Постанова

від 23.06.2021 по справі 500/461/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/461/21 пров. № А/857/8926/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Ранок на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №500/461/21 за адміністративним позовом Приватного агропромислового підприємства Ранок до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції - Баранюк А.З., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 22.04.2021),-

В С Т А Н О В И В:

ПАП Ранок звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

04.03.2021 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду клопотання, в якому просить залишити без розгляду позовну заяву в частині визнання протиправними рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних та зобов`язання їх зареєструвати з підстав пропуску строків звернення до суду.

В обґрунтування даного клопотання вказує, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження ряду рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних та рішеннями від грудня 2019 в задоволенні його скарг було відмовлено. Тому, оскільки із даним позовом він звернувся до суду у лютому 2021, вважає, що наявні підставі для залишення без розгляду позову у цій частині.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1334681/31877366 від 21.11.2019 року, №1336756/31877366 від 25.11.2019 року, №1337702/31877366 від 26.11.2019 року, №1337701/31877366 від 26.11.2019 року, №1337700/31877366 від 26.11.2019 року, №1337699/31877366 від 26.11.2019 року, №1338920/31877366 від 27.11.2019 року, №1338917/31877366 від 27.11.2019 року, №1338919/31877366 від 27.11.2019 року, №1338918/31877366 від 27.11.2019 року, №1340323/31877366 від 28.11.2019 року, №1340314/31877366 від 28.11.2019 року, №1340315/31877366 від 28.11.2019 року, №1340316/31877366 від 28.11.2019 року, №1340317/31877366 від 28.11.2019 року, №1340313/31877366 від 28.11.2019 року та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 06.10.2019 року, №5 від 07.10.2019 року, №6 від 08.10.2019 року, №7 від 09.10.2019 року, №8 від 10.10.2019 року, №9 від 12.10.2019 року, №10 від 13.10.2019 року, №11 від 14.10.2019 року, №12 від 15.10.2019 року, №13 від 16.10.2019 року, №14 від 17.10.2019 року, №15 від 20.10.2019 року, №16 від 21.10.2019 року, №17 від 22.10.2019 року, №18 від 23.10.2019 року та №19 від 24.10.2019 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Зокрема апелянт зазначає про те, що усі спірні рішення були прийняти на підставі нечинної постанови ( Порядку №117) та відповідачі не повідомили позивача про усунення порушень, які були прийняті під час реєстрації податкових накладних.

Крім цього зазначає, що строк звернення до суду був пропущений у зв`язку із впровадженням на всій території України карантину.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча про дату судового засідання на офіційну електронну адресу були повідомлені позивач та його представник.

Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що за результатами господарської діяльності Приватного агропромислового підприємства Ранок та ТзОВ Д-МІКС Україна позивачем було сформовано та надіслано на реєстрацію до контролюючого органу ряд податкових накладних: №4 від 06.10.2019, №5 від 07.10.2019, №6 від 08.10.2019, №7 від 09.10.2019, №8 від 10.10.2019, №9 від 12.10.2019, №10 від 13.10.2019, №11 від 14.10.2019, №12 від 15.10.2019, №13 від 16.10.2019, №14 від 17.10.2019, №15 від 20.10.2019, №16 від 21.10.2019, №17 від 22.10.2019, №18 від 23.10.2019, №19 від 24.10.2019.

Рішеннями №1336756/31877366 від 21.11.2019, №1334681/31877366 від 25.11.2019, №1337702/31877366, №1337701/31877366, №1337700/31877366, №1337699/31877366 від 26.11.2019, №1338920/31877366, №1338917/31877366, №1338919/31877366, №1338918/31877366 від 27.11.2019, №1340323/31877366, №1340314/31877366, №1340315/31877366, №1340316/31877366, №1340317/31877366 та №1340313/31877366 від 28.11.2019 в їх реєстрації було відмовлено.

Не погодившись із наведеним, позивач скористався правом на адміністративне оскарження, та подав до контролюючого органу вищого рівня скарги на дані рішення, за результатами розгляду яких рішеннями №43134/31877366/2 від 06.12.2019, №43342/31877366/2, №43360/31877366/2, №43333/31877366/2, №43321/31877366/2, №43328/31877366/2, №243353/31877366/2, №43351/31877366/2 від 10.12.2019, №44109/31877366/2, №44083/31877366/2, №44090/31877366/2, №44104/31877366/2, №44057/31877366/2, №44086/31877366/2, №44058/31877366/2 від 18.12.2019 вони були залишенні без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

Позивач 02.02.2021, за допомогою підсистеми Електронний суд надіслав на адресу суду позовну заяву, про зокрема, визнання протиправними та скасування рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1336756/31877366 від 21.11.2019, №1334681/31877366 від 25.11.2019, №1337702/31877366, №1337701/31877366, №1337700/31877366, №1337699/31877366 від 26.11.2019, №1338920/31877366, №1338917/31877366, №1338919/31877366, №1338918/31877366 від 27.11.2019, №1340323/31877366, №1340314/31877366, №1340315/31877366, №1340316/31877366, №1340317/31877366 та №1340313/31877366 від 28.11.2019 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 06.10.2019, №5 від 07.10.2019, №6 від 08.10.2019, №7 від 09.10.2019, №8 від 10.10.2019, №9 від 12.10.2019, №10 від 13.10.2019, №11 від 14.10.2019, №12 від 15.10.2019, №13 від 16.10.2019, №14 від 17.10.2019, №15 від 20.10.2019, №16 від 21.10.2019, №17 від 22.10.2019, №18 від 23.10.2019 та №19 від 24.10.2019.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду в частині з тих підстав, що позивачем пропущений строк на звернення до суду встановлений ч.4 ст.122 КАС України.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно- правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення ДО суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів, відповідно до пункту 56.1 якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019р. у справі №640/20468/18.

З матеріалів справи слідує, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження, та подав до контролюючого органу вищого рівня скарги на рішення, за результатами розгляду яких рішеннями №43134/31877366/2 від 06.12.2019, №43342/31877366/2, №43360/31877366/2, №43333/31877366/2, №43321/31877366/2, №43328/31877366/2, №243353/31877366/2, №43351/31877366/2 від 10.12.2019, №44109/31877366/2, №44083/31877366/2, №44090/31877366/2, №44104/31877366/2, №44057/31877366/2, №44086/31877366/2, №44058/31877366/2 від 18.12.2019 вони були залишенні без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

Позовна заява позивача надійшла до суду 02.02.2021р., тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України строку.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем при поданні даного позову в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1336756/31877366 від 21.11.2019, №1334681/31877366 від 25.11.2019, №1337702/31877366, №1337701/31877366, №1337700/31877366, №1337699/31877366 від 26.11.2019, №1338920/31877366, №1338917/31877366, №1338919/31877366, №1338918/31877366 від 27.11.2019, №1340323/31877366, №1340314/31877366, №1340315/31877366, №1340316/31877366, №1340317/31877366 та №1340313/31877366 від 28.11.2019 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 06.10.2019, №5 від 07.10.2019, №6 від 08.10.2019, №7 від 09.10.2019, №8 від 10.10.2019, №9 від 12.10.2019, №10 від 13.10.2019, №11 від 14.10.2019, №12 від 15.10.2019, №13 від 16.10.2019, №14 від 17.10.2019, №15 від 20.10.2019, №16 від 21.10.2019, №17 від 22.10.2019, №18 від 23.10.2019 та №19 від 24.10.2019 пропущено строк на звернення до суду встановлений ч.4 ст.122 КАС України.

Щодо доводів апелянта про те, що ДПС України за його скаргою не усунуло порушення, що є триваючим порушенням зі сторони відповідачів, які прийняли оскаржувані рішення не на підставі діючих нормативно-правових актів, то позивач скористався правом адміністративного оскарження, а оцінка правомірності винесення оскаржуваних рішень, у даному випадку, має надаватися судом, тому посилання позивача на те, що відмова у задоволенні його скарг контролюючим органом вищого рівня є триваючим порушенням безпідставне.

Що стосується посилань апелянта на ту обставину, що строк звернення до суду був пропущений у зв`язку із впровадженням на всій території України карантину, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв до 31.12.2020 згідно з цією постановою, встановлені та діють карантинні обмеження і на даний час.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19) (далі Закон № 540-ІХ), яким розділ VI Прикінцеві положення доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Вказаний закон набрав чинності 17.07.2020, тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020, тобто 06.08.2020 останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.

У зв`язку із встановленням з 12.03.2020 на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020. З вказаної дати (з 06.08.2020) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не доведено, яким чином карантинні обмеження вплинули на організацію роботи приватного агропромислового підприємства і перешкодили звернутися із позовом, а саме покликання про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об`єктивної неможливості звернення до суду в межах строку звернення.

Крім цього, ні у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі позивачем не наведено переконливих доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Ранок - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №500/461/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 24.06.2021р.