Постанова

від 16.06.2021 по справі 925/1298/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. Справа№ 925/1298/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Майданевича А.Г.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бевзюк О.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД"

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 (повне рішення складено 12.03.2021)

у справі № 925/1298/20 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОКОМП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД"

про стягнення 232 386 грн 46 коп.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОДАГРОКОМП звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД про стягнення 232 386 грн 46 коп., з яких: 216 347 грн 92 коп. основного боргу, 12 795 грн 11 коп. пені, 3 243 грн 43 коп. 3 % річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 19 березня 2020 року № 1903-02 в частині повної та своєчасної плати наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 у справі № 925/1298/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перше Травня Комбікормовий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДАГРОКОМП 106 347 грн. 92 коп. боргу, 12 795 грн 11 коп. пені, 3 243 грн 43 коп. 3 % річних, 23 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 3 485 грн. 80 коп. судового збору. Провадження у справі № 925/1298/20 в частині вимог про стягнення 110 000 грн. 00 коп. боргу закрито.

Рішення суду мотивовано тим, що акти наданих послуг відповідачем підписано, отже останній їх отримав і тим самим підтвердив відсутність будь-яких зауважень щодо належного виконання позивачем своїх обов`язків, зокрема з приводу організації перевезення та отримання вантажоодержувачем свого вантажу.

Також, в актах наданих послуг є посилання на відповідні товарно-транспортні накладні із зазначенням номеру та дати. Судом враховано, що відповідачем в ході розгляду справи було сплачено 110 000 грн 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю Перше Травня Комбікормовий завод звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині стягнення 3 243, 43 грн 3 % річних та 12 795, 11 грн. пені як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відсутні докази на підтвердження того, з якої дати слід рахувати прострочення оплати відповідачем.

Також, скаржник просить зменшити витрати на професійно правничу допомогу до 9 000 грн., оскільки на його думку, присуджені до стягнення витрати в сумі 23 000 грн є неспівмірними зі складністю справи.

Позиція іншого учасника справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив (станом на момент прийняття даної постанови).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 справу № 925/1298/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Майданевич А.Г., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" залишено без руху; надано строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

17.05.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 230 від 06.04.2021 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 09.03.2021 по справі № 925/1298/20 в належному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 за клопотанням ТОВ "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 у справі № 925/1298/20, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 16.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 за клопотанням позивача розгляд справи № 925/1298/20, призначений на 16.06.2021, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції (ст. 197 ГПК України).

У судовому засіданні 16.06.2021 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення учаснику справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №1903-0219 від березня 2020 року, укладеного між ТОВ Перше травня комбікормовий завод та ТОВ ПРОДАГРОКОМП , останнє взяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до заявок замовника, на підставі товарно-транспортних накладних до відповідного пункту призначення/розвантаження у встановлений договором та/або заявкою строк та видати його вантажоодержувачу, а замовник - сплатити виконавцю за організацію перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Пунктами 1.2., 1.3. договору встановлено, що найменування, характеристики вантажу, кількість вартість перевезення, маршрут та вимоги до транспортного засобу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, особливі умови кріплення, та інші умови виконання послуг погоджуються сторонами в заявках. Форма заявки відображена та погоджена сторонами в додатку № 1, що є невід`ємною частиною до цього договору

Згідно з п. 2.1. договору надання послуг за цим договором відбувається в межах території України, за виключенням території України, що згідно чинного законодавства України є тимчасово окупованою та /або непідконтрольною;

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що замовник оплачує виконавцю надані послуги в строки та на умовах згідно цього договору.

За положеннями п. 2.2. договору фактична кількість та найменування вантажу визначається у ТТН.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору датою надання послуг за цим договором є дата передачі вантажу вантажоодержувачу.

Після виконання перевезення виконавець повинен повернути замовнику належним чином оформлені документи, передбачені п. 4.1.5. договору не пізніше 20 календарних днів з моменту виконання перевезення. Акт звіряння розрахунків, сторони надають на вимогу одна одній, до 7 числа наступного за календарним місяцем в якому надавались послуги виконавцем ( п. 2.2.6. договору).

Згідно з п.п. 3.1.1., 3.5.6, 3.6.3 договору виконавець має право отримати від замовника заявку на перевезення у строки та у формі згідно умов даного договору, що містить всі дані, необхідні для належного виконання виконавцем послуг.

Замовник зобов`язаний оформити заявку на перевезення вантажу, із зазначенням інформації згідно п. 1.2. договору та передати її в узгоджений сторонами спосіб виконавцю.

Замовник зобов`язаний оплатити належно надані виконавцем послуги у обсязі та у строки передбачені умовами договору.

Пунктами 4.1.1, 4.1.2 договору визначено, що ціна цього договору є договірною та дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг за цим договором, протягом строку його дії та відображаються в актах виконання робіт (надання послуг) підписаних та скріплених печатками сторін.

Вартість послуг виконавця (розмір плати за послуги) узгоджується сторонами у окремих заявках на кожне перевезення та /або додатках до договору та підтверджується сторонами в актах виконання робіт (надання послуг). Заявка має пріоритет над додатками.

Згідно з п. 4.1.5. договору замовник сплачує виконавцю вартість послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку, на умовах відстрочки платежу, протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником наступних документів:

оригінал акту виконаних робіт (надання послуг) датованого датою передачі вантажу вантажоодержувачу 2 екземпляри;

оригінал рахунку 1 екземпляр;

оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів 2 екземпляри;

оригінал або копія акту розбіжностей (нестачі), у разі складання такого та наявності у виконавця 1 екземпляр.

Відповідно до п. 4.1.6. договору після виконання перевезення (надання послуг) виконавець оформляє акт виконання робіт (надання послуг) датою передачі вантажу вантажоодержувачу. Акт виконання перевезення (надання послуг) направляється замовнику у двох екземплярах виконавцем протягом 20 календарних днів з моменту здійснення перевезення (передачі вантажу вантажоодержувачу) один з яких замовник зобов`язується підписати, завірити печаткою (при наявності) та повернути виконавцеві не пізніше 5-ти робочих днів з дня їх отримання. В разі незгоди замовника з актом виконання робіт (надання послуг), замовник зобов`язаний надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання, чи заперечення, щодо наданих послуг (виконаних робіт), у термін не пізніше 5ти робочих днів з дня отримання акту. В іншому випадку акт виконання робіт (надання послуг) вважається підписаним без застережень, а послуги/роботи прийняті в повному обсязі.

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що акт звірки направлений виконавцем замовнику рекомендованим листом, або засобами кур`єрської доставки, вважається погодженим замовником за відсутності від нього письмової відповіді (підписаного акту чи заперечень) протягом 10 робочих днів з дати направлення листа.

Пунктом 6.9.1. договору за порушення термінів оплати передбачено зобов`язання замовника сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року у якому договір підписано сторонами. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного тижня до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати, дія договору продовжується на наступний період 1 календарний рік. Кількість пролонгацій - не більше 3-х разів (п. 9.1. договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Згідно з умовами договору на підставі заявки № 1 від 19 березня 2020 щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом №1903-02 від 19 березня 2020 року (додаткова угода №1) сторони погодили перевезення комбікорму транспортними засобами позивача за наступними тарифами:

592,5 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Кросс-ПФ Зоря ПРАТ Агрохолдинг Авангард, с. Хроли;

550 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Богодухівська ПФ ПНВК Інтербізнес, с. Протопопівка;

775 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Бахмутська ПФ ПНВК Інтербізнес, с. Берестове;

555 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Харківська ПНВК Інтербізнес, с. Охоче;

756,67 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Донецька птахофабрика ПНВК Інтербізнес, с.Рівнопіль;

666,67 грн./т без ПДВ за маршрутом філія Чорнобаївське ПАТ Агрохолдинг Авангард, с.Східне;

700 грн./т без ПДВ за маршрутом Філія Старовірівська ПНК Інтербізнес с.Старовірівка.

На виконання умова зазначеного вище договору позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 341347,92 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23-03 від 23.03.2020 на суму 32022,48 грн з ПДВ, № 30-03 від 30.03.2020 на суму 67955,64 грн з ПДВ, № 31-03-02 від 31.03.2020 на суму 16010,64 грн з ПДВ, № 06-04 від 06.04.2020 на суму 36137,64 грн з ПДВ, № 13-04 від 13.04.2020, № 18-04-01 від 18.04.2020 на суму 86 972,64 грн з ПДВ, які підписані відповідачем та повернені позивачу.

Послуги виконано та прийнято без зауважень і застережень з боку відповідача, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін вказаних вище актів наданих послуг.

Здійснення позивачем перевезення вантажів також підтверджується товарно-транспортними накладними № 1282 від 20.03.2020, № 1307 від 21.03.2020, № 1344 від 23.03.2020, № 1363 від 24.03.2020, № 1424 від 27.03.2020, № 1452 від 29.03.2020, № 1489 від 31.03.2020, № 1560 від 03.04.2020, № 1597 від 05.04.2020, № 1628 від 07.04.2020, № 1647 від 08.04.2020, № 1658 від 08.04.2020, № 1677 від 09.04.2020, № 1688 від 10.04.2020, № 1706 від 11.04.2020, № 1737 від 13.04.2020, № 1759 від 14.04.2020, № 1777 від 15.04.2020, № 1791 від 16.04.2020, № 1818 від 18.04.2020, які містять підписи відповідальної особи вантажовідправника (відповідача), водія/експедитора позивача та відповідальної особи вантажоодержувача та скріплені відповідними печатками сторін.

Також, позивачем було особисто вручено відповідачу рахунки на оплату: № 93 від 23.03.2020 на суму 32022,48 грн з ПДВ, № 53 від 30.03.2020 на суму 67955,64 грн з ПДВ, № 58 від 31.03.2020 на суму 16010,64 грн з ПДВ, № 12 від 06.04.2020 на суму 36137,64 грн з ПДВ, № 35 від 18.04.2020 на суму 86 972,64 грн з ПДВ.

31.07.2020 сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за період 19.03.2020 31.07.2020 та підписано відповідний акт, в якому погоджено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 216347, 92 грн.

Відповідач зі свого боку зобов`язання щодо оплати узгоджених та прийнятих транспортно-експедиторських послуг належним чином не виконав, а саме за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 06-04 від 06.04.2020, № 13-04 від 13.04.2020, № 18-04-01 від 18.04.2020 розрахунок не провів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати наданих послуг щодо перевезення вантажу у розмірі 216 347, 92 грн, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги з перевезення вантажу за укладеним між сторонами договором були надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписами відповідача, завіреними печатками відповідача.

Також, 31.07.2020 сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 19.03.2020 по 31.07.2020, в якому погоджено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 216 347 грн 92 коп.

Як вірно враховано місцевим господарським судом, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з врахуванням зазначеного вище, того факту, що акти наданих послуг, у яких є посилання на відповідні товарно-транспортні накладні із зазначенням номеру та дати, відповідачем підписано без зауважень, чим підтверджено факт належного виконання позивачем своїх обов`язків, зокрема з приводу організації перевезення та отримання вантажоодержувачем вантажу, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про наявність зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем послуги протягом 10 банківських днів з дати прийняття послуг та підписання актів (п. 4.1.5. договору).

За таких обставин посилання скаржника щодо відсутності доказів на підтвердження того, з якої дати слід рахувати прострочення оплати відповідачем, є безпідставними.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.9.1. договору передбачено, що за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення;

З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи було сплачено 110 000 грн 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи, судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 106 347 грн 92 коп. боргу, а також заявлені до стягнення інфляційні втрати, річні та пеню, правильність розрахунку яких обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Місцевий господарський суд дослідив надані стороною докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги від 21.09.2020, укладений позивачем з адвокатом Бевзюк О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2166 від 19.06.2018, видане на ім`я Бевзюк О.О., копію акту наданих послуг від 26.01.2021, видатковий касовий ордер № 1/1 від 26.01.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 23 000, 00 грн.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, правомірно надавши оцінку поданим заявником доказів та виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих послуг, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 23 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 у справі №925/1298/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД".

Поновити дію рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 у справі № 925/1298/20.

Матеріали справи № 925/1298/20 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 22.06.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.Г. Майданевич

С.О. Алданова