Постанова

від 08.06.2021 по справі 911/2074/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа№ 911/2074/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 08.06.2021 р.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2020 у справі №911/2074/19 (суддя Рябцева О.О., м. Київ, повний текст складено 23.11.2020)

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури, Київська обл., м. Бориспіль в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ та Державного підприємства "Переяслав-Хмельницький Агролісгосп", Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Циблі

до: 1. Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс", Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

про визнання недійсними розпорядження та договору

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Виконуючий обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі -позивач/Київська ОДА) та Державного підприємства Переяслав-Хмельницького агролісгоспу яке змінило своє найменування на Державне підприємство "Переяслав-Хмельницький Агролісгосп", далі -позивач/1 Державний Агролісгосп) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (далі - відповідач/1 Переяслав-Хмельницька РДА) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" (далі - відповідач-2/ТОВ "Маяк плюс" ), в якому просить:

- визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 302 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ "Маяк плюс" для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0082 для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог Виконуючий обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури зазначає, що розпорядження № 302 від 17.03.2010 прийняте Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме передача земельної ділянки проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування ТОВ "Маяк плюс", передача яких законом заборонена. З огляду на викладене, розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 302 від 17.03.2010 має бути скасоване шляхом його визнання недійсним в порядку, визначеному ст.ст. 152,155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі незаконного розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА, тому договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 302 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ "Маяк плюс" для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 , укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" щодо земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0082, для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вирішено питання судових витрат.

Місцевий господарський встановив, що розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 302 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ "Маяк плюс" для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської област було прийнято Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме передача земельної ділянки проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування для ТОВ "Маяк плюс", передача яких законом заборонена, і, відповідно, прийшов до висновку про наявність підстав для визнання такого розпорядження недійсним.

З огляду на те, що Договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 укладений на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 302 від 17.03.2010, яке визнано судом недійсним, то спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ "Маяк плюс" (далі -скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ТОВ "Маяк плюс" обґрунтована порушенням норм матеріального права, зокрема, - ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а також порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 80, 226 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ Маяк плюс зводяться до того, що:

- позивачем не дотримано порядку підтвердження прокурором повноважень на звернення прокурора в інтересах держави;

- наявні в матеріалах копії документів не відповідають вимогам законодавства та не можуть підтверджувати обставини справи на які посилаються у позивача, як документи, що є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

18.01.2021 позивача -1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 , у якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ Маяк плюс залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2020 у справі № 911/2074/19- без змін.

Позивач-1 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Маяк Плюс " указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від прокурора, позивача -2 , відповідача -1 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор, позивач -2 , відповідач -1 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що прокурор, позивач -2 , відповідач -1 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подала відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання прокурором, позивачем -2 , відповідачем -1 відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2074/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2020 у справі №911/2074/19, розгляд справи призначено на 02.02.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Маяк плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2020 у справі №911/2074/19 призначено на 02.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 02.03.2021 розгляд справи №911/2074/19 відкладено на 06.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 розгляд справи №911/2074/19 відкладено на 06.04.2021.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 20.05.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 розгляд справи №911/2074/19 призначено на 08.06.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 08.06.2021 з`явився прокурор та уповноважений представник скаржника.

Позивачі 1, 2 та відповідач -1 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивачів 1, 2 та відповідача -1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивачі 1, 2 та відповідач -1 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивачів 1,2 та відповідача 1 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачів 1,2 та відповідача 1.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із викладених, у ній підстав та просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №91/2074/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача 2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №91/2074/19 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА № 152 від 26.03.2001 при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації створено Державний Агролісгосп.

Відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького Державного Агролісгоспу Київської області останній розташований в східній частині Київської області на території Переяслав-Хмельницького адміністративного району.

Згідно з пп. 1.1.1 вказаного проекту структура міжгосподарського лісгоспу складається у тому числі з Майстерської дільниці № 1, до складу якої входять землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Відповідно до розділу 1.2 вказаного проекту Державний Агролісгосп організований в 2000 році на базі лісгоспів колгоспів Переяслав-Хмельницького району. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено в 1990 році Українською експедицією.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, наданою на запит Бориспільської місцевої прокуратури, саме у зв`язку з реформуванням аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 р. № 1529/99, ст. 76, 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, керуючись листом Міністерства аграрної політики України № 37-13-1-11/677 від 28.01.2000 р. Переяслав-Хмельницька районна рада запросила у сільських рад Переяслав-Хмельницького району, у тому числі Циблівської сільської ради, пропозиції щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп.

Листом № 32 від 19.04.2000 Циблівська сільська рада висловила згоду щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп.

Надалі, Переяслав-Хмельницька районна рада 27.04.2000 прийняла рішення № 160-ХІ-ХХІІІ "Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу", яким запропоновано передати 4894 га лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації "Київагроліс".

У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект" розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12.03.2002 у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціленаправлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.

Також, матеріали лісовпорядкування в частині розрахунку лісосік у 2002 році погоджено з Київським державним лісогосподарським об`єднанням "Київліс", Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київською обласною державною адміністрацією.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р№ 610-р "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім ділянок, необхідних для будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 649 від 17.06.2009 ТОВ "Маяк плюс" місце розташування земельної ділянки під риболовецький стан орієнтованою площею 0,20 га, яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" земельної ділянки в довгострокову оренду орієнтовною площею 0,20 га, яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 302 від 17.03.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ "Маяк плюс" для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; надано ТОВ "Маяк плюс" земельну ділянку площею 0,2000 га на умовах довгострокової оренди, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану, за рахунок земель загального користування; встановлено розмір річної орендної плати за земельну ділянку при укладанні договору оренди 10% від її нормативної грошової оцінки.

На підставі вказаного розпорядження 21.05.2010 між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель загального користування (пісків), яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2000 га для організації риболовецького стану (п. 2. Договору оренди).

У відповідності до п. 3. Договору згідно із рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 14.05.2010 № 425-38-V "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду ТОВ "Маяк плюс"" нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2000 га становить 6566,16 грн.

Договір укладено на 49 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації ( п. 4. Договору).

За умовами до п.п. 10, 11, 12 Договору земельна ділянка передається в оренду для організації риболовецького стану. Цільове призначення земельної ділянки: землі загального користування (піски). Умови збереження стану об`єкта оренди: за цільовим призначенням.

Вказаний договір зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому районному відділенні Київської обласної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.07.2010 за № 041095101325.

21.05.2010 Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Маяк плюс" підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду відповідно до договору оренди землі від 21.05.2020, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі загального користування) для організації риболовецького стану. Земельна ділянка загальною площею 0,2000 га знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Прокурор зазначає, що розпорядження № 302 від 17.03.2010 прийняте Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме передача земельної ділянки проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування ТОВ "Маяк плюс", передача яких законом заборонена. З огляду на викладене, розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 302 від 17.03.2010 має бути скасоване шляхом його визнання недійсним в порядку, визначеному ст.ст. 152,155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі незаконного розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА, тому договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом "а" ст. 17 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону

Частиною 3 ст. 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 57 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Так, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, з огляду на викладене, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА № 152 від 26.03.2001 при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації створено Державний Агролісгосп.

Відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького Державного Агролісгоспу Київської області останній розташований в східній частині Київської області на території Переяслав-Хмельницького адміністративного району.

У пп. 1.1.1 вказаного проекту визначено, що структура міжгосподарського лісгоспу складається у тому числі з Майстерської дільниці № 1, до складу якої входять землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Відповідно до розділу 1.2 вказаного проекту Державний Агролісгосп організований в 2000 році на базі лісгоспів колгоспів Переяслав-Хмельницького району. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено в 1990 році Українською експедицією.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, наданою на запит Бориспільської місцевої прокуратури, саме у зв`язку з реформуванням аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, ст. 76, 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, керуючись листом Міністерства аграрної політики України № 37-13-1-11/677 від 28.01.2000 Переяслав-Хмельницька районна рада запросила у сільських рад Переяслав-Хмельницького району, у тому числі Циблівської сільської ради, пропозиції щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп.

Листом № 32 від 19.04.2000 Циблівська сільська рада висловила згоду щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп.

Надалі, Переяслав-Хмельницька районна рада 27.04.2000 прийняла рішення № 160-ХІ-ХХІІІ "Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу", яким запропоновано передати 4894 га лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації "Київагроліс".

У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект" розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12.03.2002 у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціленаправлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.

Також, матеріали лісовпорядкування в частині розрахунку лісосік у 2002 році погоджено з Київським державним лісогосподарським об`єднанням "Київліс", Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київською обласною державною адміністрацією.

Стосовно тверджень відповідача щодо неналежності проведеного ВО "Укрдержліспроект" накладення меж земель 30 кварталу Державного Агролісгоспу на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що листом № 23 від 14.01.2019, адресованому прокурору Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури, ВО "Укрдержліспроект" надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 29, 30 та меж їх таксаційних виділів ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельних ділянок.

В матеріалах справи наявна інформація Українського державного проектно лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 14.01.2019 № 23 з фрагментом з Публічної кадастрової карти України із нанесенням місць розташування спірної земельної ділянки та земель, належних на праві постійного користування Державного Агролісгоспу, за якою земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 накладається на землі Майстерської дільниці №1 Державного Агролісгоспу, а саме - виділ 13 кварталу 30 за матеріалами лісовпорядкування 2001 року, з відображенням їх взаємного розміщення (перетину у просторі) у межах земель Державного Агролісгоспу.

Українське державне проектно лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

При цьому, відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, предметом розгляду якої, як і у даній справі, є встановлення того чи входить спірна земельна ділянка до земель лісового господарства, які перебувають постійному користуванні.

Так, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зауважив, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Відповідно до Книги 4 перспективного плану ведення лісового господарства Державного Агролісгоспу від 2001 року "Таксаційний опис, поквартальні суми площ загальних запасів насаджень" вказаних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 перебуває у складі Майстерської дільниці №1 кварталу № 30, у виділі 13, на площі 6,0 га розташована лісова галявина, на якій розташований елемент лісу - сосна звичайна.

Частино 1 ст. 48 Лісового кодексу України встановлено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Отже, надана ВО "Укрдержліспроект" інформація з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України є допустимим доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів, а матеріали лісовпорядкування 2001 року є наслідком інвентаризації земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні вказаного державного лісогосподарського підприємства.

З урахуванням вище викладено суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 149 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 2 вказаної статті вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

При цьому місцевим господарським судом встановлено, що за інформацією Державного Агролісгоспу, що надана листом від 13.02.2019 , останнє дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 для організації риболовецького стану не надавало.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті ( ч. 5 ст. 149 ЗК України).

Згідно із ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп", і передання у користування на умовах оренди таких ділянок належало та належить до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Київська ОДА, як орган уповноважений розпоряджатись землями лісогосподарськоїго призначення у даному випадку є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах держави.

Однак, Київська ОДА дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 для організації риболовецького стану не надавало.

Крім того, в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 93 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України, фактично незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі водного фонду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Однак, як вірно було встановлено місцевим господарським судом Київським обласним та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 не надавалось, що підтверджується листом від 06.02.2019 р. № 04-48/249.

Крім того, уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок не приймалось, відповідний проект зміни цільового призначення не розроблявся.

За змістом ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Поміж тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім ділянок, необхідних для будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування.

Проте, спірним розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 302 від 17.03.2010 прийнято рішення про фактичну зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення з подальшою передачею в оренду як землі водного фонду із порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України, а саме - без видачі уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земель лісового фонду, без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без розроблення відповідного проекту землеустрою та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Також , спірним розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області передано в оренду ТОВ "Маяк плюс" земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 для організації риболовецького стану за відсутності наявних для цього в райдержадміністрації повноважень.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що розпорядження землями лісового фонду згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України відноситься до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

Враховуючи те, що уповноважені органи згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082, як землі лісогосподарського призначення, не надавали та відповідна процедура зміни цільового призначення лісових земель не проводилась, то прийняття Переяслав-Хмельницькою РДА розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки РДА не наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оспорюване розпорядження прийнято Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 ЗК України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме передача земельної ділянки проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування для ТОВ "Маяк плюс", передача яких законом заборонена.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта ( ст. 393 Цивільного кодексу України).

У 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З урахуванням наведено, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога прокурора про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 302 від 17.03.2010 підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010 , укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ "Маяк плюс" щодо земельної ділянки загальною площею 0,2000 га (кадастровий номер 3223388200:02:015:0082) для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З огляду те, що Договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 укладений на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 302 від 17.03.2010 , яке визнано судом недійсним, то спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).

З урахуванням встановлених фактів вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Переяслав -Хмельницької районної державної адміністрації № 302 від 17.03.2010, відповідно до якого був укладений оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 911/980/18 зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави , дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

В постанові Верховного Суду (об`єднана палата КГС) від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17 зазначено, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч закону не здійснює захист чи робить це неналежно.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України визначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна заява містить обґрунтування порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також Прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державний Агролісгосп як постійного лісокористувача та Київську обласну державну адміністрацію як орган уповноважений розпоряджатись землями лісового фонду.

В ході проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42019111100000034 №42016111100000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України за фактом незаконного вилучення земель лісового фонду Бориспільською місцевою прокуратурою встановлено за матеріалами лісовпорядкування Державного Агролісгоспу порушення інтересів зазначеного підприємства та інтересів держави в цілому на території Циблівської сільської ради у межах кварталів 29 та 30 Майстерської дільниці №1.

За інформацією Державного Агролісгоспу встановлено, що представники підприємства відомості про незаконне відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 встановили у травні 2018 року.

Однак, Державний Агролісгосп жодних заходів процесуального характеру пов`язаних із самостійним зверненням до суду у 2018 році не вживав так як підприємство довготривалий час фактично не функціонувало і у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування та власних обігових коштів замовити юридичний супровід для підготовки та подачі відповідного позову до суду не мало можливості.

Надалі з листопада 2018 року структурними підрозділами та посадовими особами Переяслав-Хмельницької РДА розпочато процедуру припинення Державного Агролісгоспу.

За даними веб-порталу Судова влада та Єдиного державного реєстру судових рішень Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація, що наразі являється фактичним ліквідатором Державного Агролісгоспу, жодної позовної заяви на захист інтересів держави упродовж 2016-2019 років до судів не подавало.

Враховуючи те, що Бориспільською місцевою прокуратурою подано позов в інтересах держави саме в особі Державного Агролісгоспу, який згідно доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту підприємства за організаційно- правовою формою є саме державним підприємством , тому таке представництво інтересів держави не суперечить вимогам абз. З ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Окрім цього, з метою встановлення відомостей про вжитті Київською ОДА заходи щодо усунення порушень земельного та лісового законодавства Бориспільською місцевою прокуратурою спрямовано голові Київської ОДА запит від 06.02.2019, у якому висвітлено факти відведення ряду земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 за рахунок земель лісогосподарського призначення згідно планово-картографічних матеріалів (планшетів, таксаційних описів, тощо) Державного Агролісгоспу, інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Згідно офіційної реакції на інформацію стосовно незаконного надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0082 Київська ОДА надала доручення Департаменту містобудування та архітектури розглянути зазначені у листі факти, що відображено у листі від 21.02.2019.

В свою чергу жодного вивчення наявності підстав для захисту інтересів держави уповноважений орган не здійснив. У відповіді на лист Бориспільської місцевої прокуратури Департамент містобудування та архітектури Київської ОДА з посиланням на ст. 6 Закону України Про державний земельний кадастр вказав на відсутність зазначеної у листі інформації.

З метою встановлення інформації про вжитті Київською ОДА заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави за викладеними у позовній заяві доводам місцевою прокуратурою 15.04.2019 та повторно 10.06.2019 спрямовувались запити, у відповідь на які Департаментом містобудування та архітектури Київської ОДА проінформовано з посиланням на ст. 2 Бюджетного кодексу України та інформацію відділу фінансового забезпечення апарату Київської ОДА про те, що адміністрація на даний бюджетний рік не має можливості звернутись до суду із позовом у зв`язку з відсутністю з недостатністю коштів.

За даними веб-порталу Судова влада Київська обласна державна адміністрація з позовними заявами на захист інтересів держави в порядку господарського судочинства не зверталась.

Таким чином, з моменту інформування Бориспільською місцевою прокуратурою листом від 06.02.2019, 15.04.2019, 10.06.2019 та надалі після спрямування повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави Київською ОДА жодних дій з метою захисту інтересів держави не вжито, що свідчить у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру про не здійснення захисту інтересів держави та наявності підстав для звернення з відповідним позовом Бориспільської місцевої прокуратури.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

Разом з тим, стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що надані позивачем документи не засвідчені належним чином, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).

Статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другій цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

За змістом частин першої, другої статті 91 ГПК України вбачається, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, ГПК України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, від 14.12.2018 у справі №914/809/18.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2020 у справі № 911/2074/219, та, відповідно,апеляційна скарга ТОВ "Маяк Плюс "є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2020 у справі №911/2074/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №911/2074/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано судом -23.06.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко