Постанова

від 24.06.2021 по справі 922/1899/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа №922/1899/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Супрунова І.А.,

за участю представників:

позивача - Петраков В.А., посвідчення №2102 від 14.06.2017 року, ордер АХ№1030168 від 03.12.2020 року; Павлова І.О. (керівник);

першого відповідача - Жилко С.Е., посвідчення №168;

другого відповідача - не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№1402Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року у справі №922/1899/16,

за позовом Торговельної фірми Спортивний одяг Товариство з обмеженою відповідальністю, м.Харків,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Виконавчого комітету Харківської міської ради, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року позов Торговельної фірми Спортивний одяг Товариство з обмеженою відповідальністю по справі №922/1899/16 задоволено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Торговельної фірми Спортивний одяг Товариство з обмеженою відповідальністю спричинену матеріальну шкоду в розмірі 3122912,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат; закрито провадження у справі щодо Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 року у справі №922/1899/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

15.04.2021 року до Господарського суду надійшла заява Харківської міської ради, в якій боржник просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року у справі № 922/1899/16 про стягнення з Харківської міської ради на користь Торговельної фірми Спортивний одяг ТОВ 3122912,00 грн. до настання нового бюджетного періоду 01 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року у справі №922/1899/16 (повний текст підписано 28.04.2021 року, суддя Лаврова Л.С.) відмовлено у задоволені заяви Харківської міської ради про відстрочення виконання судового рішення.

Харківська міська рада з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити та відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року у справі №922/1899/16 до настання нового бюджетного періоду - 01 січня 2022 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Харківська міська рада є бюджетною установою та здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із своєю діяльністю за рахунок коштів місцевого бюджету. Видатки бюджету здійснюються за допомогою бюджетного фінансування та кредитування. Організація фінансування та кредитування базується на принципах цільового, раціонального й економного витрачання бюджетних коштів, отримання максимального ефекту при мінімальних витратах безоплатного та безповоротного характеру. Бюджет міста Харкова на 2021 рік затверджено рішенням Харківської міської ради від 02.12.2020 року №2293/20. Враховуючи ст. 31 Регламенту Харківської міської ради 8 скликання, виконавчі органи міської ради були позбавлені можливості підготувати та включити до проекту бюджету міста Харкова на 2021 рік видаток в розмірі 3122912,00 грн. компенсації спричиненої Торговельній фірмі Спортивний одяг ТОВ матеріальної шкоди. Наразі бюджетом міста Харкова на 2021 рік не передбачено видатку як стягнення з Харківської міської ради 3122912,00 грн. спричиненої матеріальної шкоди. Звернення до виконання наказу господарського суду від 25.01.2021 року у справі №922/1899/16 про стягнення спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 3122912,00 грн. відбулося в 2021 році, коли вже був затверджений бюджет міста Харкова на 2021 рік.

Скаржник наполягає на тому, що стягнення 3122912,00 грн. на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року у справі №922/1899/16 істотно обмежить фінансування програм стабілізації, соціально-економічного розвитку територіальної громади та інших пріоритетних галузей, які забезпечують життєдіяльність територіальної громади міста, та були передбачені бюджетом міста Харкова на 2021 рік. Так, Харківська міська рада вказує, що при прийнятті бюджету на 2022 рік врахує рішення та наказ від 25.01.2021 року і передбачить в кошторисі видаток в розмірі 3122912,00 грн. компенсації спричиненої матеріальної шкоди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою першого відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

21.05.2021 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5826), в якому пояснив, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, зважаючи на зміну складу суду, з огляду на приписи ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів задоволено клопотання апелянта та відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 22.06.2021 року.

У подальшому, враховуючи знаходження судді-доповідача у відпустці станом на призначену дату судового засідання, дату та час судового засідання перенесено на 24.06.2021 року на 14 год. 30 хв., про що повідомлено учасників справи ухвалою від 07.06.2021 року.

Ухвала суду про перенесення розгляду справи була направлена всім учасникам справи рекомендованими листами 08.06.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи та відомості з офіційного сайту Укрпошта - Пошук поштових відправлень . Однак, представники другого відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників другого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В. сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

У судовому засіданні 24.06.2021 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодекс України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012).

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в надані відстрочки виконання рішення надав оцінку доводам позивача та першого відповідача і встановив, що в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду перший відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними, суб`єктивними та не носять характер виняткових.

Матеріали справи свідчать, що Харківська міська рада приймала участь у розгляді справи в усіх інстанціях та була обізнана про наявність рішення, яке набрало законної сили 13.05.2019 року і залишено в силі Верховним Судом 01.08.2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу - Харківській міській раді, ще у 2019 році було відомо про наявність чинного судового рішення і міська рада не була позбавлена або обмежена у праві включити відповідний видаток ще у бюджет міста Харкова на 2020 рік.

Матеріали справи свідчать, що Харківська міська рада неодноразово оскаржувала у даній справі накази, видані на виконання рішення суду. Спочатку ті, що було видано у 2019 році, а потім ті, що видано у 2021 році, після скасування попередніх.

Затвердження бюджету міста Харкова належить до власної компетенції Харківської міської ради. Харківській міській раді було відомо про набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року ще 13.05.2019 року (з урахуванням результатів оскарження), тобто задовго до прийняття бюджету як на 2021 рік так і на 2020 рік. Отже посилання заявника на ту обставину, що бюджетом міста Харкова на 2021 рік не передбачено видатку, як стягнення з Харківської міської ради на користь Торговельної фірми Спортивний одяг ТОВ 3122912,00 грн. матеріальної шкоди є суто суб`єктивною обставиною і пов`язана лише з волею та діями (бездіяльністю) першого відповідача.

Фактично має місце ігнорування Харківською міською радою судового рішення про стягнення завданої позивачу шкоди, шляхом не включення стягуваних збитків до видатків у бюджетному періоді і це не може бути визнано винятковою обставиною, що ускладнює або виключає можливість виконання рішення суду. Матеріали справи не містять та останнім суду не надано належних та допустимих доказів відсутності грошових коштів у першого відповідача, за рахунок яких можливе принаймні часткове погашення заборгованості за судовим рішенням.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року).

У рішенні від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004 року). Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України , №38773/05 від 26.07.2012 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, колегія суддів вважає, що надані першим відповідачем обґрунтування не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року у справі №922/1899/16 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року у справі №922/1899/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін