Ухвала

від 24.06.2021 по справі 905/255/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 905/255/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021

та рішення Господарського суду Донецької області від 13.10.2020

у справі № 905/255/20

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне мале підприємство "Сурія"

до:

1) Краматорської міської ради Донецька області;

2) Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Мороз Аліни Володимирівни

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2021 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (повний текст складено 31.03.2021) та рішення Господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/255/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.05.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, вказано на необхідність зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав).

Зазначену ухвалу від 31.05.2021 скаржник отримав 04.06.2021, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали заявником 04.06.2021 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано уточнену касаційну скаргу.

В уточненій касаційній скарзі заявник вказує на те, що в оскаржуваних рішеннях відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, мова йде про спірні правовідносини, що регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цитуючи при цьому ст. 42 вказаного Закону. Також скаржник зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними, прийнятими з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, є такими, що порушують права, свободи та законні інтереси Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", у зв`язку з чим постанова Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/255/20 підлягають касаційному перегляду через наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник наголошує на тому, що в оскаржуваних рішеннях відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, мова йде про спірні правовідносини, що регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цитуючи при цьому ст. 42 вказаного Закону. Також скаржник вказує на те, що оскаржувані рішення є незаконними, прийнятими з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, є такими, що порушують права, свободи та законні інтереси Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

Однак скаржник жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як саме ця норма права судами була застосована неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Викладені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначив про наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та в обґрунтування своєї позиції вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте за змістом наведеної норми саме лише посилання на п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч. 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, а отже і не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 31.05.2021 щодо визначення передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, встановлений п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу, а тому касаційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі №905/255/20 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.