Ухвала

від 29.04.2021 по справі 757/17745/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17745/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001266 від 30.12.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12020000000001266 від 30.12.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 236, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У засіданнях прокурор підтримав вимоги викладені у клопотанні про арешт майна та зазначив, що майно земельні ділянки, які на праві власності належать ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» в кримінальному провадженні визнані речовими доками, мають значення для досудового розслідування, а тому просив задовольнити клопотання.

В судових засіданнях представники особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, заперечували проти задоволення клопотання про арешт майна, зазначаючи про необґрунтованість поданого клопотання, його неналежне оформлення, а також те, що його задоволення призведе до надмірного обмеження права власності ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», а також його правомірної підприємницької діяльності, окрім того суттєво позначиться на інтересах третіх осіб фізичних та юридичних осіб, котрі придбали майнові права на об`єкти нерухомості.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, дослідивши матеріали клопотання, документи представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020000000001266 від 30.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 236, ч. 2 ст. 364,

ч. 2 ст. 364-1 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до ст. 131 КПК України, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Так, прокурор у своєму клопотанні посилається на підставу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту майна визнання земельних ділянок, які на праві власності належать ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», речовим доказом у кримінальному провадженні.

Разом з тим, жодних доказів того, що земельні ділянки є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, передбаченого ст. 236, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України в матеріалах судового провадження не міститься, постанова про визнання майна речовим доказом містить лише загальний виклад обставин кримінального провадження, без належного обґрунтування прийнятого рішення.

Крім того, в судовому засіданні прокурором не доведено та належними доказами, долученими до клопотання, не підтверджено, під які критерії, визначені ст. 98 КПК України, підпадають на думку органу досудового розслідування нерухоме майно ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД».

Більш того, як вбачається з даних наданих слідчому судді будівельна техніка, спецтехніка (автотранспорт на майданчику будівництва) речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020000000001266 від 30.12.2020 року не визнано.

Таким чином, сам факт визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні, без належного обґрунтування відповідного процесуального рішення, не може бути самостійною достатньою підставою для арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Разом з тим, предметом будівництва є не лише будівельні роботи та послуги, але й взаємодія між учасниками будівельного процесу, однак слідчому судді даних щодо власників та користувачів об`єктів будівництва стороною обвинувачення не надано, більш того згадувані об`єкти будівництва речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020000000001266 від 30.12.2020 року знову ж таки не визнані.

Крім того, застосування на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням наданих учасниками справи, такого заходу забезпечення як арешту майна ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» призведе до порушення розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також можуть призвести до негативних наслідків, як для самого власника майна так і для третіх осіб.

Так, у своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт на земельні ділянки ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», у тому числі із забороною здійснення на них будь-яких будівельних робіт, мотивуючи такий арешт припиненням протиправної діяльності, пов`язаної із здійсненням в порушення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами громадського призначення, дитячим дошкільним закладом, школою, об`єктами інженерної інфраструктури та благоустроєм території в межах с. Підгірці Обухівського району Київської області.

Відповідно до клопотання прокурора та його додаткових пояснень, сторона обвинувачення, вважає, що ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», проводить відповідне будівництво в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», відповідно до якої, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішення про провадження планової діяльності, визначених частиною другою та третьою цієї статті.

Вказане твердження сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що будівництво здійснюється ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД без передбаченого підключення об`єкту до централізованого водопостачання та водовідведення, як того вимагає ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Як доказ такого твердження прокурором у судовому засіданні надано копії акту Державної екологічної інспекції № 4.2-19/4 від 12.04.2021 складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також довідки за результатами участі у проведенні огляду земельної ділянки.

Разом з тим, вказані документи містять лише твердження щодо ненадання ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» для перевірки звіту з оцінки впливу на довкілля, однак не містять обґрунтування необхідності виготовлення такого звіту, а також проведення на даний час планової діяльності, такої як здійснення будівництва без передбаченого підключення до централізованого водопостачання та водовідведення.

Зокрема, відповідно до наданих відомостей представниками особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, вбачається, що на даний час будівництво ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» ведеться на підставі отриманого дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №ІУ113183132034 від 09.11.2018 на виконання будівельних робіт «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами громадського призначення в межах с. Підгірці, вул. Городищенська», котрий був отриманий підприємством без будь-яких зауважень щодо необхідності проведення оцінки впливу на довкілля.

Більш того, в судовому засіданні стороною захисту надано копії технічних умов на водопостачання об`єкта №7 від 12.09.2017, виданих Підгірцівським КП; технічних умов №12780 від 20.09.2017, виданих ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», а також Зведений план інженерних мереж об`єкту, відповідно до яких, будівництво об`єкта здійснюється з передбаченим підключенням до централізованого водопостачання та водовідведення, що не потребує отримання оцінки впливу на довкілля.

Разом з тим, твердження вказані стороною захисту, стороною обвинувачення спростовано не було.

Зокрема, слід зазначити, що заборона на проведення будівельних робіт з будівництва на вказаних земельних ділянках може призвести до порушення прав майбутніх власників об`єктів нерухомості, що на даний час не можна вважати співрозмірним втручання з боку правоохоронних органів в право власності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 КПК України, суд не має права виконувати функції сторін кримінального провадження, закон забороняє суміщення функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду в покладення їх на одного суб`єкта, тим більше самостійно витребувати у сторони обвинувачення будь-які документи на підтвердження доводів клопотання.

Зокрема, в клопотанні та долучених до нього матеріалах з достатньою повнотою органом досудового розслідування не обґрунтовано, яким саме чином майно ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуті злочинним шляхом, чи використовувалися під час вчинення вказаного кримінального правопорушення, прокурором під час формування даного клопотання не враховано всі обставини провадження, що може призвести до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та потягти за собою обмеження прав третіх осіб.

Окрім того, прокурором в судовому засіданні не доведено необхідність арешту майна ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Право власності будь-якої особи є непорушним і перебуває під захистом як національного, так і міжнародного права, зокрема, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98; «East/West Alliance Limited проти України»).

Тому, доводи органу досудового розслідування щодо необхідності накладення арешту, є безпідставними та немотивованими, та клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 98, 117, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001266 від 30.12.2020 року, відмовити.

Ухвала про відмову у накладенні арешту на майно може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1