Ухвала

від 10.06.2021 по справі 2-329/10

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-329/10

Провадження № 6/589/70/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області області в складі :

головуючого - судді Євдокімової О.П.

за участю секретаря судового засідання Мусіхіної І.В.

представника ВДВС - Малишок С.А.

боржника - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні подання державного виконавця Шосткинського МРВ ДВС про частки нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Шосткинського МРВ ДВС Малишок С.А. звернувся до суду з поданням, в якому просить визначити частку майна боржника ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 частки вказаного будинку.

В обґрунтування подання покладається на те, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження № 34675322 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4463/11 виданого Голосіївським районним судом м. Київа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову та моральну шкоду завдану в наслідок ДТП у розмірі 242151,00 грн. В результаті проведених державним виконавцем заходів встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить будино АДРЕСА_1 . Враховуючи, що частка майна боржника в спільній сумісній власності не визначена, і це унеможливлює виконання судових рішень, просить визначити частку майна, належну ОСОБА_1 в спірному будинку.

Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримала та наполягала на його задоволенні.

Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка не є перешкодою розгляду справи.

Суд, вивчивши доводи подання, додані до нього документи, матеріали справи, вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця Шосткинського МРВ ДВС знаходиться виконавчі листи № 2-4463/11 виданого Голосіївським районним судом м. Київа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову та моральну шкоду завдану в наслідок ДТП у розмірі 242151,00 грн.

10.10.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа. (ВП № 34675322).

25.11.2019 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення.

Державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника та здійснення примусового виконання виконавчих документів направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області.

Відповідно до наданих відповідей установ, до яких вчинялися запити та направлялися вимоги про надання інформації, встановлено, що у боржника відсутні джерела доходу, наявний рахунки у банківських установах однак не достатньо коштів; відсутні транспортні засоби.

Відповідно до копії рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.03.2010 року за дружиною боржника ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ураховуючи, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , набутий під час шлюбу, то він є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з заяви боржника ОСОБА_1 видно, що він не може сплатити борг через тяжке матеріальне становище.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 суду, відсутні, а отже частки співвласників у будинку не визначені.

Звернення стягнення на нерухоме майно у виконавчому провадженні № 34675322 необхідно для виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-4463/11.

Проте, частка боржника ОСОБА_1 у будинку, не визначена.

Враховуючи викладене, державний виконавець, з метою виконання рішення Голосіївським районним судом м. Київа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову та моральну шкоду завдану в наслідок ДТП у розмірі 242151,00 грн, просить суд визначити частку боржника ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_2 , становить 1/2 частки вказаного будинку.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі статтею 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Відповідно до ч. 2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Доказів того, що між боржником та заінтересованими особами була домовленість щодо іншого розподілу часток в праві спільної сумісної власності, суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження і визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання не є звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, при примусовому виконанні судового рішення, грошових коштів які б були виявлені для погашення заборгованості та майна у нього не має. Отже, наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника.

Судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231 /16-ц зазначила, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про "Виконавче провадження" передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що частка боржника ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_2 , становить 1/2 частки вказаного будинку.

Керуючись ст. ст 223, 258-261, 443 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Шосткинського МРВ ДВС Малишок С.А. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задовольнити.

Визначити частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності, у розмірі 1/2 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.П.Євдокімова