Постанова

від 22.06.2021 по справі 500/4431/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4168/21

Номер справи місцевого суду: 500/4431/19

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство Адміністрація морських портів України ,

третя особа - Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2020 року у складі судді Грубіян Л.І.,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП Адміністрація морських портів України , третя особа - Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту, про поновлення на роботі на посаді контролера контрольно-пропускному пункту загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП Адміністрації морських портів України ; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач зазначила, що наказом №85-ос від 15 травня 2019 року її було звільнено з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням чисельності та штату. Вважає звільнення незаконним з урахуванням того, що звільнення проводилось без консультації з профспілковим комітетом, а скорочення штату фактично не відбулось. Окрім того, відсутня згода профспілкового комітету на її звільнення. Їй повідомили про вакантні посади, разом із тим вони її не задовольняють через нерівноцінність.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №200/1562/18, на застосуванні положень якої наполягав позивач, в якій суд прийшов до висновку що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було отримано вимог п.6 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, а саме не було зазначено норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Рішення про звільнення позивача було прийнято без згоди первинної профспілкової організації, таке рішення було навіть до того, як первинну профспілкову організацію було попереджено про не скорочення чисельності штату апелянт також зазначив, що в наказі №298 від 11 жовтня 2017 року про заходи з удосконалення процесу надання охоронних послуг у 2018 році в ДП "АМПУ" відсутній план заходів на скорочення чисельності та штату контролерів, на КПП СМБ ФІ ДП АМПУ , а висновок суду першої інстанції про наявність такої директиви в наказі не відповідає наявним матеріалам справи. Суд першої інстанції не виконав обов`язок щодо оцінювання рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Жодної норми права, на які посилається профспілковий комітет як на підставу відмови, не було спростовано відповідачем або судом першої інстанції. Твердження про збитковість відповідача не відповідають дійсності і не може вважатися доведеною підставою для скорочення, фінансовий стан відповідача є стабільно прибутковим. Матеріали справи не місять доказів того, що відповідач належним чином виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про наявні вакантні посади на момент звільнення.

26.11.2020 представник Ізмаїльської філії ДП Адміністрація морських портів України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

19.02.2021 представник первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту надав суду письмові пояснення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що наказом №194-ос від 21.11.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки.

Наказом від 11 жовтня 2017 року N 298 на ДП "АМПУ" з метою удосконалення процесу надання охоронних послуг по охороні морських портів створено робочу групу, до складу якої увійшов представник Ізмаїльської філії.

Упродовж часу роботи робочої групи ДП "АМПУ" прийнято висновок, який затверджено головою робочої групи 02 листопада 2017 року та погоджено виконуючим обов`язки голови ДП "АМПУ" 03 листопада 2017 року, на підставі чого винесено окреме доручення від 04 грудня 2017 року N 69 в частині опрацювання питань та заходів щодо оптимізації чисельності та штату працівників охорони та пом`якшення несприятливих наслідків реформування у колективах служби морської безпеки.

Листом від 14 лютого 2018 року N 10/1/06-64 ДП "АМПУ" отримано висновок ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" щодо доцільності здійснення ДП "АМПУ" оптимізаційних заходів щодо залучення сторонніх охоронних послуг для підтримання режиму перебування в окремих морських портах для отримання запланованої економічної ефективності (розрахункової економічної вигоди) від таких заходів, за умови проведення тендеру з визначення переможця для надання послуг за ціновим критерієм, а також при обов`язковому додержанні всіх передбачених чинним законодавством процедур та здійснення інших необхідних заходів щодо вирішення виникаючих соціальних проблем, в тому числі щодо пріоритетного працевлаштування вивільнюваних працівників вважається доцільним.

На підставі викладеного, 14 травня 2018 року відбулась нарада керівництва Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" щодо запровадження змін в організації виробництва і праці служби морської безпеки, на якій було визнано доцільними зміни в організації виробництва та праці служби морської безпеки та передачу функцій з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту стороннім організаціям.

Згідно висновку судового експерта від 18 червня 2018 року N 1/05-18 в результаті порівняння розрахункових показників витрат на забезпечення роботи ЗОМП (загони охорони морського порту), які визначені на підставі відомостей, наданих для проведення дослідження з витратами на роботу ССОО (сторонні спеціалізовані охоронні організації) за умови збереження складу та вартості витрат на утримання ЗОМП та оплату роботи ССОО впродовж 2018 року встановлено, що загальна вартість на утримання ЗОМП, яка складається з витрат на оплату праці та інших витрат, пов`язаних з забезпеченням функціонуванням ЗОМП, та скорочується у випадку заміни ЗОМП на ССОО, розрахована на 12 календарних місяців, перевищує витрати на оплату роботи ССОО на 32 387,40 тис грн. Економічний ефект у випадку заміни ЗОМП на ССОО з 01 липня 2018 року за умови відсутності витрат на скорочення ЗОМП та збереження розрахункових витрат на утримання ЗОМП та оплату роботи ССОО станом на 31 грудня 2018 року може дорівнювати 18 892,65 тис грн. Результати дослідження підтверджують висновки про економічну доцільність зміни ЗОМП Одеської, Ізмаїльської та Іллічівської філій АМПУ на підрозділи ССОО, зазначені у висновку від 02 листопада 2017 року.

23 березня 2018 року керівництвом ДП "АМПУ" було проведено спільну нараду з представниками профспілкових організацій щодо обговорення заходів з реалізації комплексу дій, направлених на пом`якшення наслідків, пов`язаних із залученням сторонніх охоронних послуг, за результатами якої було складено протокол N 24 та вирішено, що всі організаційно-правові заходи щодо розгляду питання про можливу зміну працівників ЗОМП на охоронців приватних охоронних структур проводити з суворим дотриманням норм чинного законодавства; організувати роботу відповідних підпорядкованих структурних підрозділів, які відповідають за роботу з персоналом, щодо проведення організаційно-правових заходів з дотриманням чинного законодавства про працю відносно кожного працівника, який потенційно підпадає під можливе вивільнення, у зв`язку з проведенням тендеру на закупівлю охоронних послуг.

25 січня 2019 року між відповідачем та ТОВ "Охоронна компанія "Альфа безпека", за результатами проведеної процедури відкритих торгів, було укладено договір N 4-В-ІЗФ-19 про надання послуг з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту. Додатком до даного договору є Меморандум про взаємопорозуміння, основною метою якого є надання пріоритетного права на працевлаштування вивільняємих працівників відповідача.

01 лютого 2019 року Адміністрація направила до ППО Ізмаїльського порту повідомлення про заплановане скорочення чисельності штату. Також 01 лютого 2019 року Адміністрація направила повідомлення про заплановане скорочення чисельності штату Голові професійної спілки працівників морського транспорту України.

05 лютого 2019 року ДП "АМПУ" видано наказ N 17/14 "Про скорочення чисельності та штату служби морської безпеки" про виключення з 16 травня 2019 року із штатного розпису Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" штат та чисельність загону охорони морського порту СМБ, а саме - посаду контролера на контрольно-пропускному пункті з посадовим окладом 5 300,00 грн - 48 штатних одиниць.

25.02.2019 ОСОБА_1 персонально попереджена про вивільнення контролерів на контрольно-пропускному пункті ЗОМП СМБ за скороченням чисельності та штату. Позивач від підпису відмовилася в присутності трьох посадових осіб відповідача.

Позивачу було запропоновано наявні вакантні посади в ДП АМПУ станом на 18.02.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 11.03.2019, 18.03.2019, 25.03.2019, 01.04.2019 та наявні вакантні посади по м. Ізмаїл та Ізмаїльському району згідно відомостей, наданих Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості, станом на 18.03.2019, 26.03.2019, 03.04.2019, 11.04.2019, 08.05.2019.

Позивач з вакансіями по ДП АМПУ та по м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі був ознайомлений, про що свідчать підписи позивача на Пропозиції про переведення на посаду та на списках на вакантних посад від Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості, але перевестися на іншу роботу відмовилася.

11 квітня 2019 року листом Адміністрація порту направила подання до ППО Ізмаїльського порту про надання згоди на звільнення контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" в кількості 48 штатних одиниць.

Відповідно до виписки з протоколу від 23 квітня 2019 року N56 профспілкова організація відмовила адміністрації Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" у наданні згоди на звільнення за скороченням чисельності та штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗПП України, в зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, Галузевої угоди і Колективного договору.

Наказом №85-ос від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади контролера загону охорони морського порту служби морського порту на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановлено, що в Ізмаїльській філії ДП "АМПУ" дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників, що стали підставою для вивільнення 48 контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідач, як роботодавець, у встановлений частиною першою статті 49-2 КЗпП України строк персонально попередив позивачку про її наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також ДП "АМПУ" виконало інші обов`язки, передбачені статтею 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачці усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існували у філіях ДП "АМПУ". Своєї згоди на переведення на запропоновані посади позивачка не надала.

У відповідності до положень частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником (частина першої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Таким чином, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (статті 8 Конституції України, статті 3 ЦК України, статей 2, 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При цьому висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі N 6-703цс15.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

11 квітня 2019 року адміністрація Ізмаїльського порту звернулась до ППО Ізмаїльського порту з поданням про надання згоди на звільнення 48 контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням чисельності та штату (у тому числі позивачки).

ППО Ізмаїльського порту 23 квітня 2019 року прийнято рішення N 56 про відмову у наданні згоди на звільнення за скороченням чисельності та штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки, в переліку яких вказана позивачка.

Судом першої інстанції було надано належну оцінку висновку профспілкового органу про ненадання згоди на звільнення позивачки.

За результатами такої оцінки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору не містить належного правового обґрунтування щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 .

Зокрема, посилання ППО Ізмаїльського порту на те, що вищезазначена процедура скорочення відбувається в тому числі на підставі окремого доручення ДП "АМПУ" N 29 від 04 травня 2018 року, законність якого профспілкова організація оскаржує у судовому порядку, не могло бути підставою для відмови у наданні згоди на звільнення працівників, оскільки на час прийняття відповідного рішення вказане окреме доручення у встановленому законом порядку скасовано не було.

Крім того, місцевим судом встановлено, що рішенням Ізмаїльского міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2019 року у справі N 500/3187/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ППО Ізмаїльського порту до ДП "Адміністрація морських портів України" про скасування окремого доручення N 29 від 04 травня 2018 року.

Посилання ППО Ізмаїльського порту у протоколі N 56 від 23 квітня 2019 року на приписи пункти 1.3, 2.7 Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України і спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту щодо необхідності залучення підприємствами представників профспілкових організацій до розроблення фінансових планів у частині соціально-економічного розвитку державних підприємств також не є обґрунтованим, оскільки доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджено наявність відповідного соціального діалогу між ДП "Адміністрація морських портів України" та представниками профспілкових організацій, зокрема, з питань удосконалення процесу надання охоронних послуг по охороні морських портів.

З тих же підстав є необґрунтованими і посилання на пункт 2.22 вказаної Галузевої угоди щодо рекомендацій підприємствам не проводити масових звільнень працівників без проведення спеціальних консультацій з профспілками.

Крім того, звільнення 48 працівників відповідачем не підпадає під визначені частиною першою статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" ознаки масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця.

Також ППО Ізмаїльського порту у протоколі N 56 від 23 квітня 2019 року не досліджені фактичні обставини, не відображені індивідуальні підстави та деталізоване правове обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення за скороченням чисельності та штату по кожному конкретному працівнику, зазначеному у поданні, окремо.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з підстав відсутності у рішенні ППО Ізмаїльського порту належного правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , відповідач мав право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним, оскільки були дотримані й інші передбачені законодавством вимоги для звільнення.

Доводи апелянта про відсутність доказів того, що відповідач належним чином виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про наявні вакантні посади на момент звільнення є безпідставними та спростовуються наявними у справі підписаними позивачем пропозиціями та списками на вакантних посад від центру зайнятості, що були запропоновані позивачу та з якими останній був ознайомлений, а саме станом на 18.02.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 11.03.2019, 18.03.2019, 25.03.2019, 01.04.2019 та наявні вакантні посади по м. Ізмаїл та Ізмаїльському району згідно відомостей, наданих Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості, станом на 18.03.2019, 26.03.2019, 03.04.2019, 11.04.2019, 08.05.2019 (т.1, а.с.207, 208-215,216, 217-220, 221,222-225, 226,227-230, 231,232-235, 236,237-246, 247,248-251, 252, 253-265, 266, 267-270, 271). Разом з тим при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що їй повідомляли про вакантні посади, разом із тим вони її не задовольняють через нерівноцінність. В свою чергу, доказів на спростування доводів про відсутність інших посад, окрім запропонованих, не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було запропоновано здійснити анкетування для визначення можливого наступного працевлаштування, однак остання відмовилася від надання інформації у відповідності до анкети, що підтверджується актами про відмову позивача від надання інформації та заповнення анкети від 01 лютого 2019 року та пропозиціями про переведення на посаду у період з 08 лютого 2019 року по 19 березня 2019 року.

Враховуючи, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, а тому також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 30.06.2021.

Головуючий:

Судді: