Рішення

від 02.06.2021 по справі 382/2030/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2030/19

Провадження № 2/382/51/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович про скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа Державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович про скасування державної реєстрації права власності, в якому вказав, що 22 липня 2019 року Яготинським районним судом Київської області було ухвалено рішення на користь ОСОБА_1 по справі за його позовом до Яготинської районної державної адміністрації в Київській області, Міністерства юстиції України, Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області, треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536665 від 23.05. 2013 року та за індексним номером 2536635 від 23.05.2013 року. Для скасування державної реєстрації права власності 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через представника звернувся до державного реєстратора Козинця Сергія Сергійовича із заявою про скасування запису про право власності за номером 1041091 , що стосується земельної ділянки за кадастровим номером 3225581200:01:002:0049 та із заявою про скасування запису про право власності за номером 1041073, що стосується земельної ділянки за кадастровим номером 3225581200:01:002:0050. Зазначає, що записи про право власності, які він просив скасувати, були вчиненні на підставі рішень державного реєстратора Козинця Сергія Сергійовича, які судом були визнанні незаконними. Також, оскаржувані записи були вчиненні посадовою особою реєстраційної служби, правонаступником якої є Міністерство юстиції України. Вчиненні записи порушили право приватної власності на земельні ділянки позивача та його дружини, спадкоємцем якої є позивач, про що було встановлено судовим рішенням. 25 жовтня 2019 року Державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович виніс рішення № 49360244 від 25 жовтня 2019 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, керуючись п. 14 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зазначаючи про те, що позивачем не було подано рішення суду про скасування державної реєстрації прав чи скасування документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію. П.14 Порядку У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви. У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав. . Також, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно передбачено: Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Також, згідно ч. 1 ст. 1 зазначеного закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, 23 травня 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Козинцем Сергійом Сергійовичем приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вчиняє запис про право власності на земельні ділянки, чим було порушено право приватної власності позивача, за що відповідальність несе правонаступник реєстраційної служби - Міністерство юстиції України. 22 липня 2019 року Яготинським районим судом Київської області зазначенні рішення Козинця Сергія Сергійовича були визнанні незаконними. 25 жовтня 2019 року позивач через представника звернувся до державного реєстратора Козинця Сергія Сергійовича із заявою про скасування запису про право власності за номером 1041073 та номером 1041091. 25 жовтня 2019 року державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович прийняв рішення за номерами: 49360244 та 49359891 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зазначаючи про те, що не подано рішення суду про скасування державної реєстрації прав чи скасування документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію. У ч. 2 ст. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно зазначено: У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав . Таким чином, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься на підставі рішення суду. Враховуючи те, що запис про право власності було вчинено на підставі рішень, що визнанні судом незаконими, то є підстави для скасування запису про право власності. Враховуючи викладене, просив скасувати запис про право власності за номером 1041091 на земельну ділянку 3225581200:01:002:0049 та скасувати запис про право власності за номером 1041073 на земельну ділянку 3225581200:01:002:0050.

Представник відповідача направив на адресу Яготинського районного суду Київської області відзив у якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ч. 4 ст. 58 ЦПК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України Про Кабінет Міністрів України , інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до п. 7 Положення про Міністерство юстиції України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, Міністерство юстиції України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін`юсту. Водночас, підпунктом 4.3.1 п. 4.3 Положення про Сектор судової роботи та міжнародного співробітництва у Київській області Відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), затвердженого Наказом начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2019 року № 37/6 (далі - Положення), надано право головним спеціалістам брати участь у справах, діяти в судах України від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції та їх посадових осіб з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди. В свою чергу, підпунктами 4.3.16 та 4.3.17 п. 4.3 Положення, головним спеціалістам надано право засвідчувати копії документів, що підтверджують повноваження (накази, положення, інструкції тощо) та право засвідчувати копії документів, що подаються до суду, до органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді. Керуючись вищенаведеним, головний спеціаліст Сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Київській області Відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) має право брати участь у справах, в судах України, де стороною є Кабінет Міністрів України, з усіма правами, що надані процесуальним законодавством стороні. Міністерство юстиції України ознайомившись із цивільним позовом вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У позовній заяві позивач посилається на рішення суду від 22.07.2019 року ухвалене Яготинським районним судом Київської області у справі №382/1595/18. Позивачем у справі був ОСОБА_1 , відповідачі Яготинська районна державна адміністрація, Міністерство юстиції України, Годунівська сільська рада Яготинського району Київської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконними рішень. Зазначеним судовим рішенням визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536665 від 23.05.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 3225581200:01:002:0049, визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536635 від 23.05.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 3225581200:01:002:0050. Це рішення суду від 22.07.2019 року набрало законної сили 31.08.2019 року.

Таким чином на момент подання вказаного позову вже існує рішення яким спір вирішено, а права позивача захищені.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до норм чинного законодавства, є неможливим повторний розгляд справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, вказане грунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції (далі - Постанова № 17) ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу.

Постановою № 17 на Міністерство юстиції України покладено обов`язок щодо виконання і функцій з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичнихвсіб та фізичних осіб - підприємців договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондш загальнообов`язкового державного соціального страхування, якшо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Пунктом 2 Постанови № 17 встановлено, що Міністерство юстицц України є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики, в тому числі у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України , Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, шо не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Однак, загальновизнаним поняттям державної політики в теорії права встановлено, що державна політика це цілеспрямована діяльність органів державної влади щодо вирішення суспільних проблем, досягнення соціально значущих цілей розвитку суспільства в цілому та окремих його сфер.

Реалізація державної політики здійснюється за допомогою комплексного механізму державного управління, який включає набір окремих механізмів, що дозволяє реалізувати конкретний напрямок державної політики, відповідно до сфер суспільної діяльності.

Механізм реалізації державної політики спрямованим на досягнення конкретних цілей (розв`язання соціальних суперечностей) шляхом впливу на конкретні фактори (елементи управління та їхні зв`язки). А цей вплив, у свою чергу, здійснюється шляхом використання відповідних методів, ресурсів або потенціалів. Тобто, механізм управління полягає, в тому числі, і у прийнятті управлінських рішень.

З наведеного вбачається, що відповідач лише організовує роботу у сферах діяльності визначених п. 1 Положення про Міністерство юстиції України та не виконує функціональні обов`язки ліквідованих управлінь юстиції.

У відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в чинній редакції.

Повноваження Міністерства юстиції України, в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначені в ст. 7 Закону.

Зазначеною нормою передбачено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, в тому числі, формування державної політики у сфері державної реєстрації; розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, пепедбачених ним Законом.

Відповідно до ст. 11Закону України, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державні реєстрації прав Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положеннями ст. 37 Закону України встановлено, що рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав, а не до компетенції Міністерства юстиції України.

Окрім того, відповідно до пп. 3 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіщнського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року. Крім цього, згідно із абз. 3 пп. 3 п. 1Розпорядження Кабінету Міністрів України Деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.12.2015 року № 1395-р,реєстраційні справи передані виконавчим органам міських рад міст обласного значення, Київській міській, районним, районним у м. Києві державним адміністраціям, що діють на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці.

Відповідно до ст. 9 Закону України, державний реєстратор приймає рішення про державну-реєстрацію црав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб громадян та їх об єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України встановлено, що дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав, а не до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зміст позовних вимог щодо кожного відповідача.

Позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес, а відповідач - це особа, яка на заяву позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорювання його прав й інтересів.

Тобто, відповідно до положень чинного законодавства. Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю їдіями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до суду.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду, справи.

Вважають за необхідне зазначити, що у позивача відсутні позовні вимоги до Міністерства юстиції України.

Отже, враховуючи вимоги ст. 51 ЦПК України та те, що позивач фактично оспорює рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Міністерство юстиції України не є належним відповідачем по даній справі.

Державній реєстрації підлягає заявлене право, і здійснюється вона суб`єктом державної реєстрації не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема на підставі заяви особи, за якою проводиться реєстрація права

Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме МІЖ суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Великою Палатою Верховного Суду 02 жовтня 2018 року, по справі № 911/488/18 зроблено наступний правовий висновок.

Якщо в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то виникає спір про цивільне право. Ця особа і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену держагау реєстрацію речового права, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст і стан цього права.

Спір виник із майнових відносин приватноправового характеру і його існування^ не залежить від того, чи додержав вимог законодавства суб`єкт державної реєстрації прав, роблячи відповідний запис.

Відповідно до змісту п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосовувати один із встановлених законом спосіб захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Аналізуючи вищевказане законодавство, позивач не навів у своєму позові, як саме і якими діями Міністерство юстиції України порушило його права та законні інтереси, оскільки відповідач не вчиняв оскаржуваної державної реєстрації.

Також Міністерство не може відповідати за дії вчинені іншими суб`єктами і нести несприятливі наслідки у випадку задоволення позову.

Міністерство юстиції України вважає, що даний цивільний позов поданий з надуманих причин, позивачем свої вимоги не обґрунтовано, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності дій відповідача та державного реєстратора, а тому даний позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 19.06.2020 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Так, судом встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 22 липня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до Яготинської районної державної адміністрації в Київській області, Міністерства юстиції України, Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області, треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним рішень, визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536665 від 23.05.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 3225581200:01:002:0049, розташовану на території Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області, вчинену державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Козинець С.С.; визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536635 від 23.05.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 3225581200:01:002:0050, розташовану на території Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області, вчинену державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Козинець С.С.. дане рішення набрало законної сили 31.08.2019 року (а.с. 14-16).

Згідно інформаційних довідок № 94107624 від 09.08.2017 року та № 94105184 від 09.08.2017 року, виданних відділом державної реєстрації Яготинської міської ради, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3225581200:01:002:0049 та 3225581200:01:002:0050 зареєстровано за Яготинською районою державною адміністрацією на підставі рішення за індексним номером: 2536665 та 2536635 від 23.05.2013 року (а.с. 7-10).

Для скасування державної реєстрації права власності 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 звернувся до державного реєстратора Козинця Сергія Сергійовича із заявою про скасування запису про право власності за номером 1041091 , що стосується земельної ділянки за кадастровим номером 3225581200:01:002:0049 та із заявою про скасування запису про право власності за номером 1041073, що стосується земельної ділянки за кадастровим номером 3225581200:01:002:0050.

25 жовтня 2019 року Державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович виніс рішення № 49360244 від 25 жовтня 2019 року та рішення № 49359891 від 25 жовтня 2019 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, керуючись п. 14 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зазначаючи про те, що документи подані не в повній мірі, а саме не додано рішення суду про скасування державної реєстрації прав чи скасування документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав чи скасування запису. (а.с. 11, 12).

З квитанції № 33137625-1 від 24 вересня 2020 року (а.с. 104) вбачається, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 536 грн. 80 коп..

Правовідносини в сфері проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентовано положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року за №1127.

Повноваження Міністерства юстиції України, в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначені в ст. 7 Закону.

Зазначеною нормою передбачено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, в тому числі, формування державної політики у сфері державної реєстрації; розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, пепедбачених ним Законом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вимог ст. 4 вище вказаного Закону (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно та інші обтяження

За змістом ст. 11 вказаного Закону (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

В силу вимог ч. 4 ст. 18 вказаного Закону (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадках подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, інформації про зареєстровані до 01.01.2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Статтею 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, зокрема: документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації та передбачених ст. 27 Закону та Порядком.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

За змістом ч. 2 ст. 26 вказаного Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Також п. 9 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що позовні вимоги не стосуються відповідача по даній справі, і з обгрунтування позовних вимог не вбачається, що Міністерство юстиції України порушило якісь права позивача, внаслідок своїх певних дій чи то бездіяльності. При цьому, третьою особою по даній справі не відмовлено у вчиненні певних дій позивачу, а лише зупинено розгляд його заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до надання відповідних документів, тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263, 265, 268, 354, 81, 141 ЦПК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державний реєстратор Козинець Сергій Сергійович про скасування державної реєстрації права власності, відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснювати відповідно до вимог ч. 2 ст.141 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 24 червня2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.