Постанова

від 29.06.2021 по справі 910/12279/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа№ 910/12279/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Козир Т.П.

Дикунської С.Я.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (повний текст рішення підписано 26.11.2020)

у справі №910/12279/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО

до Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс

про стягнення 143 180,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс про стягнення 143 180,00 грн за договором поставки продукції № 0104 від 23.01.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання своїх договірних зобов`язань позивачем здійснено 100% передплату за поставку товару, всього у сумі 426 550,00 грн, проте відповідачем поставлено продукцію частково на суму 283 370,00 грн, решта обумовленого договором товару, у т.ч. у визначені строки, залишилась непоставленим, 143 180,00 грн вартості оплаченого, проте непоставленого товару, не повернені, що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване наступним:

- суд встановив, що позивачем здійснено попередню оплату на суму 426 550,00 грн і не надано належних доказів та не доведено порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки товару у повному обсязі на цю суму, а враховуючи наявність видаткових накладних № 302, № 303 від 24.07.2020 про поставку товару саме на спірну суму, підстави для повернення попередньої оплати та стягнення заявленої суми в розмірі 143 180,00 грн заборгованості з відповідача за висновком суду відсутні;

- при цьому, відповідно до наданих відповідачем копій видаткових накладних № 302 від 24.07.2020 на суму 296 600,00 грн, № 303 від 24.07.2020 на суму 129 950,00 грн відповідачем передано на користь позивача товар на суму 426 550,00 грн, а як вказав суд, належних доказів, які б спростовували обставини щодо підписання вказаних видаткових накладних представником позивача - ОСОБА_1, отримання товару за ними, позивачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО 14.12.2020 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12279/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про приєднання письмового доказу (заяви про кримінальне правопорушення) та про витребування оригіналів письмових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом безпідставно взято до уваги надані відповідачем копії видаткових накладних, які позивач вважає сфальсифікованими, у зв`язку з чим позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про відкриття кримінального провадження за фактом шахрайства, копію якої надає з апеляційною скаргою;

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/12279/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 17.12.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.12.2020 у справі №910/12279/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи. Витребувано матеріали справи №910/12279/20 у Господарського суду міста Києва.

11.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12279/20.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. 16.02.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.02.2021 у справі №910/12279/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 прийнято справу №910/12279/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Дикунська С.Я. Розгляд справи №910/12279/20 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що про відкриття апеляційного провадження він був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 отримав 30.12.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0411633263590, наявне в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, керуючись приписами частини 3 статті 263 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши клопотання про приєднання доказу, а саме - заяви про кримінальне правопорушення судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі пропуск строку на подання вказаного документу, апелянт посилається на те, що він не мав можливості його подати разом з позовною заявою, а в подальшому вказує на карантинні обмеження, які не дозволили своєчасно отримати та надати суду доказ звернення до правоохоронних органів.

Колегія суддів сприймає таке обгрунтування критично, оскільки додана заява про кримінальне правопорушення від 12.11.2020 існувала станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки оскаржуване рішення прийнято 26.11.2020, а позивачем не обґрунтовано причин неможливості її подання до суду першої інстанції та не обґрунтовано, як саме карантинні обмеження завадили наданню такої заяви до Господарського суду міста Києва.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що наданий доказ, який апелянт просить долучити, не завірений належним чином відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання про долучення доказу.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, який продовжено, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО (покупцем за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс (постачальником, відповідачем) був укладений договір поставки № 0104 (надалі - договір), за умовами та в порядку якого:

- постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію, а покупець - своєчасно прийняти і сплатити продукцію в порядку і на умовах, обумовлених в цьому договорі (п.1.1 договору);

- найменування, асортимент, якість, кількість, одиниці виміру, ціна одиниці товару продукції, визначаються у рахунках-фактурах та/або у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору);

- загальна сума договору складається згідно з сумами всіх рахунків-фактур та/або Специфікацій (п. 2.1 договору);

- покупець здійснює оплату за продукцію на підставі рахунку постачальника на умовах та в строки, визначені сторонами у відповідній Специфікації (п. 2.2 договору);

- покупець здійснює оплату за продукцію банківським переказом на поточний рахунок постачальника у вигляді 100% передплати (п. 2.3 договору);

- договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020 (п. 3.1 договору);

- постачальник здійснює поставку продукції у термін 10 календарних днів з моменту отримання від покупця 100% передплати (п.4.1 договору);

- постачальник здійснює поставку продукції на умовах доставки на склад покупця, або покупець здійснює доставку самостійно особистим транспортом зі складу постачальника (п. 4.2 договору).

- датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 4.3 договору).

Колегією суддів перевірено, що відповідно до виставленого позивачем рахунку на оплату № 2366 від 20.07.2020 (а.с.26), сторонами узгоджено перелік, кількість та вартість поставки товару, всього на суму 426 550,00 грн.

Позивач на виконання взятих на себе зобов`язань в силу п. 2.3 договору платіжними дорученнями № 6941 від 21.07.2020 на суму 50 000,00 грн, № 6945 від 23.07.2020 на суму 250 000,00 грн, № 6952 від 24.07.2020 на суму 126 550,00 грн (а.с.27-29) здійснив 100% передплати за товар по рахунку № 2366.

04.08.2020 позивач звернувся з претензією за вих. № 72 до відповідача про порушення строків поставки товару, зазначаючи, що поставку на отриману 100% суму переплати виконано постачальником частково у розмірі 283 370,00 грн, інша частина не поставлена, у зв`язку з чим висловлено вимогу протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії здійснити поставку недопоставленої продукції або повернути кошти, копія якої разом з доказами її направлення додана до позову (а.с.30-37).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача 143 180,00 грн коштів, сплачених в рахунок поставки товару за договором поставки продукції № 0104 від 23.01.2020, що залишився непоставленим, зазначив про невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі товару, у т.ч. у визначені строки на заявлену суму та, відповідно, наявність підстав для повернення коштів.

Відповідач у свою чергу надав відзив на позовну заяву, у якому вказав про належне виконання своїх зобов`язань по поставці продукції за договором № 0104 від 23.01.2020, зокрема погодження сторонами поставки товару в рахунку № 2366 від 20.07.2020 на суму 426 550,00 грн та здійснення передачі позивачу товару на вказану суму за видатковими накладними № 302 від 24.07.2020, № 303 від 24.07.2020, які підписані уповноваженою особою позивача - ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності № 255 від 22.07.2020, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог про повернення коштів.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, надані докази та доводи сторін, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За приписами ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 0104 від 23.01.2020.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, предметом позову у даній справі є стягнення коштів, сплачених в якості попередньої оплати на суму яких, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено товар.

Суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статті статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Колегією суддів перевірено, що позивач при зверненні з позовом на підтвердження своїх вимог надав копії договору, платіжних доручень про перерахування коштів відповідачу, рахунку на оплату та претензії з доказами її направлення відповідачу.

На спростування заявлених вимог відповідач на підтвердження здійснення передачі позивачу товару за договором № 0104 від 23.01.2020 на суму 426 550,00 грн надав копії видаткових накладних № 302 від 24.07.2020, № 303 від 24.07.2020, які підписані уповноваженою особою позивача - ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності № 255 від 22.07.2020, копію якої також додано до відзиву.

Відповідно до наданих відповідачем копій видаткових накладних № 302 від 24.07.2020 на суму 296 600,00 грн, № 303 від 24.07.2020 на суму 129 950,00 грн. відповідачем передано на користь позивача товар на суму 426 550,00 грн.

При цьому, вказані видаткові накладні містять посилання на договір № 0104 від 23.01.2020, рахунок № 2366 від 20.07.2020, підписані обома сторонами, у т.ч. зі сторони позивача, як постачальника, із зазначенням посади уповноваженої особи, яка прийняла товар начальник відділу Ляшенко Сергій Михайлович, за довіреністю № 255 від 22.07.2020 .

Із копії довіреності № 255, виданої 22.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО начальнику відділу Ляшенку Сергію Михайловичу на отримання від ТОВ Торговий дім МЕТСЕРВІС матеріальних цінностей по рахунку на оплату № 2366 від 20.07.2020: металлопрокат вбачається, що вона скріплена підписом та печаткою товариства позивача, містить посилання на наданий позивачем рахунок на оплату №2366 від 20.07.2020.

Суд першої інстанції зазначив, що у довіреності наявний зразок підпису особи, якій видали довіреність, що при візуальному огляді не має відмінностей від підпису на видаткових накладних.

При цьому, позивач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення вважає підробленими вказані видаткові накладні.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст. 13, 74, 80, 81 ГПК України наголосив, що саме на позивача покладений обов`язок доведення таких власних заперечень проти факту поставки, а оскільки ним не надано доказів та не доведено, що особа, посада та підпис якої зазначений на первинних документах, не була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО станом на час складання цих документів, не уповноважувалась на отримання матеріальних цінностей за спірними правовідносинами, а також наголосив, що позивач не був позбавлений права надати відповідні докази та, зокрема, заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності саме підпису ОСОБА_1 на спірних накладних, що ним здійснено не було, то за висновком суду належних доказів, які б спростовували обставини щодо підписання видаткових накладних № 302 від 24.07.2020 на суму 296 600,00 грн, № 303 від 24.07.2020 на суму 129 950,00 грн представником позивача - ОСОБА_1, отримання товару за ними, позивачем не надано.

У даному контексті апеляційним господарським судом враховано вказані заперечення апелянта та заявлене клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, а саме - оригіналів видаткових накладних №302 від 24.07.2020 та №303 від 24.07.2020.

Натомість, перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд наголошує, що як правильно зауважив суд першої інстанції, при зверненні до суду позивач не заперечував факту поставки частково товару на суму 129 950,00 грн, що по суті також мало підтверджуватись первинними документами, які до позову не додані, при цьому учасник справи стверджує про сфасильфікування обох видаткових накладних, тобто як на суму 129 950,00 грн, так і на 296 600,00 грн.

Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні наголосив, що докази подачі заяви позивачем про вчинення кримінального правопорушення - підроблення підпису фізичної особи, здійснення досудового розслідування, про що вказує позивач у відповіді на відзив, у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, апелянтом було заявлено клопотання про приєднання доказу, а саме - заяви про кримінальне правопорушення, підстав для задоволення якого колегія суддів не вбачає з наведених у даній постанові вище підстав.

Водночас, доказів наявності кримінального провадження (витягу з ЄДРДР) чи вироку суду матеріали справи не містять та сторонами не надано, а тому судова колегія визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що належних доказів, які б спростовували обставини щодо підписання видаткових накладних № 302 від 24.07.2020 на суму 296 600,00 грн, № 303 від 24.07.2020 на суму 129 950,00 грн представником позивача - ОСОБА_1, отримання товару за ними, позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем здійснено попередню оплату на суму 426 550,00 грн і не надано належних доказів та не доведено порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки товару у повному обсязі на цю суму, враховуючи наявність видаткових накладних № 302, № 303 від 24.07.2020 про поставку товару саме на спірну суму, підстави для повернення попередньої оплати та стягнення заявленої суми в розмірі 143 180,00 грн заборгованості з відповідача відсутні, а тому заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення за повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а скаржником у суді апеляційної інстанції не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12279/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12279/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕЖ-КО .

4. Матеріали справи №910/12279/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Т.П. Козир

С.Я. Дикунська