Постанова

від 29.06.2021 по справі 200/7947/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року справа №200/7947/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Богуцької В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (повне судове рішення складено 29 січня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/7947/20-а (суддя в І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Професійна спілка Юстиція Донеччини про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Професійна спілка Юстиція Донеччини , про визнання протиправним та скасування наказу Управління від 29.07.2020 № 84/1 Про звільнення ОСОБА_1 , поновлення на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Управління, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) з урахуванням п.10, з 31.07.2020 по день поновлення на публічній службі.

В обґрунтування позову зазначила, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 № 84/1 її було звільнено з посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Управління - 30.07.2020, у зв`язку з ліквідацією відповідача. Вважала виданий наказ таким, що порушує її конституційні права, оскільки, на її думку, постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Постанова № 870) спрямована не на ліквідацію Управління, а на його реорганізацію. Вказала, що відповідачем порушено вимоги ст.49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки про своє звільнення вона дізналась 04.08.2020, отримавши наказ поштою, попередження про звільнення вона не отримувала. Зміст листа, яким її запрошено отримати трудову книжку за адресою не відповідає адресі місця розташування відповідача. Про зміну істотних умов праці, а саме зміну розташування адреси робочого місця її не повідомляли, що є порушенням ст.43 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII) та ст.32 КЗпП. Пропозиції щодо переведення на будь-яку іншу посаду до неї не поступали. Рішення про переведення працівників до правонаступника приймалось на власний розсуд, без проведення заходів щодо оцінювання професійної підготовки та професійної компетенції таких посадовців. Крім того, Кабінетом Міністрів України у постанові від 25.03.2020 № 256 рекомендовано не здійснювати звільнення державних службовців на період карантину.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 року №84/1 Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 31.07.2020.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 по 20.01.2021 в розмірі 33563 грн. 95 коп. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податків і обов`язкових платежів.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, Управління знаходиться у стані припинення у зв`язку з ліквідацією. Постанова № 870 є чинною, тому підлягає виконанню.

Відповідач наголошує, що ліквідаційною комісією відповідача дотримано процедуру звільнення, в тому числі, вжито заходи для запобігання звільнення позивача та для недопущення протиправного порушення законних прав державного службовця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідачем в запереченні на відзив на апеляційну скаргу наведено незгоду з позицією позивача.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 замінено відповідача у справі Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивачка до апеляційного суду не прибула.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Постановою № 870 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови).

До Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, який є додатком № 1 до цієї Постанови, включено Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

До Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, який є додатком № 2 до цієї Постанови, включено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Пунктом 3 вказаної Постанови встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Пунктом 3 Постанови № 870 також визначено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції (а.с.136-139, т.1).

На виконання Постанови № 870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Вказаним наказом також затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (п. 4 Наказу).

Головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (п.п.7 та 8 п. 5 Наказу) (а.с.142-144, т.1).

Наказом від 25.10.2019 №429/2 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії з ліквідації Управління згідно додатку. Визначено, що місцезнаходженням ліквідаційної комісії з ліквідації Управління є АДРЕСА_1 (а.с.161, т.1).

21 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про перебування Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в стані припинення.

29 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) як юридичної особи, про що внесений запис до Реєстру від 29 жовтня 2019 року № 1 480 102 0000 082677.

Таким чином, з дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 Постанови № 870.

Судами встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі № 200/458/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні позивача - Професійна спілка «Юстиція Донеччини» , про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління від 24 грудня 2019 року № 3882/1 Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 108 371,20 грн., з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі № 200/458/20-а набуло законної сили 25.08.2020.

19.05.2020 позивачу засобами електронного та поштового зв`язку направлено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Управління (а.с.223,224, т.1).

28.05.2020 головою ліквідаційної комісії Управління на адресу начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надсилався лист №01-21/151 про можливість надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її працевлаштування (а.с.164-165, т.1).

29.05.2020 головою ліквідаційної комісії Управління на адресу голови професійної спілки Юстиція Донеччини надсилався лист № 01-17/153, у якому було повідомлено про те, що голова ліквідаційної комісії листом від 28.05.2020 № 01-21/151 звернулась до керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Тетяни Філатової щодо можливості надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її працевлаштування (а.с.166-167, т.1).

У червні 2020 року позивачу засобами електронного та поштового зв`язку надіслано лист про надання інформації, у якому надано для ознайомлення перелік вакантних посад для наступного працевлаштування, запропонованих керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.230-231, т.1).

Наказом Управління від 29.07.2020 №84/1 звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з займаної посади 30.07.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно п.1-1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII, з припиненням державної служби. Вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 29.12.2019 по 30.07.2020 у кількості 08 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Підстава: попередження про наступне звільнення від 19.05.2020 № 08.1-21/18 (а.с.20,т.1).

30.07.2020 Управлінням була надана відповідь № 292-8 на заяву позивача від 30.07.2020 про те, що 19.05.2020 в порядку, визначеному ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII, ОСОБА_1 була попереджена про наступне припинення державної служби на підставі п.1-1 ч.1 ст.87 Закону у зв`язку з ліквідацією Управління та про наступне звільнення з займаної посади. 29.07.2020 на електронну адресу позивача направлений лист з копією наказу від 29.07.2020 №8 4/1 Про звільнення ОСОБА_1 . 29.07.2020 направлено повідомлення про нараховані суми при звільненні, тобто у день звільнення був здійснений повний розрахунок (а.с.60, т.1).

30.07.2020 Управлінням повідомлено позивача (засобами поштового та електронного зв`язку) про прийняття спірного наказу та запропоновано відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, з метою отримання трудової книжки, прибути до Управління 30.07.2020 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.61).

31.07.2020 на запит позивача було надіслано перелік вакантних посад Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) станом на 01.05.2020 та 27.07.2020 (а.с.21-55, т.1).

13.08.2020 на запит позивача була надана відповідь №ПІ-К-355 про виплату середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні у розмірі 1974,36 грн (а.с.56, т.1).

Не погодившись із наказом про звільнення та підставами для його видання, процедурою звільнення тощо, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом № 889-VIII.

Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, норми КЗпП застосовуються до спірних правовідносин, якщо вони безпосередньо не врегульовані спеціальним Законом № 889-VIII.

Пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: ліквідація державного органу.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 .

Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті чітко не визначена, тому до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про працю - КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, ліквідація відноситься до терміну змін в організації виробництва і праці , тому на ці правовідносини поширюються положення ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області. Пунктом 2 цієї постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Абзацом 4 пункту 3 цієї постанови установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1.

Отже, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення.

Обов`язок при попередженні про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади неодноразово підтверджувався у висновках Верховного Суду при розгляді подібних спорів, зокрема, в постанові від 11.02.2021 в справі № 420/7705/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.05.2020 № 08.1-21/19 ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення (т.1 а.с.223,224).

Листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15.06.2020 № 6-7 надані пропозиції щодо працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків). За змістом зазначеного листа позивачу запропоновані до працевлаштування 4 вакантні посади (т.1 а.с.230-231).

В той же час, відповідачем не надано до суду доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням, хоча таких вакансій було набагато більше (т.1 а.с.89-106).

Отже, відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІ (у редакції станом на момент ознайомлення позивача із попередження про наступне звільнення) визначалося, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Підпунктом 18 пункту 6 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) передбачено внести зміни до Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами), а саме у статті 22 у частині п`ятій слово "здійснюється" замінити словами "за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися".

В той же час, приписами ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, яка повинна застосовуватись до спірних правовідносин субсидіарно, визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, відповідач зобов`язаний був при попередженні позивача про звільнення відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП України запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у змінах, внесених до Закону України "Про державну службу" згідно з Законом України від 19.09.2019 №117-IX: в ч.6 ст. 49-2 КЗпП України не зазначено, що у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини третьої цієї статті, виключення зроблені лише щодо частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме: одночасного з попередженням про звільнення запропонування позивачу всіх наявних вакантних посад, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, відповідач фактично позбавив ОСОБА_1 можливості обрати посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації для переведення останньої на наявну вакантну посаду відповідно до приписів частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІ.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наказ про припинення державної служби позивача не відповідає вимогам статті 22 Закону України Про державну службу , порушує вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем, а наказом Управління позивача звільнено з посади 30.07.2020, урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Управління з 31.07.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, слід керуватися приписами Порядку № 100 (зі змінами від 12.12.2020).

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Оскільки у період з травня по липень 2020 року позивач перебувала на лікарняному та у відпустці, що підтверджується розрахунковими листками за квітень - липень 2020 року (а.с.171-172, т.1), а у березні позивачу заробітна плата не виплачувалась, що підтверджується листом Управління від 04.01.2020 №ПІ-К-650, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватись відповідно до абзацу третього та п`ятого пункту 4 Порядку № 100.

Відповідно до абзаців третього та п`ятого пункту 4 Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 від 15 січня 2020 року № 16 затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році. Відповідно до вказаного нормативно-правового акту посадови оклад головного спеціаліста державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя становить 5500 грн.

Розмір посадового окладу позивача у сумі 5500 грн. не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.07.2020 по день винесення рішення суду (20.01.2021), що становить:

5500 х 2 місяці = 11 000 грн.;

11 000 : 39 р.дн. (19 р.дн. у травні 2020 року та 20 р.дн. у червні 2020 року) = 282,05 грн.

282,05 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 ;

282,05 грн. х 119 р.дн. за час вимушеного прогулу = 33 563,95 грн. без урахування податків та обов`язкових платежів.

Щодо застосування при обчисленні середньої заробітної плати п.10 Порядку № 100, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 від 15 січня 2020 року № 16 затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році, оклад головного спеціаліста державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя становив 5500 грн. та протягом 2020 року не змінювався.

Крім того, п.10 Порядку № 100 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1213 від 09.12.2020, яка набула чинності з моменту її офіційного опублікування, тобто з 12.12.2020.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, та беручі до уваги подані сторонами докази, колегія суддів доходить висновку, що місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року в справі № 200/7947/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 29 червня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

Е. Г. Казначеєв

Т. Г. Гаврищук