Постанова

від 15.06.2021 по справі 820/6440/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 р. Справа № 820/6440/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 07.12.20 року у справі № 820/6440/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Астарта"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Астарта", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071401 від 08.11.2016 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 820/6440/16 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Астарта" до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 08.11.2016 р. №0000071401.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 р. апеляційну скаргу Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №820/6440/16 залишено без змін.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Слобожанська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 р. касаційну скаргу Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі № 820/6440/16 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.11.2016 року №0000071401.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі № 820/6440/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наявність кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, за яким, серед інших, ТОВ Маджестік Лайн підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідач зазначає, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 у період з 2014 - 2016 роках зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, зокрема ТОВ Маджестік Лайн , з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання його реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Крім того, зазначає, що ТОВ Маджестік Лайн не знаходиться за місцем реєстрації, зареєстроване на особу, яка до його діяльності відношення не має. Фактично вказане товариство відповідні роботи не проводить, послуги не надає, постачання товарів не здійснює, а кошти обліковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних і фізичних осіб-підприємців. Згідно наданих до перевірки документів неможливо дослідити рух товарів від ТОВ Маджестік Лайн та подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Астарта". Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є підтвердженням реальності операції, тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофірма "Астарта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Маджестік Лайн" за період з 01.01.2014 р. по 29.07.2016 р., про що було складено акт від 25.10.2016 р. №752/20-11-14-01/31618993.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п. 30.8 ст. 30, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. №11. ТОВ Агрофірма "Астарта" грошові кошти по господарських операціях з ТОВ "Маджестік Лайн" в сумі ПДВ 42846 грн., перераховано на спеціальний рахунок ПДВ згідно виписки банка від 13.02.2016, у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень - листопад 2014 року, визначені як податкові пільга, використані не за цільовим призначенням.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 р. № 0000071401, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 42846 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а тому вважає, що позивачем правильно сформовано дані податкового обліку по господарських взаємовідносинах з контрагентом, в зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В періоді, що перевірявся, позивач мав господарські операції із ТОВ "Маджестік Лайн".

З матеріалів справи встановлено наступне, позивач є сільськогосподарським товаровиробником та у період, який перевірявся контролюючим органом, був платником фіксованого сільськогосподарського податку та застосовував спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Одним з видів діяльності позивача зазначено вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 40).

З урахуванням необхідності використання у власній господарській діяльності з вирощування сільськогосподарських культур спеціальних добрив, позивачем було укладено із ТОВ Маджестік Лайн договір поставки товару № 26-1 від 26.09.2014 р., за яким на підставі відповідної заявки позивача постачальником було передано у власність позивача необхідні добрива (суперфосфат).

Вказана господарська операція була оформлена видатковою накладною № 26/9 від 26.09.2014 р. (т. 1, а.с. 44).

Позивач здійснив оплату отриманого товару у повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за 26.09.2014 р. (т. 1, а.с. 46).

Доставка придбаного товару здійснювалась на умовах, викладених у заявці - транспортом покупця зі складу постачальника. На підтвердження даного факту позивачем додавалася копія правовстановлюючого документа на вантажний автомобіль, яким здійснювалось перевезення (т. 1, а.с. 48), а також копії подорожніх листів (т. 1, а.с. 49-51). Зважаючи на значну кількість придбаних добрив, їх вивезенні зі складу постачальника здійснювалось частинами, після переходу до покупця права власності на придбаний товар шляхом підписання видаткової накладної.

Придбані добрива були оприбутковані та зберігалися на складі підприємства позивача. На підтвердження даного факту до матеріалів справи надано копію технічного паспорту на належні позивачеві складські приміщення у смт. Козача Лопань (т. 1, а.с. 52-54) та викопіювання з книги складського обліку сільгосппідприємства ТОВ АФ Астарта за 2014 рік. (т. 1, а.с. 56-58, номенклатура - суперфосфат NPK).

Під час весняних посівних робіт позивач одночасно з засіванням земельних ділянок ячменем та соняшником здійснювало розкидання у полях придбаних у ТOB Маджестік Лайн добрив. На підтвердження даної обставини до суду надано викопіювання з книги складського обліку сільгосппідприємства ТОВ АФ Астарта за 2015 р. (т. 1, а.с. 59-61, номенклатура - суперфосфат NPK), копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за березень та квітень 2015 р., додані до вказаних актів товарні накладні внутрішньогосподарського призначення, лімітно-забірні картки, а також копії дорожніх листків трактора, за допомогою якого здійснювався посів сільськогосподарських культур одночасно з розкидуванням добрив (т. 1, а.с. 62-102).

Також позивач надавав суду копію статистичної звітності щодо підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2015 р., разом із квитанцією про її прийняття Центром обробки електронних звітів Держстату України 13.01.2016 р. (т. 1, а.с. 103-112).

У відповідності до положень п.п. 201.1, 201.4 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України ТОВ Маджестік Лайн було виписано та передано позивачу належним чином зареєстровану податкову накладну на суму 257076,00 грн. у т.ч. податок на додану вартість 42846,00 грн. (том 1 а.с. 113-114).

Оскільки формування податкового кредиту є правом, а не обов`язком платника податків, в подальшому позивачем було прийнято рішення про коригування зобов`язань з податку на додану вартість та подано 22.02.2015 р. уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на підставі якого зменшено суму податкового кредиту за жовтень 2014 р. по податковій накладній, отриманій від ТОВ Маджестік Лайн на суму 42846,00 грн. (т. 1, а.с. 120-122).

Пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість (в ред. від 23.09.2014 р., чинній на день подання уточнюючого розрахунку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 (далі - Порядок)), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України (в редакції від 17.01.2015 р., чинній на день подання уточнюючого розрахунку) було передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що 13.02.2015 р. ТОВ АФ Астарта перерахувало на спеціальний рахунок податок на додану вартість у сумі 42 846,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №836 від 13.02.2015 р. (т.1, а.с. 123).

При цьому встановлено, що у зв`язку з тим, що позивач самостійно виявив помилку, що містилася в раніше поданій ним податковій декларації, у відповідності до приписів підпункту а пункту 50.1 ПК України самостійно нарахував та сплатив до бюджету штраф у розмірі 1286,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №848 від 20.02.2015 р. (т. 1, а.с. 124).

Крім того, про перерахування коштів ПДВ на спеціальний рахунок ТОВ АФ АСТАРТА повідомила контролюючий орган 17.02.2015 р. (т. 1, а.с. 125).

Відтак, твердження відповідача про факт нецільового використання позивачем коштів спеціального рахунку, відкритого для зарахування сум з податку на додану вартість, у зв`язку із здійсненням ним правомірних дій, прямо зазначених у Податковому кодексі України, є помилковим та необгрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Всі зазначені вище документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з отримання товару.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ Маджестік Лайн належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Стосовно доводу апеляційної скарги про наявність кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, за яким, серед інших, ТОВ «Маджестік Лайн» підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Перевірку, за результатами якої було складено акт №752/20-11-14-01/31618993 від 25.10.2016 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Астарта» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Маджестік Лайн» за період з 01.01.2014 р. по 29.07.2016 р. було проведено на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 р. (№ рішення в ЄДРСР: 59402206).

Однак, зазначену ухвалу було скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р. (№ рішення в ЄДРСР 78772110), а також постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції Трофімова Б.В. про проведення у кримінальному провадженні №312015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

Відтак, оскільки податкова перевірка була проведена безпідставно, це автоматично призводить до її протиправності. Скасування або визнання протиправною підстави проведення податкової перевірки призводить до її незаконності та відсутності будь-яких правових наслідків такої для об`єкта перевірки.

Нормами ПК України з дотримання балансу публічних і протиправних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Оскільки спірна перевірка була проведена без належної правової підстави, вона є протиправною.

Аналогічну правову позицію послідовно висловлює і Верховний Суд у своїх постановах від 02 травня 2018 року у справі №804/3006/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/8855/14, від 05 травня 2018 року у справі №810/3188/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Довід апеляційної скарги щодо наявності негативної узагальненої податкової інформації стосовно контрагента позивача колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагента, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 02.04.2020 у справі №160/93/19 та від 04.06.2020 р. у справі № 340/422/19.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагенту, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 р. №0000071401.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі № 820/6440/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі № 820/6440/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 24.06.21 р.