Постанова

від 29.06.2021 по справі 910/13540/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа№ 910/13540/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020

у справі № 910/13540/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна-Країна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології"

про стягнення 81 578,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна-Країна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" про стягнення 81 578,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором № 111019\1 від 11.10.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна-Країна" 71 791,28 грн. - основного боргу, 7 999,29 грн. - пені та 2 038,94 грн. - судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна-Країна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" про стягнення 81 578, 05 грн. відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що враховуючи те, що підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать про те, що позивач погоджений замовленнями обсяг робіт та у погоджений строк не виконав та частково відмовився від виконання погодженого обсягу робіт в односторонньому порядку, тобто остаточно не здав роботу, у зв`язку із чим обов`язок скаржника сплатити обумовлену ціну не настав.

Скаржник зазначає про те, що позивач та відповідач, укладаючи договір, погодили строки остаточного розрахунку, після розрахунку ТОВ "Евразія Сервіс", однак, на сьогоднішній день останній не розрахувався.

На думку скаржника, судом першої інстанції не встановлено, що позивачем не надано дійсний оригінал договору субпідряду на виконання сільськогосподарських робіт № 111019/1 від 11.10.2019, а наданий начебто оригінал не співпадає з наданими скан-копіями, що підтверджується матеріалами справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що жодних зауважень від відповідача у строки, передбачені договором, не надходило. Тобто, підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт, які були виконанні згідно із замовленням, відповідач погодився із якістю, обсягами та строками виконання робіт. Позивач зауважує, що позивачем була зібрана та кількість гектар, яка фактично надана відповідачем позивачу для виконання, тобто менша ніж планувалась, а тому відповідач і не заявляв жодних претензій до обсягів виконаних робіт, а позивач, в свою чергу, також розраховував на більші обсяги гектар та відповідно на більший розмір заробітку. Позивач зазначає, що копія наданого відповідачем договору зроблена не з оригіналу, про що свідчать нечіткі відтиски печаток та підписів, також відповідач не зазначив чи є у нього наданий ним договорів в оригіналі, жодних заперечень чи наданих контраргументів щодо погодженого договору по електронній пошті (в редакції, в якій було надано позивачем) відповідач не надав, жодних інших доказів про те, що було погоджено договір в іншій редакції, на якій наполягає скаржник, також надано не було.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Суліма В.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13540/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 прийнято справу № 910/13540/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 15.04.2021 по 29.04.2021, включно, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13540/20 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 111019\1, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором субпідрядник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик за завданням відповідача, за договором підрядника, з використанням своїх матеріалів та засобів, виконати сільськогосподарські роботи на полях визначені відповідачем, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити дані роботи.

Згідно із п. 1.3 договору № 111019\1 від 11.10.2019 конкретне найменування робіт, їх строки, обсяги і ціна, вимоги до техніки позивача, її кількість, відомості та місце розташування полів та інше визначається та узгоджується сторонами шляхом підписання замовлення, яке є невід`ємною частиною даного договору.

У замовленнях № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 сторони узгодили види робіт, строки їх виконання, обсяги, ціни та порядок розрахунків.

Пунктом 2.7 договору № 111019\1 від 11.10.2019 встановлено, що факт виконання кожного обсягу робіт згідно замовлення підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач у період 31.10.2019 - 17.11.2019 виконав сільськогосподарські роботи на загальну суму 530 791,28 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 47 від 31.10.2019 на суму 240 300,18 грн., № 53 від 17.11.2019 на суму 290 491,10 грн.

Однак, відповідач стверджує, що позивач виконав роботи за замовленнями № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 з порушенням строків та не у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи викладене та наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.8 договору № 111019\1 (згідно наданої позивачем копії цього договору) оплата вартості виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Також сторони домовились про постійну часткову передплату виконання робіт згідно цього договору у разі, якщо техніка позивача в справному стані та виконує свої функції згідно умов цього договору.

Відповідач у відзиві зазначив, що надана позивачем копія договору № 111019\1 від 11.10.2019 є недостовірною, оскільки пункт 3.8 цього договору викладено в іншій редакції, а строк оплати виконаних робіт не настав.

Згідно пункту 3.8 договору № 111019\1 від 11.10.2019 (в наданій відповідачем редакції) виконані роботи за цим договором вважаються виконані належним чином з моменту виконання повного обсягу робіт відповідного замовлення та підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Сторони домовились про постійну або часткову передплату виконання робіт у разі, якщо техніка позивача в справному стані та виконує свої функції згідно умов цього договору. Також сторони узгодили, що остаточний розрахунок з позивачем в повному обсязі згідно актів виконаних робіт здійснюється після розрахунку ТОВ "Євразія Сервіс" з відповідачем за виконання робіт зі збору врожаю.

У замовленнях № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 до договору № 111019\1 від 11.10.2019 сторони узгодили порядок оплати виконаних робіт, який відповідає порядку, визначеному пунктом 3.8 договору № 111019\1 від 11.10.2019 у наданій позивачем редакції. Пунктами 10 замовлень № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 до договору № 111019\1 від 11.10.2019 встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Враховуючи пункти 10 замовлень № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019, пункт 3.8 договору № 111019\1 від 11.10.2019, судом встановлено, що строк оплати за виконані роботи згідно актів здачі-приймання робіт № 47 від 31.10.2019, № 53 від 17.11.2019 є таким, що настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 459 000,00 грн., у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 71 791,28 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 71 791,28 грн., за виконані позивачем роботи за договором № 111019\1.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 791,28 грн., за виконані позивачем роботи згідно із договором № 111019\1, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 786,77 грн. - пені, нарахованої за період 01.12.2019 - 12.08.2020.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 5.10 договору № 111019\1 від 11.10.2019 встановлено, що за прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму фактичної заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов`язання.

Здійснивши перерахунок суми пені, доданий позивачем до позовної заяви, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР, враховуючи правильний період нарахування пені (01.12.2019-01.06.2020) погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума пені у розмірі 7 999,29 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки); якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Пунктами 3.6-3.7 договору № 111019\1 від 11.10.2019 встановлено, що позивач протягом 5 робочих днів після виконання робіт за цим договором надає відповідачу підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, які були виконані згідно замовлення, а відповідач у разі відсутності зауважень до виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту його отримання повертає позивачу підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт. У разі незгоди відповідача з виконаними роботами через їх неналежну якість або обсяг, строки тощо, відповідач протягом 10 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі виконаних робіт надсилає позивачу свої зауваження та пропозиції щодо виконання робіт.

Обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку відступів від умов договору негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом і договором покладений саме на замовника, який без будь-якого посилання на порушення строків виконання робіт та їх обсягу підписав акти здачі-приймання робіт № 47 від 31.10.2019 на суму 240 300,18 грн., № 53 від 17.11.2019 на суму 290 491,10 грн. за договором № 111019\1 від 11.10.2019, у яких зазначено, що відповідач щодо якості, обсягу та термінів виконаних робіт претензій не має.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із незгодою з виконаними позивачем роботами через їх неналежну якість або обсяг, строки тощо.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач втратив право посилатися на відступи від умов договору № 111019\1 від 11.10.2019, замовлень № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 та недоліки у виконаній роботі за актами здачі-приймання робіт № 47 від 31.10.2019, № 53 від 17.11.2019 після їх прийняття, а твердження відповідача про виконання позивачем робіт із порушенням строків за замовленнями № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 та не у повному обсязі, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

Із електронної переписки сторін вбачається, що представником позивача отримано від відповідача електронною поштою погоджений сторонами договір № 111019\1 від 11.10.2019, редакція якого відповідає поданій позивачем до суду та наявній у матеріалах справи копії цього договору.

Крім того, як вже зазначалось, у замовленнях № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 до договору № 111019\1 від 11.10.2019 сторони узгодили порядок оплати виконаних робіт, який відповідає порядку, визначеному пунктом 3.8 договору № 111019\1 від 11.10.2019 у наданій позивачем редакції. Пунктами 10 замовлень № 1 від 11.10.2019, № 2 від 11.10.2019 до договору № 111019\1 від 11.10.2019 встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Отже, твердження скаржника про те, що сторони домовились про остаточний розрахунок згідно із актами виконаних робіт після розрахунку відповідача з ТОВ "Євразія Сервіс" є безпідставним.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13540/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Нанотехнології".

4. Справу № 910/13540/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун