Постанова

від 22.06.2021 по справі 917/1754/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа № 917/1754/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач) Стойка О.В.

судді: Попков Д.О., Пушай В.І.

при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від Позивача: від Відповідача: розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з`явився; не з`явився; Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» м.Кременчук, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі№917/1754/20 (суддя Киричук О.А.) за позовом до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» м.Кременчук, Полтавська область Приватного підприємства «Лакрас» м.Кременчук, Полтавська область визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» (далі-Позивач) з позовною заявою до Приватного підприємства «Лакрас» (далі-Відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно ПП «Лакрас» , а саме: будівлі цеху лакофарбувальних матеріалів, адміністративну будівлю заводоуправління, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7435262, що знаходяться за адресою: м.Кременчук Полтавської області, вулиця Ярмаркова, буд. 9.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати спірне рішення суду та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, Позивачем зазначено наступне:

- судом першої інстанції невірно застосовано приписи статті 392 ЦК України, так як Відповідач порушив умови договору про іпотеку - договору про задоволення вимог іпотекодержателя №11-І від 30.03.2010 року, внаслідок чого Позивач позбавився можливості належним чином реалізувати свої правомочності щодо спірного майна, придбаного через електронні торги;

- суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі №917/1754/20, безпідставно не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у постановах ВП ВС від 19.06.2018 року у справі №910/5640/16, Касаційного цивільного суду у складі ВС від 19.03.2020 року у справі №569/3563/17 та від 20.03.2020 року у справі №715/11610/15-ц.

Інших доводів апеляційна скарга Позивача не містить та зводиться до перерахування фактичних обставин справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі №917/1754/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.06.2021 року у якості представника Позивача з`явилася Гавриш Марина Дмитрівна, надавши довіреність №5 від 03.03.2020 року підписану директором ТОВ «Лідер Снек»- Пащенко О.І. у якості підтвердження відповідних повноважень на представництво інтересів Позивача. Ухвалою судової колегії, що занесена до протоколу судового засідання зазначену особу не було допущено до участі у судовому засіданні у якості представника Позивача, через невідповідність доказів її повноважень вимогам ст. ст. 56, 58, 60 ГПК України та відсутності ознак малозначності даної господарської справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 17.06.2021 року та 18.06.2021 року від ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності №5 від 03.03.2020 року було надано заяву про відкладення судового розгляду, відповідно до змісту якої, вищезазначена особа просила суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги у справі №917/1754/20 та відкласти її розгляд на іншу дату після 01 липня 2021 року. Вищезазначена заява аргументовано тим, що директор Позивача перебуває у щорічній основній відпустці, а тому не може бути присутнім під час розгляду справи призначеної на 22.06.2021 року.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивача не скористався.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Представники сторін в судове засідання 22.06.2021 року не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України, підстав до відкладення розгляду справи судовою колегією не встановлено, вищенаведені в клопотанні причини неявки представника Позивача визнані судовою колегією неповажними.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини.

Між ВАТ АКБ «Автокразбанк» (правонаступником «Автокразбанк» ) (Іпотекодержатель) та Відповідачем (Іпотекодавець) 30.03.2010 року в забезпечення вимог за договором про кредитну лінію №11 від 30.03.2010 року (в договорі ВАТ АКБ «Автокразбанк» - Кредитор, ПП «Лакрас» - Позичальник) укладено договір про іпотеку - договір про задоволення вимог іпотекодержателя №11-1 від 30.03.2010 року (далі-Договір). Предметом іпотеки є нерухоме майно Відповідача загальною площею - 4516, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вулиця Ярмаркова, буд. 9 (далі-спірне нерухоме майно) що складається з:

- адміністративної будівлі заводоуправління літера - 2В, загальною площею - 266, 4 кв. м., реєстраційний номер 7324233. У витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25680748, виданому КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 25. 03. 2010 року зазначено, що за рахунок встановлення некапітальних перегородок загальна площа зменшена на 1,2 кв. м.;

- будівель цеху лакофарбувальних матеріалів, реєстраційний номер 7435262, що складається з: дільниці фарби та емалі (частина будівлі) літера - А, загальною площею - 3095, 9 кв. м.; будівлі дільниці по виробництву лаків літера - Б, Б 1 , Б 2 , загальною площею - 880, 1 кв. м; будівлі розхідного складу з насосною літера - Ж, загальною площею - 57, 9 кв. м;

будівлі градирні з насосною літера - Е, загальною площею - 15,4 кв. м; будівлі дільниці по підігріву мастил з операторною літера - Д, Д 1 , дг , дг1 , загальною площею - 166, 9 кв. м; будівлі інструментальної кладової літера - В, загальною площею - 33, 6 кв. м.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21 травня 2015 року у справі №917/600/15 стягнуто з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" заборгованість за Договором про кредитну лінію №11 від 30.03.2010р. у розмірі 16 613 371,49 грн в тому числі строкову заборгованість за кредитом 12 571 215,00 грн, поточних процентів за кредитом 188 568,23 грн, прострочених процентів за кредитом у розмірі 3 017 091,62 грн, пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 393 388,69 грн, 3% річних в розмірі 37 780,55 грн, втрати від інфляції в розмірі 405 327,40 грн.

На виконання вищезазначеного рішення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №48763569 на підставі наказу суду від 15.06.2015 року.

Позивачем відповідно до протоколу електронних торгів №UA-ЕА-2017-12-15-000150 -b від 29.12.2017 року у ПАТ «Автокразбанк» за 673 727,84 грн придбано право на спірне нерухоме майно, на виконання чого між Позивачем та ПАТ «Автокразбанк» 26.01.2018 року укладено договір про відступлення права вимоги №2018/3-І за договором про іпотеку - договором про задоволення вимог іпотекодержателя №11-І від 30.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О.Е. за реєстровим №2508, сторонами визначено цей договір як підставу для заміни сторони іпотекодержателя за Іпотечним договором та переходу (відступлення) від всього комплексу прав та обов`язків іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Перехід 26.01.2018 року до Позивача всіх прав іпотекодержателя за договором про іпотеку - договором про задоволення вимог іпотекодержателя № 11-І від 30.03.2010 року без зміни змісту основного зобов`язання, було зареєстровано 30.03.2010 року в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, а також внесено 31.03.2010 року відповідну інформацію до Державного реєстру іпотек.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек міститься аналогічна інформація щодо обтяження Позивачем нерухомого майна Відповідача і внесена вона була першочергово 30.03.2010 року в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивачем 30 січня 2018 року направлено претензію про задоволення забезпеченої іпотекою вимоги №17/18 від 30.01.2018 року на юридичну адресу Відповідача. Вказану претензію Відповідачем отримано 08.02.2018 року, але залишено без виконання.

За заявою Позивача ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.08.2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №48763569 у справі №917/600/15, на підставі чого постановою від 03.10.2018 року Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» у виконавчому провадженні № ВП 48763569 на правонаступника - Позивача.

Постановою 04.10.2018 року зазначений виконавчий документ повернуто Позивачу за заявою стягувача.

Позивач неодноразово, востаннє - 22.09.2020 року - звертався до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявами про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (адміністративну будівлю заводоуправління та будівель цеху лакофарбувальних матеріалів), в задоволенні яких було відмовлено, за мотивів того, що відомості з архівної складової Державного реєстру суперечать даним у поданих документах через наявність даних щодо знищення об`єкту «адміністративної будівлі заводоуправління» , що проведено 28.04.2010 року, тобто до моменту набуття права власності на нього Відповідачем та передання в іпотеку (№54278444 від 28.09.2020 року та №54285150 від 28.09.2020 року).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Звертаючись із даним позовом до суду, Позивач зазначав, що з огляду на норми Закону України «Про іпотеку» та змісту Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2020 р. № 910/10987/18 іпотекодержатель має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Невідповідність даних у правовстановлюючих документах та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно має своїм наслідком унеможливлення оформлення права власності за Позивачем, що порушується право іпотекодержателя через невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок об`єкта іпотеки.

Також, в обґрунтування доводів позовної заяви Позивач посилався на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, вказуючи, що він придбав спірне майно на електронних торгах, тому має право на звернення з даним позовом з метою захисту своїх прав.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву Позивача в суді першої інстанції не скористався, будь-яких заяв чи заперечень до суду також не надав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначав про відсутність правових підстав для застосування статті 392 ЦК України, як передумов ефективного відновлення порушених Позивача прав саме шляхом визнання права власності на вказане нерухоме мано, оскільки Позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорювання прав з боку Відповідача, як і не доведено того, що наявність наведених у позові обставин перешкоджають у реалізації Позивачем права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна, а також те, що Відповідач має до майна власний майновий інтерес.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 КЦ України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Відповідно до матеріалів справи, Позивач звертаючись до суду із позовною заявою про захист порушеного на його думку права власності, обрав спосіб захисту цього права як визнання права власності на вказане нерухоме майна на підставі ст. 392 ЦК України.

На підтвердження обставин порушення права власності Позивач визначив Відповідачем у справі ПП «Лакрас» м.Кременчук, Полтавська область, оскільки саме зазначення особа не виконала своїх грошових зобов`язань, які були забезпечені іпотекою.

Вирішуючи спір даного характеру, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

В Цивільному кодексі України закріплено положення, якими визначено суб`єктів та підстави для визнання права власності. Так, відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з наведених правових приписів, суд першої інстанції дійшов висновку, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у випадку: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для застосування статті 392 ЦК України як передумов ефективного відновлення порушених прав Позивача саме шляхом визнання права власності на вказане нерухоме мано, оскільки Позивачем не доведено самого факту порушення, невизнання та/або оспорювання його законних прав на спірне нерухоме майно, як в цілому так і безпосередньо з боку Відповідача, як і не доведено того, що наявність наведених у позові обставин відмови у реєстрації права власності на спірне майно перешкоджають у реалізації ним права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна, а також те, що Відповідач має до майна власний майновий інтерес.

Позивач в апеляційній скарзі одночасно зазначає про неможливість належним чином оформити (зареєструвати) право власності на спірне майно через невідповідність даних у правовстановлюючих документах та у реєстрі прав власності на спірне нерухоме майно, а також порушення його прав як іпотекодержателя через невиконання Відповідачем забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що право Позивача як іпотекодержателя за договором про іпотеку - договором про задоволення вимог іпотекодержателя № 11-І від 30.03.2010 року щодо належного оформлення права власності було захищено в судовому порядку в межах справи у справі №917/600/15, в якій було здійснено заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» на правонаступника - Позивача, при цьому факту порушення права Позивача як власника, спірних нежитлових приміщень, в матеріалах справи не вбачається (не встановлено).

Як вбачається з позовних вимог та матеріалів справи, підставою до звернення до суду є наявність перешкод в реєстрації права власності, що виникли внаслідок наявності відомостей в органах реєстрації щодо знищення одного з об`єктів які самі по собі є підставою до припинення права власності відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Питання щодо невірного найменування об`єкту нерухомого майна, зокрема щодо ідентичності адміністративної будівлі заводоуправління та будівель цеху лакофарбувальних матеріалів, взагалі не можуть бути вирішені в межах даної справи.

За даних обставин, своє право зареєструвати право власності на нерухоме майно, яке ніяким чином не оспорюється Відповідачем, Позивач не може захищати саме через визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, отже твердження Позивача зазначені ним в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції статті 392 ЦК України - є безпідставними.

Суд першої інстанції встановив наявність права власності Позивача на спірне нерухоме майно, щодо якого останнім заявлено позов у цій справі на підставі статті 392 ЦК України, дійшов вірного висновку щодо недоведеності факту невизнання Відповідачем або оспорювання ними права власності Позивача на спірну будівлю, а також Позивачем не було доведено наявності безпосереднього порушення його права власності на спірне нерухоме майно у даній ситуації.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та невідповідність приписам чинного матеріального та процесуального законодавства рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20.

Інші доводи Позивача, викладені ним в обґрунтування апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» м.Кременчук, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 року у справі №917/1754/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» м.Кременчук, Полтавська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.06.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай