Постанова

від 22.06.2021 по справі 640/3901/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Справа № 640/3901/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказу,

поновлення на посаді та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві №1417 о/с від 23 грудня 2019 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді капітана поліції старшого інспектора сектору превенції відділу на станціях залізничного транспорту з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

3) стягнути з ГУ НП у м. Києві 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року задоволено клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві та позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У цей же день, 28 вересня 2020 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року вказану заяву позивачу повернуто без розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування у відношенні позивача відповідачем було проведено з дотриманням процедури і під час його здійснення встановлено обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, які в сукупності вказують на правомірність його звільнення зі служби в поліції.

При цьому, судом було встановлено, що за встановлених у ході службового розслідування обставин, вчинені позивачем дії свідчать про порушення ним чинного законодавства та його функціональних обов`язків.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що ним не було вчинено дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності.

При цьому, апелянт стверджує, що відповідачем при винесення спірного наказу про звільнення не було здійснено перевірки обставин, зазначених у висновку службового розслідування та не розглянуто зібраних у ньому матеріалів.

Разом з тим, апелянт стверджує, що службове розслідування проведено формально та упереджено і що до ознайомлення з наказом про звільнення він не знав ні про висновок дисциплінарної комісії, ні про наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Також апелянт звертає увагу на те, що службове розслідування тривало лише 5 днів, тоді як акт про його відмову від ознайомлення з наказом готувався два тижні.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що службове розслідування було проведено з чисельними порушеннями, а саме: не складено акта про відмову поліцейського ОСОБА_2 від надання пояснень, прийнято до уваги його усні твердження, а письмові пояснення позивача - навпаки не враховано, не проведено опитування інших поліцейських, які мали відношення до справи, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, апелянт вважає, що підстави для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення відсутні.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляцією позивача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта та стверджуючи, що висновки службового розслідування є обґрунтованими та підтверджують правомірність застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП у м. Києві на посаді старшого інспектора сектору превенції відділу поліції на станціях залізничного транспорту.

У зв`язку з надходженням до управління інформації про неправомірні дії по відношенню до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_5 окремих поліцейських Солом`янського управління поліції та відділу поліції на станціях залізничного транспорту, що мали місце 29 листопада 2019 року на території залізничної станції Київ - Пасажирський , ГУ НПУ у м. Києві прийнято наказ від 30 листопада 2019 року №2056 Про призначення та проведення службового розслідування .

За результатами проведення службового розслідування складено висновок, в якому встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином проведено поверхневу перевірку, допущено порушення прав громадянина Азербайджану ОСОБА_5 (незаконно вилучені грошові кошти), допущено неналежне виконання службових обов`язків, що підриває авторитет Національної поліції України.

Крім того, у висновку також зазначено, що ОСОБА_1 не припинив правопорушення з боку ОСОБА_2 та під час написання письмового пояснення проявив нещирість у тому, що він нібито не знав про те, що в його присутності останній вилучав частину грошей у ОСОБА_5 , а також сприяв йому в цьому, чим порушив вимоги пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України Про національну поліцію , пунктів 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та частин третьої, четвертої пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, чим свідомо допустив порушення чинного законодавства та своїх функціональних обов`язків.

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України Про національну поліцію , пунктів 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та частин третьої, четвертої пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, до старшого інспектора сектору превенції відділу поліції на станціях залізничного транспорту ОСОБА_1 . Комсісією рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

06.12.2019 зазначений висновок службового розслідування затверджено заступником Голови Національної поліції України - начальником ГУ НП у м. Києві Крищенко А.Є.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 06.12.2019 № 941 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Головного управління до старшого інспектора сектору превенції відділу поліції на станціях залізничного транспорту ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

18.12.2019 відповідачем складено акт про відмову від ознайомлення з наказом (та отримання документів).

На підставі наведеного вище наказу, наказом ГУ НП у м. Києві від 23.12.2019 № 1417 о/с Щодо особового складу відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію старшого інспектора сектору превенції відділу поліції на станціях залізничного транспорту ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 23.12.2019.

Позивач, вважаючи такий наказ від 23.12.2019 протиправним, а своє право на працю - порушеним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила № 1179).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Відповідно до частин першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що до поведінки особи, яка проходить службу в поліції, ставляться спеціальні вимоги, яких вона повинна дотримуватися як під час виконання своїх службових обов`язків.

Разом з тим, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру притягнення особи, яка проходить службу в Національній поліції, до дисциплінарної відповідальності. Зазначена процедура, зокрема передбачає необхідність призначення та проведення службового розслідування для встановлення наявності або відсутності підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, слід враховувати, що самостійною підставою для звільнення особи зі служби в поліції законодавством визначено дисциплінарний проступок, що полягає у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції, та/або порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами службового розслідування, яке було проведено у відношенні позивача, підтверджується вчинення позивачем дій, які підривають авторитет поліції, зокрема використання ненормативної лексики у відношенні громадянина Азербайджану ОСОБА_5 , неналежне виконання службових обов`язків при проведенні огляду речей зазначеної особи, допущення бездіяльності щодо вжиття достатніх та необхідних заходів для з`ясування обставин щодо ймовірного зникнення коштів вказаного громадянина на перевірку його тверджень.

При цьому, доводи позивача про те, що ним не було вчинено дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на вищезазначене.

Твердження апелянта про те, що відповідачем при винесенні спірного наказу про звільнення не було здійснено перевірки обставин, зазначених у висновку службового розслідування та не розглянуто зібраних у ньому матеріалів, засновуються на припущеннях та спростовуються матеріалами цієї справи.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що оскаржуваний позивачем наказ про його звільнення був прийнятий на підставі іншого наказу від 06.12.2019 № 941 та є похідним від нього. Водночас, такий наказ від 06.12.2019 № 941 не є предметом спору в цій справі, а відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, доводи апелянта про те, що він звертався із заявою про зміну предмета позову, але суд першої інстанції ухвалою від 14.04.2021 таку заяву повернув без розгляду, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що відповідна ухвала суду є предметом апеляційного перегляду в іншому апеляційному провадженні, за результатами якого судом апеляційної інстанції ухвалено постанову про скасування вказаної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду для вирішення питання щодо прийнятності такої заяви та її розгляду по суті.

Тож, на теперішній час в апеляційного суду в рамках здійснення цього провадження (за апеляцією позивача на рішення суду першої інстанції від 15.04.2021) відсутні жодні правові підстави розглядати позовні вимоги та підстави позиву, вказані ним у заяві від 28.09.2020.

Доводи апелянта про те, що службове розслідування проведено формально та упереджено, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цієї справи, з яких убачається, що в ході службового розслідування Комісією було відібрано у відповідні пояснення, зокрема у самого позивача, досліджено квитанції про обмін валют, зібрано матеріали, складні слідчо-оперативною групою та здійснено аналіз відповідних обставин.

Посилання апелянта про те, що до ознайомлення з наказом про звільнення він не знав ні про висновок дисциплінарної комісії, ні про наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, судова колегія відхиляє, оскільки, як було встановлено вище, 18.12.2019 відповідачем складено відповідний акт про відмову позивача від ознайомлення.

Крім того, судова колегія наголошує, що позивач приймав участь у службовому розслідуванні - надавав свої письмові пояснення, тобто достоменно знав про його проведення і мав можливість ознайомитися з відповідними матеріалами, але таке право не реалізував. Доказів зворотного суду не надано.

Водночас, колегія суддів відзначає, що реалізація особою наданих їй прав залежить від її власного волевиявлення.

Посилання апелянта на те, що службове розслідування тривало лише 5 днів, тоді як акт про його відмову від ознайомлення з наказом готувався два тижні, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини жодним чином не підтверджують правової позиції позивача та не свідчать про протиправність оспорюваного ним наказу про звільнення від 23.12.2019 № 1417 о/с.

Доводи апелянта про те, що службове розслідування було проведено з чисельними порушеннями, а саме: не складено акта про відмову поліцейського ОСОБА_2 від надання пояснень, прийнято до уваги його усні твердження, а письмові пояснення позивача - навпаки не враховано, не проведено опитування інших поліцейських, які мали відношення до справи, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів відхиляє, оскільки, як відзначалося вище, у рамках службового розслідування відповідачем прийнято до уваги та проаналізовано всі зібрані матеріали, зокрема й пояснення позивача.

При цьому, апелянтом не наведено переконливого обґрунтування щодо протиправності спірного наказу внаслідок недопиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та взагалі не зазначено, які конкретно нові обставини ці особи могли б повідомити і яким чином це вплинуло б на результат службового розслідування та/або його наслідки.

Доводи апелянта про те, що підстави для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення відсутні, судова колегія відхиляє, оскільки з огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, відповідачем виважено та правомірно прийнято спірний наказ про звільнення позивача.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

А.Ю. Коротких