Постанова

від 24.06.2021 по справі 295/441/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 295/441/20

провадження № 61-15224св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Червоноармійська організація Українського товариства мисливців та рибалок Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноармійської організації Українського товариства мисливців та рибалок Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду звернення та зобов`язання надати відповідь на звернення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 червня 2020 року у складі судді Гуц О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті від нього заяв від 06 листопада 2019 року та від 10 грудня 2019 року; визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви від 12 грудня 2019 року та надання відповіді (несвоєчасний розгляд та надання відповіді); визнати неправомірними (протиправними) дії та бездіяльність відповідача щодо об`єктивного, всебічного, повного, вчасного розгляду його звернення від 12 грудня 2019 року та надання відповіді; зобов`язати відповідача розглянути його заяву від 12 грудня 2019 року відповідно до змісту, викладеного в даній заяві, та надати повну, всебічну, обґрунтовану, об`єктивну письмову відповідь.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 12 грудня 2019 року він подав на ім`я голови Червоноармійської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок Житомирської області (далі - Червоноармійська районна організація УТМР) заяву щодо відстрільної картки на дичину. До часу звернення він не отримав відповідь на подану заяву, як того вимагає законодавство України, а тому таку бездіяльність відповідача вважає протиправною. Заяву відповідач отримав 12 грудня 2019 року. Питання щодо отримання від відповідача інформації стосовно відмови у наданні відстрільних карток порушувалося ще з 25 жовтня 2019 року, про що і зазначається у заяві від 12 грудня 2019 року. На його думу, Червоноармійська районна організація УТМР порушила статтю 40 Конституції України, статті 7, 15, 19, 20 Закону України Про звернення громадян , оскільки питання, яке викладене у його зверненні не потребувало додаткового вивчення, а тому він мав отримати відповідь не пізніше 27 грудня 2019 року. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Червоноармійський районний суд Житомирської області рішенням від 17 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки на заяви ОСОБА_1 , які є предметом спору, відповідач надав офіційну відповідь.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Житомирський апеляційний суд рішенням від 28 вересня 2020 року рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 червня 2020 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що Червоноармійська районна організація УТМР не дотрималась строків розгляду звернень ОСОБА_1 від 10 та від 12 грудня 2019 року. Водночас із змісту заяви від 10 грудня 2019 року та акта від 31 жовтня 2019 року відомо, що ОСОБА_1 на час направлення звернень вже знав про причину відмови у видачі йому відстрільної картки, оскільки рішенням президії Червоноармійської районної організації УТМР від 01 листопада 2019 року № 4 ОСОБА_1 за допущені порушення правил полювання, які мали місце 25 серпня 2019 року на території мисливських угідь, наданих в користування Червоноармійській районній організації УТМР, позбавлено права полювання на хутрового звіра та пернату дичину терміном на 1 рік з 01 листопада 2019 року. Відповідь на звернення позивач отримав 14 квітня 2020 року і зобов`язання відповідача надати повторну відповідь є недоцільним, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначили про висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах. Місцевий суд з порушенням вимог процесуального закону залишав позовну заяву без руху та безпідставно прийняв заперечення на позов і докази, які не стосуються предмета спору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 грудня 2020 року справа № 295/441/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови Червоноармійської районної організації УТМР письмову заяву, в якій просить надати письмову відповідь про причину відмови у наданні йому та ОСОБА_2 відстрільних карток.

Згідно з письмовими заявами ОСОБА_1 від 06 листопада та від 10 грудня 2019 року позивач просив надати йому письмову відповідь про причини відмови у наданні йому відстрільної картки для полювання.

Згідно зі статутом Громадської організації Українське товариство мисливців і рибалок в новій редакції, затвердженим протоколом позачергового з`їзду УТМР від 26 травня 2016 року № 1/2016, єдину систему товариства становлять його відокремлені підрозділи, поряд з іншими і Житомирська обласна, районні та інші організації УТМР.

Протоколом загальних зборів Андріївського первинного колективу Червоноармійської районної організації УТМР від 25 жовтня 2019 року № 2 прийнято рішення клопотати перед президією Червоноармійської районної організації УТМР про розгляд допущених правопорушень членами колективу, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про застосування заходів громадського впливу, передбачених статутом УТМР, в частині позбавлення зазначених осіб права на полювання в мисливських угіддях Червоноармійської районної організації УТМР на певний термін.

Згідно з актом від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було повідомлено про те, що вони запрошуються на засідання президії Червоноармійської районної організації УТМР за адресою: АДРЕСА_1 , яке призначене на 01 листопада 2019 року о 17 год 30 хв, щодо розгляду рішення Андріївського первинного колективу про застосування заходів громадського впливу згідно зі статутом УТМР до членів товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З витягу з протоколу засідання президії Червоноармійської районної організації УТМР від 01 листопада 2019 року № 4 видно, що за допущені порушення правил полювання громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , які мали місце 25 серпня 2019 року на території мисливських угідь, наданих в користування Червоноармійській районній організації УТМР, вирішено позбавити кожного з них прав полювання на хутрового звіра та пернату дичину терміном на 1 рік з 01 листопада 2019 року.

З листів Червоноармійської районної організації УТМР ввідомо, що ОСОБА_1 на його письмову заяву від 12 грудня 2019 року двічі, а саме: 19 грудня 2019 року за № 7 та 06 березня 2020 року за № 4 надано відповіді про причини відмови в одержанні відстрільної картки для полювання на хутрового звіра та пернату дичину, з посиланням на рішення президії Червоноармійської районної організації УТМР від 01 листопада 2019 року № 4, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , яке він отримав особисто.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України ).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 15 Закону України Про звернення громадян органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно зі статтею 19 Закону України Про звернення громадян органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У частині першій статті 20 Закону України Про звернення громадян визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з листами відповідача від 19 грудня 2019 року № 7 та від 06 березня 2020 року № 4 позивачу надано відповіді про причини відмови в одержанні відстрільної картки для полювання на хутрового звіра та пернату дичину, з посиланням на рішення президії Червоноармійської районної організації УТМР від 01 листопада 2019 року № 4, тобто позивачу надано письмові відповіді на його звернення.

Встановивши фактичні обставин справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав через ненадання відповідачем відповіді на його звернення.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є безпідставними, оскільки заявник не надав жодних доказів на спростування цих обставин або на підтвердження інших.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові, є безпідставними , оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняЧервоноармійського районного суду Житомирської області від 17 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко