Постанова
від 23.06.2021 по справі 904/2611/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Болдіна В.В., Дудченко В.В.,

відповідача - акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз" - Богдана С.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Пушкар І.А.,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" - не з`яв.;

комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго"- не з`яв.;

акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" - не з`яв.;

комунального підприємства "Криворіжтепломережа" - Демченка А.Т.,

дочірнього підприємства "Солонетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради - не з`яв.;

дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради - не з`яв.;

комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" - не з`яв.;

комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" - не з`яв.;

комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" - не з`яв.;

Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету - не з`яв. ;

квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро - не з`яв.,

розглянув касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) та акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 (суддя Бєлік В.Г.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (головуючий суддя - Антонік С.Г., судді Березкіна О.В. і Чус О.В.)

зі справи № 904/2611/18

за позовом АТ "Укртрансгаз"

до акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості в сумі 1 397 649 502,04 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа";

комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго";

акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль";

комунальне підприємство "Криворіжтепломережа";

дочірнє підприємство "Солонетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради;

дочірнє підприємство "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради;

комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго";

комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Тепломережі";

комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП";

Дніпровський державний аграрно-економічний університет в особі Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету;

квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 2 529 562 338,63 грн., з яких: 1 967 113 484,20 грн. - основний борг, 337 044 926,75 грн. - пеня, 62 697 418,84 грн. - 3% річних, 162 746 508,84 грн. - "інфляційні втрати".

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000702 (далі - Договір) у частині неоплати відповідачем наданих йому позивачем послуг балансування природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020, у позові відмовлено.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період у заявленому розмірі, визначеному з дотриманням встановленого законодавством порядку, і, як наслідок, - підстав для врегулювання такого небалансу шляхом надання послуг комерційного балансування.

5. Постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки предметом Договору є надання послуг транспортування природного газу, обсяг яких визначається додатком 1 (розподіл потужності) та додатком 2 (транспортування) і які відповідно до пункту 2.8 Договору є його невід`ємною частиною. Сторонами не надані докази укладання додатків 1, 2, 3 до Договору. Оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3 до Договору, то фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. А неузгодження істотних умов договору свідчить про те, що договір є неукладеним і, відповідно, такий договір не створює наслідків для його сторін. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах. Складені АТ "Укртрансгаз" на підставі пункту 11.4 Договору односторонні акти послуг балансування не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу в спірних періодах. Корегуючі акти надання послуг балансування, здійснені за відсутності правових підстав, не є належними доказами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги Компанії

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, посилаючись на неправомірність рішення місцевого господарського суду в частині, що стосується Компанії, та невиправлення його помилок судом апеляційної інстанції, за відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах та відсутності у Компанії (з огляду на остаточність постанови) можливості спростувати необ`єктивні, несправедливі і незаконні рішення, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №904/2611/18 у частині "Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2020 у справі №904/2611/18 залишити без змін" та прийняти у цій частині нове рішення, яким виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 висновки щодо Компанії, а саме:

"Крім того, позивач безпідставно включає до послуг балансування обсяг природного газу, був відібраний підприємствами теплокомуненерго (треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується КМУ, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відповідності до постанови КМУ від 01.10.2015 року №758, від 20.03.2016 року № 234 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 року № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, та відповідно, видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно до договорів, які укладені між ними.

Так, Положенням "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), покладено на НАК "Нафтогаз України" обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

Наведені вище обставини були предметом розгляду справ за позовними заявами підприємств теплокомуненерго до ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Дніпропетровськгаз" про зобов`язання вчинити певні дії №904/8963/17 (Дніпровська ТЕЦ), №904/2092/17 (Дніпровська ТЕЦ), №904/5621/17 (КП "Жовтоводськтепломережа"), №904/9570/17 (КП "Павлоградтеплоенерго"), №904/9054/17 (КП "Павлоградтеплоенерго"), №904/2085/17 (КП ТМ "Криворіжтепломережа"), № 904/9545/17 (КП ТМ "Криворіжтепло-мережа").

Серед вищевказаних справ, 22.06.2018 року Об`єднаною палатою Верховного суду за касаційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було прийнято постанову по справі №904/5621/17 за позовом КП "Жовтоводськтепломережа" до ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов`язання відновити газопостачання, що було припинено на підставі актів про припинення від 31.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю підтверджених номінацій на лютий-березень 2017 року, по якій Верховний суд зробив наступні висновки:

"17. Суд не погоджується з доводами Скаржника (пункти 10 та 11) щодо необґрунтованості мотивувальної частини постанови апеляційного суду в частині визначення обов`язку Третьої особи-1 видавати номінації, оскільки відповідний висновок ґрунтується на положеннях обов`язкового до виконання Розпорядження, отже твердження про порушення судом Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання. Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758, пунктом 2 розділом 3 глави VI Кодексу газорозподільних систем, статті 19 Закону України "Про теплопостачання", безпідставні".

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного суду від 14.05.2018 року у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 року у справі № 911/656/17 та від 04.08.2018 року у справі № 922/4187/17.

Таким чином відповідний обсяг газу поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії був правильно кваліфікований відповідачем, як такий, що поставлений відповідно до узгоджених догорів між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та підприємствами теплокомуненерго, а позивачем помилково віднесений до обсягів небалансу відповідача.

Суд критично оцінює заперечення позивача і третьої особи з цього приводу мотивовані тим, що формальна відсутність номінації, котра згідно приписів наведених постанов та розпорядження КМУ повинна була бути видана ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підприємствам виробникам теплової енергії, унеможливлює облік цього газу такого, що поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Суд зауважує, що невиконання приписів законодавства, тобто правопорушення, не може створювати такі самі наслідки, що і правомірна поведінка. За таких обставин перекладання відповідальності з третьої особи, яка не виконала вимоги щодо видачі номінацій підприємствам теплокомуненерго, хоча фактично і здійснила постачання відповідних обсягів газу, на відповідача, котрий правильно, з урахуванням приписів постанови КМУ від 01.10.2015 року № 758 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 року № 742-р здійснив розподіл цих обсягів газу, суперечить принципам розумності, справедливості і добросовісності.

Виключення з обсягів заявленого до стягнення небалансу обсягів газу, що поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підприємствам виробникам теплової енергії, означає відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги балансування."

Доводи Компанії, викладені у касаційній скарзі

7. За доводами касаційної скарги:

7.1. Суд першої інстанції в межах спору між сторонами також вирішив й інший спір - між третіми особами без самостійних вимог, а саме постановив, що обсяги газу, відібрані виробниками теплової енергії (треті особи без самостійних вимог у справі) у спірний період, поставлені саме з ресурсів Компанії (треті особи без самостійних вимог у справі). У зв`язку з цим до предмета доказування суд включив обставини щодо підстав відбору природного газу зазначеними виробниками теплової енергії у спірний період та надав такому відбору правової оцінки.

7.2. Судом першої інстанції не застосовано висновки Верховного Суду щодо вирішення спору між третіми особами без самостійних вимог та щодо дослідження відповідних обставин у межах окремого спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 04.09.2018 у справі № 904/9570/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18.

7.3. Суд апеляційної інстанції у частині, що стосується Компанії, прийняв принципово інше рішення (про те, що у межах цієї справи не можуть встановлюватись обставини стосовно постачання/непостачання природного газу у спірний період з ресурсу Компанії), залишивши при цьому без змін рішення місцевого господарського суду, чим створив ситуацію правової невизначеності (адже такі рішення є взаємовиключними) як щодо правильності застосування процесуального закону, так і щодо прав та обов`язків Компанії у подібних правовідносинах. З огляду на істотні процесуальні порушення, допущені місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції мав змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині, що стосується Компанії, шляхом виключення з неї висновку про Компанію. Проте Центральний апеляційний господарський суд такої підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не угледів та не застосував норму, яку мав застосувати, - статтю 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7.4. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (у розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України), а саме яку статтю - 276 ГПК України чи 277 ГПК України - має застосувати апеляційний суд у випадку, коли у межах спору про стягнення оператором газотранспортної системи заборгованості за договором транспортування природного газу судами першої інстанції ухвалюються рішення про права та обов`язки Компанії як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

8. АТ "Укртрансгаз" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 904/2611/18 повністю; прийняти нове рішенням, яким позов задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

Доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

9. За доводами касаційної скарги:

9.1. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 06.03.2018 у справі №917/492/17, від 14.11.2019 у справі №904/2732/18.

9.2. Скаржник вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/9060/16 та застосованого судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, оскільки матеріали цієї справи № 904/2611/18, на відміну від правових висновків у справі № 916/2090/16, містять всі належні та допустимі докази того, що складені акти наданих послуг балансування відповідають як вимогам Кодексу ГТС, так і вимогам укладеного Договору, містять всі належні та допустимі докази, на підставі чого такі акти були складені, а найголовніше, що матеріали даної справи містять відповідні звіти як позивача, так і відповідача, а тому суди попередніх інстанцій мали можливість встановити обсяг наданих послуг та, відповідно, їх вартість. Крім того, відповідач у справі №916/2090/16, на відміну від відповідача у цій справі, не є оператором ГРМ.

9.3. Необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на який посилався суд апеляційної інстанції, викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18, від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо права на коригування обсягів наданих послуг балансування та застосування коефіцієнту 1.2, оскільки при наведенні вказаних висновків Верховний Суд у вказаних справах та суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункт 192.1 статті 192, пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, главу 4 розділу XIV, пункти 1, 2 глави 3 розділу ХІV, розділ ХІІ Кодексу ГТС, а також порушили норми процесуального права, а саме статті 76-79 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

10. Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" у відзиві на касаційні скарги заперечує проти доводів, викладених у них, зазначаючи, що вони є необґрунтованими, оскільки позивачем та Компанією не надано належних і допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням встановленого законодавством порядку, і, як наслідок, - підстав для врегулювання такого небалансу шляхом надання послуг комерційного балансування, а подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати Верховний Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, посилаючись на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржники вважають незаконними. Назване товариство просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

11. Комунальне підприємство "Криворіжтепломережа" у письмових поясненнях на касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та Компанії зазначає, що воно не погоджується з доводами касаційних скарг, такі доводи зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та викладення власного бачення у питанні застосування правових норм.

12. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Компанії зазначає, що ця касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Компанія просить не тільки змінити рішення суду апеляційної інстанції, але й скасувати його в частині, що не відповідає приписам ГПК України. Проте господарським процесуальним законодавством не передбачені одночасне скасування та зміна судового рішення, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги. Товариство просить у задоволенні касаційної скарги Компанії відмовити у повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

13. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" Товариство зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує, що: підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні, оскільки правові висновки, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18, не є релевантними для правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, скаржником не доведено необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18, від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, які застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові; взагалі, доводи скаржника зводяться до недослідження судами попередніх інстанцій та ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, однак це виходить за межі перегляду справи касаційним судом, - та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити , а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 залишити без змін.

14. У додаткових поясненнях АТ "Укртрансгаз" просить задовольнити касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" і Компанії та, крім іншого, врахувати при розгляді даної справи висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19.

15. Товариство у додаткових поясненнях зазначає, що відсутні підстави для задоволення касаційних скарг у даній справі, оскільки Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 не відступив від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.

16. Від Товариства надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18, яке мотивовано тим, що Верховний Суд вже виклав свій висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 02.07.2020 у справі № 908/955/18, у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 та в ухвалі від 10.09.2020 у справі № 916/3201/19.

Також від Товариства надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, в якому останнє просить закрити касаційні провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та Компанії і яке мотивовано таким:

- щодо касаційної скарги АТ "Укртрансгаз":

як на підставу для касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" зазначає пункти 1 і 2 частини другої статті 287 ГПК України, однак Верховний Суд вже виклав свій висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, у постанові від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 02.07.2020 у справі № 908/955/18;

- щодо касаційної скарги Компанії:

у касаційній скарзі Компанія, цитуючи постанову апеляційного суду, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 904/2611/18 у частині "Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 залишити без змін" та прийняти у цій частині нове рішення, яким виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 висновки щодо Компанії. Однак у матеріалах справи № 904/2611/18 містяться правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 908/955/18 та постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №922/1382/18.

Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань Товариства та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", оскільки зазначеною у пунктах 9.2, 9.3 цієї постанови підставою касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18, окрім іншого, є пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, який передбачає відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Також Верховний Суд не знаходить й підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії, оскільки однією з підстав касаційного оскарження Компанією постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2611/18 є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто, яку статтю - 276 ГПК України чи 277 ГПК України - має застосувати апеляційний суд у випадку, коли у межах спору про стягнення оператором газотранспортної системи заборгованості за договором транспортування природного газу судами першої інстанції ухвалюються рішення про права та обов`язки Компанії як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. У наведених у клопотанні Товариства постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 908/955/18 та від 09.10.2019 у справі №922/1382/18 не формувалися правові висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме яку статтю - 276 ГПК України чи 277 ГПК України - має застосувати апеляційний суд у випадку, коли у межах спору про стягнення оператором газотранспортної системи заборгованості за договором транспортування природного газу судами першої інстанції ухвалюються рішення про права та обов`язки Компанії як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

17. Товариством подані заперечення на додаткові пояснення АТ Укртрансгаз в яких воно зазначає, що оскільки Верховний Суд вже виклав свій висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, підстави для задоволення касаційних скарги Компанії та АТ Укртрансгаз відсутні.

18. Від АТ Укртрансгаз до Верховного Суду подано заперечення на клопотання відповідача про закриття касаційного провадження в якому АТ Укртрансгаз просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі № 904/2611/18 через відсутність підстав застосування положень пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

19. Товариством до Верховного Суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 926/2479/19.

20. Від інших учасників справи відзиви на касаційні скарги не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відповідно до умов укладеного позивачем (Оператор) та відповідачем (Замовник) Договору:

- Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2);

- послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування; пункт 2.3);

- обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.5);

- Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);

- Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);

- додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8);

- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (пункт 5.1);

- окремим додатком 3 до цього договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника (пункт 5.4);

- на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ; пункт 5.5);

- Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу ГТС (пункти 6.1, 6.2);

- надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті (пункт 6.3);

- вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС (пункт 7.1);

- Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua (пункт 7.2);

- тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (пункт 7.3);

- у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до названого Кодексу (пункт 9.1);

- вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункт 9.2);

- базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3);

- Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.4 у редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1);

- послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу ГТС та розділу ІХ цього договору (пункт 11.4);

- цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1).

22. Позивач зазначає, що відповідачем не було вжито заходів щодо самостійного врегулювання негативного місячного небалансу в порядку, встановленому Кодексом ГТС, за періоди: січень - березень, травень - липень, жовтень - грудень 2016 року та січень - грудень 2017 року; у зв`язку з цим, позивач як оператор ГТС надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 1 472 658 355, 34 грн.

23. Для оформлення наданих послуг позивач склав односторонні акти про надання послуг балансування з додатками до таких актів, в яких зазначено розрахунок вартості послуг балансування, та рахунки на оплату послуг, а саме: від 31.01.2017 №01-17-1512000702-БАЛАНС за січень 2017 року на суму 96 301 657,70 грн. (11498,980 тис.куб.м.); від 28.02.2017 №02-17-1512000702-БАЛАНС за лютий 2017 року на суму 95 145 678,11 грн. (10 337,427 тис.куб.м); від 31.03.2017 №03-17-1512000702-БАЛАНС/1 за березень 2017 року на суму 18 878 617,10 грн. (2 000,023 тис.куб.м); від 31.03.2017 №03-17-1512000702-БАЛАНС/2 за березень 2017 року на суму 130 501 376,42 грн. (11521,225 тис.куб.м); від 30.04.2017 №04-17-1512000702-БАЛАНС за квітень 2017 року на суму 21 065 789,12 грн. (2771,562 тис.куб.м); від 25.05.2017 №01-17-1512000702-БАЛАНС/25-05-17 коригування небалансу за січень 2017 року на суму 216 011 199,66 грн. (21494,165 тис.куб.м); від 25.05.2017 №01-17-1512000702-БАЛАНС/КОР послуги балансування за січень 2017 року на суму 19 260 331,54 грн.; від 25.05.2017 №02-17-1512000702-БАЛАНС/КОР послуги балансування за лютий 2017 року на суму 193 809 235,46 грн. (21057,066 тис.куб.м); від 25.05.2017 №02-17-1512000702-БАЛАНС/КОР послуги балансування за лютий 2017 року на суму 57 790 982,71 грн.; від 29.05.2017 №01-16-1512000702-БАЛАНС балансування за січень 2016 року на суму 6 937 104,10 грн. (746,426 тис.куб.м); від 29.05.2017 №02-16-1512000702-БАЛАНС/29-05-17 балансування за лютий 2016 року на суму 4 975 868,03 грн. (553,849 тис.куб.м); від 29.05.2017 №02-16-1512000702-БАЛАНС/КОР/1 балансування за лютий 2016 року на суму 7 936 008 грн.; від 29.05.2017 №03-16-1512000702-БАЛАНС/КОР балансування за березень 2016 року на суму 3 204 508,70 грн. (423,138 тис.куб.м); від 29.05.2017 №05-16-1512000702-БАЛАНС балансування за травень 2016 року на суму 31 610,20 грн. (4,714 тис.куб.м); від 30.05.2017 №06-16-1512000702-БАЛАНС/КОР за червень 2016 року на суму 3 530 103,96 грн.; від 31.05.2017 №05-17-1512000702-БАЛАНС за травень 2017 року на суму 26 787 019,98 грн. (3019,870 тис.куб.м); від 14.06.2017 №04-17-1512000702-БАЛАНС/1/КОР коригування КК за квітень 2017 року на суму 4 213 157,82 грн.; від 26.06.2017 №07-16-1512000702-БАЛАНС/КОР за липень 2016 року на суму 1 344 960 грн.; від 26.06.2017 №10-16-1512000702-БАЛАНС/КОР за жовтень 2016 року на суму 6 852 098,15 грн.; від 26.06.2017 №11-16-1512000702-БАЛАНС/КОР за листопад 2016 року на суму 13 338 936 грн.; від 30.06.2017 №03-17-1512000702-БАЛАНС/1/КОР за березень 2017 року на суму 3 775 723,42 грн.; від 30.06.2017 №06-17-1512000702-БАЛАНС за червень 2017 року на суму 15 304 772,95 грн. (1799,174 тис.куб. м); від 27.07.2017 №12-16-1512000702-БАЛАНС/КОР за грудень 2016 року на суму 3 623 135,35 грн.; від 31.07.2017 №07-17-1512000702-БАЛАНС за липень 2017 року на суму 17 518 534,40 грн. (1998,986 тис.куб. м); від 31.08.2017 №08-17-1512000702-БАЛАНС за серпень 2017 року на суму 6 410 969,06 грн. (715,539 тис.куб м); від 30.09.2017 №09-17-1512000702-БАЛАНС за вересень 2017 року на суму 29 568 631,34 грн.; від 31.10.2017 №10-17-1512000702-БАЛАНС за жовтень 2017 на суму 72 151 980,48 грн. (3400,021 тис.куб.м); від 30.11.2017 №11-17-1512000702-БАЛАНС за листопад 2017 року на суму 184 606 617,05 грн. (17644,684 тис.куб.м); від 31.12.2017 №12-17-1512000702-БАЛАНС за грудень 2017 року на суму 211 781 748,53 грн. (19188,377 тис.куб.м).

24. Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги в сумі 366 422 819,23 грн. Заборгованість складає 1 106 235 536,11 грн., яку позивач просив стягнути. Також позивачем нараховано пеню в розмірі 165 872 727,56 грн., 27 739 175,20 грн. - 3% річних та 97 801 963,17 грн. "інфляційних".

25. Приймаючи рішення зі справи, місцевий господарський суд зазначив таке.

25.1. Позивачем порушено порядок та строки визначення обсягу та вартості послуг балансування.

25.2. Кодексом ГТС чітко встановлені строки, в межах яких оператор газотранспортної системи має визначити небаланс замовника послуги, як добовий, так і місячний, та вчинити відповідні дії з його усунення. При цьому позивач як оператор газотранспортної системи не наділений правом корегувати, тобто перераховувати, місячні небаланси попередніх газових місяців, по яких ним вже було надано послуги з балансування обсягів природного газу.

25.3. Частиною заявлених позивачем до стягнення коштів є вартість послуги балансування, яка була отримана відповідачем у 2016 році, на думку позивача, але розмір якої скоригований позивачем у 2017 році і на яку також останнім було здійснено нарахування пені, 3 % річних та "інфляційних втрат".

25.4. За 2016 рік наявні дві судові справи, за результатами яких були прийняті судові рішення, що набрали законної сили, а саме:

- справа № 904/4458/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Дніпропетровськгаз". Позивачем пред`явлено позов про стягнення заборгованості з Договором за такі періоди: лютий 2016 року в сумі 39 680 040 грн., червень 2016 року в сумі 17 650 519,82 грн., всього на загальну суму 57 330 559,82 грн. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 року провадження у справі припинено у зв`язку з відсутністю предмета спору - сума заборгованості погашена ПАТ "Дніпропетровськгаз" у повній мірі протягом розгляду справи.

Але в 2017 році позивачем складаються коригуючі акти із застосуванням коефіцієнту 1,2 за вищевказані періоди, зокрема, за лютий 2016 року коригуючий акт складено на суму 7 936 008 грн., за червень 2016 року коригуючий акт складено на суму 3 530 103,96 грн., всього на суму 11 466 111,96 грн.;

- справа № 904/8564/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Дніпропетровськгаз". Позивачем пред`явлено позов про стягнення заборгованості за Договором за липень 2016 року в сумі 6 724 800 грн.; у подальшому позовні вимоги були змінені у зв`язку з повною оплатою заборгованості за липень та частковою оплатою заборгованості за жовтень 2016 року, і позивачем була заявлено до стягнення частина заборгованості за жовтень 2016 року в сумі 26 006 577,74 грн. та штрафні санкції. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017, залишеним у силі постановою суду апеляційної інстанції від 27.06.2017 та постановою суду касаційної інстанції від 09.11.2017, провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинено у зв`язку з відсутністю предмета спору - сума заборгованості погашена ПАТ "Дніпропетровськгаз" у повній мірі протягом розгляду справи. Але в подальшому позивачем складаються коригуючі акти з застосуванням коефіцієнту 1,2 за вказані періоди, зокрема, за липень 2016 року коригуючий акт складено на суму 1 344 960 грн., за жовтень 2016 року коригуючий акт складено на суму 6 852 098,15 грн., всього на суму 8 197 058,15 грн.

Таким чином, якщо співставити дати актів коригувань за 2016 рік, які були направлені позивачем відповідачу в 2017 році, позивач мав можливість звернутись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки даний спір, як і спори у вищевказаних справах, ґрунтуються на підставі Договору за однаковий період часу.

25.5. Позивачем неправильно визначено обсяг небалансу, і тому під час визначення вартості послуг безпідставно застосовано коефіцієнт 1,2 замість коефіцієнту 1. Коефіцієнт компенсації слід розраховувати виходячи з пропорції небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи. Пункт 9.2 Договору не містить конкретизації того, ким саме відібраний природний газ з газотранспортної системи: замовником послуг (відповідачем) чи споживачами. А, отже, при розрахунку коефіцієнту слід враховувати загальний обсяг газу, відібраного з газотранспортної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам. Твердження позивача про те, що при визначенні коефіцієнту необхідно враховувати не весь обсяг природного газу, отриманого з газотранспортної системи, а лише той, що був отриманий відповідачем для власних потреб та виробничо-технологічних витрат природного газу, мають довільний характер, оскільки не ґрунтуються ні на положеннях укладеного сторонами Договору, ані на приписах Кодексу ГТС.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16.

Враховуючи, що правильно визначений розмір небалансу відповідача складає менше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, при визначенні вартості послуг балансування правомірним є застосування коефіцієнту компенсації 1.

25.6. Позивач безпідставно включає до послуг балансування обсяг природного газу, що був відібраний підприємствами теплокомуненерго (треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) Компанії.

Постачання природного газу Компанією виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.

Компанія у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, від 20.03.2016 № 234 та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" була зобов`язана постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та, відповідно, видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно з договорами, які укладені між ними.

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на Компанію покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

Також згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Компанії та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

Наведені обставини були предметом розгляду у справах за позовними заявами підприємств теплокомуненерго до Компанії, ПАТ "Дніпропетровськгаз" про зобов`язання вчинити певні дії №904/8963/17 (Дніпровська ТЕЦ), №904/2092/17 (Дніпровська ТЕЦ), №904/5621/17 (КП "Жовтоводськтепломережа"), №904/9570/17 (КП "Павлоградтешюенерго"), №904/9054/17 (КП "Павлоградтеплоенерго"), №904/2085/17 (КП ТМ "Криворіжтепломережа"), №904/9545/17 (КП ТМ "Криворіжтепломережа").

Зокрема, 22.06.2018 Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду за касаційною скаргою Компанії було прийнято постанову у справі №904/5621/17 за позовом КП "Жовтоводськтепломережа" до ПАТ "Дніпропетровськгаз", Компанії про зобов`язання відновити газопостачання, що було припинене на підставі актів про припинення від 31.03.2017, у зв`язку з відсутністю підтверджених номінацій на лютий-березень 2017 року, у якій Верховний Суд дійшов таких висновків:

" 17. Суд не погоджується з доводами Скаржника (пункти 10 та 11) щодо необґрунтованості мотивувальної частини постанови апеляційного суду в частині визначення обов`язку Третьої особи-1 видавати номінації, оскільки відповідний висновок ґрунтується на положеннях обов`язкового до виконання Розпорядження, отже твердження про порушення судом Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання. Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758, пунктом 2 розділом 3 глави VI Кодексу газорозподільних систем, статті 19 Закону України "Про теплопостачання", безпідставні".

З урахуванням викладеного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є не правом, а обов`язком Компанії. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17 та від 04.08.2018 у справі № 922/4187/17.

Таким чином, відповідний обсяг газу, поставлений Компанією виробникам теплової енергії, був правильно кваліфікований відповідачем як такий, що поставлений відповідно до узгоджених догорів між Компанією та підприємствами теплокомуненерго, а позивачем помилково віднесений до обсягів небалансу відповідача.

Суд критично оцінив заперечення позивача і Компанії стосовно того, що формальна відсутність номінації, котра згідно з приписами названих постанов та розпорядження Кабінету Міністрів України повинна була бути видана Компанією підприємствам - виробникам теплової енергії, унеможливлює облік цього газу як такого, що поставлений Компанією. Невиконання приписів законодавства, тобто правопорушення, не може створювати такі самі наслідки, що й правомірна поведінка. За таких обставин перекладання відповідальності з третьої особи, яка не виконала вимоги щодо видачі номінацій підприємствам теплокомуненерго, хоча фактично і здійснила постачання відповідних обсягів газу, на відповідача, котрий правильно, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р здійснив розподіл цих обсягів газу, суперечить принципам розумності, справедливості і добросовісності.

Виключення з обсягів заявленого до стягнення небалансу обсягів газу, що поставлений Компанією підприємствам - виробникам теплової енергії, означає відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги балансування.

25.7. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням встановленого законодавством порядку, і, як наслідок, - підстав для врегулювання такого небалансу шляхом надання послуг комерційного балансування.

26. Приймаючи постанову про залишення без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, таке.

26.1. Транспортування природного газу здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до Типового договору, згідно з яким оператор зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі, а замовник зобов`язується сплатити оператору встановлену в договорі вартість послуг.

26.2. Предметом Договору є надання послуг транспортування природного газу, обсяг яких визначається додатком 1 (розподіл потужності) та додатку 2 (транспортування), які відповідно до пункту 2.8. Договору є його невід`ємною частиною.

26.3. Докази укладання додатків 1, 2, 3 до Договору відсутні. Оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3 до Договору, то фактично не погодили предмет Договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. А неузгодження істотних умов договору свідчить про те, що Договір є неукладеним і, відповідно, такий договор не створює наслідків для його сторін.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах.

26.4. Тому складені АТ "Укртрансгаз" на підставі пункту 11.4 Договору односторонні акти послуг балансування не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу в спірних періодах.

З цих підстав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за наданні послуги з балансування не підлягають задоволенню. У зв?язку з цим не підлягають задоволенню і нараховані на недоведену суму пеня, 3% річних та "інфляційні".

26.5. Недопустиме надання зворотної сили положенням Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017, тому відсутні правові підстави для здійснення коригування розміру небалансу позивачем по актах, які були складені до 28.04.2017 та по яких вже було здійснено балансування Оператором ГТС.

Таким чином, коригуючі акти надання послуг з балансування від 25.05.2017 за січень, лютий 2017року, від 29.05.2017 за січень - травень 2016 року, від 30.05.2017 за червень 2016 року, від 14.06.2017 за квітень 2017 року, від 26.06.2017 року за липень, жовтень, листопад 2016 року, від 30.06.2017 року за березень 2017 року, від 27.07.2017 за грудень 2016 року, складені позивачем за відсутності правових підстав, не є належними доказами, а тому вимоги про стягнення грошових коштів за надані послуги за цими актами не підлягають задоволенню.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/1580/18.

26.6. Пунктом 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС встановлено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Твердження АТ "Укртрансгаз" про те, що при визначенні коефіцієнту необхідно враховувати не весь обсяг природного газу, отриманого з газотранспортної системи, а лише той, що був отриманий відповідачем для власних потреб та виробничо-технологічних витрат природного газу, мають довільний характер, оскільки не ґрунтуються ні на положеннях укладеного сторонами Договору, ані на приписах Кодексу ГТС.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16.

26.7. Посилання Компанії на ненадання господарським судом належної оцінки факту відсутності договірних відносин з: КЕВ м. Дніпро у січні, лютому та березні 2016 року; КП КМР "Тепломережі" у травні 2016 року та тому, що споживачі - КПТМ "Криворіжтепломережа", AT "Дніпровська ТЕЦ", КП "Фрунзенське ЖКП", КП "Жовтоводськтепломережа", НК ДДАЕУ, КП "Павлоградтеплоенерго", ДП "Перещепинетеплоенерго", ДП "Солонетеплоенерго", КП КMP "Тепломережі" - хоча і надали, як того вимагають Положення про покладення спеціальних обов`язків, графіки погашення заборгованості, але не здійснювали розрахунки за поточне споживання та погашення заборгованості згідно з графіками, у зв?язку з чим їм не надавалися номінації, а направлені ними до Компанії акти приймання-передачі спожитого газу не підписувалися та поверталися споживачам, - не заслуговують на увагу з таких підстав.

Треті особи на стороні відповідача вважають Компанію постачальником спірних обсягів природного газу. Однак остання заперечує постачання природного газу третім особам у зв?язку з відсутністю номінацій. До предмета доказування в даній справі не входить встановлення обставин щодо підстав відбору (споживання) природного газу у спірні періоди виробниками теплової енергії, в тому числі з наданням такому відбору правової оцінки (санкціонований/несанкціонований), оскільки у цьому спорі відповідні суб`єкти ринку природного газу мають статус третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. Дослідження обставин у цій частині може бути здійснене у межах окремого позову, де треті особи матимуть статус сторін спору (позивача та відповідача), а натомість Оператори ГТС та ГРМ - третіх осіб.

Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 № 922/1382/18.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

27. Частини перша, друга статті 32 Закону України "Про ринок природного газу":

- транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

- типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

28. Кодекс ГТС (у редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі):

пункт 1 глави 1 розділу VIII:

- одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування;

пункт 9 глави 1 розділу VIII:

- замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:

доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;

замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;

послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї;

пункт 10 глави 1 розділу VIII:

- замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу;

- абзац двадцять п`ятий пункту 5 глави 1 розділу I:

- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

29. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини;

частина перша статті 14:

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

стаття 638:

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

30. Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 179:

- майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша);

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина четверта);

- суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів (частина шоста );

- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома);

стаття 180:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша);

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга);

- при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя);

- умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (частина четверта);

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся; частина восьма).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. За змістом положень Кодексу ГТС та Закону України "Про ринок природного газу", наведених у пунктах 22 та 23 цієї постанови, транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи на підставі договору, який регламентує та регулює правовідносини між контрагентами (оператором та замовником).

32. Під предметом договору розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

33. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

34. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

35. Аналогічні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі

№ 910/22058/17.

36. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту пунктів 2.1 - 2.4 Договору вбачається, що предметом Договору є надання послуг транспортування природного газу, обсяг яких визначається додатком 1 (розподіл потужності) та додатком 2 (транспортування). У пункті 2.8 Договору сторони узгодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору, додаток 3 укладається у випадку, коли Замовник послуг є оператором газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу

37. При цьому, як вже зазначалося, судом апеляційної інстанції встановлено, що докази укладання додатків 1, 2, 3 до Договору відсутні.

38. Оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3 до Договору, то фактично не погодили предмет Договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. А неузгодження істотних умов договору свідчить про те, що Договір є неукладеним і, відповідно такий Договір не створює наслідків для його сторін.

Наведене унеможливлювало задоволення попередніми судовими інстанціями заявлених позовних вимог.

39. З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, а також положень статті 626, 638 ЦК України, статей 179, 180 ГК України, частини восьмої статті 181 ГК України Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційних скарг не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

40. Статтею 287 ГПК України визначено право касаційного оскарження; згідно з нею:

- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали; 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина перша);

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга).

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків викладених у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №-3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Стосовно доводів касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

42. Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" про неврахування судами попередніх інстанцій судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, від 06.03.2018 у справі №917/492/17, від 14.11.2019 у справі №904/2732/18, оскільки: по-перше, предмет та підстави позову у зазначених справах і у справі, яка розглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; по-друге, у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", викладені у пункті 9.1 цієї постанови.

43. Висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що Договір є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмет договору транспортування (потужностей та обсягу транспортування газу), і тому такий Договір не створює юридичних наслідків для його сторін, у тому числі і в частині дій, передбачених відповідним пунктом такого договору (у цьому випадку пунктом 11.4), повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 у подібних правовідносинах, і Суд не вбачає підстав для відступу від нього .

Порядок відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передбачений частиною другою статті 302 ГПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Так, провадження у даній справі № 904/2611/18 зупинялося до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3987/19, яку (справу) було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.

За результатами розгляду справи № 922/3987/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.

У даній справі Суд не вбачає підстав відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16, а АТ "Укртрансгаз" вмотивовано не обґрунтувало таку необхідність.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", викладені у пункті 9.2 цієї постанови.

44. Питання недопустимості надання зворотної сили положенням Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017, та, як наслідок, відсутності правових підстав для здійснення коригування розміру небалансу позивачем по актах, які були складені до 28.04.2017 та по яких вже було здійснено балансування Оператором ГТС, раніше неодноразово висвітлювалися у постановах Верховного Суду (наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №924/447/18, від 12.06.2019 у справі №920/344/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18), за якими зроблено висновок, що повторне здійснення балансування газу на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями договорів та Кодексу ГТС, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами.

Суд відхиляє посилання скаржника на статті 50, 192 Податкового кодексу України в обґрунтування доводів щодо наділення позивача правом на коригування вартості попередньо наданих послуг, оскільки між сторонами виникли спірні господарські правовідносини, тоді як у силу вимог частини першої статті 4 ГК України фінансові (в тому числі податкові) відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, не є предметом регулювання ГК України.

Врахувавши, що правильно визначений розмір небалансу відповідача складає менше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи при визначенні вартості послуг балансування, суди попередніх інстанцій встановили, що правомірним є застосування коефіцієнту компенсації 1.

Аналіз положень законодавства у сфері газопостачання (зокрема, наведений у пункті 21.6 цієї постанови) дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною в пункті 9.2 Договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником із газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, в тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).

Верховний Суд не вбачає підстав відступати від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, щодо права на коригування обсягів наданих послуг балансування та застосування коефіцієнту 1.2, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16 та від 18.06.2019 у справі № 922/158018, а АТ "Укртрансгаз" вмотивовано не обґрунтувало таку необхідність.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", викладені у пункті 9.3 цієї постанови.

45. В інших доводах касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" фактично йдеться про: неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди помилково визнали встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішеннях судів обставинам справи; порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені АТ "Укртрансгаз" підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими.

Що ж до інших підстав для скасування судового рішення у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які наведені у частині третій статті 310 ГПК України, як - от: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 310); або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310); або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310), то обставин на підтвердження наявності таких підстав скаржником у касаційній скарзі не наведено.

Стосовно доводів касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

46. Наведені у касаційній скарзі Компанії доводи, що зазначені у пунктах 7.1-7.3 цієї постанови, не є підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а тому не можуть бути прийняті Верховним Судом.

47. Стосовно доводу касаційної скарги Компанії, зазначеного у пункті 7.4 даної постанови, про те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (у розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України), а саме яку статтю - 276 ГПК України чи 277 ГПК України - має застосувати апеляційний суд у випадку, коли у межах спору про стягнення оператором газотранспортної системи заборгованості за договором транспортування природного газу судом першої інстанції ухвалюються рішення про права та обов`язки Компанії як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

48. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 277 ГПК України:

- підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша);

- неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга);

- порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (частина третя);

- зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта).

Статтею 269 ГПК України передбачено:

- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша);

- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга);

- суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта).

Зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у справі в будь-якому випадку не підлягають задоволенню, оскільки сторонами не узгоджено істотних умов Договору, що свідчить про те, що такий договір є неукладеним і не створює наслідків для його сторін. При цьому в апеляційному перегляді рішення місцевого господарського суду за апеляційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та Компанії судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин і обов`язкових підстав, передбачених частинами першою - третьою статті 277 ГПК України, для скасування рішення місцевого господарського суду повністю або частково.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, Компанія не просила суд апеляційної інстанції виключити певні обставини з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного Верховний Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, а незгода Компанії з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, які судом апеляційної інстанції спростовані не були, не свідчать про обов`язок Верховного Суду формувати правовий висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

49. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційних скарг, перевірки їх матеріалами справи, в контексті встановлених судами обставин також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, враховано межі, порядок та повноваження судів попередніх інстанцій та межі і порядок розгляду касаційної скарги Верховним Судом, наявність правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 у подібних правовідносинах, недоведеність скаржником доводами касаційної скарги наявності підстав для відступу від нього.

50. Суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, і бере до уваги те, що названою постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 справу №922/3987/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв`язку з неповним встановленням обставин справи та відсутністю викладеного висновку по суті спору.

51. Поряд з тим Касаційним господарським судом беруться до уваги доводи, зазначені у відзивах на касаційні скарги, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

52. Звертаючись з касаційними скаргами, Компанія та АТ "Укртрансгаз" не довели такого неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, яке мало б наслідком скасування оскаржуваних судових рішень.

53. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги

АТ "Укртрансгаз" та Компанії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

54. Понесені АТ "Укртрансгаз" та Компанією у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №904/2611/18- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Дата ухвалення рішення23.06.2021
Оприлюднено29.06.2021
Номер документу97886988
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/2611/18

Постанова від 23.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 08.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 26.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 23.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 28.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 19.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 23.11.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 11.11.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні