Постанова

від 14.06.2021 по справі 926/204/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. Справа № 926/204/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Баланецький О.Д. (в режимі відеоконференції в Господарському суді Чернівецької області)

від відповідача-1 (скаржника) - Буряк О.І. (в режимі відеоконференції в Господарському суді Чернівецької області)

від відповідача-2 - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Віталія Георгійовича, б/н від 07 грудня 2020 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року (підписане 16.11.2020 року), суддя Гончарук О.В.

у справі №926/204/20

за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Бойко Віталія Георгійовича, с. Сучевини, Глибоцький район, Чернівецька область

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Бойко Івана Георгійовича, с. Сучевини, Глибоцький район, Чернівецька область

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 155 396,81 грн.

в с т а н о в и в :

29 січня 2020 року Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Бойко Віталія Георгійовича та Фізичної особи-підприємця Бойко Івана Георгійовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 155 396,81 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року у справі №926/204/20 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідачів-1,2 на користь позивача по 69 495,57 грн. з кожного - безпідставно збережених коштів. У задоволенні решти вимог суд відмовив.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що у відповідачів з моменту поділу земельної ділянки площею 0,1548 га з кадастровим номером 7310136900:41:004:0106 виникли обов`язки щодо оформлення прав на нові земельні ділянки (площею 0,0143 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0030, площею 0,0058 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0033 та площею 0,1027 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0036), що в подальшому й мало місце на підставі договорів купівлі-продажу, проте, судом встановлено, що у спірний період між сторонами відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо цих земельних ділянок, а отже, суд погодився з позивачем щодо використання земельних ділянок без достатньої правової підстави. Поряд з тим, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами орендних правовідносин, оскільки, земельна ділянка площею 0,1548 га з кадастровим номером 7310136900:41:004:0106 га, яка була об`єктом оренди за договором оренди, не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки і судом встановлено, що позивачем не приймались рішення про передачу їх в користування відповідачам; між сторонами нові договори оренди не укладались. Одночасно, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, судом застосовано до частини позовних вимог наслідки спливу позовної давності, у звязку з чим, суд задоволив позовні вимоги частково.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 - Фізична особа-підприємець Бойко Віталій Георгійович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року у справі №926/204/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що в спірний період між сторонами існували правовідносини з оренди спірних земельних ділянок на підставі договору оренди від 14 травня 2015 року, який припинив свою дію у зв`язку з придбанням відповідачами орендованої ними земельної ділянки, відтак, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про безпідставне користування спірними земельними ділянками. Поряд з тим, не погоджується з розміром присуджених до стягнення коштів, наголошуючи, що заборгованість по орендній платі з 21.10.2016 по 16.07.2019 не може перевищувати 55 597,71 грн. На думку скаржника поділ земельної ділянки не припиняє право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки, який на його думку, був чинним до моменту викупу земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№01/02-18-11065/1 від 31.12.2020) позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що земельну ділянку, яка була предметом договору оренди від 14.04.2015, поділено на 4 земельних ділянки, а рішенням Чернівецької міської ради №188 від 12.05.2016 припинено договір оренди землі від 14.04.2015; надано 4 новостворені земельні ділянки відповідачам в оренду до 31.12.2016 та зобов`язано останніх укласти договори оренди нових земельних ділянок.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт, зокрема зазначає, що між сторонами у спірний період виникли відносини щодо викупу земельних ділянок, а не надання їх в оренду, відтак, на думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачів безпідставно набутих коштів за користування земельними ділянками без правової підстави. Одночасно наголошує, що відповідачами у 2019 році сплачено земельний податок за користування спірними земельними ділянками в розмірі 20 643,96 грн.

11 червня 2021 року від скаржника на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №22 від 14 травня 2021 року на суму 55 597,71 грн. (призначення платежу: оплата за оренду з 27.01.17 р. по 17.07.19 р. по договору №9402 від 14.04.15 р. зі змінами, внесеними додатковою угодою №1/9402 від 15.08.2015 р. ). Однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів, а не заборгованості з орендної плати за договором оренди, відтак, суд не бере до уваги поданий скаржником доказ. Більше того, вказана сума сплачена апелянтом вже після прийняття рішення судом першої інстанції (06 листопада 2020 року), відтак, такий доказ (який не існував на час вирішення справи місцевим господарським судом) не приймається апеляційним судом та не може бути врахований при вирішенні спору. Судом також враховано, що позивачем не підтверджено зарахування вказаної суми саме на виконання рішення у цій справі щодо стягнення безпідставно збережених коштів. Заява позивача про відмову від позовних вимог в зазначеній частині до апеляційного суду не надходила, відтак, у останнього відсутні підстави для визнання нечинним рішення суду першої інстанції в цій частині та закриття провадження у справі.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотаннями сторін проводились в режимі відеоконференції з Господарським судом Чернівецької області.

Представник відповідача-1 (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року у справі №926/204/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представника відповідача-2 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2015 року між Чернівецькою міською радою (в тексті договору - орендодавець), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (в тексті договору - орендарі) укладено договір оренди землі №9402, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування вбудованих-прибудованих нежитлових приміщень, яка знаходиться у місті Чернівцях на вул. Хотинській, 45-Г, площею 0,1548 га з кадастровим номером 7310136900:41:004:0106.

Рішенням Чернівецької міської ради №188 від 12 травня 2016 року погоджено підприємцю Бойку Івану Георгійовичу та підприємцю Бойку Віталію Георгійовичу поділ орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1548 га з кадастровим номером 7310136900:41:004:0106 для обслуговування вбудовано-прибудованих нежилих приміщень, на чотири земельні ділянки: №1 - 0,0143 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0030), №2 - 0,0058 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0033), №3 - 0,0270 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0032) та №4 - 0,1077 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0031). Вказані земельні ділянки надано відповідачам у оренду до 31 грудня 2016 року для обслуговування вбудованих-прибудованих нежитлових приміщень, а також припинено договір оренди землі від 14.04.2015, у зв`язку зі зміною умов користування землею; зобов`язано відповідачів укласти відповідні договори оренди землі.

Рішенням Чернівецької міської ради №545 від 24 січня 2017 року погоджено підприємцю Бойку Івану Георгійовичу та підприємцю Бойку Віталію Георгійовичу поділ орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1548 га з кадастровим номером 7310136900:41:004:0106 для обслуговування вбудовано-прибудованих нежилих приміщень, на чотири земельні ділянки: №1 - 0,0143 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0030), №2 - 0,0058 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0033), №3 - 0,0270 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0032) та №4 - 0,1077 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0031). Земельні ділянки №1, №2 та №4 надано відповідачам у оренду до 14 квітня 2025 року для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; земельну ділянку №3 зараховано до земель запасу міста.

Рішенням Чернівецької міської ради №1160 від 24 лютого 2018 року погоджено поділ земельної ділянки за адресою: вулиця Хотинська 45-Г, площею 0,1077 га, кадастровий номер: 7310136900:41:006:0031 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на дві земельні ділянки: № НОМЕР_1 площею 0,0050 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0037 (в межах червоних ліній ) та №2 площею 0,1027 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0036; земельну ділянку №1 зараховано до земель запасу міста; земельну ділянку №2 включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щодо яких проводитиметься експертна грошова оцінка з метою продажу власникам об`єктів нерухомого майна, що розташоване на них.

Вказаним рішенням міської ради вирішено продати відповідачам земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1027 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0036) у спільну часткову власність по 1/2 частині для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель комунальної власності.

22 березня 2018 року між Чернівецькою міською радою (в тексті договору - продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (в тексті договору - покупці) укладено 2 договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,0143 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0030 та земельної ділянки площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0033.

17 липня 2019 року між Чернівецькою міською радою (в тексті договору - продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (в тексті договору - покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 0,1027 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0036.

У січні 2020 року Чернівецька міська рада звернулась до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Бойко Віталія Георгійовича та ФОП Бойко Івана Георгійовича безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 155 396,81 грн. за періоди: з 21 жовтня 2016 року по 21 березня 2018 року та з 21 жовтня 2016 року по 16 липня 2019 року.

Відповідно до ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з тим, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст.93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 ст.79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 стверджує, що між сторонами у спірний період існували договірні відносини на підставі договору оренди землі №9402 від 14 квітня 2015 року, який на думку відповідача-1 був чинний до моменту укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями скаржника, оскільки, рішенням Чернівецької міської ради №188 від 12 травня 2016 року відповідачам погоджено поділ орендованої земельної ділянки за адресою: вул. Хотинська 45-Г, площею 0,1548 га кадастровий номер 7310136900:41:004:0106 на чотири земельні ділянки, які надано відповідачам в оренду до 31 грудня 2016 року для обслуговування вбудованих-прибудованих нежитлових приміщень, а також вказаним рішенням припинено договір оренди землі від 14.04.2015, у зв`язку зі зміною умов користування землею; зобов`язано відповідачів укласти відповідні договори оренди землі.

Поряд з тим, рішенням Чернівецької міської ради №545 від 24 січня 2017 року відповідачам погоджено поділ орендованої земельної ділянки за адресою: вул. Хотинська 45-Г, площею 0,1548 га, кадастровий номер 7310136900:41:004:0106 на чотири земельні ділянки, три з яких надано відповідачам у оренду до 14 квітня 2025 року для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; поряд з тим, четверту земельну ділянку зараховано до земель запасу міста.

В подальшому, рішенням Чернівецької міської ради №1160 від 24 лютого 2018 року відповідачам погоджено поділ однієї з трьох земельних ділянок на дві земельні ділянки, одну з яких зараховано до земель запасу міста; іншу - включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щодо яких проводитиметься експертна грошова оцінка з метою продажу власникам об`єктів нерухомого майна, що розташоване на них. Вказаним рішенням міської ради вирішено продати відповідачам земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська 45-Г, площею 0,1027 га (кадастровий номер 7310136900:41:006:0036) у спільну часткову власність по 1/2 частині для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель комунальної власності.

Отже, з наведеного вбачається, що земельна ділянка, яка була об`єктом оренди за договором оренди землі №9402 від 14 квітня 2015 року, після укладення договору була поділена на 4 земельні ділянки, проте, не всі поділені земельні ділянки були передані відповідачам у оренду, у зв`язку з чим, у останніх виник обов`язок укласти договори оренди нових земельних ділянок, які були передані відповідачам в оренду за рішенням Чернівецької міської ради.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 ).

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що між сторонами у спірний період існували відносини щодо викупу земельних ділянок, та як наслідок відсутності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначеними вище рішеннями Чернівецької міської ради, які передували рішенням міської ради про викуп земельних ділянок, відповідачам надавались земельні ділянки саме в оренду та останніх було зобов`язано укласти відповідні договори оренди земельних ділянок, які відповідачі не уклали та орендну плату за такими договорами не сплачували, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів до моменту купівлі спірних земельних ділянок.

З огляду на викладене відповідачі як фактичні користувачі земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування ними, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Так, судом встановлено, що 22 березня 2018 року та 17 липня 2019 року між позивачем та відповідачами укладено три договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,0143 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0030; земельної ділянки площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0033 та земельної ділянки 0,1027 га, кадастровий номер 7310136900:41:006:0036, відтак, позивачем правильно визначено період нарахування безпідставно збережених коштів.

Щодо позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України установлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом - 29 січня 2020 року та, водночас, нарахував суму безпідставно збережених коштів за період з 21.10.2016 по 21.03.2018 (земельні ділянки площею 0,0143 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0030 та площею 0,0058 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0033) та з 21.10.2016 по 16.07.2019 (земельна ділянка площею 0,1027 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0036), у зв`язку з чим, позов в частині стягнення грошових коштів за період з 21.10.2016 по 28.01.2017 (включно) подано поза межами позовної давності, у зв`язку з чим у позові в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив.

При цьому, стягненню з відповідачів підлягають безпідставно збережені кошти, нараховані за період з 29.01.2017 по 21.03.2018 (земельні ділянки площею 0,0143 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0030 та площею 0,0058 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0033, що розташовані за адресою: Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Хотинська 45-Г ) та за період з 29.01.2017 по 16.07.2019 (земельна ділянка площею 0,1027 га з кадастровим номером 7310136900:41:006:0036), у загальному розмірі 138 991,14 грн.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів по 69 495,57 грн. безпідставно збережених коштів.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними та спростовуються висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року у справі №926/204/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Віталія Георгійовича - без задоволення.

Матеріали справи №926/204/20 повернути до Господарського суду Чернівецької області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 22 червня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.