Ухвала

від 22.06.2021 по справі 215/3155/21

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/3155/21

2-з/215/81/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль Пасечник Юлії Анатоліївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про захист порушених прав кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту Кредит готівкою №014/0169/82/91882530 від 08.08.2019,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту Кредит готівкою №014/0169/82/91882530 від 08.08.2019 в сумі 150604,64 грн..

Ухвалою від 04.06.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

З метою забезпечення позову від позивача до суду 18.06.2021 надійшла заява, яка відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, і в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 9,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224585900:01:039:0245), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, Саврівська сільська рада, дата реєстрації права власності 28.05.2013, номер Запису про право власності №1179859, документ-підстава права власності - державний акт на право приватної власності на землю №ІV-ДП №056226 від 15.09.2003, виданого П`ятихатською районною Радою народних депутатів, яка належить ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 .

При цьому позивач посилається на те, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір, спричиняють матеріальні збитки Банку, а також враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, здійснення ОСОБА_1 дій для утруднення виконання рішення заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку, що належить відповідачу, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Крім того позивач, вважає, що не вжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про звернення стягнення суми заборгованості, оскільки є велика ймовірність у подальшому здійснювати реєстраційні дії щодо зазначеного майна та/або відчуження даного майна третім особам.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечуються накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову, по своїй суті, застосовується з метою надання гарантії виконання в майбутньому прийнятого судового рішення та виключно в разі такої необхідності, при цьому, такі заходи мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (далі - Постанова № 9) визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, зі змісту ст. ст. 149 та 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач, посилаючись на необхідність забезпечення позову з метою унеможливлення відчуження спірного майна, не надає жодних належних, достовірних та достатніх доказів для підтвердження існування цих обставин, а мотивація його заяви ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, на переконання суду, спосіб захисту, який представник позивача просить визначити за наслідками розгляду його заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є не співмірним заявленим позовним вимогам.

Також суд приймає до уваги положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає вимоги представника позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль Пасечник Юлії Анатоліївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про захист порушених прав кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту Кредит готівкою №014/0169/82/91882530 від 08.08.2019 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвалу складено 22.06.2020.

Суддя: