Рішення

від 29.06.2021 по справі 910/6717/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2021Справа № 910/6717/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ФУДСЕРВІС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВХЛІБ

про стягнення 32 888, 95 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТК ФУДСЕРВІС (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВХЛІБ (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 32 888, 95 грн, з яких: 22 500, 00 грн основний борг, 1 117, 07 грн 3% річних, 4 505, 35 грн пені та 4 766, 53 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.16, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №09/10/2019-1 від 09.10.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6717/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.05.2021 від позивача надійшла заява про закриття провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 22 500, 00 грн, з посиланням на те, що після відкриття провадження в даній справі відповідачем сплачено вказану суму основного боргу.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №09/10/2019-1, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - сировину (надалі - товар) на умовах, визначених цим договором та специфікаціями, що узгоджені сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати погодженій сторонами специфікації (пункт 2.4. договору).

У пункті 3.4. договору зазначено, що оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, або документів з прийому-передачі товару, якщо інший порядок оплати не визначено у специфікації.

Відповідно до п.5.3. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно із п.7.2. договору цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконанням взятих на себе сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 180 000, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними №735 від 01.09.2020, №775 від 09.09.2020, №791 від 15.09.2020, №792 від 15.09.2020, №825 від 22.09.2020, №861 від 01.10.2020, №883 від 06.10.2020, №921 від 15.10.2020, №921 від 15.10.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату товару на загальну суму 180 000, 00 грн.

У свою чергу відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу отриманий товар у загальному розмірі 180 000, 00 грн, а саме: 05.10.2020 - 15 000, 00 грн, 12.10.2020 - 18 750, 00 грн, 03.11.2020 - 18 750, 00 грн, 03.11.2020 - 30 000, 00 грн, 22.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 06.05.2021 - 22 500, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківською випискою АТ УКРСИББАНК від 27.05.2021.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 22 500, 00 грн основного боргу, 1 117, 07 грн 3% річних, 4 505, 35 грн пені та 4 766, 53 грн інфляційних втрат.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 180 000, 00 грн.

Пунктом 3.4. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, або документів з прийому-передачі товару, якщо інший порядок оплати не визначено у специфікації.

У той же час, як встановлено судом, відповідачем сплачено заборгованість за товар несвоєчасно, а саме: 05.10.2020 - 15 000, 00 грн, 12.10.2020 - 18 750, 00 грн, 03.11.2020 - 18 750, 00 грн, 03.11.2020 - 30 000, 00 грн, 22.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 29.01.2021 - 18 750, 00 грн, 06.05.2021 - 22 500, 00 грн

Тобто, на момент звернення позивача з даним позовом (22.04.2021), заборгованість відповідача перед позивачем становила 22 500, 00 грн та була повністю сплачена після відкриття провадження (06.05.2021).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 22 500, 00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/6717/21 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 22 500, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 505, 35 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 16.09.2020 по 21.04.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4 505, 35 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, в зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Також, позивачем, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, заявлено до стягнення з останнього 3% річних у сумі 1 117, 07 грн розрахованих за загальний період з 16.09.2020 по 21.04.2021 та 4 766, 53 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2020 року по березень 2021 року.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 117, 07 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, судом встановлено що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 4 766, 53 грн інфляційних втрат також підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 117, 07 грн 3% річних, 4 505, 35 грн пені та 4 766, 53 грн інфляційні втрати.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. закрити.

2. У іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВХЛІБ (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, ідентифікаційний код 41202432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ФУДСЕРВІС (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 25-А, літера Л , ідентифікаційний код 40428819) 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн 07 коп. 3 % річних, 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн 53 коп. інфляційних втрат, 4 505 (чотири тисячі п`ятсот п`ять) грн 35 коп. пені та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань