Постанова

від 23.06.2021 по справі 917/2168/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. Справа № 917/2168/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від Прокуратури: від Відповідача-1: від Відповідача-2: від Відповідача-2: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Горгуль Н.В. Не з`явився; ОСОБА_1 ; Коваль Л.М. адвокат; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Лисогір» с.Рудка, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі№917/2168/19 (суддя Погрібна С.В.) за позовом до відповідачів: про Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області м.Лубни, Полтавська область 1.Рудківської сільської ради Гребінівського району Полтавської області с.Рудка, Полтавська область 2.Селянського фермерського господарства «Лисогір» с.Рудка, Полтавська область визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договори оренди

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до господарського суду Полтавської області в інтересах держави звернувся Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі-Позивач) з позовною заявою до Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (далі-Відповідач-1) та Селянського фермерського господарства "Лисогір" (далі-Відповідач-2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області №08/3 від 25.08.2010 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки» ;

- визнання незаконним та скасування рішення XV сесії VI скликання Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області № 9 від 28.12.2012 р. «Про затвердження технічної документації на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СФГ «Лисогір» ;

- визнання незаконним та скасування рішення XV сесії VI скликання Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області №10 від 28.12.2012 р. «Про затвердження технічної документації на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СФГ «Лисогір» ;

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі від 25.06.2019 р., укладеного між Рудківською сільською радою та СФГ «Лисогір» , яким передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться в с.Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, кадастровий номер 5320884603:03:001:0046, загальною площею 1,6855 га.;

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі від 25.06.2019 р., укладеного між Рудківською сільською радою та СФГ «Лисогір» , яким передано у оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться в с.Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, кадастровий номер 5320884603:03:001:0047, загальною площею 4,9365 га.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 позовні вимоги задоволено. Судові витрати у справі №917/2168/19 покладені на Селянське фермерське господарство "Лисогір" с.Рудка, Полтавська область.

Відповідач-2, не погодившись із рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати спірне рішення господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, неправильно застосовав норми матеріального та процесуального права, а також неналежним чиним дослідив фактичні обставини справи.

Зокрема, Відповідачем зазначено наступне:

- суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду позовну заяву Прокурора, так як останнім не було доведено виключних випадків, коли він може звернутися за захистом інтересів держави - сільської громади та не підтверджено правових підстав для відповідного представництва;

- Прокурор, звертаючись до суду, не набув процесуального статусу органу, якому за законом (ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ) надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності);

- Прокурором не зазначено причини неможливості здійснення сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а також не надано доказів на підтвердження того, що Рудківська сільська рада Гребінківського району Полтавської області, як розпорядник землі комунальної власності, не може чи не бажає здійснювати захист інтересів громади та звертатися до суду з відповідним позовом;

- звертаючись з позовною заявою до суду, Прокурором визначено одного з відповідачів у справі - Рудківську сільську раду Гребінківського району Полтавської області, що в свою чергу створює парадоксальну ситуацію, адже Рада одночасно є і Позивачем, і Відповідачем у даній справі;

- судом першої інстанції в основу судового рішення покладено неналежний, недопустимий та недостовірний доказ, а саме - Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 10.07.2019 року №500-ДК/0663/АП/09/01/-19, так як Відповідачі не були повідомлені про проведення відповідної перевірки дотримання вимог земельного законодавства, не брали участі у проведенні даної перевірки, не підписували та не отримували примірників вищезазначеного акту, а тому не мали можливості оскаржити його в порядку передбаченому положеннями КАС України;

- Прокурором не було доведено порушення Відповідачами інтересів держави чи інтересів сільської громади, а також приписів ст. ст. 124, 134 ЗК України.

Інших доводів апеляційна скарга Відповідача-2 не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 року у справі №917/2168/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Лисогір» с.Рудка, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 22.06.2021 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача-2, відповідно до якого Позивач заперечував проти задоволення скарги Відповідача-2 з підстав її необґрунтованості, просив спірне рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 залишити без змін.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Представники Відповідача-2 в судовому засіданні 23.06.2021 року підтримали доводи наведені в апеляційній скарзі останнього, просили суд спірне рішення скасувати та прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача - відмовити.

Представник Позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу Відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача-1 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини:

- рішенням Відповідача-1 №08/3 від 25.08.2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки» надано дозвіл Відповідачу-2 на виготовлення технічної документації із землеустрою на право користування земельною ділянкою загальною площею 5 га в с.Горби Гребінківського району Полтавської області (а.с. 22);

- виготовлення Відповідачем-2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 5320884603:03:001:0046 площею 1,6855 га (далі-спірна земельна ділянка№1) та 5320884603:03:001:0047 площею 4,9365 га (далі- спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 ), які розташовані в с.Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (а.с. 25-32);

- рішеннями Відповідача-1 №9 від 28.12.2012 року та №10 від 28.12.2012 року «Про затвердження технічної документації на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СФГ «Лисогір» затверджено технічну документацію по посвідченню права користування Відповідачем-2 земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6855 га та 4,9365 га на території с. Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (а.с. 23-24);

- укладення 25.06.2013 року між Відповідачами двох договорів оренди спірних земельних ділянок терміном на 49 років, земельні ділянки передані в оренду без розроблення проектів їх відведення (а.с. 39-44);

- підписання між Відповідачами актів прийому - передачі спірних земельних ділянок від 25.06.2013 року, відповідно до яких Відповідач-1, передав, а Відповідач-2 прийняв в оренду спірні земельні ділянки для ведення товарного виробництва;

- складення державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Деркач Ю.О. акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 10.07.2019 року, відповідно до змісту якого інспектором було зазначено, що спірні рішення Відповідача-1 та договори оренди укладені останнім з Відповідачем-2 укладені всупереч вимог ст. ст. 123,124 та 134 Земельного кодексу України.

Звертаючись із позовом до суду, Позивач зазначав, що рішення Відповідача-1 від 25 серпня 2010 року, від 28 грудня 2012 року та від 28 грудня 2012 року та укладені між ним та Відповідачем-2 договори оренди земельних спірних земельних ділянок не відповідають вимогам ст. ст. 123, 124 та 134 Земельного кодексу України.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що у 2008 році Відповідач-1 запропонував фермерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 благоустроїти територію в центрі села Горби, яка знаходилася в занедбаному стані, протягом декількох років не оброблялась та на яку тривалий час звідусіль звозилося сміття.

Голова СФГ "Лисогір", ОСОБА_1 письмово надав згоду на вищезазначену пропозицію Відповідача-1, зазначивши, що всі витрати по рекультивації спірної земельної ділянки він готовий понести за власний рахунок, за умови подальшого укладення з ним договору оренди землі. Відповідач-1, дотримуючись своїх раніше даних обіцянок, надав Відповідачу-2 згоду на виготовлення техдокументації, затвердив таку документацію та уклав відповідні договори оренди з Відповідачем-2. Отже, вимоги чинного земельного законодавства в даній спірній ситуації були порушені лише формально, так як фактично не дана пропозиції Відповідача-1 була адресована не лише Відповіадчу-2.

Правом на подання відзиву у справі №917/2168/19 на позовну заяву в суді першої інстанції Відповідач-1 не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, що рішення Відповідача-1 про надання спірних земельних ділянок в оренду, а також укладені на підставі цих рішень договори оренди земельних ділянок не відповідають приписам ст. ст. 123, 124 та 134 Земельного кодексу України, так як спірні земельні ділянки повинні були надаватися в оренду виключно на земельних торгах, що не було здійснено Відповідачем-1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконними та скасування рішень Відповідача-1 №08/3 від 25.08.2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки» №9 та №10 від 28.12.2012 року про «Про затвердження технічної документації на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СФГ «Лисогір» , визнання недійсними та припинення на майбутнє договорів оренди землі від 25.06.2019 року, за якими Відповідачем-1 було передано в оренду Відповідачу-2 земельні ділянки з кадастровими номерами 5320884603:03:001:0046, загальною площею 1,6855 га та 5320884603:03:001:0047, які знаходяться в с. Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Згідно з до приписами ст. 127 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 135 ЗК України визначено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ст. 130 ЗК України покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, форма власності спірних земельних ділянок визначена як комунальна, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва (а. с. 53-54).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Доказів на підтвердження факту проведення земельних торгів щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 5320884603:03:001:0046, загальною площею 1,6855 га та 5320884603:03:001:0047, які знаходяться в с. Горби Рудківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області - матеріали справи не місять. Факт не проведення таких торгів сторонами не заперечується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення порядку надання земельних ділянок в оренду, а саме надання їх в оренду поза межами конкурсу, передбаченого ст. ст. 124, 134 ЗК України. Надані Відповідачем-2 до суду першої інстанції документи, а саме - звернення Відповідача-1 від 25.09.2008 року, листи - відповіді від 03.10.2008 року, 14.10.2008 року та 15.10.2008 року не є доказами на підтвердження факту проведення передбачених ст. ст. 124, 134 ЗК України земельних торгів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно статті 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для нього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Відтак, враховуючи викладене, договори оренди від 25.06.2019 щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5320884603:03:001:0046, загальною площею 1,6855 га. та з кадастровим номером 5320884603:03:001:0047, загальною площею 4,9365 га., укладені на підставі рішень, які прийняті Відповідачем-2, всупереч вимог ст. ст. 123, 124 та 134 Земельного кодексу України,

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні договори оренди від 25.06.2019 є недійсними та припиняють свою дію на майбутнє.

Вищенаведені висновки колегії суддів та приписи чинного законодавства спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у діях Відповідача-1 при прийнятті оспорюваних рішень порушень ст. ст. 123, 124 та 134 ГК України.

Щодо доводів Відподвіача-2 про відсутність у Прокурора законних підстав до звернення до суду з позовною заявою в даній справі, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими керуючись наступним.

За змістом статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодекс (частина 4). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5).

За правильними висновками суду першої інстанції, прокурор в межах цієї справи оскаржив рішення Рудківської сільської ради Гребінівського району Полтавської області с.Рудка, Полтавська область, визначивши її як Відповідача-1 у справі, і з огляду на положення статті 53 ГПК і статті 23 Закону України Про прокуратуру мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави в особі територіальної громади міста. Разом із тим, за встановлених судом обставин, Прокурором доведено наявність порушеного права відповідної громади та держави, а також належним чином мотивовано підстави для його захисту.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №908/684/19, від 17.06.2020 у справі №545/275/19, від 25.08.2020 у справі №707/2825/18.

Твердження Відповідача-2, що судом першої інстанції в основу спірного рішення покладено неналежний, недопустимий та недостовірний доказ, а саме Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 10.07.2019 року №500-ДК/0663/АП/09/01/-19, колегія суддів вважає необґрунтованими та таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, керувався приписами ст. ст. 123, 124, 134 ГК України, відповідно до змісту яких, Відповідач-1 мав провести земельні торги щодо спірних земельних ділянок, що останнім виконано не було. Саме факт не проведення Відповідачем-1 земельних торгів, став наслідком визнання відповідних рішень Відповідача-1 такими, що не відповідають вимогам земельного законодавства. Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку наданим сторонами доказам, на підставі чого прийняв об`єктивне та обґрунтоване судове рішення.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Лисогір» с.Рудка, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2021 року у справі №917/2168/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Селянське фермерське господарство «Лисогір» с.Рудка, Полтавська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.06.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай