Рішення

від 26.05.2021 по справі 515/1949/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1949/19

№ провадження 2/495/828/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

26 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 515/1949/19

за позовом Національного природного парку Тузлівські лимани

до ОСОБА_1

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В :

12.03.2020 року Національний природний парк Тузлівські лимани (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації (а.с.2-5).

Так, позивач просить суд:

- визнати інформацію поширену на телеканалі 1+1 у сюжетах Природний парк Тузлівські лимани міліє через неконтрольований вилов кефалі-екологи , https://www.youtube.com/watch?v=LMibHB26Am4&feature=youtu.be&fbclid=IwAR15GOC9QG та "Кефалевий Бурштин": Якої шкоди державі завдає неконтрольований вилов кефалі на Одещині: https://tsn.ua/video/video-novini/kefaleviv-burshtin-yakoyi-shkodi-derzhavi-zavdaye-nekontrolovaniy-vilov-kefali-na-odeschini.html?fbclid=IwARlNRYsy3d sl9Qrp6VHh xhlKzl-aXtl OoiKnnmzq WnfVSJpL1Y21Bnyzo недостовірною та зобов`язати відповідача опублікувати спростування цієї статті та сайті телеканалу 1+1 ;

- покласти всі судові витрати на відповідача.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 515/1949/19 за позовом НПП Тузлівські лимани до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.33-34).

10.07.2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Логінова О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань містяться відомості про реєстрацію юридичної особи - Національного природного парку Тузловські лимани , організаційно-правова форма - Державна організація, код ЄДРПОУ 37197893 (витяг з ЄДР додається), тому юридична особа під найменуванням Національний природний парк Тузлівські лимани не може виступати в якості позивача, оскільки не зареєстрована у встановленому законом порядку в якості юридичної особи.

Відповідач вказав, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, так як позовна заява містить влучне посилання на пункт 12 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 N 1, яким передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта. Відповідно до п. 6.5. постанови Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Поняття автор розкрито у Законі України Про авторське право і суміжні права . Згідно із статтею 1 Закону, автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. У статті 1 Закону України Про телекомунікації зазначено: домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Поняття веб-сайт міститься у наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року № 327/225 Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади , згідно із яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім`я. Доменне ім`я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім`ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім`я у відповідному домені.

Між тим, відповідач зауважує, що позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів (та взагалі будь-яких доказів), які підтверджували, що він є автором відповідних інформаційних матеріалів та що він своєю творчою працею створив відповідні твори, інформаційні матеріали.

За твердженням відповідача, він взагалі не займається творчою діяльністю, а є спеціалістом в інших сферах життєдіяльності, а позивачем не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували, що він є власником веб-сайтів YouTube та ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких розміщено інформаційні матеріали та які містять недостовірну інформацію.

Крім цього, відповідач зазначив, що позивачем не доведено самого факту поширення ним будь-якої інформації стосовно позивача та взагалі подано позов до неналежного відповідача (а.с.46-49).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.10.2020 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача до участі у цивільній справі № 515/1949/19 за позовом НПП Тузлівські лимани до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації задоволено. Залучено до участі у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 , код ЄДРПОУ 23729809, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок, 23 (а.с.79-81).

06.01.2021 року від представника відповідача ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 - адвоката Здоровець С.В. надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до якої він просив суд закрити провадження, так як спір між НПП Тузлівські лимани та ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 , це спір між двома суб`єктами господарювання, який повинен розглядатись за правилами господарського судочинства (а.с.101-103).

Також представник відповідача ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 - адвокат Здоровець С.В. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем на підтвердження факту поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу не додано жодного доказу та впродовж 14 днів від дати розповсюдження інформації скарг не надходило, як того вимагає ЗУ Про телебачення та радіомовлення .

Скарга надійшла тільки 16.06.2020 року і на момент її отримання архівна копія змісту трансляції не зберіглася, тому факт поширення оспорювання інформації в ефірі є недоведеним.

Крім цього, представник відповідача зауважив, що відповідно до характеристики інформації, достовірність якої оспорюється в рамках даного провадження, то з предмету позовних вимог неможливо зрозуміти достовірність якої саме інформації оспорюється позивачем та яка саме інформація та яким чином принизила честь, гідність, завдала шкоди діловій репутації позивача.

На думку представника ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 , оспорювана інформація взагалі виражена безособово та містить оціночні судження. Згідно із судовою практикою, відповідальність особи за дифамацію не повинна виходити за рамки його власних слів. Покарання журналіста за сприяння поширенню заяв, зроблених іншою особою, серйозно ускладнило б внесок преси в обговорення питань, що становлять суспільний інтерес , і не повинно передбачатися, якщо тільки для цього не має особливо вагомих причин. На підставі наведеного представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.105-111).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2021 року клопотання представника відповідача ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 - адвоката Здоровець С.В. про закриття провадження у цивільній справі № 515/1949/19 за позовом НПП Тузлівські лимани до ОСОБА_1 та ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в частині позовних вимог до ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 задоволено. Провадження у цивільній справі № 515/1949/19 за позовом НПП Тузлівські лимани до ТзОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації закрито (а.с.143-144).

Представник позивач НПП Тузлівські лимани , в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно із якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю (а.с.159).

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але його представник - адвокат Логінов О. подав до суду заяву, згідно із якою просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та розглянути справу за відсутністю сторони відповідача (а.с.158).

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, відзиви на позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 29 вересня та 13 листопада 2019 року в тижневому випуску ТСН телевізійного каналу 1+1 було показано сюжети, в яких відповідач висловлював наклеп на національний природний парк Тузлівські лимани (НПП Тузлівські лимани ).

Суть поширеної інформації полягає в наступному.

В сюжеті від 29 вересня 2019 року Природний парк Тузлівські лимани міліє через неконтрольований вилов кефалі - екологи

https://www.youtube.com/watch?v=LMibHB26Am4&feature=youtu.be&fbclid=IwAR15GOC9QG з 7 хв.08 сек. ОСОБА_1 каже: но есть же такие ...буду говорить прямо...дайте гроші і ми вас не трогаем....через трех, четырех людей...четверті ліца...постоянно напрягают дайте нам дижму.. .дайте нам проценті и никто никого не бачить...

З 8.00 хвилини: природних прорв не существовало ніколи...

У сюжеті "Кефалевий Бурштин": Якої шкоди державі завдає неконтрольований вилов кефалі на Одещині від 13 жовтня 2019 року: https://tsn.ua/video/video-novini/kefaleviv-burshtin-yakoyi-shkodi-derzhavi- zavdaye-nekontrolovaniy-vilov-kefali-na-odeschini.html?fbclid=IwARlNRYsy3d sl9Qrp6VHh xhlKzl-aXtl OoiKnnmzq WnfVSJpL1Y21Bnyzo, з 8 хв 10 сек. він розповідає про керівництво НПП Тузлівські лимани : дайте нам хабарі дайте нам проценти ....30 % від вилову .

За твердженням позивача, вислови відповідача є недостовірними та такими, що паплюжать його честь та гідність, як керівника установи та колектив національного природного парку Тузлівські лимани . Також завдається іміджева шкода діловій репутації державної "І природоохоронної установи - НПП Тузлівські лимани . Всі показані у сюжеті факти у двох випусках ТСН 1+1 є недостовірними та такими, що підлягають спростуванню. Опубліковані на офіційному сайті 1+1 сюжети містять завідомо неправдиву інформацію про співробітників національного природного парку Тузлівські лимани , що порушило особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації.

Позивач вказує, що негативна недостовірна інформація, поширена відповідачем про працівників НПП Тузлівські лимани порушила право на недоторканність ділової репутації, оскільки спотворила та принизила оцінку діяльності державної установи, де працюють ці особи, з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів наявність у НПП Тузлівські лимани необхідного досвіду діяльності із охорони довкілля, дотримання організацією моральних та правових норм, створила враження вчинення неправомірних дій спрямованих на підрив авторитету НПП Тузлівські лимани , який є дуже важливим для досягнення місії НПП Тузлівські лимани і держави в цілому, яка полягає у досягненні стану верховенства права заради збереження довкілля.

Інформація, поширена через телебачення, а також мережу Інтернет, а саме ютуб канали від 29 вересня та 13 жовтня 2019 року та зазначена інформація є поширеною, тобто доведеною до невизначеного кола осіб; стосується саме НПП Тузлівські лимани , його працівників; не відповідає дійсності, тобто є недостовірною; порушує особисті немайнові права працівників державної установи - НПП Тузлівські лимани на недоторканість ділової репутації, честь та гідність.

Поширена відповідачем вищезазначена недостовірна, негативна інформація є наклепом. Вітчизняною доктриною права визначено поняття наклеп - це поширення завідомо неправдивої інформації, що ганьбить особу потерпілого (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. Акад. Ю.С. Шемшученка, - K.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.4 - С.36).

В словнику української мови наклеп визначений як неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого що-небудь; поширення неправдивих відомостей (Словник української мови: Т. 5 - Київ: Видавництво Наукова думка , 1974. - С. 105).

У зв`язку з цим НПП Тузлівські лимани вважає за необхідне захистити свою ділову репутацію в судовому порядку, так як недостовірна інформація має бути спростована відповідачем в такий же спосіб, як і була поширена, а саме через телебачення програми ТСН 1+1 , а також мережу Інтернет, а саме на сторінці телеканалу 1+1

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку, як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду НПП Тузлівські лимани із відповідною позовною заявою про захист честі, гідності та ділової репутації.

Частиною 1 статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Наведене положення стисло відтворює зміст концептуальних засад преамбули Загальної декларації прав людини.

Відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Даною нормою Конституції України здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Так, статтями 270, 297 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За правилом ст.275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві.

Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права , а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №1 д 27.02.2009р., відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно п. 18 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно статей 94 та 277 ЦК України, а також відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист зеті та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , кожен має право на відповідь, а також на спростування інформації, поширення якої порушує його особисті немайнові права.

Відповідно до ч.ч 4, 7 ст. 277 ЦК України та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Між тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що висловлювання відповідача стосувалися позивача, а саме Національного природного парку Тузлівські лимани та те, що вказані висловлювання є недостовірними або викладеними неправдиво.

Відповідно до ч.3 ст.277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивачки, порушує її право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як випливає зі змісту ст.297 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та противоправних посягань.

Проте, суд вважає, що позивачем не доведений факт його приниження відповідачем, а саме те, що інформація поширена відповідачем, є очевидно негативною для НПП Тузлівські лимани , оскільки за своїм характером вона виражена безособово, містить оціночні судження та взагалі не містить звинувачень колективу НПП Тузлівські лимани у вчинені будь-якого кримінального правопорушення.

В Європейському середовищі вважається, що засоби масо інформації слугують у них механізмом, що зв`язує владу і громадянина. Це означає, що головний обов`язок журналіста - звертати увагу і всебічно обговорювати гострі соціальні проблеми, передусім ті, які викликають гострий соціальний інтерес.

Свобода вираження вважається також основоположною гарантією в усіх інструментах стосовно людських прав, що випливає зокрема, практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Handyside v. The United Kingdom (application no.5493/72). Суд дійшов до висновку про те, що свобода вираження становить одну з найістотніших підвалин демократичного суспільства, є однією із засадничих умов для його прогресу та для розвитку кожної людини.

За приписами п.2 ст.10 Конвенції вона є застосовною не лише до інформації або ідей , що сприймаються доброзичливо, або як такі що нездатні образити, або є байдужими, а й до того, що завдає образи, що шокує або непокоїть державу або будь-який сектор населення. Саме такими є вимоги, що їх висувають плюралізм, терпимість та широта світогляду - без чого неможливе існування демократичного суспільства .

Також, стандарти захисту журналістської діяльності за позицією Суду висловлено у рішенні у справі Де Хаес і Гійселс проти Бельгії 1997 р. , держава захищає право журналіста на самостійний вибір стилю викладення матеріалу та вважає, що журналістська свобода забезпечує можливість певною мірою застосовувати перебільшення чи навіть провокацію.

Дійсно, в прецедентній практиці ЄСПЛ допускаються певні обмеження прав, гарантованих статтею 10 Конвенції, пов`язані з особливостями виконання посадових обов`язків, зокрема, з певними особливостями державної служби, служби в лавах збройних сил, якщо це здійснюється на законних підставах і є виправданим у демократичному суспільстві. Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 Інститут економічних реформ проти України , де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи, вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес . Утім, інформація, що стосується можливого вчинення будь-якою особою правопорушень, вимагання та отримання неправомірної вигоди є публічною, є важливою та суспільно необхідною.

Значний суспільний інтерес, на думку Суду, має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі, і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (п.66 рішення у справі Sunday Times проти Великобританії ), особливо, якщо стосується добробуту населення (п. 58 рішення у справі Barthold проти Німеччини ). Крім того , у багатьох справах зазначається, інформація про неправомірну діяльність посадових осіб, в тому числі про корупційні діяння, становить публічний інтерес, а тому притягнення до відповідальності за поширення такої інформації порушує статтю 10 Конвенції (п.43 рішення у справі Надтока пре Росії , п.62, п.71 рішення у справі Морар проти Румунії , п.68 рішення Аксель Шпрінгер проти Німеччини (№2) , п.52 рішення у справі Ojc and Etukeno Оу проти Фінляндії ).

Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшло своє підтвердження обґрунтованими підставами вважати, яка саме інформація та яким чином принизила честь, гідність, завдала шкоди діловій репутації позивача.

Крім цього, викладена відповідачем інформація, яка на думку позивача порушила його права (принизила честь, гідність, завдала шкоди діловій репутації), не переважає праву суспільства на отримання необхідної та важливої інформації.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог НПП Тузлівські лимани до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 28, 32, 34, 55, 68 Конституції України , п.п. 15, 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи , ст.ст.201, 270, 275, 277 , 297 , 299, 302 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 128, 131,141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Національного природного парку Тузлівські лимани до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя В.В. Мишко