Постанова

від 23.06.2021 по справі 182/1576/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5441/21 Справа № 182/1576/19 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/1576/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Садове товариство Славутич ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Садового товариства Славутич на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року , яке ухвалено суддею Рибаковою В.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складення повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позвоом до Садового товариства Славутич (надалі - СТ Славутич , Відповідач) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є членом Садового товариства Славутич і користується садовою ділянкою №284. 03.12.2018 року представниками Садового товариства Славутич було складено Акт перевірки лічильника електроенергії та начебто виявлено порушення, та відключено його садову ділянку від електропостачання. Вказаним Актом його також було зобов`язано до 08.12.2018 року встановити електричний лічильник на фасад будинку та накладено на нього штраф у розмірі 5000, 00 грн., який потім було зменшено до 2000, 00 грн. На його звернення до Садового товариства Славутич щодо роз`яснення підстав відключення садової ділянки від електропостачання та сплати 5000, 00 грн. відповіді він не отримав. Вважає, що акт перевірки лічильника електроенергії від 03.12.2018 року про начебто скоєння ним неправомірних дій у вигляді самовільного підключення до електропостачання та зобов`язання сплати штраф не відповідають дійсності, є незаконними та суперечать законодавству України. Вказав, що крім повноважень енергопостачальної організації щодо відключення від електропостачання споживачів за порушення в електроенергетиці жодні підприємства та організації, садові товариства не мають права відключати споживача від електроенергії, оскільки це не передбачено жодним нормативним актом. Лише уповноважені представники енергопостачальної компанії можуть встановлювати такі факти з відображенням у відповідних актах, визначати розмір збитків та вживати відповідні заходи. Проте, такі акти не складалися, доказів порушення правил користування електричною енергією чи розкрадання ним електричної енергії у відповідача немає. Статут Товариства не передбачає право правління Товариства приймати рішення про відключення членів товариства від електричної мережі.

На підставі наведеного, просив суд визнати незаконними дії Садового товариства Славутич щодо відключення від енергопостачання садової ділянки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та зобов`язати Садове товариство Славутич поновити електропостачання на садовій ділянці № НОМЕР_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 02 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Дії Садового товариства Славутич щодо відключення від енергопостачання садової ділянки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 - визнано незаконними.

Зобов`язано Садове товариство Славутич поновити електропостачання на садовій ділянці № НОМЕР_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Стягнуто з Садового товариства Славутич на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач СТ Славутич просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом першої інстанції наявності договірних відносин між ВАТ ЕК Дніпрообленерго та СТ Славутич та відсутність таких договірних відносин між ВАТ ЕК Дніпрообленерго та позивачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що єдиним енергопостачальником для членів садового товариства, в тому числі й для позивача у справі, є саме СТ Славутич . Зазначені обставини фактично визнаються й позивачем, який оскаржуючи діє відповідача, сплачував кошти за надані послуги з електропостачання саме на рахунок СТ Славутич та й заявив позовні вимоги щодо відновлення електропостачання саме до СТ Славутич . Питання відключення від електропостачання члена товариства не регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, оскільки вони не поширюються на взаємовідносини між членами та Товариством, адже у розумінні п.1.1.1 Правил, члени товариства, а саме позивач, не є учасником роздрібного ринку електричної енергії. Всі питання щодо взаємовідносин між Товариством та його членами регулюються виключно статутом та внутрішніми актами. Згідно п. 4.6. Статуту СТ Славутич , зокрема визначено, що розкрадання електроенергії переслідується законом з наступним відключенням від загальної мережі енергопостачальника та накладенням штрафу. Згідно протоколу звітної конференції СТ Славутич від 18.03.2018 року було прийнято рішення, що у випадку виявлення крадіжки електроенергії нараховувати компенсацію у розмірі 2 000,00 грн. та проводити відключення від електромережі. Таким чином, виявлення 03.12.2018 року порушення на ділянці позивача потягло за собою відключення від електромережі та накладення штрафу, що відповідає положенням Статуту СТ Славутич , й висновки суду щодо неправомірності таких дій відповідача є помилковими.

Також, відповідач просить суд стягнути з позивача на його користь судові витрати, у тому числі й витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн. у суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача СТ Славутич - ОСОБА_2 та адвоката Чуприну Є.А., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Перевертайла І.В., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Статуту Садового товариства Славутич (у новій редакції), затвердженого конференцією Садового товариства Славутич протокол №2 від 11.12.2016 року (а.с.10-18), товариство створено шляхом об`єднання фізичних осіб для ведення спільної господарської діяльності на підставі згоди громадян про об`єднання їх інтересів по використанню земельної ділянки загальною площею 257,77 га на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для задоволення своїх потреб у сфері садівництва та городництва.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.93,93-на звороті) Садове товариство Славутич є юридичною особою, дані про основний вид економічної діяльності: комплексне обслуговування об`єктів.

30.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго (Постачальник) та Садовим товариством Славутич (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №6-20, за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 650,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між Постачальником та Споживачем, та Загальна схема електропостачання , які є невід`ємною частиною даного Договору або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору (а.с.38-42,44,45,46-47,48,49,50-51,52,53). Наявність договірних відносин між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго та Садовим товариством Славутич підтверджуються іншими матеріалами справи (а.с.54,55).

Протоколом звітної конференції СТ Славутич від 18.03.2018 року (а.с.58-60) зокрема затверджено відключати подачу електроенергії та води боржникам, за крадіжку електроенергії проводити відключення та нараховувати компенсацію в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_1 є членом Садового товариства Славутич та має у користуванні садову ділянку № НОМЕР_1 , площею 400 кв.м., платить членські внески, що підтверджується членською книжкою №284 (а.с.4).

03.12.2018 року комісією Садового товариства Славутич було складено Акт перевірки лічильника електроенергії (а.с.5) на садовій ділянці АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , виявлені порушення, а саме порушено стрічку (антимагніт), самочинне підключення електромережі на стовпі шостої вулиці; наведено перелік електроприладів; зауваження та рекомендації: винести електролічильник на фасад до 08.12.2018 року, якщо на АДРЕСА_2 буде самовільне підключення, штраф 10 (десять) тис. грн.; розрахунок штрафу та сплати за ел. енергію у разі порушень 5000,00 грн. В акті зазначено, що власник від підпису відмовився.

Матеріали справи містять переписку між сторонами з приводу відключення садової ділянки позивача від енергопостачання з 03.12.2018 року (а.с.6-9).

Довідка №12 від 17.04.2019 року, копія журналу про плату електроенергії (а.с.70,71) місять відомості щодо сплати позивачем за спожиту електроенергією на садовій ділянці № НОМЕР_1 та зняття показників лічильника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відключення від електромережі може здійснити лише Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго , як Постачальник, або Садове товариство Славутич , на вимогу постачальника електричної енергії у порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312. Належних та допустимих доказів того, що постачальник електричної енергії звертався до Садового товариства Славутич з вимогою відключення позивача від електричних мереж не надано, а комісія Садового товариства Славутич , якою 03.12.2018 року було складено Акт перевірки лічильника електроенергії на садовій дільниці №284, що належить ОСОБА_1 , та виявлено порушення, не є представниками оператора системи, у розумінні положень Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, та складений цією комісією Акт та розрахунок штрафу не відповідають положенням глави 8.2, 8.4 Правил. Крім того, Статутом самого Садового товариства Славутич передбачені заходи впливу до його членів в разі скоєння крадіжки електроенергії, але вони обмежуються лише виключенням члена товариства із Товариства (п. 4.7. Статуту Садового товариства Славутич ) та не передбачають можливості відключення члена Товариства від загальної мережі енергопостачання.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з огляду на наступні обставини.

Предметом позову є вимоги про визнання незаконними дій СТ Славутич щодо відключення від енергопостачання садової ділянки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , яке було проведено СТ Славутич на підставі Акту перевірки лічильника електроенергії від 02 грудня 2018 року та Протоколу звітної конференції дільниці СТ Славутич від 18.03.2018 року, яким вирішено за крадіжку електроенергії проводити відключення та нараховувати компенсацію в розмірі 2000 грн., та зобов`язання СТ Славутич відновити підключення земельної ділянки ОСОБА_1 до мережі електропостачання.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи, як добровільні об`єднання громадян, з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію .

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України Про кооперацію ).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом СТ Славутич .

Протоколом звітної конференції дільниці СТ Славутич від 18.03.2018 року, прийнято рішення - за крадіжку електроенергії проводити відключення та нараховувати компенсацію в розмірі 2000 грн.

03.12.2018 року було складено Акт перевірки лічильника електроенергії на садовій дільниці №284, що належить ОСОБА_1 , та виявлено порушення у вигляді розкрадання електроенергії, у зв`язку з чим СТ Славутич було відключено вказану садову ділянку від електропостачання та нараховано штрафні санкції, у відповідності до Протоколу звітної конференції дільниці СТ Славутич від 18.03.2018 року.

За таких обставин, спір, що виник між позивачем ОСОБА_1 та СТ Славутич з приводу незаконного, на думку позивача, відключення від електричної енергії ділянки №284, що належить ОСОБА_1 та знаходиться в межах СТ Славутич , є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України, частини першої, другої статті 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За таких обставин, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до СТ Славутич про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У зв`язку з чим, колегія суддів роз`яснює ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 374, 377, 381, 382-384 ЦПК України, суд, -

П О СТ А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Садового товариства Славутич - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства Славутич про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: