Постанова

від 14.06.2021 по справі 167/1072/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/1072/20 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І. І. Провадження № 22-ц/802/792/21 Категорія: 60 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Данилюк В. А.,

секретар Вакіна Д. О.,

з участю: представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Немирської сільської ради Рожищенського району про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді ОСОБА_4 поданою його представником ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Немирської сільської ради Рожищенського району про визнання права власності на спадкове майно покликаючись на такі обставини.

Її батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Спадщину прийняла, вступивши в управління спадковим майном. На даний час вона не може оформити право власності на будинок через відсутність державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, а тому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року позов задоволено.

Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 оскаржив це рішення та просив скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що його мати, ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , оскільки після смерті спадкодавця - який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжувала проживати у належному йому будинку в АДРЕСА_1 .

В погосподарських книгах вона записана власником цього будинку, як спадкоємець. При розгляді справи суд не залучив його до участі у справі, чим порушив його права, та всупереч вимог закону визнав право власності на спірний будинок за позивачем, у той час, як згідно з по господарськими книгами, будинок по АДРЕСА_1 належав його матері.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін.

Вказує, що положеннями Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось прийняття спадщини шляхом спільного проживання спадкоємців із спадкодавцем, тому матір особи, яка подала апеляційну скаргу, не прийняла спадщини, відтак, права апелянта не порушені постановленим рішенням.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення Луцького міськрайонного суду у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину, є позивач ОСОБА_2 .

Такого висновку суд першої інстанції дійшов без повного з`ясування усіх обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

На підставі витягу з погосподарської книги №4 за 1983-1985 роки Немирської сільської ради Рожищенського району встановлено, що житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_5 (а.с.8).

Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, що стверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Після одруження позивач змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (а.с.7).

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтовано посиланням на матеріали спадкової справи, з якої вбачається, що ОСОБА_2 прийняла спадщину, вступивши у володіння спадковим майном.

Проте, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Зокрема, в матеріалах цивільної справи на а.с. 9 міститься довідка Немирської сільської ради Рожищенського району від 03 липня 2020 року № 78, яка надавалась нотаріусу на підтвердження факту прийняття спадщини, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , перебувала поруч із своїм батьком та доглядала його до дня його смерті.

Відповідно до положень частини і статті 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідально до положень статті 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з приписами пункту 1 частини І статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

Аналізуючи зазначені норми матеріального права у їх системному зв`язку, належить дійти висновку, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо після часу відкриття спадщини (після смерті спадкодавця) фактично вступив у володіння спадковим майном.

У довідці Немирської сільської ради Рожищенського району від 03 липня 2020 року № 78, на яку посилається позивач в обгрунтування доводів про прийняття нею спадщини, відсутня вказівка про те, що після смерті свого батька ОСОБА_2 вчинила дії, які вказують на фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном.

Та обставина, що позивач перебувала поруч із спадкодавцем до дня його смерті та доглядала за ним за життя, не дає підстав визнати, що ОСОБА_2 вступила у фактичне володіння або управління спадковим майном.

Інших доказів, які підтверджують про прийняття спадщини позивачем ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_5 , позивачем не подано.

Щодо порушення прав особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_9 належить зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є дочкою спадкодавця ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою виконкому Доросинівської сільської ради ОСОБА_6 вступила у фактичне володіння спадковим майном до спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця, шляхом догляду за спадковим будинком та садінням огороду.

У даному судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердила ту обставину, що її сестра ОСОБА_6 проживала у спадковому будинку без реєстрації як за життя батька, так і після його смерті. Отже, відповідно до положень пункту І частини І статті 549 ЦК УРСР ОСОБА_6 прийняла спадщину - вступила у фактичне володіння або управління спадковим майном.

З витягу з погосподарської книги № 2 за 2017 рік Немирської сільської ради вбачається, що будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_6 .

За життя матір особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 , склала заповіт, посвідчений секретарем Немирської сільської ради 02 листопада 2016 року, яким заповіла належний їй будинок по АДРЕСА_1 та інше належне їй майно, своєму синові ОСОБА_4 .

З витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі та довідки про склад спадкоємців від 27 січня 2021 року № 31/01-16 вбачається, що ОСОБА_4 у визначені законом строки та порядку прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_6 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

З наведеного належить дійти висновку, що задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно, пред`явлені до відповідача Немирської сільської ради Рожищенського району, суд вирішив питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , однак не оформила свої спадкових прав.

При вирішенні спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної уваги вирішенню питання про належність відповідача, до якого пред`явлено позов, у зв`язку з чим безпідставно задовольнив позовні вимоги, пред`явлені до Немирської сільської ради, тому на підставі статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, постановити нове судове рішення про відмову у позові.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_4 сплатив судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Згідно з договором про надання професійної правничої допомоги, вартість правничої допомоги становить 6000 гривень і така правнича допомога надана, адвокатом подано розрахунок наданих послуг, кошти ОСОБА_4 сплачені, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 29 квітня 2021 року. Копії зазначених документів були долучені до апеляційної скарги та надіслані позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу та в суді апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_2 та її представником не висловлювалось заперечень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача відповідно до положень статті 141 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1261.20 грн., сплачений за подання апеляційної скарги та 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, всього 7261.20 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді ОСОБА_4 подану його представником ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року в даній справі скасувати та постановити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Немирської сільської ради Рожищенського району про визнання права власності на спадкове майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 7261,20 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду.

Головуючий

Судді: