Постанова

від 15.06.2021 по справі 902/483/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/483/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі

за позовом керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Альянс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

2) Вороновицька селищна рада

про повернення земельної ділянки.

У судовому засіданні взяли участь представники: Генеральної прокуратури України - Костюк О. В., Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - Парпальос В. В. (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2020 року Керівник Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Альянс" (далі - ТОВ "Агровін-Альянс") про зобов`язання ТОВ "Агровін-Альянс" повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокодастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 24,6571 га, кадастровий номер 0520681400:03:003:0085 на території Гуменської сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту.

1.2. Посилаючись на положення статей 83, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) прокурор наголошував на тому, що Вінницькою місцевою прокуратурою під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог закону при розпорядженні землями державної власності, на яких розміщене громадське пасовище та які відносяться до категорії особливо цінних земель на території Гуменської сільської ради Вінницького району.

Вивченням питання дотримання Управлінням Держземагенства у Вінницькій області вимог земельного законодавства при наданні у власність громадянам вказаних земельних ділянок встановлено ряд порушень Закону. Зокрема, не проведено обов`язкової державної експертизи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з категорії особливо цінних земель у власність громадян для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 12.06.2018 № 6148, наданої на запит прокуратури щодо належності/не належності земельних ділянок, наданих у власність вказаних громадян до особливо цінних земель підтверджено належність спірних земельних ділянок до категорії особливо цінних земель. Встановлено, що згідно матеріалів крупномасштабного обслідування ґрунтів (арх. справа ДХУІ 14-3-14) на ділянках поширені: чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 41д), лучні і чорноземно-лучні середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 133д) ґрунти, що також підтверджується доданим до листа/інформації фрагментом картограми агровиробничих груп ґрунтів Гуменської сільської ради Вінницького району.

Крім того, вивчено технічний звіт з аґровиробничого групування ґрунтів та картографічні матеріали, надані на вимогу Гуменською сільською радою та Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, зокрема: попередній план ґрунтів; картограми агровиробничих ґрунтів; план землекористування.

Вивченням встановлено, що земельна ділянка площею 25,2542 га із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) Гуменської сільської ради Вінницького район, яка надана відповідно до наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області громадянам у власність площею по 1,89 га кожному відноситься, у відповідності до положень статті 150 ЗК України, до особливо цінних землях (шифр агрогрупи 41 д - чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані середньосуглинкові).

А отже, технічна документація із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства підлягала обов`язковій державній землевпорядній експертизі. Такої експертизи проведено не було, що також підтверджується листом відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.06.2018 № 671/405-18-0.20.

Обов`язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок 13 громадянам не проводилась, як наслідок Головне управління Дергеокадастру у Вінницькій області не мало підстав приймати накази про передачу земельних ділянок у власність.

Разом з тим, у разі проведення державної експертизи було б встановлено, що земельні ділянки на масиві площею 24,6571 га взагалі не підлягали вилученню з державної власності.

Згідно інформації селищної ради від 24.03.2020 встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і з 1991 року використовувалася для потреб громади с. Михайлівна для випасання особистої худоби, тобто, під пасовище. В підтвердження надано копії реєстрів сплати громадянами за пасовище наявні у сільській раді за 2007 - 2010 роки реєстри та квитанції про оплату.

У 1991 році на території Гуменської сільської ради згідно Технічної документації по інвентаризації земель та рішення "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" Вінницької районної ради народних депутатів 7 сесії 21 скликання від 26.10.1991 з метою створення пасовища для випасу худоби особистого користування на площі 65,2 га, вказану землю переведено в земельний запас.

Належність вказаної земельної ділянки до пасовищ також підтверджується висновком від 19.12.2013 № 50-14.871 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 13-м громадянам.

Рішенням 18 сесії 3 скликання Гуменської сільської ради Вінницького району від 09.04.2001 затверджено схему поділу земель колективної власності та проект організації території земельних часток (паїв) по ТОВ СОП "Михайлівське".

Відповідно до картографічного матеріалу (карти) схеми поділу земель колективної власності встановлено, що вказана земельна ділянка позначена на карті жовтим кольором як "землі запасу, площа 26,9 га".

Оскільки, обов`язкова державна експертиза не була проведена, не було встановлено заборону на передачу її у приватну власність, тому, земельна ділянка земель запасу Гуменської сільської ради неправомірно вибула з державної власності.

Крім того, прокурором зазначено, що при передачі вказаних земельних ділянок також не було проведено якісну характеристику ґрунтів та був відсутній агрохімічний паспорт як передбачено Законом України "Про охорону земель" та набуття права власності на земельні ділянки і в подальшому державна реєстрація права власності на них за ТОВ "Агровін-Альянс" проведено з порушенням закону.

З огляду на викладені обставини, прокурор вважає, що у цьому разі порушено інтереси держави, як власника земельної ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.09.2020 у справі № 902/483/20 (суддя Маслій І. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (Мельник О. В. - головуючий, судді Гудак А. В., Петухов М. Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520681400:03:003:0085, загальною площею 24,6571 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту, вибула з державної власності на підставі чинних наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 31.12.2013, прийнятих у межах повноважень відповідно до положень статті 19 Конституції України, статей 15-1, частини 2 статті 84, частини 4 статті 122 ЗК України. Наведене свідчить, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави за наявності її волі, вираженої в діях повноважного органу, що в силу покладених на нього завдань розпорядився землями сільськогосподарського призначення на визначеній території та прийняв рішення в формі чинних наказів від 31.12.2013 про передачу спірної земельної ділянки в приватну власність 13 громадянам (первісним набувачам).

Тобто, твердження позивача про те, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку у цій справі слід розглядати як негаторний позов, з посиланнями на положення статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду наявного спору.

Таким чином, ураховуючи, що вибуття спірної земельної ділянки відбулося за наявності волі її власника - держави, в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та застосовані правові норми, за висновком суду вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності відповідача (який діяв добросовісно) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.09.2020 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зауважує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до правовідносин, які виникли з порушенням статті 34 ЗК України способу захисту, передбаченого статтею 391 ЦК України.

Скаржник наголошує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель випасу худоби. При цьому чинним законодавством передбачено, що земельні ділянки для випасу худоби (пасовища) можуть перебувати в користуванні громадян лише на правах оренди. У той же час, перехід до громадян права володіння землями для випасу худоби (пасовища) всупереч вимогам ЗК України є неможливим, оскільки розташування на землях сільськогосподарського призначення громадських пасовищ не допускає виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак, зайняття зазначеної земельної ділянки з порушенням вимог статті 34 ЗК України треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу щодо зобов`язання повернути земельну ділянку, як негаторний позов, можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. З огляду на викладене та враховуючи те, що спірна земельна ділянка передана у власність громадян на підставі неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, які виразилися у прийнятті наказів від 29.11.2013 та 31.12.2013, що суперечить положенням статей 34, 83, частини 6 статті 186-1 ЗК України, тобто поза волею власника - держави, наявні достатні правові підстави для її повернення. Тому висновки судів попередніх інстанцій щодо неправильно обраного прокурором способу захисту порушеного права держави зроблені без урахування положень вказаних норм та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/1684/14-ц.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агровін-Альянс" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 29.11.2013 Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області видані накази про надання 13 громадянам дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 2,00 га кожному із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Приватне підприємство "ВІНЗЕМКАДАСТР" на замовлення зазначених 13 громадян було виготовлено один проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються у власність для ведення особистих селянських господарств із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

19.12.2013 Головним управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області було прийнято висновок № 50-14.8716в про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність: ОСОБА_1 - 1,8967 га, ОСОБА_2 - 1,8967 га, ОСОБА_3 - 1,8967 га, ОСОБА_4 - 1,8967 га, ОСОБА_5 - 1,8967 га, ОСОБА_6 - 1,8967 га, ОСОБА_7 - площею 1,8967 га, ОСОБА_8 - 1,8967 га, ОСОБА_9 - 1, 8967 га, ОСОБА_10 - 1, 8967 га, ОСОБА_11 - 1,8967 га, ОСОБА_12 - 1,8967 га, ОСОБА_13 - 1,8967 га.

Наказами Головного управління Держземагенства у Вінницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 31.12.2013 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 13 громадянам по 1,8967 га кожному.

12.07.2017 на установчих зборах ТОВ "Агровін-Альянс" громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , передали у власність ТОВ "Агровін-Альянс" на безоплатній основі земельні ділянки, цільове призначення яких - "для ведення особистого селянського господарства".

ТОВ "Агровін-Альянс" на підставі зазначеного протоколу зборів здійснило державну реєстрацію права власності за товариством вказаних земельних ділянок 20.07.2017, які згодом об`єднало в одну земельну ділянку загальною площею 24,6571 га, кадастровий номер 0520681400:03:003:0085, що знаходиться на території Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області без зміни цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктам 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, скаржник стверджує, що наразі відсутня судова практика Верховного Суду, предметом якої було б вирішення питання застосування до правовідносин, які виникли з порушенням статті 34 ЗК України способу захисту, передбаченого статтею 391 ЦК України.

Стосовно наведеного Суд зазначає, що відсутні підстави для формування такого висновку у цій справі, оскільки обставин щодо порушення положень статті 34 ЗК України, позивачем у позовній заяві не викладалося та відповідно судами попередніх інстанцій не встановлювалося. Зокрема, як убачається зі змісту позовної заяви та оскаржуваних судових рішень причиною виникнення спору у цій справі було порушення положень статей 5, 83, 186-1 ЗК України та повернення земельної ділянки, як такої, що не вибула із володіння власника.

Таким чином, доводи касаційної скарги фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

Водночас судом не приймаються посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанову Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц з огляду на те, що висновки Суду щодо застосування норм права, викладені у зазначеній постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин, які склалися у справі № 902/483/250, адже у цих справах відмінними є предмет та підстави позовів, а також встановлені фактичні обставини.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ухвалені із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 902/483/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ