Ухвала

від 29.06.2021 по справі 2-264/11

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-264/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Канікаєва Юрія Олеговича про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ :

23 червня 2021 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Канікаєв Ю.О. звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з заявою, в якій просив суд скасувати заходів забезпечення позову, застосовані ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.02.2013 р. по справі № 2-264/11, а саме зняти арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1323, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.05.2013 року у справі № 2-264/11 позов прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 3-тя особа : приватний нотаріус ОМНО Сімаченко С.Л. про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, передачу земельної ділянки до земель запасу задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.11.2008 року, укладений між ОСОБА_5 , від імені якого діяв представник ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. у реєстрі за реєстраційним № 1803, в задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суд Одеської області від 16.12.2013 р. прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 від апеляційної скарги на вказане рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. та апеляційне провадження у вказаній справі закрито.

Таким чином, вищевказане рішення суду набрало чинності і підстави забезпечення позову відпали, а існування оспорюваного арешту на зазначену земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1323, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 порушує право власності заявника ОСОБА_8 , якому вказана земельна ділянка належить на праві власності на підставі державного акту серії ЯЖ № 475450 від 22.12.2008 р., який до цього часу не визнаний нечинним (недійсним) та не скасований, про що було вказано в рішенні апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 р.

Приписами ст. 158 ЦПК України передбачено, що розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову протягом п`ятиденного строку та не передбачає обов`язкової участі учасників процесу під час розгляду такої заяви.

Дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільних справ № 2-264/11, № 509/201/14, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.02.2013 р., була задоволена заява прокурора Овідіопольського району Одеської області та накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1323, що розташована на території АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с. 83 справи № 2-264/11).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.05.2013 року у справі № 2-264/11 позов прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 3-тя особа : приватний нотаріус ОМНО Сімаченко С.Л. про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, передачу земельної ділянки до земель запасу задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.11.2008 року, укладений між ОСОБА_5 , від імені якого діяв представник ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. у реєстрі за реєстраційним № 1803, в задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 127 справи № 2-264/11).

Ухвалою Апеляційного суд Одеської області від 16.12.2013 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , від апеляційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.05.2013 року по справі за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 3-тя особа : приватний нотаріус ОМНО Сімаченко С.Л. про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним, передачу земельної ділянки до земель запасу та апеляційне провадження у вказаній справі закрито (а.с. 181-183).

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 08.06.2021 р. було відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Канікаєва Ю.О. про скасування заходів забезпечення позову з підстав відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки (а.с. 203-204 справи № 2-264/11).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Так, рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.05.2013 року у справі № 2-264/11 - визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1 від 18.11.2008 року, укладений між ОСОБА_5 , від імені якого діяв представник ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. у реєстрі за реєстраційним № 1803.

Суд з`ясував, що в матеріалах справи № 2-264/11 мається копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 475450 виданого 22.12.2008 р., тобто виданого майже через місяць після укладення вищевказаного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.11.2008 р. (реєстр. № 1803), визнаного недійсним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. (а.с. 37).

Відповідно до ЦК України (у редакції до 01 січня 2013 року) - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя та четверта статті 334 ЦК України).

У свою чергу, статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України (далі - Прикінцеві положення Закону) до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За таких умов договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) (у редакції до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень - роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Відповідно до пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги Земельна ділянка. Права власності, постійного користування . Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

За таких умов державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину на підставі яких відбувся такий перехід до 01 січня 2013 року, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно до статті 125 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому Законом України від 05 березня 2009 року № 1066 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до пункту 136 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Враховуючи наведене та норми пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений відповідно до статті 128 Кодексу, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, ЄРЗВООНМ щодо об`єкта нерухомого майна № 262993991 від 24.06.2021 р., сформованої на підставі запиту суддею Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_9 щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1323, що розташована на території АДРЕСА_1 - відомості про власника земельної ділянки відсутні (а.с. 12-13).

Відповідно до приписів ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину - кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом - не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що арешт, накладений на земельну ділянку ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.02.2013 р. - не порушує прав заявника ОСОБА_1 , оскільки згідно вищевказаної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, ЄРЗВООНМ щодо об`єкта нерухомого майна № 262993991 від 24.06.2021 р. - дані про власника земельної ділянки відсутні.

Таким чином, в задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158,259 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволені заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Канікаєва Ю.О. про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в порядку ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 29.06.2021 року.

Суддя Гандзій Д.М.