Рішення

від 24.06.2021 по справі 167/226/21

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/226/21

Номер провадження 2/167/155/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 червня 2021 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Наумчука І.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 в якому в порядку поділу майна просить визнати за ним право власності на: 1) Ѕ частку житлового будинку загальною площею 66,2 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами на

АДРЕСА_1 (далі - будинок НОМЕР_4 ); 2) Ѕ частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,244 га кадастровий номер 0724585000:01:001:0215, яка знаходиться за цією ж адресою (далі - земельна ділянка площею 0, 244 га).

Позовна заява обґрунтовується тим, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року шлюб між сторонами, який зареєстрований виконавчим комітетом Переспівської сільської ради 2 серпня 2011 року, розірвано.

У цьому шлюбі позивач з відповідачем набули майно: будинок НОМЕР_4 - на підставі договору купівлі-продажу від 2 березня 2012 року, та земельну ділянку площею 0, 244 га - на підставі договору дарування від 2 березня 2012 року, оформленого на ім`я відповідача. Зазначає, що вказане майно зареєстроване за відповідачем, однак набуте за час перебування сторін у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Посилаючись на положення ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) ОСОБА_1 вказує про те, що має право на отримання у власність Ѕ частки земельної ділянки площею 0, 244 га. Відповідач

ОСОБА_3 в добровільному порядку не бажає поділити спірне майно, тому й заявлено позов до суду.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити, давали пояснення близькі за змістом до обгрунтувань позову.

Відповідач ОСОБА_3 , яка належно повідомлялася про час, місце та дату проведення розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомляла, відзиву на позов не подала, тому судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач та його представник проти такого вирішення справи не заперечують.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення ст. 60 СК свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Нормою ст. 69 СК передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Положеннями частин 1-3 ст. 372 ЦК визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 стверджено, що 2 серпня

2011 року сторони уклали шлюб.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 2 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Петришиною О.П., ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок А-1 з господарськими будівлями і спорудами (сарай Б-1 , літня кухня В-1 ) на АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 0724585000:01:001:0215. У п. 6.2 цього договору вказано, що чоловік покупця згідний з укладенням даного договору, підпис якого засвідчено приватним нотаріусом Петришиною О.П.

Копією рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюб розірвали.

Згідно з копією витягу про державну реєстрацію прав від 21 березня 2012 року

№ 33555515 та відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 березня 2021 року право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (форма власності: приватна, частка власності: 1/1.

З копії листа Рожищенської міської ради від 30 березня 2021 року

№ 563/02-22/2-21, копії рішення Переспівської сільської рад від 29 вересня 2015 року

№ 47/2 слідує, що АДРЕСА_1 .

Отже, із наведених доказів однозначно вбачається, що спірний будинок НОМЕР_4 був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, і тому належить позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності. З пояснень представника позивача вбачається, що між подружжям ОСОБА_1 не було домовленостей щодо часток у спільно набутому майні подружжя, спору з приводу їх розміру та обставин для відступлення від засад рівності часток подружжя немає,від відповідача до суду заперечень проти позову не надходило, а тому суд визнає частки у цьому майні рівними.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0, 244 га суд виходив з такого.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВМ № 723745 земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2440 га у с. Переспа Рожищенського району Волинської області (кадастровий номер 0724585000:01:001:0215) набута відповідачем ОСОБА_3 у власність на підставі договору дарування від 2 березня 2012 року № 139. Про такі обставини зазначає також позивач у своїй позовній заяві і в судовому засіданні вони представником позивача визнаються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Згідно роз`яснень, що містяться в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3

ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, зокрема, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положенням ч. 1 ст. 120 ЗК передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

На думку суду, неспроможними є доводи представника позивача про те, що земельна ділянка площею 0,244 га є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягає поділу, оскілька така земельна ділянка набута відповідачем на підставі договору дарування від 2 березня 2012 року і, в силу вимог ст. 57 СК, є її особистою приватною власністю. У цій справі не підгляє до застосування принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруд (положення ст. 377 ЦК та

ст. 120 ЗК), оскільки за договором від 2 березня 2012 року визначено інший спосіб переходу прав на земельну ділянку - в порядку дарування, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Питання про поділ будинку НОМЕР_4 в натурі та виділення частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування відповідної його частини, позивач перед судом не ставить. Тому суд, вирішуючи спір у межах заявлених вимог, вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог і визнання за позивачем права власності на Ѕ частку будинку НОМЕР_4 із господарськими будівлями та спорудами.

Виконуючи приписи ст. 141 ЦПК щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У цій справі сторона позивача просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 17083,74 грн., з яких: 1583,74 грн. - судовий збір; 14000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 500 грн. - витрати, пов`язані із розглядом справи (виготовлення висновку про вартість об`єкта оцінки від 9 березня 2021 року підприємцем ОСОБА_6 ); 1000 грн. - витрати, пов`язані із розглядом справи (виготовлення висновку про вартість об`єкта оцінки від 9 березня 2021 року №10/2-3 підприємцем ОСОБА_7 щодо грошової оцінки земельної ділянки).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як слідує із копії договору про надання професійної правничої допомоги від

12 січня 2021 року № 2/01-21, ордеру серії ВЛ №000065223 про надання правової допомоги від 22 березня 2021 року адвокатом Філіповичем В.Є. у даній справі надавалася правнича допомога позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до копії розрахунку суми гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу за договором від 12 січня 2021 року № 2/01-21 така допомога визначалася із розрахунку 1 година витраченого часу - 1000 грн. та полягала у: з`ясуванні фактичних обставин справи, зборі письмових доказів, вивченні та правовому аналізі законодавства (витрачений час 5 год., вартість 5000 грн.), підготовці, складенні, оформленні та поданні до суду позовної заяви, клопотань та заяв (витрачений час 5 год., вартість 5000 грн.), представництво в суді (витрачений час 4 години, вартість 4000 грн.).

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 12 січня 2021 року № 2 підтверджено сплату ОСОБА_1 адвокату Філіповичу В.Є. коштів в розмірі 14000 грн. за договором про надання правничої допомоги від 12 січня 2021 року № 2/01-21.

Разом з тим, у п. 3.2 договору про надання правничої допомоги від 12 січня 2021 року № 2/01-21 сторони домовилися про те, що за 1 годину часу надання правничої допомоги встановлена оплата у розмірі 500 грн., крім здійснення представництва у суді, за 1 годину якого встановлена оплата у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено частково на його користь, суд убачає підстави для присудження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., з яких: 2500 грн. - з`ясування фактичних обставин справи, збір письмових доказів, вивчення та правовий аналіз законодавства (5 год. * 500 грн.); 2500 грн. - підготовка та подання до суду позовної заяви, клопотань та заяв (5 год. * 500 грн.); 2000 грн. - представництво інтересів у суді (2 год. * 1000 грн. за судові засідання

27 травня 2021 року та 24 червня 2021 року). При цьому суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за представництво адвокатом інтересів позивача в судових засіданнях 27 квітня 2021 року, 12 травня 2021 року та 11 червня 2021 року, оскільки такі засідання судом відкладалися.Для присудження витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі стороною позивача не доведено доказами відповідних обставин і, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. в цій справі будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК.

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З копії висновку про вартість об`єкта оцінки житлового будинку НОМЕР_4 , слідує що позивачем залучався спеціаліст ОСОБА_6 для проведення оцінки житлового будинку НОМЕР_4 . Оплата за виконану роботу становить 500 грн., що підтверджуються копією товарного чеку від 9 березня 2021 року.

Таким чином, враховуючи, що позов в цій частині задоволено, є підстави для стягнення з відповідача в користь позивача витрат на залучення спеціаліста

ОСОБА_6 .

Водночас витрати пов`язані із залученням спеціаліста ОСОБА_7 для проведення грошової оцінки земельної ділянки на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК слід залишити за позивачем, оскільки в цій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позову підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 1202, 58 грн., оскільки позовні вимоги задоволено на 75, 93%.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 142, 259, 265, 280-282 ЦПК суд , -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку загальною площею 66, 2 кв. м. (літ. А-1 ) з господарськими будівлями та спорудами, а саме сараєм (літ. Б-1 ) та літньою кухнею (літ. В-1 ),

на АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити через безпідставність.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1202 (одну тисячу двісті дві) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок судового збору, 7000 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 500 (п`ятсот) гривень витрат на залучення спеціаліста.

Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя: В.Б. Требик