Ухвала

від 18.06.2021 по справі 132/1853/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1853/21

Ухвала

Іменем України

18.06.2021 м. Калинівка

Слідча суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12020020160000470, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 358 КК України,-

встановила:

До суду надійшло вищевказане клопотання слідчого ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000470 від 11.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Клопотання, мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10.12.2010 о 19:53 год до чергової частини Калинівського ПВ надійшов рапорт ДОП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 про можливу наявність в діях громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме внесення недостовірних відомостей у правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що знаходиться в с. Корделівка Калинівського району, вчинену за попередньою змовою групою осіб.

11.12.2020 вказані відомості внесені до ЄРДР та слідчим відділенням Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування.

У ході проведення досудового розслідування у органу слідства виникли підстави вважати, що ОСОБА_7 у протиправний спосіб отримав право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521683600:01:001:0459, що стверджується листом Калинівської міської ради №02-21-88 від 20.01.2021 відповідно якого в період з 1991 по 2020 роки сесією Корделівської сільської ради рішення про надання дозволу ОСОБА_7 на виготовлення землевпорядної документації не приймалось. В той же час, згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку із Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка із кадастровим номером 0521683600:01:001:0459 на праві власності належить ОСОБА_7

17.06.2021 постановою слідчою вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

Посилаючись на необхідність арешту зазначеного майна з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 0521683600:01:001:0459, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані із переходом та набуттям права користування чи іншого речового права, заборони пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі та відчуження. Застосування цього заходу необхідно для того, щоб запобігти подальшої державної реєстрації з метою набуття іншого речового права на вищевказану земельну ділянку.

Враховуючи те, що вказані об`єкти нерухомого майна у разі повідомлення про розгляд клопотання про арешт майна, можуть бути реалізовані ОСОБА_7 , не мають статусу тимчасово вилученого майна, тому відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна виникла необхідність у розгляді клопотання без участі власника майна.

В судовому засіданні слідчий СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити. Водночас пояснив, що підстави клопотання щодо мети вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як спеціальна конфіскація є неактуальними і в цій частині клопотання не підтримав, однак при цьому пояснив, що такий захід також необхідно вжити з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 клопотання підтримав. Також підтримав доводи слідчого в частині мети накладення арешту на земельну ділянку: для забезпечення збереження речового доказу та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та вказав про неактуальність мети забезпечення спеціальної конфіскації.

За клопотанням слідчого, відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення збереження таємниці досудового розслідування власник майна ОСОБА_7 щодо майна якого вирішувалося питання про арешт майна про розгляд клопотання не повідомлявся та у судове засідання не викликався.

Слідча суддя, заслухавши доводи сторони обвинувачення, дослідивши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 4ст. 107 КПК Українифіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим

Розглядаючи клопотання по суті, слідча суддя враховує ті обставини, що процесуальний закон надає право слідчому судді розглянути клопотання про арешт майна за відсутності його власника в разі, якщо це є необхідним для забезпечення арешту майна, яке не перебуває в статусі тимчасово вилученого (ч. 2 ст. 172 КПК України).

Як вбачається із змісту клопотання, в ході досудового розслідування за місцем проживання ОСОБА_7 неодноразово направлялись повістки про виклик для дачі показань, однак останній на виклики не з`являвся та про причини свого неприбуття не повідомляв, що розцінюється слідчою суддею як можливість ОСОБА_7 щодо вчинення дій на відчуження земельної ділянки, а тому погоджується з доводами слідчого, що з метою забезпечення на даному етапі таємниці досудового розслідування про розгляд клопотання у відсутності власника майна щодо якого вирішується питання про арешт.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Порушуючи у клопотанні питання про накладення арешту на майно, слідчий посилається на необхідність арешту зазначеного майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН б/н від 21 вересня 1999 року, ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,2500 га на території Корделівської сільської ради Калинівського району ( АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 0521683600:01:001:0459.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521683600:01:001:0459 площею 0,25 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, розташована по АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Згідно з повідомленням Управління СБУ у Вінницькій області від 20.11.20 № 53/30/52-6776ві управлінням в ході виконання функціональних завдань отримано інформацію, що ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 ) ймовірно причетні до заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером 0521683600:01:001:0459, що знаходиться в с. Корделівка Калинівського району Вінницької області, шляхом внесення недостовірних даних у правовстановлюючі документи. Встановлено, що ОСОБА_6 , будучи фізичною особо-підприємцем та маючи сертифікат з надання послуг із розробки землевпорядної документації, нібито на замовлення ОСОБА_7 виготовив проект на вказану земельну ділянку на підставі рішення Корделівської сільської ради, в якому відсутні дані про надання останньому дозволу на його виготовлення з подальшою приватизацією. При цьому посадові особи вказаного органу місцевого самоврядування жодних погоджень, в тому числі щодо меж із землями комунальної власності не надавали та рішення на прізвище ОСОБА_7 сесією не приймалося.

Згідно з листом Калинівської міської ради №02-21-88 від 20.01.2021 в період з 1991 по 2020 роки сесією Корделівської сільської ради рішення про надання дозволу ОСОБА_7 на виготовлення землевпорядної документації не приймалось.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування 17.06.2021 року земельну ділянку постановою слідчого визнано речовим доказом.

Відповідно до ч.1ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Майно, указане в клопотанні про арешт, може бути доказом злочину, оскільки воно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України.

Відтак, виправданою та обґрунтованою метою накладення арешту на даному етапі кримінального провадження на вказану земельну ділянку є збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюватимуться під час кримінального провадження.

Водночас у клопотанні крім заборони відчуження ставиться питання щодо заборони пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі земельної ділянки.

Ухвала слідчого судді й так є обов`язковою до виконання всіма на території України (ст.21,533 КПК). Однак, спосіб, строк і порядок виконання таких заборон слідчим не визначено. Клопотання в цій частині слідчим не обґрунтоване потребами розслідування, не конкретне і не підлягає до задоволення.

В частині заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані із переходом та набуттям права користування чи іншого речового права клопотання є неконкретним в частині визначення суб`єктного складу осіб, на яких повинен бути покладений обов`язок реалізації таких заборон, і крім іншого не є пропорційним заходом втручання в право приватної власності особи, на володіння своїм майном, не відповідає положеннямКонституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки може істотно порушити права власника майна.

Жодній особі у даному провадженні не було повідомлено про підозру.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Таким чином, слідча суддя констатує, що на день розгляду клопотання відсутні підстави його задоволення у вищевказаній частині.

Доводи слідчого про те, що вищевказана земельна ділянка може бути предметом спеціальної конфіскації, та накладення арешту є необхідним для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону. Так, як уже зазначалося, жодній особі не повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а також не встановлено, що ОСОБА_7 є особою, яка несе цивільну відповідальність за дії підозрюваної особи, не надано доказів заподіяння матеріальної шкоди та обґрунтованого розміру матеріального збитку.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, з метою запобігання відчуження земельної ділянки та забезпечення збереження вищевказаного майна, як речового доказу, слідча суддя приходить до переконання, що такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту шляхом позбавлення права відчуження, на майно є підставним, доцільним та співмірним, і таким, що відповідає завданням кримінального провадження щодо накладення арешту, а тому вважаю, що клопотання старшого слідчого підлягаєдочасткового задоволення.

За положеннями ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.131,132,170,171,172,174,175 КПК України, слідча суддя, -

ухвалила:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12020020160000470, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст.358КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 0521683600:01:001:0459, розташовану по АДРЕСА_1 , яка згідно з інформацією Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом заборони власнику та іншим особам здійснювати відчуження даного нерухомого майна.

На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 23.06.2021 о 16 год 45 хв.

Слідча суддя: ОСОБА_1