Рішення

від 16.06.2021 по справі 910/1812/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2021Справа № 910/1812/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп ЛТД" доОСОБА_1 третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Тейваз" провідшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін:

від позивача: Березка Р.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп ЛТД" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення збитків в розмірі 51 489, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримавши банківські виписки по закритому рахунку було встановлено, що ОСОБА_1 користуючись своїм службовим становищем, упродовж 2019-2020 років здійснювала грошові перекази з рахунку ТОВ "Бізон Груп ЛТД" на підконтрольне їй підприємство - ТОВ "Універсал-Тейваз" на загальну суму 51 489, 12 грн.

15.02.2021 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

24.02.2021 до суду надійшла відповідь на вказаний запит.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/1812/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.04.2021.

Крім того, до позовної заяви додано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

26.03.2021 на виконання вимог суду позивач надав письмові пояснення та просив долучити до справи докази.

Також, 30.03.2021 позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів та із заявою про залучення до участі в справі третьою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Тейваз".

Сторони явку уповноважених представників у підготовче засідання 02.04.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги предмет спору у справі, суд задовольнив клопотання позивача й залучив до участі у справі ТОВ "Універсал-Тейваз" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки такої особи.

Крім того, з огляду на пояснення позивача, з урахуванням предмету позову, суд дійшов висновку, що заявлені до витребування докази мають суттєве значення для вирішення спору, а тому задовольнив заяву про витребування, про що вказано у відповідній ухвалі суду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників сторін, залучення третьої особи, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 14.05.2021 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

06.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла письмова заява про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів від 30.03.2021.

Проте, суд звертає увагу на те, що у підготовчому засіданні 02.04.2021 вже було задоволено вказане клопотання про витребування та наразі, потреби в поновлені строку немає.

Представник позивача, у свою чергу, безпосередньо в підготовчому засіданні 14.05.2021 відмовився проти заявленого раніше клопотання про призначення експертизи та просив залишити його без розгляду.

З огляду на наведені вище обставини та враховуючи пояснення представника позивача, суд ухвалив залишити без розгляду клопотання про призначення експертизи.

З огляду на те, що в судовому засіданні 14.05.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.06.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2021 надав усні пояснення та наполягав на задоволенні заявленого позову.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка міститься у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про судові засідання та ними, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.

У судовому засіданні 16.06.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Пунктом 8.12.1 Статуту ТОВ "Бізон Груп ЛТД", затвердженого Рішенням загальних зборів учасників № 1 від 20.08.2019 зазначено, що директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

Згідно з п. 8.12.2. Статуту, до компетенції директора Товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

Директор Товариства може діяти від імені Товариства без довіреності. Директор представляє інтереси Товариства у відносинах зі всіма вітчизняними й іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, укладає договори, у тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов`язкові для всіх робітників Товариства (п. .п 8.12.5 та 8.12.6 Статуту).

Пунктами 8.12.7, 8.12.8 та 8.13 Статуту передбачено, що директор Товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства. Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні його винними діями або бездіяльністю. Директор є посадовою особою.

Протоколом загальних зборів ТОВ "Бізон Груп ЛТД" № 1 від 20.08.2019 призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 20.08.2019.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства № 15/12/2020 від 15.12.2020, ОСОБА_1 звільнено із посади директора ТОВ "Бізон Груп ЛТД" з 14.12.2020 та призначено новим директором ОСОБА_2 з 15.12.2020.

Як стверджує позивач, звернувшись до АТ "КБ "Приватбанк" для переоформлення уповноваженої особи на розпорядження коштами та рахунком Товариства, було встановлено, що попередній директор ОСОБА_1 11.12.2020 закрила банківський рахунок ТОВ "Бізон Груп ЛТД" в АТ "КБ "Приватбанк".

Отримавши банківські виписки по закритому рахунку, як наголошує позивач, було виявлено, що ОСОБА_1 упродовж 2019-2020 років здійснювала грошові перекази із рахунку ТОВ "Бізон Груп ЛТД" на підконтрольне їй підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Тейваз". За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб єдиним учасником та директором ТОВ "Універсал-Тейваз" з 2017 по теперішній час є ОСОБА_1 .

Всього за період 2019-2020 було здійснено переказів на загальну суму 51 489, 12 грн.

Як вбачається із доводів позивача, спір у справі виник у зв`язку з тим, що фактично ТОВ "Бізон Груп ЛТД" та ТОВ "Універсал-Тейваз" не мали жодних господарських відносин, а з метою приховування грошових переказів на підконтрольне ОСОБА_1 . Товариство, при кожному переказі змінювалося призначення платежу та отримувачем платежу зазначалося Товариство з обмеженою відповідальністю "Річ-Форест" (попередня назва ТОВ "Універсал-Тейваз" до 01.08.2017).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

За змістом ч. 2 вказаної статті посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Згідно із ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на положення наведеної норми суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 та Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16.

За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по рахунку, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп ЛТД" було здійснено, зокрема, наступні платежі:

- 08.11.2019 о 14:50 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Оплатаза встановлення пакетів та виїзд мастера по рах. № 70 від 07.11.2019. Без ПДВ на суму 1500, 00 грн;

- 11.11.2019 о 16:37 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Доплата за встановлення програми по рах. 70 від 07.11.2019 без ПДВ на суму 500, 00 грн;

- 20.11.2019 о 15:32 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: оплата оренди приміщення по рах. № 673 від 01.19р.2019 без ПДВ на суму 12 145, 00;

- 11.02.2020 о 13:48 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Оплата за консультаційні послуги по рах. № 12 від 10 без ПДВ на суму 2 000, 00 грн;

- 08.05.2020 о 14:58 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Оплата за консультативні послуги по рах. № 16 від 10/04/20 без ПДВ на суму 2 500, 00 грн;

- 19.06.2020 о 12:28 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Оплата за консультативні послуги по рах.№ 16 від 10/04/20 без ПДВ на суму 2 000, 00 грн;

- 17.07.2020 о 15:13, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу:Оплата за консультативні послуги по рах.№16 від 10/04/20 без ПДВ на суму 2 000, 00 грн;

- 21.08.2020 о 13:42, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа без ПДВ на суму 15 000, 00 грн;

- 14.09.2020 о 16:24, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Оплата за консультаційні послуги без ПДВ на суму 1 000, 00 грн;

- 24.09.2020 о 12:08, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Доплата за оренду, у сумі 3333,33 грн ПДВ 20% 666,67 грн. на суму 4 000, 00 грн;

- 27.10.2020 о 14:32 год, отримувач РІЧ-ФОРЕСТ ТОВ 40180448; призначення платежу: Поповнення електронного рахунку без ПДВ на суму 5 000, 00 грн;

- 10.12.2020 о 15:25 грн, отримувач ОСОБА_1 , р/р/ НОМЕР_1 , призначення платежу № НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 повернення фін допомоги згідно дог. № 0101/20 від 01.01.20 на суму 3 500, 00 грн;

- 10.12.2020 о 16:04, отримувач ОСОБА_1 , р/р/ НОМЕР_1 , призначення платежу № НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 повернення фін допомоги згідно дог. № 0101/20 від 01.01.20 на суму 344, 52 грн.

З метою з`ясування наявності або відсутності господарських відносин між ТОВ "Бізон Груп ЛТД" та ТОВ "Універсал-Тейваз" (ТОВ "Річ-Форест") судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у ТОВ "Універсал-Тейваз" бухгалтерські, фінансові та інші первинні документи про наявність господарських взаємовідносин з ТОВ "Бізон Груп ЛТД"; у ОСОБА_1 бухгалтерські, фінансові та інші первинні документи про надання ОСОБА_1 фінансової допомоги ТОВ "Бізон Груп ЛТД".

Однак, ані відповідач, ані третя особа вимог ухвали суду від 02.04.2021 не виконали та витребувані докази не надали.

Підставою повернення помилково зарахованих коштів є їх попереднє помилкове зарахування на рахунок ТОВ "Бізон Груп ЛТД", а даних про вхідні платежі від ТОВ "Універсал-Тейваз (ТОВ "Річ-Форест") долучено не було.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували господарські відносини між підприємствами позивача та третьої особи, а також не доведено надання ОСОБА_1 фінансової допомоги на користь ТОВ "Бізон Груп ЛТД".

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано підтверджуючих документів (договорів, листів рахунків, які вказані у призначеннях платежу під час перерахування коштів на користь ТОВ "Річ-Форест" та ОСОБА_1 ) та не доведено наявності достатньої правової підстави для перерахування коштів на загальну суму 51 489, 12 грн, то суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем на спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 51 489, 12 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, п. 12 ч. 1 ст. 20, ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп ЛТД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп ЛТД" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 608-Б; код ЄДРПОУ 43214099) збитки в розмірі 51 489, 12 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 25.06.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко