Постанова

від 14.06.2021 по справі 925/188/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України

до 1) Акціонерного товариства "Агро Інвест Компані" (AT AGRO INVEST COMPANY),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів",

2) Державна акціонерна компанія "Хліб України",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1) Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейт Логістик",

про витребування майна.

У судовому засіданні взяли участь представники: Генеральної прокуратури України - Грищенко М. А., Кабінету Міністрів України - Іванець І. В., Акціонерного товариства "Агро Інвест Компані" - Пономаренко Н. А. (адвокат), Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" - Брагін О. О. (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2018 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, - Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Черкаської області про витребування в Акціонерного товариства "Агро Інвест Компані" (AT AGRO INVEST COMPANY) (далі - АТ "Агро Інвест Компані"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (далі - ТОВ "ВП "Імпульс Плюс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" (далі - ТОВ "КХП Тальне") на користь держави в особі Кабінету Міністрів України майна відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги з посиланнями на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані незаконним вибуттям з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України рухомого та нерухомого майна, розташованого на вул. Вокзальна, 93, 99 та вул. Скворцова, 40 у м. Тальному, Черкаської області. Спірне майно перебувало у користуванні Дочірнього виробничо-заготівельного підприємства "Тальне" ДАК Хліб України" (далі - ДВЗП "Тальне" ДАК Хліб України") та Дочірнього підприємства "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів") і не підлягало приватизації, оскільки є загальнодержавною власністю. Майно вибуло з власності держави за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, тобто поза волею держави, тому таке майно підлягає витребуванню у примусовому порядку.

1.3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "КХП Тальне" у зв`язку з припиненням цієї юридичної особи та відсутністю доказів щодо її правонаступника.

1.4. У судовому засіданні 07.02.2019 представник АТ "Агро Інвест Компані" подав заяву про сплив позовної давності .

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 у справі № 925/188/18 (суддя Кучеренко О. І.), залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (Дідченко М. А. - головуючий, судді Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.), у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі у зв`язку із спливом позовної давності.

2.2. Судові рішення аргументовані тим, що рухоме та нерухоме майно Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України" та/або Компанія) фактично було передане у статутні фонди ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" на праві користування, а тому, ураховуючи принципи непорушності права власності, у ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" не виникло право власності на спірне майно, і на цей час спірне майно є власністю держави Україна в особі Кабінету Міністрів України. Таким чином, суди дійшли висновку щодо неправомірного вибуття державного майна із власності держави в особі Кабінету Міністрів України. Водночас суди відмовили у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у справі, а саме відповідачем - АТ "Агро Інвест Компані".

Суди зауважили, що вибуття майна із власності держави відбулося саме в рамках судових процедур про визнання банкрутами ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", оскільки протягом 2008- 2011 років в ході виконання плану санації та процедури ліквідації ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (справа № 10-01-14-01/3894) рухоме та нерухоме майно було відчужене на користь ТОВ "КХП Тальне", ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "ВП "Імпульс Плюс"; у серпні 2014 року в ході процедури ліквідації ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (справа № 17/04-05-10-01-14-05-08/4129) рухоме та нерухоме майно останнього було відчужене в ході відкритих торгів на користь ТОВ "КХП Тальне", власником якого в подальшому став відповідач.

Отже, щонайменше з квітня 2011 року (щодо майна ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України") та із серпня 2014 року (щодо майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів") позивач знав (не міг не знати) про вибуття з власності держави спірного майна, відповідно, про порушення внаслідок цього прав держави.

Беручи до уваги офіційне оприлюднення оголошень щодо порушень справ про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (у користуванні яких перебувало спірне майно), ураховуючи участь представників ДАК "Хліб України" та прокурора у справах про банкрутство дочірніх підприємств, суди дійшли висновку, що і прокурор, і позивач не могли не знати про порушення права, на захист якого прокурор звернувся з позовом у цій справі.

Крім цього, суди зауважили, що у цьому разі перебіг позовної давності не пов`язується із фактом участі Кабінету Міністрів України у справах про банкрутство дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", оскільки Кабінет Міністрів України як уповноважений орган зобов`язаний контролювати збереження та використання свого майна. Крім того, як убачається з матеріалів справи, Кабінету Міністрів України було відомо про відчуження майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" не тільки з оголошень про порушення справ про банкрутство останніх та визнання їх банкрутами. Так, у матеріалах справи міститься лист ДАК "Хліб України" від 14.06.2008 № 1-2-20/4270, яким ще у 2008 було повідомлено Кабінет Міністрів України про затвердження плану санації ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", в процесі якого передбачався продаж майна, яке є предметом цього спору.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 925/188/18, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора повністю.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, а саме положення статей 256, 261, 267 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах № 372/1387/13-ц (постанова від 06.06.2018), № 910/23481/17 (постанова від 03.07.2018), № 910/23481/17 (постанова від 03.07.2018), № 913/112/18 (постанова від 13.02.2019), № 911/2044/17 (постанова від 29.08.2018), № 914/3224/16 (постанова від 26.07.2018), в яких Верховний Суд дійшов висновку, що наслідки спливу позовної давності застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи у кожному конкретному випадку, та у справах № 925/792/17 (постанова від 28.03.2018), № 925/473/17 (постанова від 06.11.2018), № 920/1077/16 (постанова від 14.02.2018), зміст яких, на думку скаржника, свідчить про об`єктивні причини неможливості позивача бути обізнаним про порушення свого права. Зокрема, у зазначених справах № 925/792/17 (постанова від 28.03.2018), № 925/473/17 (постанова від 06.11.2018), № 920/1077/16 (постанова від 14.02.2018) суди зауважили, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку Кабінету Міністрів України контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та перевіряти їх рішення на предмет дотримання вимог законодавства.

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхиллено доводи прокурора про те, що до частини майна право звернення до суду виникло лише з 02.03.2015, коли постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/64/14 за позовом ДАК "Хліб України" до виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради визнано незаконним та скасовано рішення від 19.02.2010 № 36. На думку скаржника, прокурор звернувся з позовом у цій справі 02.03.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім цього, доводи прокурора щодо переривання строків позовної давності судами взагалі оцінено не було.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано, що у справах про банкрутство прокурор несе лише процесуальний статус учасника процесу, а також не бере безпосередню участь у продажі майна банкрута та заходах, пов`язаних із ліквідацією чи санацією боржника.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17, в яких сформовано правову позицію щодо наявності підстав для задоволення негаторної вимоги про повернення об`єктів, які мають обмежену оборотоздатність, зокрема земельних ділянок лісового та водного фондів, наголошує, що у цьому разі спірне майно на момент його відчуження також мало законодавчі обмеження в оборотоздатності, оскільки не підлягало приватизації. Однак відповідний висновок Верховного Суду щодо відновлення права власності на такі об`єкти відсутній.

Скаржник зауважує, що закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства. У свою чергу, на думку скаржника, неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця, а тому порушення права держави слід розглядати як не пов`язане з позбавленням права держави на володіння цим майном. З огляду на те, що право власності держави на спірні об`єкти установлено законом, а тому не потребує доказування, вимоги прокурора про витребування спірного майна у цій справі слід розглядати як негаторний позов, який можливо заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця державного майна.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Агро Інвест Компані" просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову - без змін. Зазначений відзив мотивовано тим, що, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржником наведено ряд рішень Верховного Суду, однак не зазначено, в чому полягає подібність правовідносин та про яку саме норму права йдеться. Стосовно необхідності перегляду справи судом касаційної інстанції з підстав, наведених у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, товариство звернуло увагу на те, що прокурором не наведено конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

3.4. Крім цього, АТ "Агро Інвест Компані" 07.05.2021 подало до Верховного Суду клопотання про закриття провадження, обґрунтоване тим, що: переважна більшість справ, наведена прокурором у касаційній скарзі, стосується зовсім інших за своєю правовою природою правовідносин - земельних, а також в жодній з наведених справ не розглядалися спори, які так чи інакше були б пов`язані зі спорами про банкрутство, набуттям і реєстрацією прав власності на нерухоме майно добросовісним набувачем, право власності якого є зареєстрованим до теперішнього часу; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц наголошено, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту права власності, а тому скаржник абсолютно безпідставно посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження, оскільки наведені постанови Великої Палати Верховного Суд є незаперечним доказом існування сталої практики розгляду справ, предметом яких є витребування майна з чужого незаконного володіння за віндикаційним позовом, які підтверджують наявність висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.5. Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях до касаційної скарги просить скасувати рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Кабінет Міністрів України звертає увагу, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 925/64/14 визнано незаконними та скасовано первинні документи, на підставі яких спірне майно було зареєстровано на праві приватної власності, а тому саме з дати набрання законної сили цією постановою у Кабінету Міністрів України виникло право на витребування майна з чужого незаконного володіння. Таким чином, на думку Кабінету Міністрів України, прокурор звернувся з позовом у цій справі 02.03.2018, тобто у межах трирічного строку позовної давності. Крім цього, Кабінет Міністрів України акцентує увагу на тому, що, закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а тому будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства.

3.6. ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" з метою лібералізації внутрішнього ринку зерна та реструктуризації ДАК "Хліб України" вирішено узгодити плани приватизації державного майна 100 хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств за переліком згідно з додатком № 1 до кінця поточного року та 343 підприємств згідно з додатком № 2 - у першому півріччі 1998 року. Для функціонування ДАК "Хліб України" Міністерством агропромислового комплексу України було вирішено передати до статутного фонду ДАК "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3, перетворивши їх у дочірні підприємства акціонерної компанії. До зазначеного додатку № 3, серед інших, було включено Державне підприємство Тальнівський комбінат хлібопродуктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" було створено Державну акціонерну компанію "Хліб України", а постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 № 240 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 № 887) затверджено ДАК "Хліб України".

Згідно з пунктом 1 Статуту, Компанія є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппроду та є відкритим акціонерним товариством. Місцезнаходження Компанії: Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1. Державна реєстрація юридичної особи проведена 14.11.1996.

Згідно з пунктом 8 Статуту Компанії її майно становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в балансі Компанії. Майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання. Створені Компанією філії, представництва і дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та оборотними коштами, які належать Компанії. Керівництво їх діяльністю здійснюють директори, що призначаються правлінням Компанії (пункт 13 Статуту).

Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. На праві господарського відання Компанії належить майно, передане засновником до статутного фонду Компанії, у тому числі кошти (пункти 29, 36 Статуту).

Згідно з пунктом 38 Статуту Компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об`єктів.

У подальшому наказом Міністерства аграрної політики України від 03.12.2010 № 798 затверджено статут ДАК "Хліб України" у новій редакції.

Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (пункт 29 Статуту).

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" Державне підприємство Тальнівський комбінат хлібопродуктів було перетворене у Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП").

Статут ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" затверджено рішенням спостережної ради ДАК "Хліб України" 10.03.1998 (протокол № 3) та проведено державну реєстрацію юридичної особи 08.06.1998, ідентифікаційний код 00952551, місцезнаходження: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Засновником (власником) ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" є ДАК "Хліб України". Згідно з пунктом 4.1 Статуту ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" його майно становлять основні та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається у бухгалтерському балансі підприємства.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Статуту джерелом формування майна дочірнього підприємства є, у тому числі, грошові і матеріальні внески ДАК "Хліб України". Майно засновника передається дочірньому підприємству в користування, яке має право вчиняти щодо даного майна будь-які дії тільки з дозволу засновника. Майно, що набуте Підприємством в результаті власної господарської діяльності належить Компанії на праві власності.

Рішенням спостережної ради Компанії від 24.11.1999 № 31 дозволено ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" реорганізацію шляхом розподілу майна і створення на його базі двох самостійних юридичних осіб: ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952551) та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (код ЄДРПОУ 30065659).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" проведена 08.06.1998, засновником підприємства є ДАК "Хліб України".

Згідно з актом передачі майна, боргових зобов`язань податкових платежів станом на 01.03.2000, який був затверджений головою правління ДАК "Хліб України", ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" було передано основних засобів на суму 25 998 004,14 грн, статутний фонд становить 18 383 700,00 грн.

Відповідно до Статуту ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", який був затверджений рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001, підприємство створене шляхом реорганізації ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівського КХП". ДАК "Хліб України" є засновником та власником новоствореного підприємства. Здійснення будь-яких угод з майном Компанії, яке передане підприємству у користування, проводиться лише з дозволу Компанії (пункт 3.7.3 Статуту).

Згідно з пунктом 4.3 Статуту майно Компанії передається підприємству у користування. Майно, що набуте підприємством у результаті власної господарської діяльності належить Компанії на праві власності.

Рішенням виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 08.07.2008 № 171 "Про введення в експлуатацію та оформлення права власності на об`єкти ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" введено в експлуатацію об`єкти ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України": комплекс будівель на вул. Вокзальній, 93 у м. Тальному: будівля млина з прибудовами, побудована в 1989 році, площа забудови 1745,7 кв. м (А), будівля приміщення складу, побудована в 1989 році, площа забудови 947,3 кв. м (Б), будівля ПТО, побудована у 1989 році, площа забудови 220,2 кв. м (Б), будівля приміщення складу № 2 побудова в 1980 році, площа забудови 950 кв. м (Є), будівля лабораторії, побудована в 1989 році, площа забудови 1055,5 кв. м (Ж), будівля приміщення складу № 6, площа забудови 1043,7 кв. м (З), будівля приміщення складу № 5 побудована в 1989 році, площа забудови 1077,8 кв. м (З-1), будівля складу № 8 і № 9 побудована в 1965 році, площа забудови 2045,3 кв. м (О1), будівля приміщення складу № 7, побудована в 1989 році, площа забудови 815,3 кв. м (П), будівля приміщення складу № 11, побудована у 1989 році, площа забудови 995,5 кв. м (Р), будівля приміщення складу № 10, побудована у 1980 році, площа забудови 1285,5 кв м (Р), будівля ДПО побудована у 1990 році, площа забудови 197,2 кв. м (Т), будівля адміністративного корпусу побудована у 1990 році, площа забудови 239,8 кв. м (Ф), будівля магазину-складу побудована у 1992 році, площа забудови, 402,5 кв. м (Х), будівля котельні побудова у 1990 році, площа забудови 1014,7 кв. м (Ш), будівля насосної, побудована у 1986 році, площа забудови 122,7 кв. м (Д), будівля компресорної, побудована в 1992 році, площа забудови 76,2 кв. м (Г), будівля магазину, побудована в 1990, площа забудови 233,4 кв. м (В), будівля приміщення складу №9, побудована у 1986 році, площа забудови 1222 кв. м (І), будівля вагової побудована у 1986 році, площа забудови 38,7 кв. м (Т), будівля котельної з ковбаснею, побудована в 1990 році, площа забудови 220 кв. м (Ц), будівля складу № 3, побудована у 1984 році, площа забудови 1009,1 кв. м (Є), будівля промислового сил. Корпусу, побудована в 1990 році, площа забудови 1020 кв. м + 372 кв м (А, К), будівля теплиці побудована в 1990 році, площа забудови 1458,9 кв. м (С); на вул. Вокзальній, 99 у м. Тальному: будівля хлібопекарського цеху, А, побудована в 1986 році, площа забудови 250,7 кв. м, вбиральня, огорожа; на вул. Скворцова, 40 у м. Тальному: будівля підсобного приміщення (А), побудована у 1986 році, площа забудови 461,7 кв. м, будівля телятника (Б), побудова у 1992 році, площа забудови 796,3 кв. м, будівля свинарника, побудована в 1990 році (В), площа забудови 451,4 кв. м., будівля свинарника (Г), побудована в 1992 році, площа забудови 805,1 кв. м, будівля службового приміщення (Ж), побудована у 1989 році, площа забудови 19,2 кв. м., будівля бурякосховища, Є, побудована в 1992 році, площа забудови 27,3 кв. м, літній павільйон (К), літній вигул (Д), огорожа (З, Л, М, Н, Ж), пташник, дві вбиральні, бесідка, башня № 10, залізничні полотна, арт. свердловина, газорозподільний пункт, заасфальтована територія.

На виконання рішення від 08.07.2008 № 171 "Про введення в експлуатацію та оформлення права власності на об`єкти ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" виконавчим комітетом Тальнівської міської ради 14.07.2008 видані Свідоцтва про право загальнодержавної власності ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" на нерухоме майно на вул. Вокзальній, 93 (Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер майна 25631610), вул. Вокзальна, 99 (Свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 662455), вул. Скворцова, 40 (Свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 662456, реєстраційний номер майна 23962368) у м. Тальному.

Рішенням виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 18.09.2008 № 253 "Про оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти ДП "Тальнівський КХП" ДАК "Хліб України" введено в експлуатацію об`єкти ДП "Тальнівський КХП" об`єкти у м. Тальне на вул. Вокзальній, 93: 1.будівля елеватора з галереями, рік спорудження 1982, площа забудови 3198,3 кв. м, 2. будівля приміщення столової, рік спорудження 1989, площа забудови 727,5 кв. м, 3. будівля складу-гаражу, рік спорудження 1989, площа забудови 302,2 кв. м, 4.будівля підвального приміщення, рік спорудження 1989, площа забудови 188,70 кв. м, 5. будівля водонасосної станції, рік спорудження 1989, площа забудови 72,10 кв. м, 6.будівля господарського приміщення, рік забудови 1989, площа забудови 25,4 кв. м, 7. будівля цеху відходів, рік спорудження 1989, площа забудови 29,10 кв. м, 8. будівля комбікормового заводу, рік спорудження 1968, площа забудови 1386,9 кв. м, 9. будівля силосного корпусу, рік спорудження 1982, площа забудови 775,30 кв. м, 10. будівля приміщення пункту для розвантаження машин, рік спорудження 1989, площа забудови 73,3 кв. м, 11. будівля приміщення прохідної, рік спорудження 1986, площа забудови 8,80 кв. м, 12.будівля приміщення складу ПММ рік спорудження 1987, площа забудови 69,00 кв. м, 13. будівля приміщення плотні та електроцеху, рік спорудження 1972, площа забудови 1236,10 кв. м, 14. споруда водонасосної очисної, рік спорудження 1989, площа забудови 42,3 кв. м, 15. будівля вагової і транспорту, рік спорудження 1968, площа забудови 26,8 кв. м, 16. будівля пункту прийому залізничного транспорту, рік забудови 1968, площа забудови 73,8 кв. м., 17. будівля нижньої прохідної, рік спорудження 1989, площа забудови 21,7 кв. м, 18. будівля контори з лабораторією, рік спорудження 1986, площа забудови 1353,0 кв. м, 19. будівля підсобного приміщення, рік спорудження 1989, площа забудови 108,4 кв. м, 20. будівля зерноскладу, рік спорудження 1968, площа забудови 1286,0 кв. м, 21. будівля башні, рік спорудження 1968, площа забудови 40,5 кв. м, 22. будівля складу № 16, рік спорудження 1968, площа забудови 1289,6 кв. м, 23. будівля робочої башні, рік спорудження 1968, площа забудови 40,0 кв. м, 24. будівля зерноскладу, рік спорудження 1968, площа забудови 1357,4 кв. м, 25. будівля робочої башні, рік спорудження 1968, площа забудови 25,8 кв. м, 26. будівля зерноскладу, рік спорудження 1968, площа забудови 1326,20 кв. м, 27. будівля робочої башні,Є рік спорудження 1968, площа забудови 85,30 кв. м, 28. будівля зерноскладу, рік спорудження 1968, площа забудови 1400 кв. м, 29. будівля розвантаження автомобілів з навісом рік спорудження 1979, площа забудови 196,4 кв. м, 30. будівля розвантаження автомобілів 15-УРБ рік спорудження 1971, площа забудови 39,8 кв. м, 31. будівля підвалу рік спорудження 1983, площа забудови 90,4 кв. м, 32. будівля побутового приміщення рік спорудження 1982, площа забудови 76,40 кв. м, 33. будівля щитової, рік спорудження 1990, площа забудови 45,10 кв. м, 34..будівля гаража рік спорудження 1989, площа забудови 107,0 кв. м, 35. будівля кузні рік спорудження 1986, площа забудови 378,0 кв. м, 36. будівля пилорами рік спорудження 1990, площа забудови 66,50 кв. м, 37. будівля сушарки рік спорудження 1989, площа забудови 95,20 кв. м, 38. будівля гаража рік спорудження 1988, площа забудови 340,50 кв. м, 39. Будівля лазні рік спорудження 1990, площа забудови 78,10 кв. м, 40. будівля цеху відходів рік спорудження 1989, площа забудови 48,8 кв. м, 41. будівля сушарки рік спорудження 1989, площа забудови 94,1 кв. м, 42. будівля зерноскладу з гаражем рік спорудження 1984, площа забудови 2675,30 кв. м, 43. будівля сушарки рік спорудження 1982, площа забудови 920,50 кв. м, 44. будівля кукурузного заводу рік спорудження 1978, площа забудови 4663,20 кв. м, 45. будівля гаража (навіс) рік спорудження 1990, площа забудови 783,9 кв. м.

На підставі рішення виконкому Тальнівської міської ради від 18.09.2008 № 253 "Про оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти ДП "Тальнівський КХП" ДАК "Хліб України" ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" 06.10.2008 отримало Свідоцтво про право державної власності на визначене у рішенні майно, яке знаходиться у м. Тальному на вул. Вокзальній, 93.

Відділом містобудування та архітектури Тальнівської районної державної адміністрації виготовлено висновок від 22.10.2009 № 758 з обстеження існуючих будівель у м. Тальному на вул. Вокзальній, 93, будівлі розташовані у промисловій частині м. Тального на території ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", користувачем будівель є ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", рік спорудження будівель 1968-1990, проектна документація та рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво об`єктів архітектури втрачена. Земельна ділянка площею 24,6 га перебуває у постійному користуванні Тальнівського комбінату хлібопродуктів відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 28.11.1995, серія ЧР№ 14-52.

Рішенням виконкому Тальнівської міської рад від 19.02.2010 № 36 "Про оформлення права власності на об`єкти ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" вирішено визнати таким, що втратив чинність пункт 1 рішення виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 18.09.2008 № 253 стосовно введення в експлуатацію та визнання права власності на об`єкти нерухомості у м. Тальному за ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", рекомендовано Тальнівському відділку комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" ліквідувати Свідоцтво про право власності від 06.10.2008, яке видане ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 18.09.2008 № 253; введено в експлуатацію ДП "Тальнівський КХП" об`єкти у м. Тальному на вул. Вокзальній, 93 у кількості 43 одиниці об`єктів нерухомості (аналогічно переліку, визначеному у рішенні виконавчого комітету міської ради від 18.09.2008 № 253); визнано 100 % права власності за ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на об`єкти у м. Тальному вул. Вокзальна, 93 згідно з пунктом 2 цього рішення; доручено Тальнівському відділку комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" видати Свідоцтво про право власності на об`єкти згідно з пунктами 1, 2 цього рішення.

15.09.2010 ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" видано Свідоцтво про право приватної власності на майно, перелік якого зазначений у рішенні виконкому Тальнівської міської ради від 19.02.2010 № 36 та внесено до реєстру права власності на нерухоме майно, про що свідчить витяг з вказаного реєстру.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.11.2004 порушено провадження у справі № 01-14-01/3894 про банкрутство ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України". Ухвалою місцевого господарського суду від 05.11.2007 вирішено ввести процедуру санації ДП ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" строком на 12 місяців. Ухвалою місцевого господарського суду від 12.05.2008 затверджено план санації ДП ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", який схвалений комітетом кредиторів 05.12.2007.

Відповідно до пункту 4.2 плану санації заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, серед іншого визначено: формування майнового комплексу нового суб`єкта господарювання на базі майна боржника та коштів інвестора; створення на базі майнових активів боржника та коштів інвестора нового суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне"; переведення (продаж) корпоративних прав на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" від боржника до інвестора. Відповідно до пункту 4.5 плану санації рішенням комітету кредиторів як інвестора боржника визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварк", (ЄДРПОУ 24069545), яке зобов`язалося стати співзасновником новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне"; надати до статутного фонду новоствореного підприємства 61 500,00 грн; викупити корпоративні права (частку) боржника в новоствореному підприємстві в розмірі 99 % на суму 6 150 000,00 грн, надати боржнику інвестиційні кошти на розвиток господарської діяльності в сумі 500 000,00 грн; працевлаштувати працівників боржника на новостворене товариство, виконати інші заходи згідно з планом санації.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" відбулася 01.07.2008, статутний капітал на суму 6 211 500,00 грн. 31.10.2008 зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" (далі - ТОВ "КХП "Тальне", код ЄДРПОУ 36013669) прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 про те, що внеском ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" до статутного фонду ТОВ "КХП "Тальне" є будинки і споруди на суму 5 064 219,00 грн, машини і обладнання на суму 844 183,00 грн, транспортні засоби вартістю 152 167,00 грн, інструменти, прибори та інвентар - 80 543,00 грн, інші основні фонди - 8 888,00 грн, а всього майна на суму 6 150 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2008 ухвала Господарського суду Черкаської області від 12.05.2008 в частині затвердження плану санації скасована, справу передано на розгляд до місцевого суду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.10.2008, яка залишена без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2008, затверджено план санації боржника - ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", який схвалений рішеннями комітету кредиторів від 12.05.2008 та від 22.08.2008.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2009 ухвалено припинити процедуру санації у справі та визнано банкрутом ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України".

На підставі договорів купівлі-продажу, укладених після проведення відкритих торгів в межах справи про банкрутство № 18-10-01-14-01/3894, переможцями сплачено: за будівлю хлібопекарського цеху (переможець торгів - ДП "Тальнівський КХП" ДАК "Хліб України", договір купівлі-продажу від 19.05.2011 № 1818 будівлю хлібопекарського цеху, А, вбиральню, огорожу на вул. Вокзальній, 99 у м. Тальне) - 26 053,00 грн; за будівлю магазину (переможець торгів - TOB "КХП" "Тальне") - 27 736,00 грн; за комплекс будівель та споруд (підсобне приміщення, телятник, свинарник, свинарник з літнім вигулом, службове приміщення, бурякосховище, під навіс, літній павільйон, яма жомова, водонапірна башта, артезіанська скважина, огорожа (переможець торгів ТОВ "ВП "Імпульс Плюс", договір купівлі-продажу від 18.05.2011 № 1753 про продаж майна на вул. Скворцова, 40 у м. Тальному) - 293 199,00 грн; за теплицю з прибудовою (переможець торгів TOB "Комбінат хлібопродуктів "Тальне", договір купівлі-продажу від 20.05.2011 № 1833 про продаж будівлі теплиці на вул. Вокзальній, 93 у м. Тальному, 03.06.2011 зареєстрована у Реєстрі прав власності на нерухоме майно) - 25 536,00 грн; рухоме майно ДП ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (переможець торгів TOB "Комбінат хлібопродуктів "Тальне") - 14 682,93 грн.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.08.2011 вирішено затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, цією ж ухвалою ліквідовано ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" та припинено провадження у справі. Запис про державну реєстрацію припинення ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" як юридичної особи внесено 19.08.2011.

Рішенням виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 20.11.2008 № 313 "Про оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти ТОВ "КХП "Тальне" визнано 100 % права власності за ТОВ "КХП "Тальне" на об`єкти нерухомого майна у м. Тальне, по вул. Вокзальній, 93 згідно додатку.

На виконання зазначеного рішення виконавчим комітетом Тальнівської міської ради 02.12.2008 видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про право приватної власності ТОВ "КХП "Тальне" на вказане майно, про що 03.12.2008 внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.11.2000 порушено провадження у справі № 01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника. Ухвалою суду від 20.07.2001 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою місцевого господарського суду від 25.12.2013, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2014, відмовлено у задоволенні клопотання ДАК "Хліб України" про припинення провадження у справі про банкрутство боржника, зняття обтяжень на майно, накладених в межах провадження у справі, направлення копії ухвали у відповідні органи державної реєстрації обтяжень майна у справі та задоволено клопотання голови комітету кредиторів - ТОВ "КХП" "Тальне" про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Визнано банкрутом ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича, якого зобов`язано виконати відповідні дії у ліквідаційній процедурі відповідно до норм Закону України "Про банкрутство" у редакції від 22.12.2011.

Постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 постанову Вищого господарського суду України від 28.05.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 постанову Господарського суду Черкаської області від 25.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 скасовано, справу № 04/05/10-01-14-05-08/4129 передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду. Ухвалою місцевого господарського суду від 13.10.2015 призначено розпорядником майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.11.2015 у справі № 17/04-05-10-01-14-05-08/4129 суд прийняв до розгляду заяву арбітражного керуючого про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" за лотом № 1: будівель, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93 (свідоцтво на право власності САЕ 104501 від 15.09.2010, виданого виконавчим комітетом Тальнівської міської ради); будівель, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 99 (договір купівлі-продажу від 19.05.2011 за № 1818), все рухоме майно та автотранспорт, що розташовані за адресами: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93 та вул. Вокзальна, 99, оформленого протоколом відкритих торгів з продажу майна визнаного банкрутом ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" від 25.07.2014. Визнати недійсними договори купівлі-продажу майна, які укладені між ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "КХП "Тальне", укладені за результатами проведення аукціону з продажу майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", який оформлений протоколом відкритих торгів з продажу майна визнаного банкрутом ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" від 25.07.2014, зокрема: договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 04.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 4483; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.08.2014; договір купівлі-продажу рухомого майна від 04.08.2014; договір купівлі-продажу рухомого майна від 05.08.2014.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 12/5625 за позовом ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" до ДАК "Хліб України" про визнання права власності на усе нерухоме майно на вул. Вокзальній, 93, 99 та вул. Скворцова, 40 у м. Тальне. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 у позові відмовлено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 рішення господарського суду скасоване, позов задоволено повністю, визнано за ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" право власності на майно, розташоване за адресами по вул. Вокзальній, 93 у м. Тальному, на вул. Вокзальній, 99 у м. Тальному, на вул. Скворцова, 40 у м. Тальному, на вул. Вокзальній, 93 у м. Тальне, згідно з переліком, зазначеним у постанові.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 скасована з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.02.2009 провадження у справі № 12/5625 припинено у зв`язку з відмовою позивача від заявлених позовних вимог.

11.01.2010 між ТОВ "КХП "Тальне" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРУПП-АРТ" (далі - ТОВ "КРУПП-АРТ") (ЄДРПОУ 36810133) укладено договір купівлі-продажу № 2 (26.01.2010 внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно) по вул. Вокзальній, 93 у м. Тальне: комплекс, А - будівля млина з прибудовами, площею 10538,6 кв. м.; Б, Б1 будівля приміщення складу та будівля приміщення складу та будівля ПТО, загальною площею 1950,7 кв. м; Е - будівля приміщення складу № 2, загальною площею 907,8 кв. м.; Ж-будівля лабораторії, загальною площею 1635,0 кв. м.; З - будівлі приміщення складу № 6, загальною площею 914,6 кв. м.; З - будівля приміщення складу № 5, загальною площею 914,6 кв. м.; О,І - будівля приміщення складу № 8, № 9, загальною площею 1861,9 кв. м.; П-будівлі приміщення складу № 7,загальною площею 738,8 кв. м.; Р - будівля приміщення складу № 11,загальною площею 938,4 кв. м.; Р1-будівля приміщення складу №10, загальною площею 1209,5 кв. м.; Т-будівлі ДПО, загальною площею 163,0 кв. м.; Ф-будівля адміністративного корпусу, загальною площею 566, 7 кв. м.; Х-будівлі магазину-складу, загальною площею 238,5 кв. м.; Ш-будівля котельні, загальною площею 956,7 кв. м.; Д-будівля насосної, загальною площею 102,5 кв.м.; Г-будівля компресорної, загальною площею 62,0 кв. м.; Ї-будівля приміщення складу №9,загальною площею 1380,5 кв. м.; Ч-будівля вагової, загальною площею 27.3 кв. м.; Ц-будівля котельної з ковбаснею, загальною площею 177, 1 кв. м.; Є -будівля складу №3,загальною площею 749,3 кв.м.; Л, К -будівля промислового сил. корпусу, загальною площею 4452, 4 кв. м.; Щ -будівля пташника, загальною площею 516, 4 кв. м.; Ю - будівля пташника, загальною площею 510, 8 кв. м.; У -вбиральні; У-вбиральня; УІ-башня № 10, VII - бесідка; II, III, IV-залізничного полотна, І- вимощення; VIII-газорозподільного пункту. У подальшому, на підставі договору право приватної власності ТОВ "КРУПП-АРТ" на зазначене майно 21.03.2013 перереєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25808471240.

04.04.2013 між ТОВ "КРУПП-АРТ" та АТ "Агро Інвест Компані" укладено договір купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна на вул. Вокзальній, 93 у м. Тальному (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25808471240), посвідчений та зареєстрований у державному реєстрі приватним нотаріусом Трухіною І. Г. за реєстраційним номером 1651.

Як убачається з реєстру права власності на нерухоме майно, 21.12.2012 між ТОВ "КХП "Тальне" та ТОВ "КРУПП-АРТ" укладено договір купівлі-продажу № 4896, відповідно до якого за останнім було зареєстровано право приватної власності на будівлю теплиці за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93 (реєстраційний номер майна 25631610) та на будівлю магазину В площею 192,6 кв. м., будівлю теплиці (лише фундамент), С, арт. свердловину, V, за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93 (реєстраційний номер майна 426219971240).

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2014 № 4607, укладеного між продавцем - ТОВ "КРУПП-АРТ" та покупцем - АТ "Агро Інвест Компані" право власності на зазначені об`єкти перереєстровано за останнім, про що 07.08.2014 здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 426219971240.

Крім того, в межах справи про банкрутство № 17/04-05-10-01-14-05-08/4129 відбулися відкриті торги з продажу майнового комплексу, що належав ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів". Ліквідатор здійснив продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, що складається із: будівель, що розташовані за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93, будівель, що розташовані за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 99, все рухоме майно, що розташоване за адресами: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93 та вул. Вокзальна, 99 та автотранспорт.

За результатом проведеного аукціону 04.08.2014 між ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та переможцем аукціону - ТОВ "КХП "Тальне" укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, предметом якого є нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

04.08.2014 між ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та переможцем аукціону - ТОВ "КХП "Тальне" укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є рухоме майно.

Також за результатами проведеного аукціону 05.08.2014 між ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" та переможцем аукціону - ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, предметом якого є нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 99.

У подальшому 06.08.2014 між ТОВ "КХП "Тальне" (продавець) та АТ "Агро Інвест Компані" укладено договір купівлі-продажу № 4560, предметом якого є комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Також 06.08.2014 між ТОВ "КХП "Тальне" (продавець) та АТ "Агро Інвест Компані" укладено договір купівлі-продажу № 4571, предметом якого є комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Тальне, вул. Вокзальна, 99.

Рішенням виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 16.10.2014 № 217 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп-Арт" щодо зміни адреси нерухомого майна", було вирішено змінити адресу об`єкта нерухомого майна на вул. Вокзальна, 93 у м. Тальному, який належить АТ "Агро Інвест Компані" відповідно до витягів з Реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 25318426 від 07.08.2014, 5927551 від 09.07.2013, 25237352 від 06.08.2014 на адресу вул. Незалежності, 8, залишивши за будівлею магазину, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7124010100:02:001:2566, адресу вул. Вокзальна, 93.

4.2. Предметом позову у цій справі є вимога прокурора про витребування із чужого незаконного володіння державного майна, яке вибуло з власності держави поза її волею.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оцінюючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проаналізувавши оскаржувані судові рішення та судові рішення Верховного Суду, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.

Так, у справі № 372/1387/13-ц заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області звернувся до суду з окремими позовами, які в подальшому були об`єднані в одне провадження, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок. Мотивуючи позов, прокурор наголосив, що спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду та знаходяться в прибережній захисній смузі правого берега Канівського водосховища, щодо них установлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулася з порушенням встановленого законом.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 372/1387/13-ц та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог зазначив, що спірні земельні ділянки, які передані виконавчим комітетом Козинської селищної ради у власність громадян, є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України), а тому суд касаційної інстанції погодився із висновками судів про незаконність передачі у власність відповідачам спірних земельних ділянок.

Водночас Верховний Суд наголосив на тому, що суди апеляційної та касаційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, не звернули уваги не те, що ДІСГ в Київській області є органом виконавчої влади, завдання якого полягає в реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловій сфері. Таким чином, саме ДІСГ в Київській області як територіальний орган під час здійснення державного нагляду (контролю) в листопаді 2012 року виявила допущені виконавчим комітетом Козинської селищною ради порушення чинного законодавства при передачі у приватну власність громадянам земельних ділянок, які є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. А Київська ОДА та Обухівська РДА згідно з наданими їм повноваженнями не мали можливості самостійно встановити зазначені обставини, а тому довідалися або могли довідатись про зазначені порушення лише після проведення відповідної перевірки уповноваженим державним органом контролю, а саме ДІСГ в Київській області. Суди касаційної та апеляційної інстанцій на зазначені вище обставини не звернули уваги та скасували законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Переглядаючи судові рішення у справі № 910/23481/17, Верховний Суд установив, що Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма" (далі - ТОВ "Оптіма") про стягнення 8 245 295,46 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "Оптіма" своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 11.05.1995 № КП-372. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Залишаючи без змін зазначені судові рішення, суд касаційної інстанцій зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма" допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. При цьому судами встановлено, що ТОВ "Оптіма" заявлено про застосування позовної давності. Проаналізувавши положення статей 256, 258, 261, 267 ЦК України, Верховний Суд зауважив, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Що ж до посилань ФДМУ на поважність причин пропуску позовної давності, то судами встановлено, що невідповідність поданих ФДМУ позовних заяв нормам процесуального кодексу, що стали підставою для повернення їх без розгляду та відмови у прийнятті, з якими ФДМУ пов`язує поважність причин пропуску позовної давності, не є такими поважними причинами та, відповідно, відсутні підстави для визнання їх поважними, оскільки вони повністю залежали від волевиявлення самого позивача (його керівників, уповноважених представників тощо), який був не позбавлений права та можливості вчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства звернутися до суду з вимогами до відповідача за захистом свого порушеного права, а у випадку незгоди із вказаними судовими рішеннями так само не був позбавлений права оскаржити їх у встановленому законом порядку, чого зроблено не було, окрім оскарження ухвали суду від 13.12.2016 у справі № 910/22684/16; при цьому у названій справі позовна заява була подана з пропущенням позовної давності. За таких обставин Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги Фонду щодо стягнення з Товариства пені за неналежне виконання зобов`язань за договором у сумі 8 245 295,46 грн не підлягають задоволенню, оскільки позов подано після спливу позовної давності, а Товариство у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність та наслідки його спливу, і ФДМУ не доведено поважності причин пропуску такого строку.

У справі № 913/112/18 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" (далі - ТОВ "Сєвєродончанка") про стягнення 525 650,89 грн вартості майна пропорційно її частині в статутному фонді. Позов обґрунтований тим, що рішенням загальних зборів відповідача від 11.08.2008, оформленого протоколом № 2, позивача було виключено зі складу учасників ТОВ "Сєвєродончанка" за заявою про вихід з товариства та прийнято рішення про виплату позивачу вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі, яка складає 14,245 %. Протоколом № 2 була визначена сума, яка підлягає виплаті - 11 470,00 грн. Позивачка з такою сумою не погодилася, у зв`язку з чим виник даний спір.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності на підставі положень статті 267 ЦК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 рішення місцевого господарського суду скасоване, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Сєвєродончанка" на користь позивача 525 650,89 грн вартості майна товариства, пропорційно частці учасника в статутному капіталі ТОВ "Сєвєродончанка".

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 913/112/18, погодився із висновками суду апеляційної інстанції та відхилив доводи скаржника про неповажність причин пропуску, зазначивши, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції здійснив комплексну оцінку всіх доказів у справі. Врахувавши фактичні дані про обставини, на які посилається позивач, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для захисту судом його порушеного права згідно із частиною 5 статті 267 ЦК України. Таким чином, оскільки судами встановлено факт порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають захисту в обраний ним спосіб, з огляду на поважність причин пропуску строку позовної давності, Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 525 650,89 грн.

У справі № 911/2044/17 перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави, посилаючись на порушення вимог земельного законодавства під час передачі Козинською селищною радою Обухівського району Київської області земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ОК-Інвест" (далі - ТОВ "ОК-Інвест") для житлової забудови у межах прибережної захисної смуги. Просив визнати недійсними: рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.12.2002 № 4, пункт 1 рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 та рішення № 10 від 06.06.2014, договір оренди земельної ділянки від 28.12.2002, додаткову угоду від 08.02.2007 і договір від 09.06.2015 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2002 та скасувати їх державну реєстрацію. ТОВ "ОК-Інвест" подало заяву про застосування позовної давності. Прокурором заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що оскаржуваними рішеннями Козинської селищної ради, на підставі яких укладено спірні правочини, ТОВ "ОК-Інвест" надано в оренду земельну ділянку, частина якої належить до земель водного фонду - прибережних захисних смуг, розміщення житлової забудови на яких заборонено законом. Крім того, зміни до договору оренди земельної ділянки щодо визначення її розміру та розміру орендної плати за користування нею внесено без дотримання встановленого законом порядку. Разом із тим матеріали справи свідчать про обізнаність прокурора у 2005-2007 роках щодо надання спірної земельної ділянки у користування під забудову за рахунок земель водного фонду, а тому в задоволенні позову прокурора слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у спорі. Підстав для поновлення пропущеної позовної давності немає, оскільки прокурором у клопотанні не вказано жодної поважної причини пропуску цього строку.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 911/2044/17, залишив зазначені рішення без змін, зауваживши при цьому, що суди попередніх інстанцій, встановивши наявність порушеного права, яке полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками водоохоронної зони (прибережними захисними смугами), у сукупності оцінивши надані сторонами докази, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене. Викладені у касаційній скарзі доводи першого заступника прокурора Київської області щодо помилковості зазначених висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

У справі № 914/3224/16 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд" (далі - ТОВ "Нарнія-Трейд") про витребування земельної ділянки площею 0,20 га за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, вул. Чмоли, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002.

Господарський суд Львівської області рішенням від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, у задоволенні позовних вимог відмовив. Мотивуючи рішення, суди дійшли висновку про наявність підстав для витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України, проте відмовили в позові на підставі статей 256, 261 ЦК України, зазначивши про те, що позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки ще 01.05.2002, і саме з цієї дати слід обчислювати початок перебігу позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення у справі № 914/3224/16, зазначила, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Тому Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі. З метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Отже, у вищенаведених справах предмети позовів стосувалися витребування земельних ділянок водного фонду, неналежного виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та стягнення вартості майна, пропорційного її частині у статутному фонді.

Разом з тим предметом розгляду справи № 925/188/18, що переглядається, є вимога про витребування у АТ "Агро Інвест Компані", ТОВ "ВП "Імпульс Плюс", ТОВ "КХП "Тальне" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України майна відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві.

З викладеного слідує, що правовідносини у справах № 372/1387/13-ц, № 910/23481/17, № 913/112/18, № 911/2044/17, № 914/3224/16 та № 925/188/18 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ. При цьому застосування судами у зазначених справах положень глави 19 ЦК України (позовна давність) не свідчать про подібність зазначених справ, виходячи з критеріїв подібності правовідносин за якими під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

5.4. Також у контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог, зокрема про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.

Згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Суд зазначає, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

У наведеній постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Отже, початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 904/6495/13 викладено правову позицію, за якою у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником.

У справі № 925/188/18, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву про сплив позовної давності, установили, що вибуття спірного майна із власності держави пов`язане з відчуженням майна, яке відбувалося внаслідок застосування судової процедури визнання банкрутами обох дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", учасником яких були, зокрема, і представники цієї Компанії і прокурор.

Суди установили, що провадження у справі № 01-14-01/3894 про банкрутство ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" було порушене 26.11.2004. Постановою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2009 зазначене підприємство було визнано банкрутом, а ухвалою суду від 09.08.2011 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, цією ж ухвалою було ліквідоване ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" та припинено провадження у справі.

Стосовно ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів". Провадження у справі № 01-14-05-08/4129 було порушено 24.11.2000. Ухвалою суду від 10.04.2012 було затверджено реєстр кредиторів боржника, а постановою суду від 25.12.2013 вказане підприємство було визнано банкрутом.

Отже, вибуття спірного майна із власності держави відбувався саме в рамках судових процедур про визнання банкрутами ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", оскільки протягом 2008-2011 роках в ході виконання плану санації та процедури ліквідації ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (справа № 10-01-14-01/3894) рухоме та нерухоме майно було відчужене на користь ТОВ "КХП Тальне", ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "ВП "Імпульс Плюс"; у серпні 2014 в ході процедури ліквідації ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (справа № 17/04-05-10-01-14-05-08/4129) рухоме та нерухоме майно останнього було відчужене в ході відкритих торів на користь ТОВ "КХП Тальне", власником якого в подальшому став відповідач.

За таких підстав суди дійшли висновку, що найменше з квітня 2011 року (щодо майна ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України") та з серпня 2014 року (щодо майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів") позивач знав (не міг не знати) про вибуття з власності держави спірного майна, відповідно, про порушення внаслідок цього прав держави.

Суди попередніх інстанцій, беручи до уваги офіційне оприлюднення оголошень щодо порушення справ про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" (у користуванні яких перебувало спірне майно), ураховуючи участь представників ДАК "Хліб України" та прокурора у справах про банкрутство дочірніх підприємств, дійшли висновку, що і прокурор, і позивач не могли не знати про порушення права, на захист якого прокурор звернувся з цим позовом до суду.

При цьому суди попередніх інстанцій наголосили, що у цьому разі перебіг позовної давності не пов`язується із фактом участі Кабінету Міністрів України у справах про банкрутство дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", оскільки Кабінет Міністрів України як уповноважений орган зобов`язаний контролювати збереження та використання майна держави.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, Кабінету Міністрів України було відомо про відчуження майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродукті " та ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України" не тільки з оголошень про порушення справ про банкрутство останніх та визнання їх банкрутами, зокрема, у матеріалах справи наявний лист ДАК "Хліб України" № 1-2-20/4270 від 14.06.2008, яким ще у 2008 Кабінет Міністрів України було повідомлено про затвердження плану санації ДВЗП "Тальне" ДАК "Хліб України", в процесі якого передбачався продаж майна, яке є предметом цього спору.

Суди попередніх інстанцій відхилили твердження апелянта щодо того, що позивач дізнався про наявність свого порушеного права лише з 02.03.2015, коли постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/64/14 за позовом ДАК "Хліб України" до виконавчого комітету Тальнівської міської ради та Тальнівської міської ради визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 19.02.2010 № 36, оскільки у межах цієї справи не вирішувався спір на користь відповідачів у справі № 925/188/18. Крім того, позов у справі № 925/64/14 стосувався лише частини майна, щодо якого заявлено позов у цій справі, та прав ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" на майно, яке виникло в останнього на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 . Також, як убачається з тексту постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/64/14, ДАК "Хліб України" обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема, наявністю висновків, викладених Верховним Судом України в постанові від 21.10.2014 у справі №04/05/10-01-14-05-08/4129, згідно з якими спірне майно є державним та не підлягає приватизації, а третій особі майно передано позивачем лише в користування. Отже, суди зауважили, що останньому ще з 21.10.2014, а не з 02.03.2015, як зазначає прокурор, було відомо про відчуження частини спірного державного майна.

З огляду на викладене у контексті поданої касаційної скарги суд погоджується з висловленими у ній доводами стосовно того, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Водночас, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у цій конкретній справі № 925/188/18, сталу практику Верховного Суду щодо початку відліку перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на наведені правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 372/1387/13-ц, № 910/23481/17, № 913/112/18, № 911/2044/17, № 914/3224/16, та вважає безпідставними доводи, що у справах про банкрутство прокурор несе лише процесуальний статус учасника процесу, та не бере безпосередню участь у продажі майна банкрута та заходах, пов`язаних із ліквідацією чи санацією боржника.

5.5. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у справах № 925/792/17 (постанова від 28.03.2018), № 925/473/17 (постанова від 06.11.2018) та № 920/1077/16 (постанова від 14.02.2018), Верховний Суд зазначає про таке.

У справі № 925/792/17 заступник прокурора Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради від 10.04.2012 № 74 "Про оформлення права власності на комплекс будівель та споруд"; визнання недійсним та скасування свідоцтва від 17.04.2012 серії САЕ № 312558 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Першотравнева, 1, м. Христинівка Черкаської області , видане АТ "ДПЗКУ"; визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Першотравнева, 1, м. Христинівка, Черкаська область, що включає будівлі та споруди, перелік яких зазначений у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018, на висновки в якій посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, позов задоволено повністю. Рішення мотивовані тим, що внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного капіталу забороняється, а тому юридичній особі не може належати таке майно на праві приватної власності.

Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності. В процесі судового розгляду було встановлено, що спірне нерухоме майно не виключене з переліку майна, яке не підлягає приватизації, заборона на внесення спірного майна до статутного (складеного) капіталу товариства прямо випливає із закону, що в свою чергу свідчить про надання спірного нерухомого майна відповідачу для здійснення статутної діяльності, а не у власність, тому до завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку це майно залишається об`єктом права державної власності.

Щодо застосування позовної давності, то Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для його застосування, урахувавши, що судами встановлено, що позивачі не брали участі у прийнятті оспорюваного у даній справі рішення відповідача-1 та оформленні свідоцтва про право приватної власності відповідача-2, а тому свою волю з цих питань не висловлювали і про вказані порушення щодо державного майна позивачам раніше не було відомо, та те, що відповідачами не доведено, що позивачі як державні органи могли знати про порушення прав та інтересів держави Україна. Щодо прокуратури, то останній стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту наприкінці 2016 року за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, відповідача-1 від 16.12.2016, позивача-2 від 28.03.2017, позивача-1 від 14.03.2017, Христинівського виробничого відділку КП "ЧООБТІ" від 19.12.2016. Таким чином, Верховний Суд наголосив, що суди правомірно встановили, що прокуратурою не був пропущений передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк, в межах якого він звернувся до господарського суду з позовом.

У справі № 925/473/17 заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 08 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна на вул. Калініна, 1"; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 115500 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шполі Черкаської області , виданого відповідачу-2; визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на нерухоме майно - майновий комплекс загальною вартістю 3 312 113,75 грн, який розташований на вул. Калініна, 1 в м. Шполі, Черкаської області,

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018, позов задоволено повністю. Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 зазначені судові рішення залишені без змін. Залишаючи без змін судові рішенні попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважив, що фактична зміна статусу спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593. Щодо позовної давності, то Верховний Суд, посилаючись на положення статті 261 ЦК України та встановлені судами обставини про те, що прокурору стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в 2017 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, та те, що позивачі не брали участі у прийнятті спірного рішення виконавчого комітету та оформленні свідоцтва про право приватної власності, про вказані порушення щодо державного майна цим державним органам раніше відомо не було, погодився із висновками судів попередніх інстанцій, про те, що відповідачами не доведено, що зазначені державні органи могли дізнатися про порушення прав та інтересів раніше ніж 24.04.2014, у зв`язку з чим підставно відмовили у застосуванні наслідків спливу позовної давності.

У справі № 920/1077/16 заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та виконавчого комітету Буринської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 27.04.2012 № 44 та 04.05.2012 № 49 "Про видачу свідоцтва про право власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться на вул. Новоселівська, 2 в м. Бурині Сумської області від 29.05.2012 № 50, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходиться на вул. Червоноармійській, 1Б в м. Бурині Сумської області від 29.05.2012 № 51, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - лабораторію, що знаходиться на вул. Новоселівська, 5 в м. Бурині Сумської області від 29.05.2012 № 52, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин - крупорушка, що знаходиться на вул. Новоселівська, 1 в м. Бурині Сумської області від 29.05.2012 № 53, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.06.2017, залишеним без змін рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 позовні вимоги задоволено. Залишаючи без змін зазначені судові рішення, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності. При цьому Верховний Суд критично оцінив доводи касаційної скарги відповідача в частині пропуску прокурором позовної давності, наголосивши, що згідно з положеннями статей 256, 261 ЦК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перебіг позовної давності має розпочинатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, в інтересах якого звернулася прокуратура. Будь-яких документів та/або інформації, з яких Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення та видачі свідоцтв на право власності на нерухоме майно надано не було. В свою чергу на Міністерство аграрної політики та продовольства України не покладено обов`язок контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та перевіряти їх рішення на предмет дотримання вимогам законодавства, таким чином, воно не знало і не могло знати про порушення вимог закону до моменту отримання інформації від органів прокуратури про виявлення останніх.

Отже, у вищенаведених справах предмети позовів стосувалися скасування рішень органів місцевого самоврядування про видачу свідоцтв про право власності та скасування виданих на підставі цих рішень свідоцтв про право власності.

Разом з тим, як вже зазначалося, предметом розгляду справи № 925/188/18, що переглядається, є вимога про витребування у АТ "Агро Інвест Компані", ТОВ "ВП "Імпульс Плюс", ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України майна відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві.

Таким чином, виходячи з критеріїв подібності правовідносин, за якими під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, слідує, що правовідносини у справах № 925/792/17, № 925/473/17, № 920/1077/16 та № 925/188/18 не є подібними. Крім цього, порядок обчислення позовної давності у кожній з наведених справ визначався з урахуванням індивідуальних обставин, встановлених судами у кожній конкретній справі.

Крім цього, скаржник посилається на зазначені постанови як на підтвердження об`єктивних причин неможливості позивача бути обізнаним про порушення свого права, зазначаючи при цьому, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку Кабінету Міністрів України контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та перевіряти їх рішення на предмет дотримання вимог законодавства. Водночас у справі № 925/188/18, яка переглядається, питання щодо діяльності органів місцевого самоврядування не розглядається, жодних рішень органів місцевого самоврядування як предмета позову позивачем не оскаржується, спірні правовідносини фактично стосуються вибуття майна у процедурі банкрутства.

Більше того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

У статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженим ним органами, іншими суб`єктами, визначними цим Законом, повноважень щодо реалізації права держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, а тому доводи про неможливість позивача бути обізнаним про порушення права, на захист якого подано позов, є неспроможними.

Верховний Суд у цьому контексті вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

5.6. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

5.7. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17, в яких сформовано правову позицію щодо наявності підстав для задоволення негаторної вимоги про повернення об`єктів, які мають обмежену оборотоздатність, зокрема земельних ділянок лісового та водного фондів, наголошує, що у цьому разі спірне майно на момент його відчуження мало законодавчі обмеження в оборотоздатності, оскільки не підлягало приватизації. Однак відповідний висновок Верховного Суду щодо відновлення права власності на такі об`єкти відсутній.

Скаржник зауважує, що закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а тому й будь-якому відчуженню та зміні державної форми власності, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства. У свою чергу, на думку скаржника, неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця, а тому порушення права держави слід розглядати як не пов`язане з позбавленням права держави на володіння цим майном. З огляду на те, що право власності держави на спірні об`єкти установлено законом, а тому не потребує доказування, вимоги прокурора про витребування спірного майна у цій справі слід розглядати як негаторний позов, який можливо заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця державного майна.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

У свою чергу, негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачеві здійснювати права користування та розпорядження своїм майном.

Як свідчать матеріали справи, прокурор, звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, зазначає про порушення інтересів держави, яке мало прояв у незаконному вибутті спірного майна, яке не підлягало приватизації без згоди Кабінету Міністрів України, а також у передачі цього майна у приватну власність.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи факт вибуття державного майна із власності держави в особі Кабінету Міністрів України. При цьому вибуття із володіння власника державного майна виключає такий спосіб захисту, як звернення із негаторним позовом, тобто застосування до спірних правовідносин положень статті 391 ЦК України. Оскільки у цьому разі положення статті 391 ЦК України не підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку щодо кваліфікації спірних правовідносин як негаторного позову та захисту прав позивача на підставі положень статті 391 ЦК України.

Водночас судом не приймаються посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17 з огляду на те, що висновки Суду щодо застосування норм права, викладені у зазначених постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин, які склалися у справі № 925/188/18. У зазначених справах відмінними є предмет та підстави позовів, а також встановлені фактичні обставини.

Так, у справах № 372/1684/14-ц, № 469/1203/15-ц, № 504/2864/13-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц йдеться про особливий статус земель водного фонду (прибережних захисних смуг), розташування яких вказує на неможливість виникнення (заволодіння) приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

При цьому Велика Палата також зазначала, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади (пункт 62 постанови). Усунення перешкод територіальній громаді с. Коблеве у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 108), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 115) (пункт 97 постанови).

У справі № 911/3738/17 йдеться про особливий статус земель лісогосподарського призначення, які не можна передавати у приватну власність, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (пункт "г" частини 3 статті 83 цього Кодексу).

Тоді як спір у справі № 925/188/18 стосується нерухомого майна, яке незаконно вибуло з володіння, власником якого є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Тобто підстави позовів та фактичні обставини справ № 372/1684/14-ц, № 469/1203/15-ц, № 504/2864/13-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц № 911/3738/17, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм права, не є подібними справі № 925/188/18, на висновки яких посилається скаржник у поданій касаційній скарзі.

Щодо критеріїв подібності спорів у справах № 487/10128/14-ц та № 487/10132/14-ц, то Верховний Суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 28.04.2021 у справі № 916/1426/18.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 925/188/18 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.2. Згідно із частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 925/188/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ