Постанова

від 07.06.2021 по справі 463/10147/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/10147/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/366/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.,

суддів -Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Симця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради, Комунального закладу Львівської обласної ради навчально - реабілітаційного центру І-ІІІ ступенів Довіра про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської обласної ради, Комунального закладу Львівської обласної ради навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів Довіра про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на автомобіль.

В обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що є власником автомобіля HYUNDAI І 40 № НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . 30.09.2019 року автомобіль HYUNDAI І 40 № НОМЕР_1 був припаркований біля огорожі Навчально-реабілітаційного центру на вул. Личаківській, ЗЗА. В цей день у м. Львові спостерігалися наступні погоді умови: вітер та сильний вітер, в результаті чого сталося падіння дерева, яке знаходилося на території Навчально-реабілітаційного центру, на автомобіль HYUNDAI І 40 № НОМЕР_1 . В результаті падіння дерева автомобіль отримав технічні пошкодження. Земельна ділянка, на якій знаходилося дерево, яке впало, належить Львівській міській раді. Згідно ухвали Львівської міської ради №1879 від 14.11.2012 року, земельну ділянку площею 1,7847 га на АДРЕСА_1 , передано Львівській обласній раді для обслуговування будівель та споруд Львівської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату для дітей з важкими-порушеннями мови (на даний час Комунальний заклад Львівської обласної ради Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів Довіра ). Про факт падіння дерева позивач повідомив Управління патрульної поліції Львівській області, а також Личаківський відділ поліції ГУ НП у Львівській області. Згідно висновку №226 судової автотоварознавчої експертизи від 15.11.2019 року, вартість матеріального збитку, в результаті падіння дерева на автомобіль, становить - 106481.94 грн. Позивач вважає, що балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень, згідно ухвали Львівської міської ради №1879 від 14.11.2012 року. Ним є Львівська обласна рада. Позивач просив позовні вимоги задовольнити, та стягнути з Львівської обласної ради на його користь 106481.94 грн. матеріальної шкоди, а також 1064.82 грн. судових витрат, а всього - 107546.76 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської обласної ради, Комунального закладу Львівської обласної ради навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів Довіра про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада, подавши апеляційну скаргу.

Зазначає, що Львівська міська рада не була стороною у справі, проте суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Вважає рішення суду таким, що винесене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Вказує, що Львівській обласній раді передана для володіння і користування дана земельна ділянка. Львівська міська рада не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність особи, на яку покладено в даному випадку обов`язок по обслуговуванню та утриманню земельної ділянки, де відбулось падіння дерева, з огляду на те, що територія , з якої впало дерево на автомобіль позивача надана на праві постійного користування та зареєстрована на праві постійного користування за Львівською обласною радою. Відтак, Львівська обласна рада повинна належно виконувати свої обов`язки як користувач території.

Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задоволити позов до відповідачів у вказаній справі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

07 червня 2021 року від представника Львівської обласної ради - Гаталяк С.П. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

07 червня 2021 року від представника позивача - Чліянца С.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, проте колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з січня 2021 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін - на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди може бути покладено на Львівську міську раду до відання виконавчого органу якої, в силу пп.7 п. а ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля HYUNDAI І 40 № НОМЕР_1 .

30 вересня 2019 року автомобіль марки HYUNDAI І40 НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , був припаркований біля огорожі Навчально-реабілітаційного центру по вул. Личаківська, ЗЗА у місті Львові та був пошкоджений внаслідок падіння дерева.

Із наданої до матеріалів справи відповіді на запит Управління поліції у Львівській області від 21.10.2019 року вбачається, що на лінію 102 о 18 год. 33 хв. 30.09.2019 року надійшло повідомлення про пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева за адресою АДРЕСА_2 , на яке скеровувався екіпаж УПП у Львівській області ДПП. Матеріали з оформлення даної події 30.09.2019 року були передані у Личаківський ВП ГУНП у Львівській області /а.с.11/.

Згідно висновку №226 судової автотоварознавчої експертизи від 15.10.2019 року, вбачається, що пошкодження автомобіля Нуundai I 40 (CRDi) 1,7 5dr 6MT ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлені після ДТП 30.009.2019 року, які визначені при його обстеженні 10.10.2019 року - зазначені у пункті 1.2 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фото таблиць додатку. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai І 40 (CRDi) 1,7 5dr 6MT ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 від виявлених при обстеженні 10.10.2019 року його пошкоджень внаслідок ДТП 30.09.2019 року, в цінах на вказану дату обстеження, становить: 131352,76 грн. (без врахування ПДВ на складові, матеріали та ремонтно-відновлювальні роботи) 157623,32 грн. (з врахуванням ПДВ на складові, матеріали та ремонтно-відновлювальні роботи). Ринкова вартість автомобіля Hyundai І 40 (CRDi) 1,7 5dr 6MT ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 на 30.09.2019 року до моменту пошкодження у ДТП, становить:334434,19 грн. (триста тридцять чотири тисячі чотириста тридцять чотири гривни 19 коп.). Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Hyundai I 40 (CRDi) 1,7 5dr 6МТ ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент його пошкодження у ДТП 30.09.2019 року, становить: Е3 = 0,54).Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Hyundai I 40 (CRDi) 1,7 5dr 6MT ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у ДТП 30.09.2019 року, з врахуванням результатів його обстеження 10.10.2019 року, в цінах на дату обстеження, становить: 88 734, 95 грн. (без врахування ПДВ на складові, матеріали та ремонтно-відновлювальні роботи), 106481, 94 грн. з врахуванням ПДВ на складові, матеріали та ремонтно-відновлювальні роботи)/а.с.20-40/.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 року №1879 Про користування Львівською обласною радою земельною ділянкою на АДРЕСА_1 Львівській обласній раді передано земельну ділянку площею 1.7847 га на АДРЕСА_1 у постійне користування для обслуговування будівель та споруд Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з важкими порушеннями мови за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення /а.с.10/.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи.

Відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов`язані з ним внутрішнім необхідним зв`язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили .

Для встановлення існування причинного зв`язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи-заподіювача шкоди.

Обов`язковою умовою виникнення деліктних зобов`язань є причинно- наслідковий зв`язок між діями особи і заподіянням шкоди.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавана, а викликана якимись іншими обставинами.

Відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди: причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана: вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова від повільність не

настає.

Для встановлення існування причинного зв`язку необхідно довести, що протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків, шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи - заподіювана шкоди.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди по винні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вказані висновки в частині необхідності встановлення винної особи та безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та цієї шкодою.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про благоустрій населених пунктів утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Місцевий суд установив, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, і отже, його власником є територіальна громада міста.

При цьому, у матеріалах справи відсутні дані, що дерево у відповідності до вимог ч.5 ст.28 Закону України Про благоустрій населених пунктів перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд вважав, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди може бути покладено на Львівську міську раду до відання виконавчого органу якої в силу пп.7 п. а ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц, провадження № 61-43478св18.

Проте, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Непереборна сила - це дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.

За нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с, а згідно із довідкою Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 14-08/18-65 від 25 січня 2020 року, у день події спостерігались пориви вітру 17-19 м/с,

Проте, апелянт Львівська міська рада в апеляційній скарзі не посилається на те, що наслідком завдання шкоди позивачу могла бути обставина непереборної сили, тобто екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей, яке характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити.

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, урахував конкретні обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та ґрунтується на засадах верховенства права.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.