Постанова

від 23.06.2021 по справі 522/5186/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6514/21

Номер справи місцевого суду: 522/5186/19

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грігорової Ганни Леонідівни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Мельник Тетяни Іванівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Південна Консалтингова Група , за участі третьої особи - Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування об`єкта самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду з вказаним позовом, в межах якого просила призначити судову будівельно-технічну експертизу, посилаючись на те, що для з`ясування обставин, чи дійсно квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., є часткою реконструйованої квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 , необхідні спеціальні знання в області будівництва, у зв`язку з чим проведення такої експертизи буде сприяти правильному вирішенню справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі експертизи задоволено. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи є квартира, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 42352844 від 02.08.2018 року, прийняте державним реєстратор Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу , код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 , часткою реконструйованої квартири АДРЕСА_3 , належної на праві власності ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ?

2. Визначити до якого типу об`єктів нерухомого майна відноситься квартира, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 42352844 від 02.08.2018 року, прийняте державним реєстратор Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу , код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 .

3. Чи відповідає квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вимогам будівельних норм та правил та можлива подальша експлуатація зазначеної квартири?

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Грігорова Ганна Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи скасувати та заяву ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до протоколу судового засідання від 20.01.2020 року справа призначена до судового розгляду, подана на стадії судового розгляду справи заява про призначення експертизи є такою, що подана із порушенням процесуальних строків та без клопотання про поновлення процесуального строку для пред`явлення заяви, тому відповідно до ст. 126 ЦПК України мала бути залишена без розгляду. Оскаржувана ухвала не містить жодного посилання на те, що позивачу поновлено строк для звернення із відповідною заявою, у зв`язку з чим, на думку апелянта, судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, а саме, не враховано, що заява про призначення експертизи є заявою про забезпечення доказів в силу положень ч. 2 ст. 116 ЦПК України, відповідно вирішення питання про забезпечення доказів вирішується у рамках підготовчого провадження, та у разі коли сторона з незалежних від неї причин не могла звернутися із такою заявою у рамках підготовчого провадження, судом вирішується питання про поновлення строку для подання такої заяви. Проте ці положення цивільного процесуального законодавства було проігноровано судом першої інстанції, судову експертизу було призначено, коли справа майже сім місяців знаходилась на стадії судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Згідно приписів ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням обставин справи та предмету спору, є необхідність призначення такої експертизи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Матеріалами оскарження ухвали встановлено, що у березні 2019 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулась до районного суду з позовом до Державного реєстратора КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Мельник Т.І., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи - Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування об`єкта самочинного будівництва.

Позовна заява обґрунтована тим, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Серед спадкового майна є нерухоме майно - однокімнатна квартира, яка розташована у АДРЕСА_2 , що була реконструйована померлим шляхом збільшення її площі за рахунок прибудови, проте на життя ОСОБА_6 не встиг вести в експлуатацію та зареєструвати своє право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 . Однак, як стало відомо позивачу, відповідач ОСОБА_1 зареєструвала частину квартири як житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в подальшому змінила функціональне призначення на квартиру та продала її ОСОБА_4 .

У квітні 2019 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У січні 2020 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмета позову у справі та викладено позовні вимоги в новій редакції. Такі зміни у предметі позову позивач обґрунтував залученням співвідповідача ТОВ Південна Консалтингова Група , як власника спірного приміщення, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до копії протоколу судового засідання від 20.01.2020 року, доданого до апеляційної скарги, районний суд протокольними ухвалами прийняв заяву про зміну предмету позову, надав строк для підготовки відзиву, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті.

У вересні 2020 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи, яке обґрунтовано тим, що для з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в області будівництва, а саме для з`ясування, чи дійсно квартира загальною площею 29.3 кв.м., житловою площею 21.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є часткою реконструйованої квартири АДРЕСА_3 , належної на праві власності ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою районного суду від 11 вересня 2020 року дане клопотання задоволено, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Серед основних засад судочинства Конституція України визначає змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Зазначений принцип детально визначений в ст. 12 ЦПК України, що передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України).

При цьому, стаття 13 ЦПК України встановлює принцип диспозитивності цивільного судочинства, в часті першій якої закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України встановлюють, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З аналізу ст. 77-80 ЦПК України вбачається, що докази повинні бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст. 103 - 113 ЦПК України, Законом України Про судову експертизу , Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

Відповідно ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що діюче цивільне процесуальне законодавство передбачає, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Апеляційний суд вважає, що зважаючи на предмет спору, обставини, які підлягають доказуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для правильного і об`єктивного вирішення спору між сторонами про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування об`єкта самочинного будівництва, потребуються спеціальні знання, що реалізується шляхом призначення судової експертизи, та висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскаржувана ухвала постановлено після ґрунтованого вивчення обставин справи, а поставленні в ній питання на вирішення експертизи є вмотивованими й висновки по ним дадуть можливість об`єктивно вирішити даний спір.

Крім того, відповідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, провадження № 61-5972св20, стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. При визначенні наявності або відсутності підстав для призначення судової експертизи суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації вказаного положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про призначення експертизи, так і про відмову в її призначенні. Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі, необхідно враховувати чи має значення для справи факт, який експерт має встановити, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи. За загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Грігорової Г.Л., що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 11.09.2020 року порушено норми процесуального права, оскільки згідно протоколу судового засідання від 20.01.2020 року справа призначена до судового розгляду, заява про призначення експертизи подана до суду на стадії судового розгляду та без клопотання про поновлення процесуального строку для пред`явлення заяви, а тому відповідно до ст. 126 ЦПК України заява про призначення експертизи мала бути залишена без розгляду.

Зазначені доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують також, оскільки відмову у задоволенні заяви про призначення експертизи через причину пропуску стадії судового процесу (підготовчого судового засідання), коли така експертиза необхідна для вирішення спору по суті, можна розцінювати як надмірний формалізм, який призведе до порушення прав учасників судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Жук проти України (Заява N 45783/05) від 21 жовтня 2010 р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Відповідно апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності призначення судової будівельно-технічної експертизи та відхиляє доводи апелянта про те, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки метою цивільного судочинства є повний та всебічний розгляд справи із дослідженням всіх матеріалів, доказів та встановленням обставин справи. У зв`язку з чим, призначення такої експертизи є необхідною процесуальною дією для подальшого розгляду справи та вирішення її по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грігорової Ганни Леонідівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 23.06.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк