності. Станом на сьогоднішній день їй не відомо місце перебування даних автомобілів. Підтверджує родинні відносини з ОСОБА_2 , вони є родичами, але родинні стосунки не підтримують та не спілкуються. Про те, що саме ОСОБА_7 придбала один з автомобілів, який належав померлому чоловіку, їй відомо не було, оскільки вона з ОСОБА_8 не спілкуємось взагалі. Просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи .

05 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Забара А.В. звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , тертя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна від чужого незаконного володіння . Разом з позовною заявою було подано клопотання про забезпечення позову та виклик та допит свідків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Сушкової Л.І.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на автомобіль марки GEELY EMDRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 .

Ухвалою від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі визначено загальний порядок розгляду справи та справу призначено до підготовчого судового засідання.

12.06.2020 року Представником Позивача, адвокатом Забарою А.В. подано клопотання через канцелярію суду про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року клопотання представника Позивача, адвоката Забари А.В. про витребування доказів було задоволено.

16.06.2020 року Представником Відповідача - 1, ОСОБА_2 , адвокатом Галенко І.Є. подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

17.06.2020 року представником Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_3 , адвокатом Галенко О.Є. подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

26.06.2020 року представником Позивача, адвокатом Забарою А.В. було подано Відповідь на Відзив Відповідача - 1, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03 липня 2020 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті у судове засідання.

09.09.2020 року Представником Позивача, адвокатом Забарою А.В. було подано через електронну пошту клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

25.09.2020 року Представником Позивача, адвокатом Забарою А.В. було подано через канцелярію суду клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 9050,00 грн.

19.10.2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано у провадження суді ОСОБА_9 , у зв`язку зі звільненням з посади, згідно наказу в.о. Голови суду від 06.10.2020 № 77-к про відрахування ОСОБА_10 зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 17.09.2020 року № 2643/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська .

21.10.2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано у провадження суді Івченко Т.П., у зв`язку зі звільненням з посади, ОСОБА_9 на підставі рішення Вищої ради правосуддя.

23.03.2021 року Представником Позивача, адвокатом Забарою А.В. було подано через канцелярію суду заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

21.04.2021 року Представником позивача адвокатом Забарою А.В. було подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача, на заявлених позовних вимогах наполягає в повному обсязі не заперечує проти винесення рішення.

Згідно з вимогами ч.ч.6, 7 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та їх представників на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерті серії НОМЕР_8 , видане 29.08.2017 Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, та актовим записом № 920.

28.01.2019 року позивач ОСОБА_4 отримав свідоцтво про спадщину за законом, спадкова справа № 698/2017, зареєстровано в реєстрі за № 3-43, видане державним нотаріусом Гайворонською Т.О., Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, відповідно до якого Позивач, ОСОБА_1 , успадкував після смерті батька ОСОБА_4 Ѕ частину наступного майна: Автомобіль марки FORD SCORPIO , 1985 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 27.05.2009р. та Автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 . Крім Позивача в свідоцтві про право на спадщину ще одним спадкоємцем вказана дружина померлого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

При цьому, зі змісту позовної заяви автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 усупереч волі позивача вибув з його володіння та був протиправно відчужений на користь відповідачів, що слугувало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.

01.02.2019 р. між відповідачем ТОВ Автоскай та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено Договору комісії № 3/60, предметом договору був автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , згідно якого Комісіонер ТОВ Автоскай за винагороду зобов`язується здійснити від імені Комітента ОСОБА_4 продаж вищезазначеного автомобіля.

Цього ж дня, на підставі Договору комісії № 3/60 від 01.02.2019 було складено Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини.

01.02.2019 між відповідачем ТОВ АВТОСКАЙ , в особі директора Даниленка О.Ю., який діє на підставі Статуту, який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 р., на підставі укладеного з власником транспортного засобу ОСОБА_4 Договору комісії № 3/60 від 01.02.2019, та відповідачем ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу № 3/60, відносно транспортного засобу марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 46820 грн.

Також 01.02.2019 року було складено Акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6984/19/005662.

02.02.2019 року в МВС № 1244 м. Кам`янське була проведена перереєстрація на нового власника автомобіля.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що спірний автомобіль вибув з володіння власника автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після його смерті, та після отримання позивачем 28.01.2019 року Свідоцтва про право на спадщину, поза волею та на підставі підробних документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного вказаного транспортного засобу власник автомобіля не вчиняв та не підписував, оскільки на час правочину він був мертвий.

Внаслідок протиправних дій позивач звернувся до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Згідно листа Петриківського відділення поліції Новомосковського відділу поліції ГУ в Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020040520000210 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України перебуває у їх провадженні та по ньому проводяться слідчі дії.

5. Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п. 5 Постанови № 5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до пункту 16(e) Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними № 3 від 28.04.1978 року визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 того ж Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Як вбачається із ч. 1 ст. 317 ЦК України, змістом права власності є права власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Добросовісне придбання в розумінні ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі статті 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду судами справи).

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачами, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин, а відтак з урахуванням наведеного позовні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 19, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п.п.2,7 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, а сам правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

У розумінні вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

За змістом статті 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Із врахуванням наведеного, суд зазначає, що ані укласти, ані підписати спірний договір та акт прийому передачі земельної ділянки від 04.05.2012 року ОСОБА_4 не могла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до підписання цих документів.

Таким чином суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, яким надано належну оцінку, зокрема оскільки довіреність від 15.09.2009 року видана на ім`я ОСОБА_5 , на момент укладення договору купівлі продажу спірного автомобіля від 7.06.2018 року, припинила свою дію, що позбавляло останнього можливості вчиняти будь які дії на підставі зазначеної довіреності, зазначений договір слід визнати недійсним.

Також, зважаючи на те, що ОСОБА_5 вчиняє дії, які обмежують права ОСОБА_1 , як власника зазначеного автомобіля, щодо володіння, користування і розпорядження ним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про витребування вказаного автомобіля з чужого незаконного володіння.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді витрат на правову допомогу, позивачем заявлена сума в розмірі 9050 (дев`ять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц., де було розглянуто питання, щодо стягнення витрати на правничу допомогу зазначено:

Щодо оцінки витрат на професійну правничу допомогу

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовкою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо ролі суду в розподілі судових витрат

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат

ЩІК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та

на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЩІК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Правова допомога позивачу, ОСОБА_1 здійснювалась на підставі договору про надання правової допомоги від 09.02.2019 року № 25, між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Альони Забари (а.с.177-79).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу з огляду на приписи ст. 13,137,141 ЦПК України підлягають солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки заявлені саме до них та підтверджені документально.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору з зазначенням, що виконавець взяло на себе обов`язки надати юридичні послуги, які перелічені у додатковій угоді № 2 від 25.04.2020 року до Договору № 25 (а.с.180), акти виконаних робіт: № 63, від 08.09.2020 р. (а.с.181), № 20, від 15.05.2020 р. (а.с.182), № 64, від 08.09.2020 р. (а.с.183), звіт про надані послуги з правової допомоги від 18.08.2020 року з зазначеним змістом наданої правової допомоги з обчисленням її вартості на загальну суму 9050 грн. (а.с.184) та копії платіжних доручень про сплату 5000,00грн., 2200,00 грн. та 1850,00 грн. (а.с.184,185,186), які є належними та достатніми доказами здійснення позивачем вказаних витрат.

Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не перевищує встановлений законом. Доказів на спростування цього відповідачами не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір сплачений ним при подачі позову, а саме Позивачем до позову долучено платіжне доручення № 183 від 29.04.2020 року про сплату судового збору в розмірі 811,00 гривень (а.с.5) та квитанцію 0.0.1691919799.1 від 29.04.2020 року про сплату судового збору у розмірі 30,00 гривень (а.с.4).

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, ч.2 ст.13, 81, 141, 174, 263-265,280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , тертя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна від чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір комісії № 3/60 від 01.02.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОСКАЙ та ОСОБА_4 .

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ,свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 05.09.2014 року.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 передати автомобіль марки GEELY EMGRAND 7 , 2013 року випуску, коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ,свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 05.09.2014 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 811 (вісімсот одинадцять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , 60312, Чернівецька область, Новоселицький район, місто Новоселиця, вулиця Центральна, будинок № 88, ЄДРПОУ 39051089 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі - 29 (двадцять дев`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Автоскай , 60312, Чернівецька область, Новоселицький район, місто Новоселиця, вулиця Центральна, будинок № 88, ЄДРПОУ 39051089 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 витрати на правову допомогу в розмірі - 6000 (шість тисяч) 00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 .

Відповідач 1- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Автоскай , 60312, Чернівецька область, Новоселицький район, місто Новоселиця, вулиця Центральна, будинок № 88, ЄДРПОУ 39051089.

Третя особа - ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя Івченко Т. П.